Глобальний саміт миру, зініційований Україною, у якому взяли участь понад 100 країн і організацій із усіх континентів, називають як «безпрецедентною подією» і «започаткуванням нової міжнародної практики пошуку шляхів припинення військових конфліктів», так і «черговим зібранням, які нічого не дають і на що не впливають».
- «Хороший результат» – таку оцінку дала досягнутому на Саміті миру у Швейцарії (15-16 червня) президентка країни Віола Амгерд.
- Буде другий раунд, сказав президент України Володимир Зеленський і наголосив, що на підготовку підуть місяці.
- Голова МЗС України Дмитро Кулеба заявив, що наступний Саміт миру повинен стати завершенням війни, і для цього потрібно обидві сторони за столом переговорів.
- Натомість очільник Росії Володимир Путін та його підлеглі вимагають, щоб Україна віддала Росії чотири області і Крим. Мовляв тоді от, війна і припиниться, а як ні, то наступні умови укладання мирної угоди «будуть ще жорсткішими».
То як можна оцінити значення Глобального саміту миру, що пройшов у Швейцарії ? І чи розпочав він шлях, який веде до завершення війни? Як готуються до другого Саміту миру? І хто та як може вести переговори з Росією?
Про це Радіо Свобода в ефірі проєкту Свобода.Ранок розпитало радника керівника Офісу президента України Олександра Бевза.
– Якщо підсумувати те, що відбулось в Швейцарії, на скільки відсотків зі 100 Україна задоволена тими результатами, які отримала після саміту миру?
– Я думаю, що така математика завжди буде дуже відносна, але з огляду на ті очікування, які були, Саміт дуже успішний.
Розробити спільну мирну рамку, яка потім буде основою майбутнього мирного процесу
Насправді не треба було розраховувати, що цей саміт стане початком якихось переговорів і так далі. Ми з самого початку декларували, що це не так.
Цей Саміт повинен був дати такий верхньорівневий політичний старт для того, щоб розробити спільну мирну рамку, яка потім буде основою майбутнього мирного процесу. І це відбулося.
– Але от Ірак і Йорданія відкликали свої підписи під спільним комюніке після саміту миру в Швейцарії. Чи знають вже в Офісі президента, чому це сталося? Росія тиснула на ці країни, чи що стало приводом для того, що вони спершу підписали це комюніке, а після свої підписи відкликали?
– Наразі ця інформація в будь-якому разі потребує підтвердження. Ми сьогодні будемо зв'язуватися з колегами з Берну, ще раз проговорювати весь перелік країн, які приєдналися.
Тому що вчора я особисто був присутній під час оголошення результатів щодо приєднання до комюніке. І ці країни були зазначені на фінальному табло в залі, де проводилася пленарна сесія. Тому ми не поспішаємо з будь-якими висновками щодо того, які країни від'єдналися чи приєдналися.
Ці країни там були. Ми перевіримо цю інформацію
Комюніке залишається відкритим для приєднання будь-яких країн. І ми розраховуємо, що кількість його учасників буде тільки збільшуватися. Щодо цих конкретних країн ми перевіримо цю інформацію і обов'язково будемо інформувати.
– Я правильно розумію, що може бути якась технічна помилка в тому, що ці країни не відображені в списку?
– Може бути що завгодно. Ми орієнтувалися на табло, яке оголосив федеральний міністр закордонних справ Швейцарії, пан Кассіс, на пленарному засіданні присутності всіх лідерів. Ці країни там були. Ми перевіримо цю інформацію.
– Насправді виглядає на те, що фінальне комюніке підписали ті країни, які зорієнтовані більше на Сполучені Штати, які послідовно і постійно підтримують Україну. Тобто вони, назвімо це так, радикально налаштовані щодо дій Російської Федерації в своїй більшості, і вони постійно були на стороні України.
Натомість Саудівська Аравія, Мексика, Бразилія, Індія, які раніше чіткості не проявляли в питаннях російсько-української війни, вони свого підпису під документом не поставили. Чи було це очікуваним для Офісу Президента? І чи от ставили ви собі за мету, щоб ці країни обов’язково поставили свої підписи? Щоб це було сигналом Путіну, що от і Глобальний Південь також зацікавлений вирішити питання російсько-української війни на умовах України?
– Чи ставили за мету, щоб всі приєдналися до комюніке? Так, це, звичайно, було б бажано. І заперечувати це було б абсолютно неправильно і некоректно. Чим більше країн приєднаються до комюніке, тим краще.
Треба розуміти, що причини, чому деякі країни не приєдналися до комінюке, можуть бути різні. Тут можна розділити країни на декілька груп, тому що, насправді, були країни, які ще до того, як саміт почався, повідомили офіційно і швейцарську, і українську сторону, що вони поки що не готові приєднатися до будь-якого документу, незалежно від його змісту.
