«Народ! Водичка. Або евакуація» – звертається до жителів Покровська через гучномовець Євген Ткачов, начальник гуманітарного центру гуманітарної місії «Проліска» в Донецькій області. Армія РФ щоденно завдає по місту бомбових та артилерійських ударів, а дрони, як розповідають місцеві, полюють на цивільні авто і навіть поодиноких перехожих. На Донбасі стоять морози, в Покровську ж немає електрики, газу, централізованого водо- та теплопостачання. Попри все це – тут досі лишаються майже 7 тисяч городян.
Кореспондент Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) побував у Покровську та дізнався про настрої місцевих жителів.
Трохи більше 3 км (за мапою проєкту DeepState) відділяє війська РФ від околиць Покровська станом на 17 лютого. Сам Покровський напрямок фронту лишається найгарячішим. Кількість штурмів тут упродовж сімох днів з 10 до 16 лютого удвічі перевищувала кількість атак на будь-якому напрямку. Минулої доби, згідно зі зведенням українського Генштабу, на Покровському напрямку знову було найбільше штурмів – 32. Більше читайте у Битві за Донбас.
Рейс 1: «Б’ють по нас кожен божий день»
Заїжджаємо з Євгеном Ткачовим до Покровська. Співробітник «Проліски» планує роздати місцевим бутильовану питну воду та вивезти тих, хто погодиться евакуюватися.
Відчувати себе ймовірним об’єктом полювання екіпажів російських БпЛА неприємно. Проте це відчуття швидко притлумлює вид руїн довкола.
Ще декілька місяців тому цей район Покровська ми бачили відносно цілим. Наразі ж деякі будівлі частково зруйновані від влучань російських керованих авіабомб, у деяких п’ятиповерхівках, здається, немає жодного цілого вікна. І пустка.
Людей немає ніде – комендантська година ось-ось має скінчитися (пересуватися містом можна лише з 11:00 до 15:00). Навіть тварин поки не бачимо. Їдемо порожніми розбитими дворами.
«Народ! Водичка. Або евакуація, – монотонно говорить у гучномовець Євген Ткачов, і з гумором додає: – Купуємо пух, пір’я, холодильники, пральні машинки».
Біля під’їзду бачимо чоловіка середнього віку з паличкою. Зупиняємося.
Б’ють по нас кожен божий деньОлександр
«Б’ють по нас кожен божий день. А їхати я нікуди не хочу. Що робити, якщо сюди зайдуть російські війська, зовсім не знаю, не знаю. Але маю першу групу інвалідності, це не дозволяє мені виїжджати», – пояснює Олександр і йде до автівки «Проліски» за водою.
У цей час підходить ще один чоловік, поважного віку, зі стареньким велосипедом. Спілкуємося з ним, поки він відвантажує з пікапа гуманітарної місії декілька пакувань з бутилями.
Представляється Володимиром Івановичем. Відпрацював, каже, 42 роки водієм автобуса. А тепер через російські дрони змушений ходити з велосипедом.
«Дрон он щойно гудів. Літають тут, ганяються за автівками. Доводиться ховатися під деревами. За кермо вже страшно сідати, – ділиться досвідом Володимир Іванович. – Виїжджати нікуди не збираюся. А що, заробив 3,5 тисячі пенсії, – і тепер віддати тут свою квартиру та йти бомжувати?»
Їдемо далі. На під’їзді до одного з місцевих ринків за автівкою женеться з гавкотом пес. Аж раптом лунає гучний вибух. Пес замовкає і тікає.
За кермо вже страшно сідатиВолодимир Іванович
З ринку виходять продавці, а також двоє чоловіків середнього віку, підходять старші жінки. Всі починають витягувати з пікапа воду.
Підходимо до продавчині середнього віку, питаємо про життя.
«Я коментарів не даю», – відрізає вона і підходить до чоловіка, який рахує бутилі.
Знову рушаємо. Дорогою звертаємо увагу на одну з яток: виявляється, на цьому ринку, попри вибухи, можна придбати елегантне зимове взуття. Тільки часу зупинятися та питати про ціни і розміри немає: через російські дрони не можна довго стояти.
Зупиняємося біля свердловини, де місцеві безкоштовно набирають технічну воду. Неподалік вони показують нам невелику випалену у землі яму зі шматками розплавленого металу. Сюди, кажуть жителі Покровська, вдарив російський FPV-дрон.
«Це тут впав запалювальний дрон. Ми якраз були неподалік, коли він упав. Он ще гілки валяються», – пояснює місцевий житель.
Поки люди розбирають воду з пікапа «Проліски», спілкуємося з жінкою поважного віку.
