Важливий вузол української оборони на Донеччині – Покровськ – опинився на межі захоплення після того, як військам армії РФ вдалося прорватися до міста. Разом з цим для всієї Покровсько-Мирноградської агломерації та підрозділів Сил оборони, що перебувають там, зросла загроза оточення – станом на середину листопада, за даними мапи проєкту Deep State, ці міста перебувають у «напівкотлі». Відстань між «червоними зонами» у його «горловині» сягає 9 кілометрів в довжину, а глибина «кишені» становить близько 12 кілометрів.
Через це логістика Сил оборони: забезпечення військ та передислокація бійців на цій ділянці – є дуже ризикованою. Особливо в умовах панування в небі російських дронів.
Бійці ЗСУ в Покровсько-Мирноградській агломерації, із якими поспілкувалися оглядачі «Української правди» та Bild, повідомили, що чекають наказу на вихід із «напівкотла».
За негайне виведення українського угруповання із цих міст на лінію оборони за Покровськом виступив колишній заступник міністра оборони Віталій Дейнега: на його думку, Україна ризикує втратити багато «мотивованих десантників та морпіхів».
Однак головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський, який відвідав Покровський напрямок, заявив, що про контроль військ РФ над Покровськом або оперативне оточення угруповання Сил оборони України там наразі не йдеться.
Президент України Володимир Зеленський у інтерв’ю для Bloomberg повідомив, що «будь-яке рішення про виведення військ із міста є справою військових командирів на місцях».
Серед військових експертів, журналістів, родичів військовослужбовців та звичайних цивільних дедалі активніше обговорюють можливу втрату Покровська, доцільність подальшого утримання оборони та своєчасність виведення підрозділів ЗСУ з «напівоточення» для збереження життя військових.
За майже чотири роки повномасштабної війни Росії проти України подібні загрози оточення виникали вже не раз – у Бахмуті, Авдіївці, Вугледарі. Військово-політичне керівництво щоразу ухвалювало рішення тримати оборону цих міст, інколи ціною значних втрат, і здебільшого не пояснювало суспільству логіку таких рішень.
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) у програмі «Рішення» поставили запитання:
- Навіщо ЗСУ тримають Покровськ та Мирноград, попри ризик оточення?
- Чи схожа нинішня ситуація під Покровськом із фінальними етапами оборони інших українських міст?
- Як виробити загальне правило – коли ЗСУ вже точно варто виходити з «напівкотлів» ?
- Як війську і цивільним комунікувати питання важких подій на фронті?
Чи можуть цивільні обговорювати питання: як Україні воювати?
Суспільство повинно відкрито обговорювати чутливі теми російсько-української війни, як-от відступ з можливого оточення під Покровськом, і дискутувати про них, бо така дискусія є ознакою демократичної держави, за що й бореться Україна у цій війні, вважає керівник служби роботизованих систем окремого 108-го батальйону «Вовки Да Вінчі» 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка Олександр Ябчанка.
Втім, на його думку, дискусія має точитися навколо очікуваних наслідків та результатів певних дій, а не емоцій, які він зазвичай в обговореннях цивільних чує.
Якщо ми відійдемо, то це врятує більше життів? Чи навпаки?Олександр Ябчанка
«З емоційної точки зору, вони (цивільні – ред.) хочуть, аби ніхто не потрапив в оточення і не загинув. Я те саме хочу. Але питання: якщо ми відійдемо, то це врятує більше життів? Чи навпаки? Тому що одне діло, коли в тебе є за що зачепитись: забудова, укриття і так далі. А інша справа – ти виходиш куди? Тобто супротивник заходить у місто, а ти відходиш у поле? Тим більше в сучасній війні, у якій висоти відіграють ключову роль, з точки зору безпілотної компоненти. Так противнику дістаються висотки, з яких він отримує кращий горизонт, а ти сидиш у полі. І що ви тоді накричалися тим виходом?» – пояснює Олександр Ябчанка.
Коли суспільство байдуже – жодна війна не виграєтьсяВ'ячеслав Кайстро
Замовчувати гострі теми подій на фронті не варто, але обговорення доцільності певних військових рішень на будь-якому рівні має бути професійним і аргументованим, переконаний він.
