Ви можете прослухати цей текст, ми озвучили його за допомогою штучного інтелекту:
ЛЬВІВ –Росія запускає «Програму розвитку Сибіру» і виділяє під неї 700 млрд рублів, про це було заявлено ще влітку цього року.
За нещодавньою інформацією українського Центру національного спротиву (ЦНС), російська влада на тимчасово окупованих територіях України розсилає листи на підприємства та установи, щоб визначити «працівників для довгострокових відряджень» на Далекий Схід. У такі списки, як стверджує ЦПС, «змушують включати людей, «необтяжених сімейними обставинами», тобто найбільш вразливих, тих, кого легше вислати без шуму».
Примусову депортацію у далекі краї українці вже проходили у минулому столітті. Тоді метою радянського диктатора Йосипа Сталіна було знищити український спротив та й загалом українців із українською душею.
Сьогодні Кремль планує звільнити тимчасово окуповані українські території від українців і замінити їх росіянами? Яку мету переслідує?
За інформацією ЦНС, Росія під гаслами «дострокових відряджень» та «індустріального проєкту» планує масове переселення жителів тимчасово окупованих українських територій. Тобто, зауважують, це нова хвиля депортації, яку організовує Росія і хоче розвивати Сибір руками українців.
Про відтік населення і брак кадрів у Сибіру в Росії мовиться не вперше. Кілька років тому оголосили про необхідність ухвалення стратегії розвитку Сибіру. Тепер у ній виділили головне місце українцям.
Як наголошують українські аналітики, Росія знову вдалася до старого механізму примусового незаконного виселення, яке здійснювала у 40-50-ті роки минулого століття з українцями, кримськими татарами, чеченцями, іншими народами.
Хронологія депортацій
У ХХ столітті Україна пережила кілька примусових депортацій, які організувала радянська влада. Українців, яких вважав Кремль небезпечними, неугодними, заможними, примусово виселяли з їхніх домівок, забирали все майно.
- 16 жовтня 1922 року створили Особливу комісію при НКВС СРСР з питань вислання в табори примусової праці.
- 1925-1928 роки ‒ сотні тисяч українців депортували на Далекий Схід (Зелений Клин), Кубань (Малиновий Клин), Сибір (Сірий Клин).
- 1930-1936 роки ‒ примусове «розкуркулення». У заможних селян забирали майно і примусово вивозили на Урал, Сибір, Далекий Схід, Якутію. Депортували понад 60 тисяч сімей, а неофіційна цифра може бути більшою.
- 1939-1941 роки ‒ масові хвилі депортацій з заходу України та Білорусі. У Сибір, Поволжя, Казахстан примусово виселили близько мільйона 250 тисяч людей.
- 1944 рік ‒ депортація кримських татар.
- 1944-1952 роки ‒ у кілька хвиль виселили майже 750 тисяч українців переважно з західних терен України, які до Другої світової війни перебували у польській державі.
У час радянської влади в Україні Кремль здійснив понад десять депортацій з української території.
Історія однієї родини
Батьки Параскевії Костюк жили у селі Дора на Івано-Франківщині. Дідусь збудував гарний будинок для своєї родини у карпатському селі. Але в 1947 році батьків виселяли через те, що татова сестра була в УПА. 24 листопада українців привезли у Караганду. Там і народилась у 1952 році.
У мене з дитинства було усвідомлення, що вся злоба Росії скерована на українцівПараскевія Костюк
«Пам’ятаю, в яких страшних умовах були українці. Спека, виснажених чоловіків виганяли працювати без води. Моя бабуся і дідусь сушили сухарі – і їм кидали. На них нацьковували собак. Там українці були і багато інших націй, у таборі. Ми жили у землянках. Бурани, морози, то жах. Мені мало що говорили, чому ми опинились у тих таборах.
Часи були страшні тоді, але я все намагалась дослухатись до дорослих розмов. Мені бабуся і дідусь розказували про Україну і злочини, як їхнього сина вбили Івана. У мене з дитинства було усвідомлення, що вся злоба Росії скерована на українців. У нашій землянці жили 6 представників різних національностей, і тоді люди цінували один одного. Може, тому й вижили, що підтримували один одного.
Коли я виросла, то батько наказував мені не виходити заміж за росіянина, бо забуду і мову, і свою віру. Віра в Бога і любов до мови та України збереглись від батьків», – розповідає про себе жінка.
70 років Параскевія Костюк жила у Казахстані. Після смерті чоловіка повернулась в Україну, виконавши мрію своєї мами. Син Параскевії Костюк у 2022 році, коли почалась велика війна, повернувся з-за кордону і пішов воювати. Жінка каже, що український дух їй передали її батьки, а вона – своїм дітям.
Те, що сьогодні Росія повторює старі методи винищення українців, для неї не є дивиною. Адже все це пережила сама, знає з історії своєї родини, тому не мала ніяких інших очікувань від кремлівської влади.
Росія продовжує старі методи
Більшості українців, яка виселена з західних терен України у 1939-1941 роках, а потім з 1944 до 1952 років, уже нема серед живих. Пам'ять про ці страшні часи зберігають їхні діти.
Російська імперія вдавалась до депортаційних процесів протягом багатьох століть і навчилися це дуже добре робити. На цьому наголошує історик Микола Посівнич. За його словами, те, що сьогодні планує робити російський керманич Володимир Путін – це копіювання дій царського режиму, прем’єра російської імперії Петра Столипіна (1909-1911 рр.). Одним із наслідків аграрної реформи якого було збільшення міграції українського населення на Далекий Схід, а саме: масові заслання на Сибір, насильницьке руйнування укладу життя селянина.