І, напевно, це пов'язано з специфікою певних політичних процесів всередині цих країн.
80+ країн, які приєдналися до комюніке, важко сказати, що всі вони перебувають в орбіті впливу євроатлантичного простору
Деякі країни прямо зазнавали тиску, і про це неодноразово говорив президент, як щодо участі в саміті, так і щодо приєднання до якогось фінального документу.
Ми будемо працювати далі. Я впевнений в тому, що деякі країни, які були присутні і не приєдналися до комінюке, приєднаються пізніше, і навіть ті, які не були, зможуть приєднатися.
Щодо того, що це винятково такий умовно «колективний Захід», чи країни, які орієнтуються на Сполучені Штати, я думаю, що все-таки це не зовсім так, тому що 80+ країн, які приєдналися до комюніке, важко сказати, що всі вони перебувають в орбіті впливу євроатлантичного простору.
Більше того, треба не забувати, що у нас, крім цього комюніке, є ще дві резолюції Генеральної Асамблеї ООН, і вони підтримані 141 та 143 країнами світу, і вже точно не можна говорити про те, що тут є якась полярність. Але, безумовно, нам було б важливо, щоб великі країни G20, які не приєдналися сьогодні до комюніке, включилися в мирний процес. І те, що вони сьогодні не приєдналися, не означає, що вони не будуть учасниками мирного процесу. Тому давайте не забігати наперед з висновками щодо цього питання.
– Про виведення російських військ. Зважаючи на те, що це заклик світового співтовариства про те, що війну треба завершити на умовах міжнародного права, чому його не винесли на обговорення? Хтось вимагав від України, щоб цей пункт внесений не був?
– У цьому комюніке ніколи не було мети перелічити всі 10 пунктів Формули миру президента Зеленського і от просто їх зафіксувати на папері. Мета була трішки інша. Чому були обрані три пункти і чому по ним була певна конкретика?
Тому що по них у нас вже були певні напрацювання, які ще до того, як відбувся Саміт, можна було фіналізувати. Інші пункти, інші напрямки будуть пропрацьовані після Саміту. Тому жодної, умовно кажучи, зради немає.
Що буде відбуватися після саміту? Це теж дуже важливо. У нас буде відбуватися дуже в такому швидкому темпі в різних країнах, на різних континентах, тематичні конференції. Ми на різних рівнях будемо фіналізувати напрацювання по кожному з напрямків.
В комюніке для уважного читача є дві важливі речі:
- перше, дві резолюції Генеральної асамблеї ООН, які ще раз перепідтверджені всіма учасниками, в яких містяться всі положення, які відповідають національним інтересам України.
- і друге, там є пряма згадка про те, що всі принципи статуту ООН: повага до територіальної цілісності, суверенітету і неможливість з силою змінювати суверенітет та територіальну цілісність країн, вони всі прописані в комюніке.
Тому якщо читати його цілісно, з посиланнями на ті документи, які там також перелічені, жодних питань не має бути.
Читайте тут: Спільне комюніке про основи миру
– Скільки разів цей фінальний документ переписували, вносили в нього зміни перед тим, як за нього фінально голосувати і ставити свої підписи. Чи були країни, які наполягали геть на іншому формулюванні?
– Від союзників якихось критичних зауважень не було. Було декілька пунктів, де треба було досягти компромісного формулювання. Може, комусь здається, що наші союзники підтримують все, що пропонує Україна кожного разу. Це не зовсім так.
Доводиться переконувати і пояснювати, чому саме так. Але це, звичайно, процес абсолютно дружній, дипломатичний, він відкритий.
Чи були країни, які вимагали суттєво змінити комюніке? Так. Чи були країни, які вимагали прибрати з нього навіть ту суність, яка там є.
– А ви можете назвати ці країни?
– Безумовно, ні. Тому що ми зацікавлені в тому, щоб ці країни залишалися в мирному процесі. Ми продовжуємо шукати з ними компроміс. Але я хочу також, пояснити, що, можливо, нам довелося тут відстояти певну позицію, навіть ціною того, що деякі країни не приєдналися до комюніке. Це важливо, тому що дипломатія не завжди полягає в тому, щоб знайти компроміс будь-якою ціною.
– Розпочинається підготовка до другого Саміту миру. Як ми розуміємо зі слів Зеленського, є вже первнебачення, як він буде виглядати. Немає бачення, коли він відбудеться. Хтось називає час перед вибрами в США. Ключове: чи зрозуміло Офісу президента України і організаторами цього саміту, чи будуть на цей другий Саміт миру запрошувати Росію?
– Ми поки були б обережні визначені будь-яких конкретних дат. Але президент вчора чітко сказав, що питання не про роки, а про місяці.