«Якщо суспільство не буде про це розмовляти – значить, суспільству байдуже. А коли суспільство байдуже – жодна війна не виграється. Ми не зможемо тримати фронт, якщо суспільство не буде допомагати, якщо йому буде все одно», – додає ветеран російсько-української війни В'ячеслав Кайстро.
Ситуація довкола Покровська нагадує Бахмут та Авдіївку?
Народна депутатка України, членкиня комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Соломія Бобровська каже, що ніхто з цивільних, коли обговорює, чи варто виходити, наприклад, з Покровська, не знає військового задуму операції і чому ухвалюється рішення продовжувати тримати оборону. Але коли стається оточення чи військові гинуть, як це вже було в інших випадках, адекватної комунікації з суспільством з боку держави і війська не відбувається.
«Хтось намагався робити політику з двох сторін, наприклад, згадуємо Суджу та Курщину. Хтось намагався пояснювати Кринки, які важко пояснювалися, але зрештою – для того, щоб відвести удар від Запоріжжя або з Донецького напрямку. Було ухвалене рішення в кінці жовтня почати операцію в Кринках. Для мене це особисто була ще одна наша дивна операція. Так само буде історія тут. І правди до кінця не скаже ані головнокомандувач, ані верховний головнокомандувач», – каже вона.
Після кількох операцій, як-от утримування Бахмуту,Авдіївки чи Вугледару, рейду на Курщину, створення плацдарму в Кринках на лівому березі Дніпра, – у людей залишаються запитання, які вони прагнуть прояснити, і побоювання щодо втрат, яких хочуть уникнути в майбутньому – у Покровську.
Мовчати – це ідеальна історія для військових і для політиків, щоб робити те, за що не хочеться відповідатиСоломія Бобровська
«Авдіївка тоді була дуже гостра, питання було годин. Вночі було ухвалене рішення головкома – він опублікував, що було виведення з Авдіївки. Коли вже всі знали, що цей процес почався, тому що були вже розстріли, було вже дуже багато захоплених у полон бійців. Мовчати – це ідеальна історія для військових і для політиків, щоб робити те, за що не хочеться відповідати», – пояснює Соломія Бобровська.
Щоб уникнути замовчування і безвідповідальності у таких чутливих для суспільства ситуаціях, повинен бути цивільний контроль над військовими, вважає депутатка, – який, на її думку, в Україні надто слабкий.
Суспільству бракує комунікації щодо складних рішень на фронті
«Будь-яка інформація, яка може наражати на смертельну небезпеку військових, які виконують ті чи інші завдання, не може бути публічною. Лише постфактум певні речі ми можемо проговорювати», – пояснює військовий експерт, речник Генерального штабу Збройних сил України (2014–2017 років) Владислав Селезньов. Тому зрозуміло, що до певного часу цивільні знають не все.
Але у ситуації довкола Покровська і Мирнограда є певна казуїстика, яка не дає суспільству розуміння, що насправді відбувається на цій ділянці фронту, вважає він.
Ми бачимо бравурні зведення від українського Генштабу, безпосередньо від главкома Сирського. А з іншого боку – мапи Deep StateВладислав Селезньов
«З одного боку, ми бачимо бравурні зведення від українського Генерального штабу, безпосередньо від главкома Сирського. А з іншого боку, мапи Deep State є абсолютно красномовними і демонструють ті кризові процеси, які відбуваються в районі цих двох населених пунктів», – каже Владислав Селезньов.
На його думку, це породжує нерозуміння з боку суспільства і ставить запитання щодо стійкості Сил оборони під Покровськом, на які влада знову не дає роз’яснень.
«Ми за 11 років випрацювали не зовсім вірну базову схему. Це недокомунікація або просто відверта брехня. І вона – ця недокомунікація в медіа – породжує згодом у суспільстві градус ненависті, злоби, неприйняття та недовіри. І дуже багато є інших причинно-наслідкових зв’язків. І це стосується абсолютно всіх. Тепер кожен згадує Бахмут не просто як оборону міста і трагедію втрати, а як політичну операцію, яку проводили і оспівували піснями, творчістю і так далі, бо такий був задум Офісу президента», – пояснює Соломія Бобровська.
