Президент України Володимир Зеленський заявив, що якщо президенту США Дональду Трампу вдасться посадити Україну і Росію за стіл переговорів, він запропонує кремлівському керманичу Володимиру Путіну обмін територіями – окуповані російською армією українські землі на контрольовану ЗСУ частину Курської області.

Але на що можна поміняти Курщину? Чи має «пропорція» обміну бути 1:1 у квадратних кілометрах? Чи за Курщину можна «виторгувати» набагато більше, враховуючи пі-ар ефекти Курської операції?

Розбираємо можливі варіанти обміну.

Володимир Зеленський в інтерв'ю лондонській The Guardian сказав, що в разі прямих переговорів Києва та Москви, він планує запропонувати Росії прямий обмін територіями.

«Ми обміняємо одну територію на іншу», – заявив президент України.

Зеленський уникнув відповіді на питання, що саме проситиме Україна обміняти на контрольовану ЗСУ територію в Курській області Росії.

«Я не знаю, подивимося. Але всі наші території важливі, тут немає пріоритету», – сказав президент.

Курській операції ЗСУ – вже пів року.

І від самого початку контроль над територією Курської області РФ розглядався як потенційна обмінна карта для визволення окупованих Росією земель України.

На що міняти? Варіанти

Експерти, з якими спілкувалося Радіо Свобода, кажуть, що обмін не повинен бути один-до-одного – тобто площі на Курщині під контролем ЗСУ на рівні площі під контролем армії Росії в Україні. Бо, мовляв, «ціна» Курщини вища.

І називають кілька варіантів обміну.

Харківщина

Росія контролює на Харківщині 603 квадратних кілометри області – це два відсотки всієї Харківської області.

«Виведення наших військ з Курської області в обмін на, наприклад, виведення російських військ з Харківської області. На мій погляд, це найбільш ймовірний сценарій, на відміну від інших окупованих територій. Чому? Тому що інші окуповані території України – Донецька, Луганська область, Запорізька і Херсонська області – там більші частин областей окуповані», – каже Радіо Свобода політолог Володимир Фесенко.

«Але головне, що ці чотири регіони ніби анексовані, включені до складу Російської Федерації. Харківська області – ні. І тому з цієї точки зору найбільш ймовірний сценарій розміну – це якраз стосовно Харківської області. І там теж росіяни контролюють лише частину області», – додає Фесенко в інтерв’ю.

З цим категорично не погоджується військовий аналітик Михайло Жирохов.

«Таким чином ми легалізуємо оці російські «хотєлкі». Тобто, завтра вони внесуть до своєї конституції – паперової, яка нічого не варта! – Одеську чи Миколаївську області – і ми що, будемо і це враховувати?» – риторично запитує Жирохов в інтерв’ю Радіо Свобода.

ЗАЕС

Також не виключений обмін Курщини на окуповану нині Запорізьку АЕС, яку Росія захопила з перших тижнів повномасштабного вторгнення (початок окупації – 3-4 березня 2022 року).

Але обмін не Курщини на саму ЗАЕС, а як каже Фесенко, – Курщина в обмін на Харківщину плюс ЗАЕС.

«Є ще один варіант і я його не виключаю, крім Харківщини. Це – територія Запорізької АЕС. Це стратегічний об’єкт і, думаю, навколо нього буде окрема тема переговорів, тому що йдеться про ядерну безпеку», – вважає політолог.

Поміняти території Курщини на ЗАЕС було б ідеальним варіантом, зазначив військовий експерт, полковник ЗСУ в запасі Петро Черник.

За його словами, Україні ці території не потрібні, але вони утримуються, щоб мати можливість отримати назад свої.

«Нам не потрібна Курщина. Ми її не збираємось анексовувати. Але потенційно поміняти її, в моєму розумінні, ідеальний варіант на Запорізьку атомну станцію», – сказав військовий експерт в інтерв’ю Армія TV.

Південь

Також говорять і про варіант обміну Курщини на Харківщину плюс окупований південь України.