У спогадах українських дисидентів згадуються вагони «столипіни», якими везли в’язнів сталінсько-брежнєвського ГУЛАГу.
Путін використовує фінансовий пряник, щоб морально незахищених людей, які не мають робити, виманити на простори СибіруМикола Посівнич
«Столипін добровільно-примусово виселяв українців у Сибір і Казахстан з тодішніх Полтавської, Чернігівської, Харківської губерній, теперішні області, щоб колонізувати ці землі. Тепер Росія, Путін використовує фінансовий пряник, щоб морально незахищених людей, які не мають робити, виманити на простори Сибіру», – каже Микола Посівнич.
Карально-примусові операції відбувались на теренах західних областей у чотири великі етапи. Вперше радянська влада прийшла на ці терени у вересні 1939 року, коли почалась Друга світова війна. У 1940-1941 роках близько 600 тисяч жителів з цих терен депортували. Це була перша хвиля радянізації.
«Прийшло перше отверезіння людей із західних терен щодо радянської влади, які мали москвофільські ідеали про «доброго брата», який нібито прийшов визволяти від польських панів, як це доносила радянська пропаганда. Це був холодний душ, коли майже 600 тисяч переважно українців, також були й поляки і євреї, які були неугодні режиму», – говорить історик.
Наприкінці червня 1941 року у Львів увійшли німецькі війська. Тоді відкрили тюрми, де були закатовані енкаведистами тисячі людей, що стало великим потрясінням, зауважують дослідники. І вже у 1944 році жителі Львівщини, Тернопільщини, Івано-Франківщини добре знали, що можна очікувати від другого приходу радянської влади. Багато українців емігрували за кордон, щоб уникнути смерті чи примусового виселення у Сибір.
Це було свідоме виселення працьовитих людей, сімей, було так зване розкуркулення, як у 30-х роках ХХ століття на Центральній УкраїніМикола Посівнич
«Прийшовши вдруге у 1944 році, радянська влада провела так звану операцію «червона мітла», як її називали в народі. Коли енкаведисти виселяли неблагонадійних або тих, хто був «колаборантом» і співпрацював з нацистським режимом. Це була осінь 1944-1945 років, масове полювання на відьом. Потім був 1947 рік – операція «Запад», коли виселяли людей, які були активними, допомагали підпіллю ОУН, УПА, хто боровся з радянською владою.
Пізніше у 1950-1951 роки було фактично розкуркулення тих людей, які в 1948-1949 роках не хотіли йти в колгосп. Заможні українці були виселені, це було робітниче виселення, щоб економічно і фізично підтримати економіку Уралу і Північного Казахстану. Це було свідоме виселення працьовитих людей, сімей, було так зване розкуркулення, як у 30-х роках ХХ століття у Центральній Україні», – наголошує історик.
Кремлівська влада проводила спеціальне економічне, соціальне вихолощення, позбавлялась людей, які могли чинити їй опір, наголошують історики. Ті квартири, які подобались представникам радянської влади, пояснюють, примусово звільняли чи проводили так зване ущільнення, коли залишали власникові одну кімнату.
Це імперсько-соціальна інженерія, завдання якої полягає у тому, щоб розчинити місцевий етносМикола Посівнич
«У гарні квартири та будинки у найкращих районах Львова поселяли партактив і спеціалістів, та робітників радянських органів. Зараз Росія діє за тими ж самими лекалами, коли свідомо вибираються жертви, яких треба переселити добровільно-примусово, щоб звільнити найкращі місця для окупаційної адміністрації, щоб російська влада закріплювалась на місцях. Це імперсько-соціальна інженерія, завдання якої полягає у тому, щоб розчинити місцевий етнос, змінити його етнокультурний код і, тим самим, створити «совєтського чєловєка», як хотів Сталін, а тепер ідеального «русского чєловєка», щоб підтримував путінську модель управління і суспільного розвитку для того, щоб пізніше ці території визначити російськими», – каже Микола Посівнич.
Лише з 21 до 26 жовтня 1947 року радянська влада провела операцію «Запад», виселивши здебільшого у Сибір, а також Казахстан, близько 27 тисяч родин, а це майже 80 тисяч осіб, у тому числі дітей і літніх людей, із західних областей України.
Президент РФ Путін раніше заявляв, що Росія планує інтегрувати окуповані території України до складу РФ до 2030 року. Відтак почали застосувати різні методи та механізми. Зокрема, змішуванням населення, вивезенням корінного, вихолощенням молодого покоління, знищенням пам'яті про українську незалежність, зауважує історик.
«Головна мета Путіна – створення «чєловєка», який би мав той самий культурний код, що «русскій чєловєк». Зараз ті, які були за «русский мир, «георгіївська стрічка», заборонена в Україні, пішли в розхід, у російську армію Росії, їх засуджують за корупцію. Імперія пожирає своїх дітей», – наголошує Микола Посівнич.
Ще у травні 2022 року президент Росії видав указ про спрощений порядок отримання російського громадянства дітьми-сиротами з тимчасово окупованих Росією українських регіонів. Росія одразу ж почала перевиховання вивезених українських дітей і це є частиною російської державної політики, не раз наголошувати дослідники.
Форум