І владі, і військовим потрібно говорити правду суспільству на різних рівнях, вважає депутатка, і давати ширші пояснення ситуацій, що виникають. Наприклад, більше можливостей відверто роз’яснювати цивільним, що відбувається, повинні мати речники військових бригад.
«Ми бачимо сьогодні суспільне збурення з приводу інших скандалів – це все про дорослу чесну розмову. Коли президент уникає, головнокомандувач уникає, він виходить тільки на такі «теплі ванни». Коли командири уникають таких речей, це все породжує величезний ком із цієї недокомунікації і брехні, починаючи від доповідей взводних, ротних, і завершуючи Генштабом. І так само це говориться і суспільству», – наголошує вона.
«Якщо представники влади уникають відвертої розмови, це точно не про належну комунікацію», – додає Владислав Селезньов.
Те, що відбувається комунікація з суспільством у контексті Покровська, створює прецедент недовіри до вищого військово-політичного керівництва, зокрема до головнокомандувача та верховного головнокомандувача. І це серйозний виклик, вважає Владислав Селезньов.
У такій ситуації, вважає Соломія Бобровська, важливо, щоб журналісти, які працюють на лінії фронту, волонтери, родичі тих, хто служить, чи інші дотичні люди говорили правду, яку суспільство могло б чути, і змушували до відповідальної комунікації владу та військо.
Донбас Реалії запрошували до дискусії речників Генерального штабу та військових підрозділів, а також представників монобільшості у Верховній Раді, але ніхто не погодився взяти участь в обговоренні цієї проблеми.
Виходити чи утримувати?
В'ячеслав Кайстро обороняв Вугледар, і тоді – у вересні 2024-го, – на його думку, це була інша війна й інша конкретна ситуація для Сил оборони, які не мали підготовлених позицій для відходу. З огляду на неї та на інші подібні ситуації, каже він, складно радити щось зараз – у ситуації з Покровськом. Бо чинити варто, спираючись на конкретні реалії на землі, і ухвалювати рішення, яке буде складатися з рішень командирів кожного підрозділу, який там тримає оборону.
Треба берегти людей і не триматися за територіюВ'ячеслав Кайстро
«Важко сказати, виходити із Покровська чи ні. Це рішення можуть ухвалити тільки ті люди, які перебувають безпосередньо там, які воюють зараз там. І їм зрозуміла оця картина, вони її бачать. Ми все ж таки бачимо це тільки по мапі Deep State. Я знаю одне – що треба берегти людей і не триматися за територію. Але якщо і не тримати цю територію, то так ми можемо і Київ втратити», – пояснює В'ячеслав Кайстро.
Не у всіх ситуаціях все може бути продумано заздалегідь і підготовлені позиції для відходу, вважає Олександр Ябчанка. Адже лінія фронту довга, і Україна, обороняючись, перебуває у ситуації, коли Росія нав’язує стратегічну ініціативу й визначає, куди спрямує основний удар.
«Було б чудово, аби були завчасно підготовлені позиції. Але ж ти не можеш завчасно підготувати позиції на півторатисячному фронті, навіть на фронті сотні кілометрів. Ти не знаєш, де буде основний напрямок ворожих зусиль», –пояснює він.
Цивільне суспільство має тримати свою увагу на подіях на фронті й бути залученим у допомогу війську в різний спосіб, але воно не може радити, які рішення ухвалювати.
«Якщо кожен з Facebook буде командувати військами, то, вибачте, буде не війна, а поразка», – каже Олександр Ябчанка.
Суспільство не має визначати, коли саме мають відходити українські сили з тих чи інших позиційВладислав Селезньов
«Я думаю, що точно українське суспільство не має визначати, коли саме мають відходити українські сили та засоби з тих чи інших позицій. Це, в першу чергу, пріоритетне завдання, яке стоїть перед головнокомандувачем Збройних сил України, перед офіцерами його штабу і, відповідно, по вертикалі військового управління. Саме на місцях командири мають визначатися щодо доцільності утримання тих чи інших рубежів та позицій», – пояснює Владислав Селезньов.
Соломія Бобровська зауважує, що система управління ЗСУ наразі зміщена: Командування Об’єднаних сил займається лише північно-східною частиною фронту – до початку Донецької області. Усім, що відбувається на Покровському напрямку – виведенням чи заведенням військ – командує безпосередньо головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. Він ухвалює рішення і несе відповідальність.
