Російська армія помітно активізувалася на Донбасі. І намагається просуватися вперед відразу на кількох напрямках. Переважно піхотою та без техніки. При цьому зазнає величезних втрат. Так військові РФ й далі продовжують застосовувати тактику часів Другої світової війни.
Донецька область. Українські військові
Останні кілька днів українські бійці у Донецькій області працюють цілодобово. Російська піхота активно просувається вперед. Намагається обійти Бахмут і взяти його у кільце. Бої точаться і на околицях самого міста
«Вони просто йдуть, топчуться по своїх і далі йдуть вперед. Їхня робота – вмерти на нашій землі. Скоріш за все, вони під чимось... Бо нормальна людина не змогла б так. А так вони йдуть, йдуть, падають. Масово. Осколок десь на 200-250 метрів розлітається», – розповідає військовослужбовець 80 окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ Остап.
«Вони дійсно перешли в більш піхотну боротьбу. Звичайно, це більше навантаження на нашу піхоту. Їхня артилерія, я маю на увазі далекобійна, працює значно менше. Те що летіло багато до нас – воно значно менше почало до нас літати. Тому це, якраз, є і для нас і можливість, і потреба для того, щоб прикривати нашу піхоту і знищувати ту піхоту ворожу, яка штурмує. Я б хотів вірити в те, що в них немає такої переваги в артилерії, але якщо чесно – я не хотів би займатися трохи таким самодурством. Тому завжди треба розглядати такий варіант, що вони просто його економлять для подальших своїх цілей», – додає його побратим Ярослав.
Як російські військові штурмують позиції ЗСУ? РСЗВ «Град»
БМ-21 «Град» – можна сказати раритетна – але, як і раніше, ефективна система реактивного залпового вогню. Накриває площу 300 на 400 метрів ракетами калібру 122 мм. Дальність стрільби осколково-фугасними снарядами до 40 кілометрів. Але бійці на цьому напрямку стріляють в основному на 10-15. А іноді і на 5 кілометрів. На таких відстанях від противника на все про все у них не більше від п'яти хвилин.
«Після отримання наказу до 5 хивилин ми вже переважно в готовності нанести вогневий удар. Бо ціль дають старшому офіцеру батареї нашої. Він нам дає координати. Приціл, кутомір. Ми наводимось – все це дуже швидко у нас виходить. Завжди стараємось якнайшвидше. Тому що цілі бувають різні. Аби ми там їх не загубили, не втратили, то ми відразу стараємся якнайшвидше все це робити з ними. І вибирати місця для зосередження, для нички, для схованки. Вибираємо такі поближче до вогневих позицій. 20 секунд – повністю відлітає все. Роботи багато а задоволення 20 секунд тільки триває», – розповідає ще один їхній побратим Михайло.
Радянська артилерія. САУ «Гвоздика»
Вітчизняна – ще радянська артилерія на озброєнні ЗСУ – також не пасе задніх. Ось ця САУ 2С1 «Гвоздика» під час останньої спроби армії РФ прорвати українську оборону зі своїм завданням впоралася чудово.
«Позаминулу ніч кожну годину йшли в наступ – то майже не спали всю ніч. Ми на початку війни максимально ефективно знищували колони десанту. Багато піхоти. Якраз по піхоті, легкоброньованій техніці – це максимально ефективна, напевно, зброя. Тут зараз техніки взагалі немає. Ми, у крайньому разі, не працюємо взагалі по техніці. По піхоті, мінометних розрахунках загалом», – каже військовослужбовець 80 окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ Денис.
У складі розрахунку є трофейна МТЛБ. «Мотолига» – на сленгу військових. Її військові РФ залишили українським десантникам в Ізюмі, коли поспішно відступали.
«Вони її зняли з резерву. Привезли сюди, в Ізюм. Тримали на ній оборону. Але вона була в них як піхотмашина. Ми її забрали, коли вже повністю забрали Ізюм. Вона була як нова. Я її всю оглянув. Мотор там нулячий був, взагалі. Гусянка. Все нове. 68 годин, в цілому, працювала машина. Ми приїхали, стали на позиції. Я стою трохи далі поки вони працюють – тут завжди з планшетом наводять машину, бусоль стирчить спереду. Якщо треба звертатися, від'їжджати, моя машина пакується, виводить колону. Я завжди в главводі», – розповідає побратим Дениса Юліан.
