Генсекретаря НАТО Марка Рютте вважають одним із небагатьох європейських політиків, до яких дослухається президент США Дональд Трамп. Цей критерій зіграв ледве не ключову роль при отриманні Рютте посади.
- Чи принесе мир Україні новий імпульс у дипломатичних зусиллях США і Європи?
- Які шанси, що Путін виконуватиме угоду?
- НАТО залишить відкритими двері для України?
- Росію випустять із міжнародної ізоляції?
Радіо Свобода отримало можливість поговорити про це з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте, який безпосередньо залучений до переговорів про завершення війни в Україні, що зараз відбуваються на кількох майданчиках одночасно.
– Пане Рютте, мирний план із 28-ми пунктів – може бути основою для встановлення миру в Україні?
– Очевидно, деякі елементи потрібно ретельно продумати. Але вчорашня (23.11.2025 – ред.) зустріч в Женеві показала, що в якості основи це допомогло зблизити Україну та США на шляху вперед.
Зустріч в Женеві показала, що в якості основи це допомогло зблизити Україну та США на шляху вперед
Звісно, попереду ще багато роботи, але вчорашня зустріч української й американської команд була дуже успішною. А вона базувалася на цьому плані.
Не буду аналізувати кожен його рядок. Та, вочевидь, як основа, він виконав учора свою мету – спонукати дві сторони до справжнього діалогу.
– Чи поділяєте ви занепокоєння багатьох союзників щодо, зокрема, скорочення українських військ, а також відмови України від частини своїх територій?
– Знову ж таки, я не вдаватимуся в аналіз кожного рядка – не маю права оприлюднювати все, що чув про вчорашні переговори (в Женеві – ред.).
Звичайно, ці переговори ще не є завершеними. Американці та українці вестимуть їх далі. Але нам усім зрозуміло одне, – і тут я б дотримувався бачення американського президента, – яка кінцева мета?
Кінцевою метою – і це те, над чим Дональд Трамп працює з лютого, – має бути суверенна Україна й сильна нація, на яку більше ніколи не намагатиметься напасти Росія. Це те, чого ми всі намагаємося досягти.
– Ви вважаєте це можливим? Україна може довіряти Путіну? А союзники НАТО, вони можуть довіряти Путіну?
– Знаєте, я, будучи прем’єр-міністром Нідерландів, працював із Путіним, доки він не вторгся до Криму в березні 2014 року.
Я перестав намагатися зрозуміти цього хлопця (Путіна – ред.)... Коли укладаєте угоду, маєте переконатися, що в його інтересах – її дотримуватися
Можливо, я комусь уже це казав: я перестав намагатися зрозуміти цього хлопця. Але я знаю одну річ про росіян загалом і про Путіна зокрема. Щоразу, коли укладаєте угоду, маєте переконатися, що в його інтересах – її дотримуватися.
Тому важливо, щоб, коли буде досягнуто мирної угоди щодо України, він ніколи більше не намагався напасти на Україну. Він не стане, якщо знатиме, що наслідки для нього будуть нищівними, якщо спробує знову вторгнутися в Україну після довготривалого припинення вогню або, ще краще, мирної угоди.
– А вони будуть нищівними?
– Це залежить від результатів переговорів зараз. Ми чули президента Сполучених Штатів перед його поїздкою на Аляску – він сказав, що США хочуть бути залучені до гарантій безпеки для України.
Ми спостерігали, як Європа активізувалася.
Спочатку – разом з Канадою у Гаазі (на саміті НАТО у червні 2025 року – ред.), зобов'язавшись витрачати 5% на оборону, з яких 3, 5% - на ключові оборонні витрати.
Після Гааги вони знову активізувалися, об’єднавшись довкола планів домовитися про гарантії безпеки для України у межах коаліції охочих. А на початку серпня, перед зустріччю з Путіним на Алясці, американський президент оголосив, що США хочуть бути частиною цього. Було бажання певним чином долучатися, і це, на мою думку, важливо.
