На Тернопільщині в колишньому селі Пужники, яке нині вже не існує, пошуково-ексгумаційні роботи триватимуть протягом трьох-чотирьох тижнів, повідомив Радіо Свобода заступник міністра культури і стратегічних комунікацій України з питань європейської інтеграції Андрій Наджос.
Як передає кореспондентка Радіо Свобода, термін робіт залежатиме від погодних умов, адже добратися до Пужників і завезти сюди потрібну техніку було досить складно.
25 квітня на старому цвинтарі у Пужниках, де були поховані загиблі в ніч з 12 на 13 лютого 1945 року, викорчовували дерева, щоб розчистити площу для пошуку людських останків.
Неподалік від місця, де проводиться ексгумація, зводять укриття.
«Підготували необхідне укриття, тому що ми розуміємо, що роботи тривають в умовах, коли Росія продовжує війну проти України. Безпека дуже важлива. Ми забезпечили систему комунікації, отримуємо велику кількість звернень від польських медіа. Було домовлено, що в супроводі поліції медіа будуть направлятися безпосередньо на місце проведення робіт. Я не маю на увазі, що камери будуть знімати рештки людей, але принаймні вони зможуть знімати картинку актуальну. Експедиція працює так, що раз на добу ми будемо отримувати звіт про роботи. На цьому цвинтарі поховані переважно польські громадяни. Площа – не маленька, але було визначене місце, де проводяться зараз роботи. Воно – не випадкове, оскільки перш ніж ми дали дозвіл на проведення таких робіт, ми вивчали звіти. Тобто працювала експедиція, яка робила попередні оцінки, було встановлено, що дійсно на цих місцях можуть зберігатися рештки людей», ‒ заявив Наджос.
Для представників медіа виділене спеціальне місце, з якого можна вести відео і фотозйомку, людські останки знімати не дозволено.
За ексгумаційними роботами спостерігають представники Українського інституту нацпам’яті, міжвідомчої комісії, а проводить роботи польсько-українська група експертна група. Польська група привезла мобільну лабораторію для проведення експертизи ДНК віднайдених останків, і Україна буде залучена теж до цієї роботи, повідомив заступник міністра.
За інформацією польської сторони у ніч з 12 на 13 лютого 1945 року під час нападу куреня УПА загинули близько 80 осіб. Польські історики стверджують, що серед загиблих є діти і жінки.
Польща називає жертв на Тернопільщині жертвами «Волинської різанини». В Україні історики наголошують, що це жертви польсько-українського збройного конфлікту в роки Другої світової війни.
Волинські події почалися на зламі 1942-1943 років, коли фіксувалися перші напади і вбивства поляків, а закінчилися восени 1944 року.
«Те, що проводяться пошукові роботи, потребує фахового вивчення і дослідження, щоб з’ясувати, хто там похований: німці, совіти, польське підпілля ‒ це потрібно вивчати. На жаль, маємо політичну істерію і ці питання стали, як кажуть, на маргінесі дослідження, і це – проблема. Цим питанням займаються не історики, а більше політики, громадські діячі, які хочуть на цьому заробити певні дивіденди», ‒ говорить український історик Сергій Волянюк.
Місцева мешканка з села Садове, що поруч колишніх Пужників, Катерина Шмигельська мала сім років, коли стався напад на село.
«Я пам’ятаю, як горіли люди. У нашому селі люди боялися, вночі не спали, чоловіки охороняли, бо ми боялись, що тепер на нас нападуть. Всі знали, що там є цвинтар. Треба пам’ять вшановувати», ‒ каже Катерина Шмигельська.
Наразі невідомо, що буде після проведення ексгумаційних робіт з останками. Це питання обговорюється. Ймовірно, їх перепоховають і збудують меморіал пам’яті.
Про те, що на території колишнього села Пужники у квітні розпочнуться ексгумаційні роботи щодо жертв Волинської трагедії, стало відомо на початку року. Про це повідомив фонд «Свобода і Демократія». Ця організація два роки тому знайшла вказане місце поховання.
Перед цим Україна й Польща обмінялися списками місць пошуку й ексгумації останків «жертв взаємних історичних конфліктів», повідомив заступник міністра культури і стратегічних комунікацій України з питань європейської інтеграції Андрій Наджос.
Українська сторона дозволила також проведення ексгумаційних робіт Польщі у селі Угли на Рівненщині і у Львові.
У листопаді минулого року міністри закордонних справ України та Польщі Андрій Сибіга і Радослав Сікорський зробили спільну заяву, в якій, зокрема, мовиться, що Україна не перешкоджатиме у проведенні польською стороною пошукових та ексгумаційних робіт на українській території, згідно з законодавством України і позитивно розглядатиме заявки з цих питань.
Йдеться про жертв Волинської трагедії 1942-1944 років, коли під час нацистської окупації спалахнуло насилля, що вилилося улітку 1943 року у масові убивства поляків.
Волинська трагедія (1942–1944) – кривавий конфлікт між українцями й поляками. Польща називає це геноцидом з боку УПА, в Україні наголошують, що відповідальність за масові вбивства поляків і українців на Волині несуть обидві сторони, а також окупаційна адміністрація нацистської Німеччини і радянські партизанські загони. Кількість жертв теж називають різну: від 20 тисяч українців і 35–40 тисяч поляків – за українськими даними, до 100 тисяч поляків і пʼяти тисяч українців – за польськими.
Форум