«Міліметр за міліметром» до миру. Що далі після Саміту миру у Швейцарії?

Підсумком дводенного Глобального саміту миру в швейцарському курортному містечку Бюргеншток, стало Комюніке, в якому враховане українське бачення справедливого миру. Розбираємо головні підсумки саміту, що відбувся 15–16 червня, і його Комюніке, а також подальші кроки щодо миру в Україні.

Кількість

Київ оголошував за кілька тижнів до зустрічі, що буде понад 100 країн. Але в останні дні перед Глобальним самітом миру десь 10-15 країн відмовились через неучасть Китаю і активну роботу Росії (і теж ніби Китаю) над зменшенням кількості учасників.

Але все одно – було представлено трохи більше від 90 держав, а з вісьмома міжнародними організаціями – кількість учасників якраз і була близько сотні. Саме число «100» мало символічне, психологічне значення для України.

Важливий аспект: як сказав голова Офісу президента України Андрій Єрмак, Комюніке Саміту миру буде відкрите до приєднання – зокрема й тих країн, які не приїхали до Швейцарії. «Комюніке буде відкрите для того, щоб до нього приєднались країни, які не доїхали на цей саміт», – сказав Єрмак національному телемарафону.

Комюніке

Тепер про підсумковий документ – його підписали 80 країн. Спільне Комюніке – недовге, дві сторінки. Але в ньому враховані якраз ті позиції і формулювання, на яких наполягала Україна.

По-перше, війна названа «війною Російської Федерації проти України». Раніше в проєктах Комюніке цього не було.

По-друге, загадана українська «формула миру», а також інші мирні пропозиції, які відповідають міжнародному праву.

По-третє, декларується прагнення до всеохоплюючого, справедливого та сталого миру, заснованого на міжнародному праві, включно з Хартією ООН. Зокрема говориться про «принципи суверенітету, незалежності та територіальної цілісності всіх держав, включно з Україною, в межах їхніх міжнародного визнаних кордонів, включно з територіальними водами…»

Цікаво, що китайський «мирний план» говорить саме про повагу до суверенітету та територіальної цілісності ВСІХ країн, але не згадував Україну конкретно. Тут в Комюніке тонкий компроміс – ВСІХ КРАЇН, ВКЛЮЧНО З УКРАЇНОЮ.

Як вже було зазначено, Комюніке підтримали 80 країн-учасниць – тобто, десь трохи до півтора десятка не поставили наразі підписи під ним. Не підписали комюніке Таїланд, Індія, Мексика, ПАР, Бразилія та Об'єднані Арабські Емірати. А голова МЗС Туреччини свій підпис поставив (хоча в цьому були сумніви раніше). Також не поставили свої підписи Вірменія, Бахрейн, Лівія, Колумбія і Ватикан, але на Саміт все ж прибули.

Три кити

Саміт обговорював три головні моменти щодо яких був якнайширший консенсус.

З української «Формули миру» з 10 пунктів винесли на саміт три, які можуть залучити якнайбільшу кількість країн. Тобто, не брали пункти, скажімо, про перемир’я чи виведення російських військ, чи трибунал за воєнні злочини і сам злочин агресії тощо.

Натомість Саміт в Швейцарії обговорював ядерну безпеку, і Комюніке каже, що об’єкти атомної енергетики мають бути в безпеці – включно з Запорізькою АЕС. Але також говориться (і тут посилення тексту порівняно з попередніми проєктами), що ЗАЕС має працювати безпечно «під повним суверенним контролем України».

Далі говориться в Комюніке і про «неприпустимість погроз щодо застосуванням ядерної зброї у війні проти України».

Другий блок – глобальна продовольча безпека. В Комюніке є заклик до безпечної та вільної навігації і доступу до портів на Чорному і Азовському (!!!) морях. Азовське море – це важливий аспект для України, бо війна його фактично перетворили на «російське озеро», адже все Азовське узбережжя України зараз окуповане.

Удари по судах та портовій інфраструктурі є «неприйнятними», каже документ. Також Комюніке закликає до вільного українського аграрного експорту.

Третій блок – заклик до обміну всіх полонених – «всіх-на-всіх». Також наголошується, що всі депортовані або незаконно переміщені українські діти та цивільні заручники – мають бути повернені до України.

Як сказав на завершенні саміту Володимир Зеленський, тепер будуть створені робочі групи по цих трьох темах, які обговорювали в Бюргенштоку, і є вже країни, які будуть організовувати окремі зустрічі з цих тем.

Росія

В кінці Комюніке говориться про потребу «залучення та діалогу між усіма сторонами». Тобто, що треба також залучити й Росію, яку не названо конкретно. Але сигнал цілком зрозумілий – треба до діалогу долучати й Росію.

Прем’єр Нідерландів Марк Рютте, який, вочевидь, буде наступним генсекретарем НАТО, сказав в Бюргенштоці: «Ця зустріч є, можливо, ще сильнішим сигналом для Путіна. І я йому хотів сказати таке. Багато хто за цим столом вважає, що Росія сьогодні мала би бути тут. Потрібно, щоб Росія була залученою. Але потужний сигнал, який лунає сьогодні, – що мир можливий лише якщо Росія дотримуватиметься базових норм і цінностей, які стосуються нас усіх».

Сигналів, що російське керівництво розуміє це, – наразі практично немає.

Перед швейцарським Самітом миру російський президент Володимир Путін заявив на нараді в МЗС Росії, що, мовляв, готовий до мирних переговорів, але для цього українські війська мають, за його словами, вийти з чотирьох областей, які нині частково окуповані – Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської. А також Путін говорив про гарантію не вступу України в НАТО і знову повторив свої старі тези про якусь «демілітаризацію» і «денацифікацію» України.