«Коли була Авдіївка, багато було коментарів, зокрема від 3-ї штурмової бригади, яка була там. І в той момент було ухвалене рішення про виведення військ. Я не впевнена, що тією людиною, що керувала цією операцією, а бригадами, які там були. Тими комбригами, які на себе взяли відповідальність і розуміли, що їх можуть зняти з посади», – пояснює вона.
На думку Соломії Бобровської, порушення системи ухвалення рішень на місцях може призводити до хибних і не завжди логічних рішень, особливо в кризових ситуаціях:
Якщо це смуга відповідальності взводу, взводний ухвалює рішення, а не головнокомандувачСоломія Бобровська
«Якщо це смуга відповідальності взводу, значить, взводний ухвалює рішення, а не головнокомандувач, який має стояти, залазити в мікропроцеси чи мікроменеджмент і керувати людиною в посадці, вийде вона через 150 днів чи через 200 днів».
Однак, з її слів, у війську залишається проблема неправдивих доповідей, зручних для військового командування, які призводять до колапсу.
Коли ЗСУ точно варто виходити з «напівоточених» міст?
Виходити з позицій слід, коли перебування на таких ділянках буде створювати абсолютно смертельну небезпеку для військовослужбовців, запевняє Владислав Селезньов:
«Що стосується Покровська та Мирнограда, то я дуже уважно придивляюся до процесу, який відбувається в районі чотирьох населених пунктів. Йдеться про ті населені пункти, де стискаються лещата ворожого «напівоточення»: Родинське, Червоний Лиман, Перше Травня, Котлине. Думаю, що від стійкості нашої оборони в районі цих населених пунктів буде залежати стала та безпечна логістика. Якщо там у нас будуть справи кепські, думаю, що відповідне рішення буде ухвалюватися».
Які є рішення?
1. Цивільним важливо зосередитися на тому, на що справді можна впливати, погоджуються і чинний військовослужбовець Олександр Ябчанка, і ветеран В'ячеслав Кайстро.
«Для мене було шоком, коли я повернувся в Дніпро і побачив, скільки тут людей на вулицях. Війна відчувається дуже слабо. Чи обговорюють вони ситуацію на фронті, чи ні – людей в армії все одно не вистачає», – каже В'ячеслав Кайстро.
«Ми сильно програємо супротивнику в кількості живої сили. Було б добре, аби суспільство більше говорило про те, як зробити так, щоб у нас не було нестачі особового складу. Натомість усі знають, що робити з Покровськом: «Тут наступайте, тут копайте, офіцери винні, а я воювати не піду». Через це ми змушені латати дірки. А коли залатати їх не вдається – отримуємо мале оточення. Чому? Бо на позиції просто нема кого поставити», – пояснює Олександр Ябчанка.
2. Владислав Селезньов наголошує: будь-які операції на фронті мають бути військово доцільними та ґрунтуватися на раціональному плануванні.
Певні операції мають відбуватися на конкретних ділянках і в чіткі проміжки часу. Ми згадували бої в районі Бахмуту, у Кринках та інші епізоди. До певного моменту це були ефективні дії, а чим вони завершилися – ми всі добре знаємо. Я багато років відслужив і досі маю чимало інсайдів, тож про кожен такий епізод можна говорити довго. Але я залишаюсь прихильником того, що все має робитися вчасно і відповідним чином».
3. Саме командири на місцях повинні ухвалювати рішення щодо доцільності утримання окремих рубежів.
«Коли на шальки терезів ставляться квадратний кілометр території та життя українських воїнів, відповідь очевидна: перш за все – збереження життя і здоров’я військових», – підкреслює Селезньов.
4. Соломія Бобровська вважає, що Україні потрібно посилити демократичний цивільний контроль над військовими.
«У нас він дуже слабкий – подекуди й непрофесійний. Це питання взаємин: зручних, комфортних, поважних. Але коли йдеться про життя людей, чи то батальйону, чи бригади, чи корпусу, потрібна жорстка дискусія. Не образи на кшталт «я зніму тебе з посади», а підготовка, аналіз, операція і післяаналіз», – наголошує вона.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.
Форум