За загальним задумом, який висловлювали учасники під час обговорення, другий Саміт, який мав би вже відкрити переговорний процес певною мірою, безумовно передбачає передачу спільно напрацьованого плану представникам Російської Федерації.
Другий Самітьпередбачає передачу спільно напрацьованого плану представникам РФ
В якій формі, чи завчасно, чи вони сядуть за стіл на цьому другому Саміті,чи в будь-якому іншому форматі через посередників чи якось інакше, це буде залежати від ситуації на той момент.
Теза, яка мене трошки засмутила в соціальних мережах, що люди очікують, що Саміт вже зробить якийсь величезний крок до конкретного встановлення миру.
Це неможливо в поточних умовах, тому що є дипломатичні канали, є військові дії, які найбільше визначають, що відбувається на будь-якій іншій арені, є політична складова, багато інших компонентів.
Так от, все буде залежати від того, де зійдуться ці декілька паралелей, прямих ліній перед Самітом. Якщо, наприклад, ситуація на полі бою за допомогою партнерів. І тому тут прогнозувати дуже складно. Якщо партнери проявлять достатню рішучість, ми можемо знайти в сильній точці.
– Офіс президента які розглядає варіанти і можливості сідати за стіл переговорів з Росією? Коли, для прикладу, буде успішне просування Збройних сил України на фронті? Давайте пояснимо умови. За яких умов Офісі президента бачить варіанти взагалі сідати і говорити про щось з Росією?
– Коли Росія буде готова сприймати справедливий мир.
Тому що президент дуже чітко на пресконференції заявив, що те, що відбувається зараз, жодного відношення до вікна можливостей для переговорів не має. Він говорив про це як в контексті тих ультиматумів, які Путін оголосив напередодні Саміту, до речі, не випадково, щоб тиснути як на союзників, так і на країни, прихильні до Росії, та з будь-яких інших причин.
Коли Росія не буде говорити мовою ультиматумів, а це може статися при зміні реальних обставин, в тому числі на полі бою. Коли Росія буде готова говорити про умови справедливого миру, а не вимагати віддати їй ще шматок двох українських областей, чотрьох українських областей, будь-яких інших територій, тоді це вікно можливостей може відкритися. Зараз воно, безумовно, зачинене.
– А Китай. Коли розпочалася підготовка до Саміту миру, в Офісі президента публічно висловлювали великі надії на участь Китаю в Саміті. Те, що Китай не брав участь і не зреагував підтримкою цього Саміту, про що це свідчить?
– Ми дійсно розраховували на участь Китаю на певному рівні. Ми дійсно запрошували будь-якими способами, в тому числі через дружні країни. Особисто запрошувала президентка Швейцарії Китай до участі. На жаль, Китаю не було.
Наше завдання зараз полягає в тому, щоб в процесі підготовки до Другого саміту ми могли знайти ті точки дотику, де для Китаю, як для дуже важливого гравця
Я не думаю, що це слід тлумачити як стовідсотковий вихід Китайської Народної Республіки з будь-яких процесів, пов'язаними з встановленням миру. Але, мабуть, те, що Китай зафіксував певне своє бачення разом з Бразилією і бажання взяти лідерство над мирним процесом, не дозволило їм на даному етапі приєднатися.
Можливо, наше завдання зараз полягає в тому, щоб в процесі підготовки до Другого саміту ми могли знайти ті точки дотику, де для Китаю, як для дуже важливого гравця, знайшлася б особлива роль, яка відповідає його рівню в світовій політиці. Якщо це буде знайдено, я думаю, можливо, не варто зараз говорити про певні точки неповернення.
Хоча, безумовно, після оприлюднення бразильсько-китайської, умовно, ініціативи, яка на 90% співпадає з Формулою миру, дуже шкода, що ми роз'єднуємо, а не об'єднуємо зусилля. Починаємо рухатися в різних фарватерах. Зараз треба сконцентруватися на пошуку спільного шляху, де для Китаю також буде велика роль в досягненні справедливого миру.
– Скептики Саміту миру, зокрема, серед політиків, серед оглядачів, говорять про те, що нібито головною метою Саміту була підготовка до переговорів з Росією. Це так? Чи дійсно в підготовці до Саміту миру Офіс президента ставив собі за мету зробити все для того, аби в майбутньому ці переговори з Росією були?
– Ні, це не так. Жодних питань про переговори на Саміті не обговорювалися і перед самітом не пропрацьовувалися.
Жодних питань про переговори на Саміт не обговорювалися
Безумовно, і про це неодноразово говорила українська дипломатія в особі міністра закордонних справ, рано чи пізно питання про переговори постане. Але воно не стоїть зараз, тому що зараз для цього немає можливості.
Питання зараз стоїть в тому, щоб підготувати спільний план, який підтримає більшість країн світу і стане за спиною України, поруч з Україною, підтримає Україну в просуванні цього плану.
Форум