«Страшно. Дуже страшно. Дрон вдарив прямо по нашому подвір’ю. Син стояв біля воріт, а дрон спікірував на нього. Так залізяки і валяються», – ділиться новинами фронтового міста Віра.
Син, каже, дивом не постраждав. Однак попри небезпеку виїжджати вона не хоче. Каже, через маленьку пенсію та лежачу родичку.
«Ми тут надіємося на те, що, може, нас тут захистять. Страшно, коли кидають нас, дуже страшно. А ще ж тут кладовище, і всі родичі тут поховані», – змучено посміхається Віра, і з її рук випадають баклажки. Допомагаємо жінці вивантажити воду з автівки і рушаємо за наступною партією.
На виїзді з міста помічаємо зграю собак. Євген насипає їм сухого корму. Тварини їдять, ми їдемо геть.
Рейс 2: «Надіємося на ЗСУ»
У першу поїздку ми все робили максимально швидко, аби не привернути увагу російських пілотів дронів. Коли заїхали до Покровська вдруге, – пішов лапатий сніг. Це додало впевненості у щасливому фіналі подорожі: сніг знижує видимість і загрожує мікросхемам БпЛА, тому в таку погоду їх намагаються не запускати.
Привозимо вантаж води на місце, де багато цивільних, близько 40. Для порожнього розбитого міста це незвично і небезпечно багато. Зупиняємося.
Натовп оточує авто, люди витягують баклажки, починають сваритися між собою. Потроху кузов пікапа порожніє, сварки стихають.
Надіємося на наші Збройні силиІрина
«Ми ніякі не «ждуни»! Ми просто чекаємо, що все це скінчиться, і ми знову повернемося до нормального життя, – переконує нас Ірина. – Надіємося на наші Збройні сили. Бо дрони вже полюють на нас. Нещодавно біля лікарні атакували хлопчика. Начебто казали, що пішоходам безпечно ходити, але ж просто на хлопчика скинули дрон. Він зазнав поранення».
Сніг не припиняється. Євген Ткачов пояснює, що місцеві чекають на гарячі обіди, які має привезти гуманітарна організація.
Перебувати у натовпі небезпечно, проте сподіваємось на сніг. Підходимо до декількох цивільних, які сидять на лаві біля розбитої російською авіабомбою споруди.
Нехай помру, зато вдомаСвітлана Лук'янівна
«Подивись, яка я молода, усі зуби цілі, та ще й худа», – сміється до нас Світлана Лук'янівна.
Розповідає, що живе на четвертому поверсі у двокімнатній квартирі. Їжу готувати немає на чому (у Покровську немає ні електрики, ні газу), тому харчується у їдальні. Щоб зігрітися, кутається у ковдри.
«Нехай помру, зате вдома. А їхати нікуди не хочу, бо гроші всі вже проїла. А без грошей на заході ми нікому не потрібні», – каже жінка.
Каже, онук з родиною виїхав під Івано-Франківськ і узяв з собою пилку. Тепер виживають завдяки гуманітарній допомозі та пилянню дерев. Проте, скаржиться жителька Покровська, нічим родині онука допомогти не може, бо всі її гроші йдуть на їжу.
«Я у ту війну народилася, 11 лютого 1941 року. І ту війну пережила. Я надіюся на перемогу і на мир», – ділиться Світлана Лук'янівна.
Поки погода сприяє, до Покровська ще можна було б зробити кілька поїздок, каже Євген Ткачов. Проте, цього дня, схоже, робити це сенсу немає.
«Поїхав би ще, якби були люди на евакуацію. Але, на жаль, люди чекають на гуманітарку, чекають на воду, а виїжджати не хочуть», – сумно зазначає співробітник Гуманітарної місії «Проліска».
Покровськ лишається однією з головних цілей Кремля на Донеччині. Проте наступ російських військ на південь та південний захід від Покровська сповільнився, що може бути пов’язане зі значними втратам, інтенсивною роботою українських БпЛА та успішними контратаками ЗСУ, зазначили 15 лютого в американському Інституті вивчення війни (ISW). Також аналітики ISW припустили, що російське командування не підсилює угруповання біля Покровська через наміри зробити пріоритетним для наступу Костянтинівський напрямок.
- Із 29 січня 2025 року переселенці з окупованих територій та зони бойових дій можуть подавати заяви на відшкодування плати за оренду житла. Це відбуватиметься у рамках експериментального державного проєкту, який розрахований на 2 роки. Втім, щоб отримати таку допомогу, людина або родина має відповідати певним умовам. Деталі читайте тут.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.
Форум