Іван Чернов
Сьогодні, 23 лютого, третьому президентові України Вікторові Ющенку виповнюється 65 років. Він не тільки обіймав посаду голови держави (2005–2010), а й був керівником Національного банку України (1993–1999), а також очолював Кабінет міністрів (1999–2001). Радіо Свобода зібрало 15 знакових цитат політика, який став обличчям Помаранчевої революції.
Кінець 1980-х – початок 1990-х. Як усе розпочиналося?
Голова Агропромбанку СРСР Вадим Гетьман запрошує Ющенка в київське відділення банку. В 1990-му одним із завдань Ющенка була реєстрація банку «Україна» у Держбанку СРСР, мета досягнута.
- Я був дуже гордий, що нам вдалося реалізувати такий проект. Ми були першими!
Січень 1993 – грудень 1999. Ющенко – голова НБУ. Народження гривні
У вересні 1996 року в Україні успішно проведена грошова реформа, запроваджена в обіг гривня, створена Державну скарбницю, розпочате будівництво Банкнотно-монетного двору. Європейський банк визнав Ющенка банкіром року, а у 1997 році Віктор Андрійович став шостим банкіром світу за версією журналу «Global Finance».
- «Ця реформа має бути миттєвою, так, як Йосиф Віссаріонович Сталін проводив. І на період реформи відводиться тільки два тижні».
1999–2004. Другий термін Кучми – розквіт Ющенка у політиці
Віктор Ющенко бере участь у виборчій кампанії Кучми, якого обрали президентом України на другий термін. За місяць до кінця тисячоліття Віктор Андрійович пішов із посади голови Нацбанку і став прем’єр-міністром України.
- «Мені Леонід Данилович 5–7 разів телефонував або говорив при зустрічах: «Іди прем’єр-міністром». Я відмовлявся. Останній, коли вже чую, що порохом пахне, і вже три місяці нема прем’єра в Україні й треба щось… І бачу, що хочеш, не хочеш, але воно доходить до тебе».
За Ющенка на чолі уряду були досить оптимістичні показники економіки: погашено борги перед працівниками, пенсіонерами і студентами; вдалося суттєво збільшити надходження в бюджет; вперше за роки незалежності Україна отримала приріст ВВП.
«Заява трьох»
Президент Леонід Кучма, голова Верховної Ради Іван Плющ і прем’єр-міністр Віктор Ющенко в кінці лютого 2001 року підписали так звану «Заяву трьох». Це було різке звернення до українського народу з приводу демонстрацій під назвою «Україна без Кучми». Несподіванкою була поява підпису Віктора Ющенка під цим документом.
- «Моє завдання як одного з учасників цієї заяви було в тому, що єдиний спосіб, який дає можливість усім учасникам цього конфлікту повестися цивілізовано, – це, перше, мати взаємний діалог; через діалог забезпечити виконання всіх демократичних процедур, які необхідно зробити для того, щоб у кінці – це вже третя позиція – щоб суспільство, політичні сили, країна отримали істинну відповідь: що сталося».
Наприкінці травня того ж року Ющенка звільнили з посади прем’єр-міністра у зв’язку з резолюцією Верховної Ради про недовіру Кабмінові. Незважаючи на відставку, Віктора Андрійовича визнали найбільш популярним політиком України.
Літо 2004. Висування Ющенка на президентські вибори
У Віктора Андрійовича вже була своя партія в парламенті й величезна підтримка народу. Ющенко мав балотуватися в президенти від опозиції, але цю ідею підтримала тільки Юлія Тимошенко. У 2004-му «Наша Україна» і БЮТ утворюють коаліцію «Сила народу», її метою була підтримка Ющенка на президентських виборах. Проте Віктор Андрійович вирішує йти в президенти самовисуванцем.
- «Я прийняв рішення – я йду в президенти. Ось моя заява! Я виграю вибори! Моя перемога – це перемога усіх! Скажіть усім, повернувшись додому: я вірю в Україну, я знаю свій обов’язок, разом ми переможемо!»
Осінь-зима 2004. Драматичний шлях до президентського крісла
За кілька місяців до виборів сталося отруєння Ющенка. Через жахливий стан Віктора Андрійовича доставили в австрійську лікарню. Там керівник клініки повідомив, що Ющенка отруїли діоксинами. Людину, яка скоїла замах, і досі не покарано. Через два тижні після отруєння майбутній президент провів зустріч із виборцями, де зробив гучну заяву на адресу влади.
- «Ви нас не отруїте! У вас не вистачить куль. У вас не вистачить КамАЗів! Вам нас не зламати!»
Четверті президентські вибори в Україні можна поділити на чотири етапи: перший тур; другий тур; «Помаранчева революція»; повторний другий тур. 31 жовтня переможцем виборів оголосили конкурента Віктора Ющенка у другому турі – Віктора Януковича.
- «Ми не довіряємо підрахункам Центральної виборчої комісії. Ми закликаємо наших прихильників прийти на майдан Незалежності і захистити свою перемогу».