Головне – з боєприпасами проблем немає – кажуть бійці. І це відчувається за канонадою, яка на цьому напрямі не замовкає ні на хвилину
«Вони кращі, ніж радянські. Бо радянські – погані умови зберігання були. То десь не відкручуються підривники – ковпачки з підривників. Десь закислі снаряди не влазять, ну то таке. Зараз радянських майже не має. В основному закордонні», – каже Денис.
У випадку контактних міських боїв бронетехніку використовують дуже рідко. Тому, в результаті, окремі будівлі або вулиці можуть по кілька разів переходити з рук в руки окремих груп піхоти – до того, в кого у певний момент більше ресурсів: боєприпасів, людей, їжі та підтримки тієї ж артилерії.
«Але навіть, знаєте, одна третина, наприклад, від їхніх втрат – це все одно настільки багато для нас. І саме тому, власне, нас видавили таки із Соледару – в нас фізично не вистачило людей тримати його далі. Давайте будемо відвертими – значна кількість наших бійців так само взагалі йдуть на війну не підготовленими. І, в принципі, наш мобік від їхнього мобіка, насправді, відрізняється тільки мотивацією. Мотивація – це дуже багато, але, все ж таки, вона не все заміняє, на превеликий жаль. Саме тому мені дуже не подобаються оці от бої «стінка на стінку». Саме тому, що вони виснажливі дуже і для нашої сторони. Вони нам дістаються дуже дорого і ми втрачаємо і досвідчених бійців, і недосвідчених. Недосвідчених втрачаємо більше. І, взагалі, ви правило вжили поняття «дзеркальність». Чесно кажучи, ми сильно запізнилися з новою хвилею мобілізації. Вона у нас пішла, може, з грудня. В січні її вже точно всі побачили. А насправді треба було одночасно з ними», – пояснює військовий аналітик, ветеран АТО Євген Дикий.
Мобілізація в Росії
Путін заявив про завершення часткової мобілізації в РФ ще 31 жовтня, але президентського указу про це не було, тому формально вона не закінчена. Тоді ж у Міноборони Росії оголосили – призвали 300 тисяч новобранців. Друга хвиля мобілізації в окупантів офіційно – не почалася, проте там її, як і раніше, очікують. Влада країни-аргесора розмови про це називає «чутками», а військові експерти – «підготовкою».
«Якщо завтра вийде Путін і скаже, давайте наберемо ще 300 тисяч чоловік, то ось ця бюрократична машина, яка цим займається, військкомати, різні чиновники, вони вже готові. У них є на це всякі вказівки плюс, було за цей період, за зиму, багато свідчень того, що військкомати там по-різному уточнюють дані, розсилають якісь повістки на майбутнє людям і так далі. Можливо, ці дані збираються в якусь електронну систему, російська влада про це говорила. Плюс була інформація ще безпосередньо від працівників військкоматів, від працівників різних соціальних служб, яким там забороняли брати відпустки на лютий», – розповідає військовий оглядач Ян Матвеєв.
За словами Матвеєва, перша кампанія вже показала, що набрати навіть 300 тисяч новобранців у Росії не так просто, а вдруге – буде ще складніше.
«Здавалося б, там набери мільйон солдатів і буде в тебе перевага над українською армією. Ну, хоч би в людях. Але вони не можуть цього просто зробити, тому що у них не вистачить дійсно автоматів, і форми. Офіцерів не вистачить. Знову-таки, вже зараз не вистачає офіцерів, бо мобілізованих ви можете набрати з вулиць мужиків, а офіцерів під них, де ви візьмете? Хто ними командуватиме? Це ось теж дуже-дуже таке болюче питання для російської армії зараз», – продовжує Матвеєв.
Варто не забувати, що навесні в РФ буде черговий призов. І у разі офіційної мобілізації – можна очікувати новини про його перенесення, як це було восени. Адже одночасно і з мобілізацією, і з призовом – військкоматам впоратися буде важко.
«Солдати – це такий самий ресурс, як і решта, як і снаряди, як і танки. І чим довше триває війна, тим більше потрібно цього ресурсу, він витрачається. І тому люди гинуть на фронті, солдати гинуть, а російські мобілізовані вже гинуть у великих кількостях на фронті, і рано чи пізно, їх потрібно міняти», – додає військовий оглядач.
