Європа нарощує оборонні витрати. Але одна проблема залишається значною мірою поза увагою – як забезпечити максимально швидке переміщення військової техніки з однієї країни в іншу у випадку конфлікту.
Ідея «військового Шенгену» – зони, у якій зброя й війська можуть вільно пересуватися без паспортного контролю так само легко, як і цивільні, – обговорюється роками. Але дотепер вона залишалася недосяжною і для ЄС, і для НАТО, попри суттєве погіршення безпекової ситуації через війну в Україні.
19 листопада Єврокомісія представить свою чергову спробу реалізувати це до кінця десятиліття.
У проєкті документа, з яким ознайомилося Радіо Свобода, вказано два шляхи для досягнення цієї мети. Перший – вкладення значних коштів у сотні «вузьких місць» по всьому континенту, таких як залізничні колії, порти та мости, включно з Україною та Молдовою – країнами-кандидатами, які у документі окреслені як ключові для інтеграції в європейські військово-транспортні структури.
Другий – скорочення бюрократії, щоби різні національні закони та процедури не заважали швидкому переміщенню військових ресурсів між країнами ЄС.
Багато розмов, мало прогресу
У 2017 році ідея «військового Шенгену» стала «пріоритетною сферою», а в Єврокомісії підготували плани дій у 2018, 2022 і 2024 роках – однак прогрес залишився мінімальним.
Дипломати ЄС на умовах анонімності кажуть Радіо Свобода, що прогрес мінімальний точно не через брак зусиль. Тема регулярно займає верхні позиції у порядку денному під час обговорення співпраці ЄС–НАТО, але жодна з організацій, за їхніми словами, так і не зробила її справжнім пріоритетом.
Дипломати ЄС на умовах анонімності кажуть Радіо Свобода, що прогрес мінімальний точно не через брак зусиль
НАТО давно очікувало, що ЄС приділить більше уваги законодавчим змінам і фінансуванню військової мобільності, особливо зараз, коли 23 з 27 країн ЄС входять до альянсу. Війна в Україні лише підсилює нагальність.
Своєю чергою в ЄС є розчарування, що НАТО надто зосереджене на витратах на дороге військове оснащення і значно менше – на тому, як це оснащення транспортувати та робити доступним для інших союзників.
Нова мета НАТО – витрачати 3,5% ВВП на військове обладнання до 2035 року та ще 1,5% на невійськові інвестиції, такі як військова мобільність – певною мірою відповідає на цю проблему.
Але все одно ключові рішення залишаються у руках держав-членів.
Як підкреслюється в документі Єврокомісії: «Хоча держави-члени залишають за собою право вирішувати, чи дозволяти іноземним збройним силам перетинати їхню територію в межах національної безпеки й оборони, ЄС має мати рамку військової мобільності, яка збалансовує військові й цивільні потреби».
Мета цієї Єврокомісії, чий мандат спливає у 2029 році, – «створити загальноєвропейську Зону військової мобільності до кінця 2027 року як перший крок на шляху до поступового досягнення «військового Шенгену» у регуляторному, інфраструктурному та операційному вимірах».
Чи вистачить грошей?
Питання в тому, чи будуть доступні кошти цього разу.
У попередньому довгостроковому бюджеті ЄС (2021–2027) було виділено близько 1,7 млрд євро на інфраструктуру подвійного призначення, що включала 95 проєктів у 21 країні. Але, як зазначається в документі: «попит на фінансування ЄС значно перевищував доступні ресурси, і всі конкурси мали надзвичайно велику кількість заявок».
На наступний бюджет (2028–2034) Єврокомісія пропонує 17,65 млрд євро на інфраструктуру подвійного призначення, зосереджену на 500 «гарячих точках», де необхідно прискорити переміщення військової техніки.
Та чи підтримає це Рада ЄС?
Адже держави-члени традиційно урізають початкові пропозиції комісії й віддають перевагу більш «виборчим» витратам – на сільське господарство, рибальство та інші соціальні програми.
Найбільше коштів у контексті військової мобільності вкладається в залізницю – і це навряд чи зміниться. На початку року ЄС погодив чотири пріоритетні мультимодальні військові коридори – північний, південний, східний і центральний. Найбільш просунутим є північний, що з’єднує Нідерланди, Німеччину, Польщу та далі Україну.
Держави-члени традиційно урізають початкові пропозиції комісії й віддають перевагу більш «виборчим» витратам
У документі згадується 22-кілометрова ділянка залізниці європейської колії, що з’єднує захід України зі Словаччиною та Центральною Європою, відкрита у вересні.
Також там зазначено, що «триває підготовча робота із запровадження європейської стандартної колії на транспортних коридорах, що з’єднують Молдову та Україну з державами-членами ЄС». Загальна ідея полягає в тому, щоб увесь ЄС, включно з країнами-кандидатами, працював за єдиним стандартом.
Єврокомісія також прагне інвестувати у великогабаритні військово-транспортні літаки, пороми подвійного призначення та спеціальні залізничні платформи для перевезення важкої техніки – ракетних установок, танків тощо.
Покращення «військової мобільності»
Однак найбільші зміни ЄС може здійснити в законодавстві, щоби спростити переміщення військ і техніки. Сьогодні отримання дозволу на перетин кордону військовим транспортом може забрати до 45 днів. Мета Брюсселя – три дні.
Водночас гармонізовані правила ЄС щодо перевезення небезпечних вантажів не застосовуються до військових перевезень, тож часто потрібні окремі угоди.
Це планують змінити – і Єврокомісія хоче піти ще далі.
Одна з пропозицій: не вимагати щорічного поновлення для дозволів на переміщення військової техніки між країнами-членами – вони діятимуть до моменту відкликання. До системи зможуть приєднатися й країни, що не є членами ЄС.
Ключем до цього стане система «Європейська розширена система реагування у сфері військової мобільності» (EMERS), яку можна активувати протягом 48 годин за пропозицією Єврокомісії або держави-члена.
У разі активації, у ситуації потенційної військової кризи, для перетину кордонів потрібне буде лише повідомлення про переміщення з мінімальним строком попередження. Переважну частину стандартних процедур можна буде обійти, крім митних формальностей.
Звісно, усі ці пропозиції повинні бути схвалені державами-членами, і часто для цього потрібна одностайність. З огляду на війну в Україні та нагальну потребу ЄС посилювати оборону, це може стати найкращою можливістю для створення «військового Шенгену».
Форум