– Традиційно для Євросоюзу, керівники центральних банків обираються на посаду на строк вісім років. Це унеможливлює їхню залежність від того чи іншого уряду. Водночас, у законодавстві виписані чіткі механізми співпраці між банком та урядом, між банком тієї чи іншої держави та європейським центробанком – але ідеться про фінансову, банківську сферу, а не про ідеологію або симпатії окремих політиків чи урядів. Щодо Європейського центробанку, то наша політика зважена, ми проводимо консультації з банкірами – представниками національних банків та потужних міжнародних фінансових установ – перш ніж ухвалити те чи інше рішення. А співробітництво з незалежними експертними центрами дозволяє розробляти стратегію функціонування ЄЦБ за різних умов.
– Чимало українських та європейських експертів критикують Національний банк України за те, що валютна політика нездатна захистити інтереси держави та приватного бізнесу у разі девальвації євро. Наскільки політика Європейського центробанку захищає єврозону та країни ЄС у час, який фахівці називають «другою хвилею кризи»?
– Я не уповноважений коментувати українські перспективи та політику НБУ. Але зауважу, що як держава з перехідною економікою, Україна опиняється у доволі складній ситуації. По-перше, галузі її економіки, прив’язані до експорту, залежать від стабільності євро та американського долара. По-друге, українська економіка та банківська система все більш залежна від європейського ринку, а отже, тим чи іншим чином і девальвація євро, і падіння економіки ЄС уже впливає на українську ситуацію. Імовірно, не фахівці цього поки що не помічають, але професійні банкіри це вочевидь уже відчувають: коливання курсів іноземних валют стосовно гривні стали більш різкими, а зростання українського експорту до країн ЄС гальмується. Раніше чи пізніше, негативні процеси в єврозоні відчують в Україні і приватний сектор, і бюджетники.
– У цьому зв’язку хочу запитати, яким чином у кризу ЄС утримує бюджетну сферу – чи є якісь загальні механізми, чи кожна з держав єврозони має власні «рецепти» для цього?
– Німеччина – найпотужніша на сьогодні економіка в ЄС – перебуває у фазі падіння. Але фінансова політика ФРН збудована таким чином, що навіть «урізаючи» соціальну складову, вона забезпечує прожитковий мінімум своїм громадянам. Яким чином німці це роблять – варто запитати у них. У нашому ж випадку цікавим є факт, що ініціативу Німеччини – запровадити більшу централізацію фінансових систем держав єврозони – більшість цих країн і підтримали. Звичайно, не ідеться про позбавлення національних банків повноважень та функцій, делегованих їм, а ідеться у першу чергу про координацію та баланс інтересів. Тобто, ми всі вчимось заощаджувати, ми намагаємось зменшити ризики, пов’язані з кредитуванням, та ризики, пов’язані з експортно-імпортними операціями між державами, котрі перебувають на різних сходинках економічного розвитку.
За словами Евальда Новотни, велику роль у нормальному функціонуванні та протидії кризі відіграють діалог між національним банком та урядом, між банком та незалежними аналітичними установами. Власне, цій тематиці професор Новотни присвятив свою книгу «Громадський сектор – вступ до фінансової науки», яку хотів би бачити виданою і українською мовою. В Україну він прибув на запрошення міжнародного благодійного фонду «Відкрий Україну» для виступу у рамках дипломатичного клубу та спілкування з українськими фінансистами та банкірами.
– Чимало українських та європейських експертів критикують Національний банк України за те, що валютна політика нездатна захистити інтереси держави та приватного бізнесу у разі девальвації євро. Наскільки політика Європейського центробанку захищає єврозону та країни ЄС у час, який фахівці називають «другою хвилею кризи»?
– Я не уповноважений коментувати українські перспективи та політику НБУ. Але зауважу, що як держава з перехідною економікою, Україна опиняється у доволі складній ситуації. По-перше, галузі її економіки, прив’язані до експорту, залежать від стабільності євро та американського долара. По-друге, українська економіка та банківська система все більш залежна від європейського ринку, а отже, тим чи іншим чином і девальвація євро, і падіння економіки ЄС уже впливає на українську ситуацію. Імовірно, не фахівці цього поки що не помічають, але професійні банкіри це вочевидь уже відчувають: коливання курсів іноземних валют стосовно гривні стали більш різкими, а зростання українського експорту до країн ЄС гальмується. Раніше чи пізніше, негативні процеси в єврозоні відчують в Україні і приватний сектор, і бюджетники.
– У цьому зв’язку хочу запитати, яким чином у кризу ЄС утримує бюджетну сферу – чи є якісь загальні механізми, чи кожна з держав єврозони має власні «рецепти» для цього?
– Німеччина – найпотужніша на сьогодні економіка в ЄС – перебуває у фазі падіння. Але фінансова політика ФРН збудована таким чином, що навіть «урізаючи» соціальну складову, вона забезпечує прожитковий мінімум своїм громадянам. Яким чином німці це роблять – варто запитати у них. У нашому ж випадку цікавим є факт, що ініціативу Німеччини – запровадити більшу централізацію фінансових систем держав єврозони – більшість цих країн і підтримали. Звичайно, не ідеться про позбавлення національних банків повноважень та функцій, делегованих їм, а ідеться у першу чергу про координацію та баланс інтересів. Тобто, ми всі вчимось заощаджувати, ми намагаємось зменшити ризики, пов’язані з кредитуванням, та ризики, пов’язані з експортно-імпортними операціями між державами, котрі перебувають на різних сходинках економічного розвитку.
За словами Евальда Новотни, велику роль у нормальному функціонуванні та протидії кризі відіграють діалог між національним банком та урядом, між банком та незалежними аналітичними установами. Власне, цій тематиці професор Новотни присвятив свою книгу «Громадський сектор – вступ до фінансової науки», яку хотів би бачити виданою і українською мовою. В Україну він прибув на запрошення міжнародного благодійного фонду «Відкрий Україну» для виступу у рамках дипломатичного клубу та спілкування з українськими фінансистами та банкірами.