Російські в'язні. Росія приховує втрати у війні
Не варто забувати, що в активних боях за українські землі беруть участь і російські в'язні, яких понад пів року ПВК «Вагнер» вербувала у в'язницях РФ. Але цього тижня засновник компанії Євген Пригожин без пояснення причин заявив, що набір ув'язнених повністю припинено. Хоча, після цього повідомлення аналітики Інституту вивчення війни у своєму звіті написали, що, швидше за все, «Вагнер» продовжить вербувати людей у в'язницях, хоча й робитиме це в набагато менших обсягах.
«На сьогоднішній день Пригожину вдалося завербувати близько 50 тисяч ув'язнених. Але, ми зараз спостерігаємо, що у нього потік охочих зупинився. Це пов'язано і з позасудовими стратами, і з тим, що в зони прийшло міністерство оборони. І ось уже цього тижня почали, я не знаю яке вжити дієслово, чи сказати вербують, чи наймають, чи закликають, я не знаю яке слово сказати – забирають ув'язнених із зон, які будуть служити вже у міністерстві оборони. Вони прийшли вже в багато зон Росії і перша партія з 56 ув'язнених поїхала саме з міністерством оборони із зони в Кемеровській області. Міністерство оборони – я не знаю, які воно пропонує умови, ми поки що це не з'ясували, нам нічого про це не повідомляють, хоча повідомляють всі подробиці, мені здається, вони просто про них не говорять. Це просто забрали служити і все. Вони обіцяють одне тверде: через пів року участі у бойових діях – свобода. Свобода та помилування. І ще вони обіцяють повернутись і брати вже людей не добровільно», – розповідає директорка фонду «Русь сидящая» Ольга Романова.
За її словами, контракт у червні-липні підписали майже дві з половиною тисячі ув'язнених. Через пів року – до Росії повернулися лише 200 людей. Та й ті вже з новим контрактом.
«У них відпустка 45 днів. Тому говорити про те, що хтось справді повернувся, напевно, навряд чи ми можемо. Ми розуміємо, що їх помилували. Це підтвердив Пєсков. І що вони помилувані секретним указом. Я не знаю від кого він секретний, мабуть від усіх нас. Але від усіх нас це означає: і від прокуратури, і від судів, і від ФСВП і так далі, тобто ми не знаємо жодних подробиць цього помилування. Є різні люди – дрібні злодії-рецидивісти, є люди з дуже серйозними злочинами. І ті, що вбили своїх батьків, забили бабусю через квартирні гроші і так далі. Є дуже серйозні злочинці», – каже Романова.
Що ж до втрат серед ув'язнених, то тут фонд схиляється до інформації, наданої українською стороною. Цифри, які публікував у січні радник глави Офісу президента Михайло Подоляк – про 77 відсотків втрат – найбільш близькі до правди
«Але ще в чому справа, чому не можна сказати точніше – зараз Пригожин почав махлювати не лише зі статистикою, а й із самими в'язнями. Ми знаємо про те, що приходять похоронки та цинкові труни в сім'ї – ордени, медалі, 5 мільйонів рублів, а потім людина опиняється в полоні українському та дзвонить додому. Навіщо? Щоб знизити в очах Путіна кількість тих, хто здався в полон. А сім'я – сім'я реагує однаково – хто ти такий? Ми маємо 5 мільйонів рублів, ми тебе поховали, ти тут герой, ми тебе не знаємо. Є ще один варіант, про який ми теж знаємо, дуже дивний, це коли на загиблих «вагнерівців» на полі бою, при відступі, відповзаючи, на них наколюють жовто-блакитну стрічку. І знімають як загиблих українських солдатів. Саме щоб приховати втрати. Таке також буває. Тобто йде абсолютно повна заміна цифр і статистики, і самих, власне, живих і мертвих людей. І коли це трапляється щодня, то, звичайно, неможливо порахувати, скільки насправді», – розповідає директорка фонду Ольга Романова.
«Принаймні, те, що вони робили в Бахмуті і Соледарі, то вони робили ставку якраз не на підготовлену. Вони робили ставку саме на абсолютно сирих мобіків, «пригожинських» – прямо із зони, чия задача була саме просто одноразово один раз сходити в бій, геройськи загинути, але, тим самим, виснажити наших захисників, виснажити їхні запаси БК, а далі вже за ними підходили ті, кого цінують. Власне, оці от «вагнерівські» професіонали», – каже Євген Дикий.
