БМП «Мардер» під час російсько-української війни активно використовують – в першу чергу десантно-штурмові війська та морська піхота ЗСУ. 100-та окрема механізована бригада Збройних сил України виконує бойові завдання на німецьких бронемашинах в умовах міських боїв в Торецьку на Донеччині.
Про переваги та недоліки цієї західної техніки журналістам проєкту Радіо Свобода – Донбас Реалії, розповів екіпаж однієї із таких бойових машин.
Серед безумовних переваг БМП бійці в першу чергу називають прохідність в умовах складного рельєфу та броню.
«Підірвалась на міні, але продовжувала їхати»
«На полігоні було не до кінця зрозуміло, на що вона здатна. Там були полегшені умови експлуатації. А тут під час бою вона якось без двох катків людей вивезла. Ми самі були в шоці. Підірвалась на міні, але продовжувала їхати. Я тепер хоч впевнений в ходовій цієї машини», – згадує член екіпажа БМП «Мардер» Максим.
А ось зі стрільбою у цих бронемашин не все добре. Одне з бойових завдань, яке виконують екіпажі – зачистка позицій противника, щоб туди змогла зайти піхота. І ось тут починаються проблеми.
«Регулярно вичищаємо і гармату, і кулемет. Перед бойовим виїздом готуємось максимально. Скорострільність у цієї БМП прекрасна, 20-й калібр, уламково-фугасні, бронебійні снаряди – у два короби заряджаємо. Але чомусь в деяких машинах заклинюють гармати під час стрільби. Буває ситуація, що ми заїхали, насипаємо окупантам по 200-300 снарядів, і вона заклинює. Тоді вже з кулемета працюєш калібром 7.62», – розповідає Олександр.
Є у «Мардерів» і ще один суттєвий недолік.
«Заклинюють гармати під час стрільби»
Для протидії російським FPV-дронам українські бійці своїми силами поставили на «Мардер» активну броню (металева сітка, яка у випадку влучання FPV-дрона приймає на себе удар – ред.) і протидронні сітки. Плюс РЕБ, який став обов'язковим атрибутом бронемашин. Але це не допомагає усунути вразливість, спричинену самою конструкцією БМП.
«Тут немає задніх дверей, тож ми мусимо повністю відкривати платформу для підйому. Відповідно, задня частина БМП на цю мить стає незахищеною. У нас так нещодавно уламками радіатора хлопців посікло, коли поряд снаряд впав. І ось треба з цим щось робити», – розмірковує Максим.
Є серйозна проблема і з обслуговуванням німецьких БМП – недостатня кількість деталей для ремонту. Але й тут українські бійці знайшли вихід із ситуації.
«Цій машині вже 50 років. Ну що ви хочете? Вона стара. Ми часто просто не знаємо, де взяти ті чи інші деталі під час ремонту, бо й тих її розробників, мабуть, вже немає в живих», – зазначає Максим.
«Якось самі викручуємося. Щось придумуємо, налаштовуємо. Ми ж на ній воюємо, тож знаємо, як воно має бути. Хоча не все вдається зробити своїми силами. Ось треба нові пружини, нові затвори. Я де це все знайти? Я навіть не знаю», – додає боєць.
Попри всі недоліки цих німецьких БМП українські захисники високо оцінюють їхні переваги – скорострільність, гарну броню і взагалі «живучість», яка рятує життя бійців. І не тільки членів екіпажу.
Швидка еволюція FPV-дронів призвела до того, що вивезення поранених з переднього краю стало величезною проблемою як для армії РФ, так і для ЗСУ. Українські бійці для евакуації активно залучають БМП та БТР. «Мардер» – не виняток.
«Лише коли ми вивозимо поранених за блокпости – там їх забирають медики. А як і чим вони туди заїдуть? Легковим авто? Швидкою? Якщо спробують – там вони і залишаться. Російські FPV на них тільки і чекають. Була ситуація, що молодий хлопець наступив на протипіхотну міну – йому відірвало ногу. Ми поїхали – забрали його. Загиблих також наших вивозимо», – каже Олександр.
- Німецька компанія Rheinmetall у вересні 2024 року передала ЗСУ ще 20 бойових машин піхоти (БМП) Marder
- Німеччина посідає друге після США за обсягом наданої Україні військової допомоги.
Ситуація в Торецьку:
Російські війська повільно просуваються у міській смузі Торецька з середини серпня 2024 року. Порівняно з багатьма іншими точками фронту тут агресор не застосовував тактику флангового охоплення: фланги досі підконтрольні Силам оборони. Підрозділи ж РФ просочувалися безпосередньо у місто та поступово розширювали зону контролю. Проєкт DeepState зазначав, що через тактику просочування позиції Росії та України у місті настільки щільно розташовані та перемішані, що там складно прокреслити лінію контакту. Після шести місяців атак загарбники все ще не контролюють усієї площі міста. ЗСУ утримують невелику ділянку на півночі, а понад третина міста перебуває у сірій зоні – це означає, що підрозділи РФ не можуть там закріпитися.
Форум