16 червня речник Кремля Дмитро Пєсков сказав, що Путін не відкидає переговори з Україною, але «хоче гарантій».

Яструбкуватий заступник голови Радбезу Росії Дмитро Медведєв сказав про саміт у Швейцарії, що «ніхто з учасників «мирного форуму» не знає, що він там робить і якою є його роль».

Україна свідомо не запрошувала на швейцарський саміт Росію, як також і на чотири зустрічі політичних радників. Вся стратегія України й партнерів полягає в тому, щоб спочатку виробити принципи, основи для справедливого і сталого миру, виробити рамкову угоду, а вже потім долучити Росію. Щоб під тиском міжнародної спільноти – широкої, не лише країн Заходу – змусити Москву прийняти мир, який був би справедливий для Києва. Тим більше, що на фронтах наразі не має успіху ні Росія, ні Україна, а війна виснажує.

Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн сказала в Бюргенштоку, що саміт не був мирними переговорами, бо «Путін не серйозний у плані завершення війни, він наполягає на капітуляції, він наполягає на загарбанні української території – навіть території, яка сьогодні не є окупованою».

Але все одно Росію можуть якось долучити. Як сказала президентка Швейцарії Віола Амгерд, світ має підготувати ґрунт для прямих переговорів України й Росії.

«Якщо ми хочемо надихнути процес до миру, Росія також повинна бути включена в нього в певний момент у майбутньому». Але, як вона зауважила наприкінці саміту, «питання все ще залишається – як включити Росію в мирний процес?»

А Андрій Єрмак так відповів щодо Росії: «Буде спільний план – будемо думати, як запрошувати представників Росії на другий саміт».

Китай

І тут якраз важливу роль теоретично міг би відіграти Китай, який, щоправда, не брав участь у швейцарському саміті. Про неучасть, як писала британська преса, Сі Цзіньпіня просив під час травневого візиту до Пекіну Володимир Путін.

Китай взяв участь лише в одному заході з імплементації «формули миру» – в нараді радників в саудівській Джидді в серпні 2023 року.

Але недавно він оприлюднив план разом із Бразилією – після свого першого «мирного плану» від лютого 2023 року. Як вважають оглядачі, якщо на Москву хтось і може вплинути ззовні – то це насамперед Китай. Ну і вплив здійснюється через санкції Заходу проти Росії та військову і фінансову допомогу Україні – щоб вона вистояла і змогла перемогти.

Але дипломатично Китай не варто списувати в плані впливу на Москву. Цікаво, що на початку червня в Пекіні відбулися українсько-китайські консультації на рівні заступників глав МЗС.

Зеленський на Саміті порадив Пекіну комунікувати свої мирні ініціативи напряму з Києвом, а не через ЗМІ.

Наступний саміт чи конференція?

Робочі групи продовжать працювати, буде напрацьований План дій і вже тоді, як сказав президент Зеленський, буде другий саміт.

Час його поки що невідомий. Можливо, як сказав канцлер Австрії, буде ще конференція перед другим самітом – можливо, зустріч політичних та безпекових радників.

Так, як повідомим прем’єр Канади Джастін Трюдо, його країна готова буде прийняти нараду глав МЗС щодо гуманітарної сторони війни і як це впливає на цивільне населення України.

Раніше припускали, що другий саміт може відбутись восени цього року. І що от на нього могли б запросити Росію.

Як сказав президент Зеленський в Бюргенштоку, на другому саміті йому б хотілося «зафіксувати реальне закінчення війни». Закінчення війни є, до речі в українській «формулі миру» під номером 10.

«Зараз ми починаємо цей шлях, разом ми маємо довести, що об’єднаний світ – це світ миру, світ, який знає, як правильно діяти», сказав Зеленський.

Глава швейцарської дипломатії припустив, що наступний Саміт чи мирна конференція може відбутися до президентських виборів у США, призначених на листопад.

Де?

Як сказав президент Зеленський, «вже є низка країни, які хочуть прийняти другий Саміт миру в себе й Україна вже почала обговорювати це питання».

«Ми почали переговори з ними. Я впевнений, що вибір матиме справді глобальне значення», – наголосив він.

Припускали, що другий Саміт миру міг би відбутись в Саудівській Аравії (ніби навіть ЄС на це погоджувався).

Цікаво, що Саудівська Аравія ніби мала пропустити саміт в Швейцарії. Але днями її відвідав Зеленський і мав зустріч з наслідним принцем Мохаммедом бін Салманом і міг просити про участь. Відтак до Бюргенштоку прибув голова МЗС Саудівської Аравії Файсал бін Фархан бін Абдулла.

Саудівська Аравія явно не стає на бік України, але симпатизує, зберігаючи претензії на «нейтральність». Цікаво, що Зеленський поїхав не в столицю Ер-Ріяд, а в Джидду на Червоному морі – саме там саудити організували минулого року зустріч радників.

Важливо зазначити, що саудити тримають канали відкриті і з Москвою. Так, у грудні минулого року в Саудівській Аравії був очільник Росії Володимир Путін і саудити його прийняли, не дивячись на ордер на арешт від Міжнародного кримінального суду (МКС) щодо російського керівника.

Саудівський представник не підписав Комюніке Саміту миру в Швейцарії.

Як сказав Зеленський, на підготовку другого Саміту миру «підуть місяці, а не роки», хоча й штучно пришвидшувати його Києву партнери не радять.

Ясно одне, що шлях до миру, як казали лідери в Бюргенштоці, буде довгим. Як зазначив австрійський канцлер Карл Неггамер: «Мир і мирні процеси займають час, над ними треба працювати міліметр за міліметром».