«Російська імперія, Радянський Союз і зараз Росія впродовж всіх останніх принаймні 300-400 років – це велика держава за площею, з великим населенням, і тому вона, коли були війни з будь-яким супротивником, вона не чутлива для втрат особового складу і тому практично всі війни вони роблять за рахунок переваги особового складу, переваги в кількості. І тому зараз величезна небезпека, що ось цю методику війни вони намагаються нав'язати і нам, але маючи потенціал мобілізаційний в рази менше ми не можемо грати в цю війну. Невелика радянська армія не може перемогти велику радянську армію, тому зараз дуже важливо – це якісна перевага на полі бою, це використання більш сучасної техніки, ну якщо говорити дуже просто – за кожного вбитого українського вояка повинно бути 9-10 вбитих росіян», – розповідає військовий експерт та історик Михайло Жирохов.
Українські десантники штурмового батальйону
Динаміка бойових дій на Донбасі настільки інтенсивна, що деякі позиції переходять із рук до рук по кілька разів на день.
«Ми йдемо на штурми щоденно. Ми не сидимо на місці. Звісно, теж несемо втрати. Порівняно з тим людським ресурсом, який має Росія, і тим, який маєм ми. Але в нас немає іншого виходу. Ми це робимо з чітким усвідомленням, що якщо не будемо просуватись вперед ми, то вони виграють якусь тактичну паузу і тоді ця пауза буде повернута проти нас», – розповідає військовослужбовець 80 окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ Владислав.
В Україні триває війна виснаження ресурсів – боєприпасів, техніки, людей. Як у атакуючої сторони, у Росії втрати вищі – особливо з огляду на тактику піхотних штурмів, на яку Україна змушена відповідати схожими діями в обороні. Лінія фронту поступово зрушується на користь російської армії на окремих напрямках, але це постійно вимагає нових сил, а отже, нової хвилі мобілізації в Росії, про яку багато говорять в Україні.
«У них дійсно проблема з підготовленою піхотою. Бо підготовлену піхоту, за визначенням, треба, по-перше готувати. Її треба навчати. І «б» – в неї має бути кістяк сержантський і молодших офіцерів. А де брати цей кістяк, незрозуміло. Всі ті, що були до того навчені, досвідчені – вони вже і так задіяні в тих частинах, які на самому початку зайшли на нашу територію і весь час ведуть цю війну. Тому, власне, вони так оцю піхоту і використовують. Саме як дуже непрофесійну, одноразову, але достатньо чисельну. Оцей їхній «мобік» – він реально непідготовлений. І навіть три таких «мобіки» не замінюють одного солдата-контрактника. А от 30 – замінюють», – каже Євген Дикий.
«Нам нікуди відступати. Росія то може припинити за один день. Їм є, куди йти. Нам немає куди йти. Я думаю що ними рухає найбільше – це страх того, що якщо вони не будуть йти вперед, тоді вперед дуже потужно підемо ми. І то їхні польові командири їм добре розтолковують», – пояснює військовослужбовець Владислав.
«Там їх стільки залишається, що як подивитесь – там просто встелене все, вони не забирають нікого. Там де ми зараз, де піхота на піхоту йде – вони нікого не забирають. Там така траншея. І в тій траншеї купа людей. Розірваних, ціленьких, в них навіть немає бойового медика. Він їм не надає допомогу. Вони взагалі без форми. По «гражданкє». Прийшли і померли. Без зброї», – розповідає бойовий медик 80 окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ Наталія.
Отже, війська РФ мають певні успіхи на Донбасі, які поки що справді суттєво не вплинули на лінію фронту на цьому напрямі. Відсутність потужної підтримки піхотних штурмів артилерією може говорити як про виснаження запасів снарядів РФ, так і про економію для подальших бойових дій. Точно сказати важко. Як і уявити, скільки ще російських солдатів командування готове покласти в донбаських степах. Але сміливо можна констатувати – спроба захопити Донецьку та Луганську області в їхніх адміністративних кордонах до того, як в Україну прибудуть західні танки на даному етапі провалилася.