Тож у вас будуть Збройні сили України та гарантії безпеки, і в цій комбінації маємо забезпечити, щоб Путін зрозумів: він ніколи більше не зможе зробити цього знову.
Маємо забезпечити, щоб Путін зрозумів: він ніколи більше не зможе зробити цього знову
– Україні справді можна якимось чином гарантувати безпеку за умови відсутності там військ НАТО?
– Ви знову говорите про один із пунктів плану з 28-ми. Знову ж таки: це зараз обговорюється між Україною та США.
Не буде корисним із мого боку коментувати кожен пункт, доки вони це обговорюють. Очевидно, це слугувало основою для переговорів.
Як я вже казав, у плані є хороші елементи, тоді як деякі мають бути справді продуманими й опрацьованими. Це відбувається зараз. Але я знаю, яким має бути кінцевий результат.
Він має полягати в тому, щоб Росія, щоб Володимир Путін зрозумів: ось є мирна угода або довготривале припинення вогню, або чого би ми не досягли – бажано, звісно, повної мирної угоди. І він ніколи більше не спробує зробити цього знову.
– Я знаю, що ви не хочете аналізувати кожен рядок зокрема, та є два конкретні аспекти, пов'язані з НАТО. Один з них стосується діалогу між Альянсом і Росією для обговорення безпекових питань. Ви готові вже зараз взяти слухавку та зателефонувати Володимиру Путіну?
Елементи, що стосуються ЄС чи НАТО, будуть обговорюватися окремо
– Вчорашні дискусії зосереджувалися на Україні та США, і це служило меті досягнення врешті угоди з Росією щодо України. Елементи, що стосуються ЄС чи НАТО, будуть обговорюватися окремо.
– Але чи можемо ми побачити Раду НАТО-Росія найближчим часом? Її не було з 2022 року.
– Після початку повномасштабного вторгнення і Рада НАТО-Росія, і Основоположний акт НАТО-Росія перестали існувати: їхнє серце перестало битися в лютому 2022 року.
І Рада НАТО-Росія, і Основоположний акт НАТО-Росія перестали існувати: їхнє серце перестало битися в лютому 2022 року
– Тобто ці інструменти більше не використовуватимуться?
– Усі ці речі мертві відтоді, як Путін вторгся в Україну, фактично вчинивши те, що суперечить усім основоположним цінностям Заходу, тим принципам, на яких стояв Основоположний акт НАТО-Росія, і тим цілям, яких намагалася досягти Рада НАТО-Росія.
Це мертво. Воно більше не існує, і жодних планів щодо цього немає.
– Ви вже говорили про план із президентом США Трампом?
– Так, звичайно. Я розмовляв телефоном усі вихідні, також намагаючись допомогти зі свого боку, оскільки знаю, що президент США невпинно працює над цим.
Я розмовляв телефоном з усіма ключовими гравцями протягом вихідних, як і багато хто, щоб переконатися, що переговори в Женеві розпочнуться з найкращої можливої позиції.
– Гадаєте, угода може бути досягнута до Дня подяки?
– Мені видається, вчора й держсекретар Рубіо казав, що переговори були дуже успішними, але немає гарантії, що це буде завершено до четверга.
– Було ще питання щодо того, щоб не приймати Україну до НАТО в майбутньому? Ви готові це якось формалізувати? Наприклад, заявивши про це на наступному, скажімо, саміті Альянсу в Анкарі? У відповідній декларації чи навіть затвердивши зміни до статуту НАТО?
– Для того, щоб новий союзник став членом НАТО, потрібна одностайність. Тож усі тридцять дві країни повинні погодитися.
Наразі в нас є кілька союзників, які прямо заявляють, що ми проти вступу України до НАТО. Звичайно, у нас також були формулювання з Вашингтонського саміту торік, де говорилося про незворотність її шляху до НАТО.
Є реальність, у якій кілька союзників сказали, що виступають проти членства України в НАТО
Тож це одна реальність.