Сергій Гармаш, головний редактор інтернет-видання «Остров», каже в інтерв’ю Радіо Свобода: «Вийшовши з Курської області, ми можемо поступитись тим, що Росія звільнить там частину Харківської області і, можливо, Запорізької та Херсонської. Тобто, такі поступки можуть відбутися».

«Ми можемо поступитись, що не будемо відвоювати наші території – той же Крим і Донбас – якщо Росія не буде знову починати свою агресію. Але ми точно не можемо поступитися в тому, щоб визнати анексію цих територій – навіть якщо США будуть вимагати від нас цього. Саме цього хоче Росія, саме цього хоче Путін. Але для нас це неприйнятно!» – наголошує Гармаш.

Зараз російська армія тримає в окупації майже 72% території Запорізької області та приблизно 70% Херсонської області на лівому березі Дніпра.

Нинішній стан справ на Курщині

ЗСУ почали операцію на Курщині – блискавичну й неочікувану – на початку серпня 2024 року.

В ході операції – максимально – українські сили контролювали 1200-1300 квадратних кілометрів Курщини, яка до речі, має давні історичні зв’язки з Україною.

Потім російським військам, які також залучили там чеченські формування і солдатів з Північної Кореї, вдалося трохи потіснити українські сили. Зараз під контролем ЗСУ перебуває десь 450–500 квадратних кілометрів Курщини.

Незважаючи на титанічні зусилля, Росії не вдалося витіснити Україну з Курщини. Там були значні російські втрати, включно з великими втратами серед військ КНДР, яких, за деякою інформацією, начебто могли навіть вивести з Курської області. Хоча це було спростовано ГУР.

Коли виповнювалося пів року від початку курської операції, ЗСУ там пішли в наступ, розширивши контрольовану ними територію.

Реакція Кремля на можливий обмін

Росія ніколи не буде обмінювати окуповані українські території на частину Курської області, заявив речник Кремля Дмитро Пєсков після інтерв’ю Зеленського британській Guardian.

Пєсков назвав обмін «неможливим», додавши, що «Росія ніколи не буде торгувати своєю територією».

Росія контролює нині біля 20% території України, включно з Кримом.

Ширше значення Курщини

Курська операція ЗСУ мала кілька значень.

По-перше, завдяки контролю над прикордонною частиною Курщини, Україні вдалося відвернути загрозу – і обстрілів (не повністю), і вторгнення – Росії до Харкова і Сум та цих прикордонних регіонів.

Також операції на Курщині частково відтягнула російські сили від Донбасу, розфокусувала увагу Росії.

Також курська операція поповнює «обмінний фонд» – ЗСУ брали й беруть багато російських полонених, яких потім можна обмінювати на українських бранців.

Також Курщина продемонструвала контраст у поведінці українських і російських військових – якщо деякі російські солдати скоюють воєнні злочини (зокрема проти цивільних) на окупованих територіях України, то ЗСУ поводяться гуманно до цивільного населення Суджі й околиць.

Також ЗСУ свідомо не загострювали ситуацію і не пішли маршем на Курську АЕС – знову ж таки контраст з окупацією російською армією Запорізької АЕС і небезпеками з цим пов’язаними.

Також, як сказав Зеленський на початку січня, Курська операція також «підмочила репутацію» Росії в очах світу – особливо Глобального Півдня, в якому Україна під час війни прагне зміцнити свої позиції.

І ще – курська операція вдарила по репутації Путіна всередині Росії, показала вразливість Росії зсередини, похитнула репутацію Кремля в очах росіян.

Ну, і звісно, курська операція – це приниження для Кремля, адже вперше з часів Другої світової війни іноземна армія перебуває на суверенній території Росії. Це якщо не рахувати кількаденної окупації армією Китаю радянського острова Даманський на річці Уссурі в березні 1969 року, але той острів в підсумку Москва передала Китаю.

Українське керівництво неодноразово казало, що приєднання частини Курщини до України не обговорюється. В Суджі навіть не була створена українська військово-цивільна адміністрація.