Таким чином розпочалася «Помаранчева революція». Кампанія протестів і страйків була спричинена масовими фальсифікаціями, що вплинули на результат виборів. Хтось підтримував активістів, а дехто говорив про «наколоті апельсини» і «американські валянки» на Майдані; у Сєвєродонецьку порушувалося питання про референдум щодо федералізації України, а центральні й західні регіони з кожним днем ставали все більш «помаранчевими».
- «Нехай наша акція залишається мирною. Тільки справжня сила може собі дозволити коректно, інтелігентно, гідно себе поводити. Немає проблем з тим, щоб узяти приступом адміністрацію президента і Кабінет міністрів. Але ми повинні домогтися, щоб вони самі принесли нам ключі від цих будівель. І ми не підемо, поки вони це не зроблять».
За тиждень до повторного другого туру відбулися теледебати між кандидатами в президенти. Пролунало безліч обіцянок від Ющенка і Януковича, проте одна фраза Віктора Андрійовича особливо вразила українців, її згадують і до сьогодні.
- «Ці руки нічого не крали».
26 грудня 2004 року відбувся повторний другий тур, за результатами якого тріумфував Віктор Ющенко. Доля України вирішилася мирним шляхом і держава залишилася єдиною.
Січень 2005 – січень 2010. Четвертий президент України – перший демократ
Впевнена промова в день інавгурації Ющенка вселила в народ іще більше оптимізму й віри у світле майбутнє України. Тоді держава перебувала в стані ейфорії, тому й обіцянки новоспеченого президента були на межі реальності й фантастики.
- «Ми будемо сучасною нацією у динамічному глобальному світі і станемо рівними серед рівних. Майбутнє України – найкраща освіта, висока наука, технології завтрашнього дня. Я зроблю все, щоб на повну силу запрацював інтелект нашої нації. Ми станемо першими, і ми станемо найкращими!»
Якщо б держава складалася тільки з президента і його прихильників, то не виключено, що плани мали б непогані шанси на втілення в життя. Ющенко тоді не передбачав, що в нього розпочнеться міжособистісний конфлікт із Тимошенко, що опозиція складатиметься з трьох партій, що доведеться розпускати парламент і тричі змінювати прем’єр-міністра…
- «Я хотів би сказати, що мій уряд не буде робити. Я знаю, яка відповідальність зараз за цими словами буде стояти, але я маю честь вам сказати: мій уряд не буде красти. Я знаю, що це фантазія для України, я знаю, що ви звикли бачити в цих людях не партнерів, дуже часто, не тільки нації, але й національних інтересів».
Але уряд без корупції так і залишився фантазією для України. Також у мріях лишилася Україна в Євросоюзі, стабільність і президентська відповідальність за власні слова.
- «У нас сьогодні є підстави стверджувати, що вбивство Георгія Гонгадзе розкрито».
Так казав Ющенко на початку 2005 року. Проте справу Гонгадзе не можна вважати розкритою навіть сьогодні, адже замовник вбивства досі на волі.
Багато хто називав Ющенка дуже м’яким президентом. Так, він був демократичним, але іноді Віктор Андрійович занадто довіряв урядові і своїм колегам. Але інтереси далеко не всіх політиків збігалися з президентськими.
- «Остаточне рішення щодо її призначення головою уряду я прийняв на Майдані під час інавгурації: коли мільйон людей скандує «Юля!» – то було навіть важливіше, ніж голосування у парламенті. Вона мала більший кредит народної довіри, ніж Порошенко. І у тих координатах це означало: якщо ти її не поставиш, ти – слабак, ти побоявся чогось, ти вчинив нечесно!»
Та Ющенка гостро критикували за те, що Тимошенко була «головною помилкою» Віктора Андрійовича за п’ять років. У кінці 2004-го Віктор Янукович був готовий федералізувати Україну, а вже у 2006-му стає головою уряду… Однією з головних цілей Ющенка було ліквідувати корупцію, проте в травні 2009 року президент ветував суворий законопроект щодо протидії хабарництву, який ухвалили народні депутати.
За президентства Ющенка почалися переговори щодо надання Україні безвізового режиму, а також було здійснено спробу домовитися зі Вселенським патріархом Варфоломієм щодо надання томосу про автокефалію Української православної церкви. Багато уваги приділялося відновленню історичних пам’яток; був підписаний указ щодо заходів для будівництва доступного житла; вирішувалися проблеми багатодітних сімей, дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Одним зі своїх найголовніших досягнень Ющенко вважає зростання економіки.
- «Шановні українці! У вас не було кращого економічного часу».
Ющенко не виправдав очікування значної частини народу. Тому вибори 2010 року для нього стали провальними. На рахунку Віктора-«першого» – лише 5,45% голосів.
- «Як рядовий солдат я робив усе для того, щоб ця нація, щоб ця країна, щоб ця держава відбулася. Я не ховався за солодкі тематики, я не творив популізм. Політика, яку я проводив, – це формування стратегії розвитку нації і держави, це та компонента стратегічної політики і того курсу, який визначається не на рік і не на п’ять років, це формування тої тотожності, якою сильна будь-яка нація».