Але є також реальність, у якій кілька союзників сказали, що виступають проти членства України в НАТО. Ось чому так важливо найближчим часом надати гарантії безпеки Україні після укладення мирної угоди, що унеможливить повторну спробу нападу Росії.
– Отже, Україна все ще є країною-аспірантом.
– Кожна країна в межах євроатлантичного регіону, яка хоче стати членом НАТО, може подати відповідну заявку. Це закріплено Вашингтонським договором 1949 року.
Але щоб стати членом, потрібна одностайність. І наразі до такої одностайності (у випадку з Україною - ред.) ще далеко.
– Читаючи план і слухаючи деякі речі, що лунають від американців, інколи здається, що США не вважають себе частиною НАТО.
Вони згадують НАТО майже як про третього гравця, а також віддзеркалюють те, що сказав Піт Геґсет про німецького головнокомандувача військами в Європі (SACEUR) – щось таке, чого ніколи раніше не траплялося, – і про НАТО під європейським керівництвом. Ви вважаєте, що стаття 5 та відданість Америки статті 5 залишаються непорушними?
– Абсолютно. Але з американського боку НАТО був один великий подразник, який я повністю розумію. І цей подразник існує з часів Ейзенхауера (34-го президента США – ред.). І президент Трамп надзвичайно чітко висловлювався про нього.
Хоча американці витрачають близько 3.5 відсотків свого ВВП на оборону, європейці та Канада цього не роблять. Гадаю, одним з найбільших успіхів зовнішньої політики президента Трампа став саміт НАТО в Гаазі, де ми домовилися витрачати 5%, із них 3.5 проценти – на основну оборону.
По-перше, нам потрібно виконати всі наші цілі щодо спроможностей – те, що кожен союзник має зробити задля безпеки всього Альянсу. А по-друге, завдяки цьому внеску у 3,5% ми вирівнюємося із тим, скільки витрачають Сполучені Штати. Це знімає питання.
Погляньмо на таку країну, як Німеччина: у найближчі роки вона витрачатиме на оборону на сто мільярдів на рік більше, ніж раніше. Вони піднімуться приблизно з 60-70 мільярдів до 160 мільярдів. Це вражаюче зростання.
І погляньмо на мою країну - Нідерланди: десятки мільярдів додатково.
Те саме стосується Канади й усієї європейської частини НАТО.
Тож цей подразник, цей камінець у черевику – усунено.
CША є членами Альянсу заради власних інтересів. Адже їм вигідно, щоб Європа, Арктика й Атлантика залишалися безпечними
Я цілком переконаний із усіх моїх розмов: немає жодних сумнівів, тому що США розуміють, що НАТО існує також в їхніх інтересах, і вони є членами Альянсу заради власних інтересів. Адже їм вигідно, щоб Європа, Арктика й Атлантика залишалися безпечними.
– Огляд глобальної структури американських сил мав відбутися цієї осені. Зараз, здається, це зсувається на зиму? Вас тримають в курсі подій?
– Так, ми маємо дуже хороші дискусії щодо цього. І тут вони також бачать, що європейці активізуються. Я цілком розумію, що, звичайно, США повинні зважати на Європу, але також мають дивитися на Індо-Тихоокеанський регіон та інші речі.
Тож із часом ви побачите зміни. Але у найближчому майбутньому жодних драматичних змін не буде.
– Чи будуть ще скорочення на східному фланзі?
– Це не має жодного стосунку до конфігурації сил. Те, що сталося в Румунії, – я знав, що це станеться. Це пов’язано з коригуванням. У США є приблизно від 85 до 100 тисяч військових у Європі, і вони постійно роблять коригування, щоб забезпечити максимально ефективне використання тих сил, які мають у Європі.
Американці мають більше військ у Європі порівняно з тим, що вони мали в Європі до 2022 року
І в цьому випадку ви побачите, що американці мають більше військ у Європі, навіть після цього коригування, порівняно з тим, що вони мали в Європі до 2022 року.
– Отже, ваше послання країнам східного флангу – зберігати спокій?
– Абсолютно. І у нас дуже хороший діалог зі США. З часом все зміниться. Безумовно, воно має змінитися.
Ми маємо активізуватися.
Ми робимо це, і приклад тому – витрати на оборону, коаліція охочих гарантувати безпеку Україні, але також – купівля Україні озброєння у США, необхідного їй для продовження боротьби.
Рахунок оплачують європейські союзники й Канада – це все надзвичайно важливо. Але все це буде зроблено покроково, у хорошому діалозі.
– Чи вважаєте, що нещодавній корупційний скандал в Україні послабив готовність західних союзників підтримувати Київ?
– Розмовляючи з західними союзниками, я чув, що вони дуже непокоїлися всім, що ми чули про події в Україні, пов’язані цим корупційним скандалом.
Але водночас ми бачили, що український президент уживає рішучих заходів проти цих міністрів та інших осіб. Це правильно, тому що це надзвичайно важливо і дуже серйозно.
Ми розуміємо, наскільки важливо зберегти Україну якомога сильнішою в цій боротьбі – як для самої України, так і для нашої колективної безпеки
І завдяки цьому, а також тому, що ми розуміємо, наскільки важливо зберегти Україну якомога сильнішою в цій боротьбі – як для самої України, так і для нашої колективної безпеки та стабільності Європи й НАТО загалом – я не бачу жодних змін у нашій підтримці України.
– Дозвольте мені швидко перейти до Західних Балкан: чи турбує вас участь Сербії у навчаннях з китайськими військовими?
– Це їхнє суверенне право – робити такі кроки.
Але, звісно, ми дуже занепокоєні тим, що загалом відбувається з Китаєм. Щодо Сербії – вони можуть ухвалювати такі рішення.
Але давайте не будемо наївними щодо Китаю.
Ми знаємо, що Китай співпрацює з росіянами, північнокорейцями, з Іраном. І тому те, що відбувається в Індо-Тихоокеанському регіоні, та те, що відбувається в євроатлантичному просторі, стає дедалі більш взаємопов’язаним та переплетеним.
Коли йдеться про Китай, я завжди казав: НАТО існує не лише для того, щоб убезпечити нас від росіян. Маємо бути в безпеці від будь-кого, хто бажає нам зла.
Маємо бути в безпеці від будь-кого, хто бажає нам зла
І якщо поглянути на величезне нарощування збройних сил Китаю, то треба дуже чітко усвідомлювати, що там відбувається.
– Але вас турбують саме Західні Балкани? Адже йдеться про зростання китайського впливу у самому серці Європи.
– Зрештою, Сербія має суверенне право ухвалювати такі рішення. У нас також є діалог і співпраця із сербами. Я сам, звичайно, маю прямі контакти з президентом Вучичем.
Але загалом я би відокремив те, що він робить із Китаєм – це, безумовно, важливо. Але є більш нагальне питання. І це – сам Китай.
– Грузія – ще одна країна, що зближується з Китаєм. Європейський Союз вирішив переглянути свої відносини з нею. Чи робите ви те саме? І чи вона досі є країною-аспірантом?
– Знову ж таки, будь-яка країна в євроатлантичному просторі, яка хоче стати членом НАТО, може заявити про це, і тоді починається процес.
Звичайно, я не наївний щодо того, що відбувається в Грузії. Ми дуже занепокоєні. Ми чітко донесли це грузинській стороні, у нас є співпраця з ними.
Гадаю, ця співпраця зараз особливо важлива, адже вона дає нам канал, через який ми можемо чітко висловлювати свої занепокоєння.
І давайте подивимося на ситуацію більш цілісно: існує Грузія, але також те, що відбувається між Вірменією та Азербайджаном – і це, здається, у значно кращому стані, зокрема завдяки тому, що робив президент Трамп.
Тож на Грузію слід дивитися в контексті всього Південного Кавказу.
Форум