Окрім штурму Новопавлівки, армія РФ веде наступ і на півдні Дніпропетровської області, просуваючись до селища Покровське. Кореспонденти проєкту Радіо Свобода Донбас Реалії побували на командному пункті 31-ї окремої механізованої бригади ЗСУ та обговорили з військовими ситуацію на цій ділянці фронту.
«Їхнє основне завдання – пройти повз нашої піхоти»
Осіння багнюка не дозволяє їхати швидко навіть в зоні досяжності російських FPV. Наш супроводжувач петляє розбитими степовими ґрунтовками, намагаючись триматися якомога далі від основних доріг, які частково вже контролюються дронами армії РФ.
«Помпова рушниця – наразі предмет першої потреби під час пересування, плюс радіорозвідка – якщо пощастить і небо буде чистим, заїдемо відразу, якщо ні – доведеться чекати», – розповідає наш водій-супроводжувач із позивним «Бурундук».
Нам пощастило.
На командному пункті 31-ї окремої механізованої бригади, яка тримає оборону на Дніпропетровщині, йде рутинна робота. Українські військові слідкують за ситуацією в режимі онлайн, намагаючись запобігти подальшому просуванню армії РФ. Помічаємо на моніторах, що противник тут пересувається переважно двійками, часто – і поодинці.
Чим глибше вони проникнуть – тим для них кращеРуслан
«Сильно вони не затримуються. Їхнє основне завдання – не дійти до наших позицій і вступити в бій, а інфільтруватися, пройти повз нашої піхоти. Чим глибше вони проникнуть – тим для них краще. Точніше, для російських командирів, які не сильно переживають за долю своїх підопічних», – розповідає офіцер 31-ї бригади Руслан.
Механізовані штурми агресор на Олександрівському напрямку, до якого український Генштаб зараховує цю ділянку, не проводить. Як пояснює боєць, «погодні умови вже не ті, та й місцевість не дозволяє».
Піхота армії РФ доволі довго може сидіти тихо, не видаючи себе, наскільки це можливо. Провізію їм скидають дронами, та й по хатах ходять – шукають, чим поживитись.
Але якщо то штурмові підрозділи – то безпосередньо вступають в бій з нашою піхотоюАндрій
«По погребах переважно «никаються». А це ж села. Там і консервація, і овочі якісь. Сидять – слухають, де на наші позиції «посилки» скидають, щоб їх виявити і здати координати. Але якщо то штурмові підрозділи – то безпосередньо вступають в бій з нашою піхотою», – каже офіцер 31-ї бригади Андрій.
«Російський піхотинець сам собі відрізав поранену ногу»
«Якщо немає поблизу якоїсь хоча б розбитої хати – просто на землю лягають і прикриваються шифером. І доволі довго можуть так лежати на холодній землі. Їм на себе, здається, все одно», – дивується Руслан.
Коли вони по полях пересуваються – для нас це плюс, тому що це дуже гарна ціль на відкритій місцевості
На відміну від щільно забудованої донбаської агломерації, рельєф Дніпропетровщини – переважно відкрита місцевість з рідкісними посадками. Навіть трьох-чотирьох людей в полі помітити значно легше. Тому російські командири намагаються відправляти поодиноких штурмовиків вранці, щоби ті просунулись під прикриттям густих степових туманів.
«Коли вони по полях пересуваються – для нас це плюс, тому що це дуже гарна ціль на відкритій місцевості. Зловити його під деревом – так те саме дерево може зловити уламки, ми ворога можемо не знищити, а пошкодити, він потім десь залізе, і його потім треба буде з того укриття виколупувати. І не факт, що він в тому укритті загине, якщо ми навіть ту будівлю завалимо, він все одно може вижити і передавати своїм якусь ціну інформацію» – пояснює Руслан.
Якось ми побачили, як російський піхотинець сам собі відрізав поранену ногу, перев’язався і поповз даліАндрій
«У нас був випадок, коли ворожа піхота випадково зустрілась із нашою. Росіяни просто рандомно на них вийшли. Їх скеровував «Мавік», який полетів на перезарядження, і вони тупо загубились, бо не мали конкретного маршруту. Вже в полоні розповідали, що не знають, куди і для чого йдуть», – зазначає Андрій.
Власні поранені командирам армії РФ нецікаві, розповідають бійці. Здебільшого вони не реагують на радіоповідомлення з проханням про допомогу та наказують своїй піхоті далі продовжувати наступ.
«Якось ми побачили, як російський піхотинець сам собі відрізав поранену ногу, перев’язався і поповз далі. Яка психічно здорова людина таке зробить? Звісно, наші дронарі його знищили, але сам факт», – дивується Андрій.
«Щодо переправ – вони їх знищують день в день»
«Було таке, що нас штурмували російські колишні ув’язнені-жінки. Але як бойова одиниця вони так собі. Не такі стійкі чи дурні, як чоловіки. Тільки якийсь скид поряд чи FPV – відразу розгортаються і назад, але ж їх застосовують – це не дуже приємний фактор», – розповідає Руслан.
Одна з головних проблем оборони на цій ділянці фронту – логістика. Річка Вовча, з одного боку, є природною перешкодою для армії країни-агресора, з іншого – ускладнює пересування самим Силам оборони.
Заїхати кудись технікою зараз нереально. Тільки пішкиАндрій
«Російські FPV – особливо на оптоволокні – серйозно ламають нам логістику. Заїхати кудись технікою зараз нереально. Тільки пішки. Щодо переправ – вони їх знищують день у день. Було таке, що ми тричі за добу їх відновлювали і вони їх тричі розбивали. Тільки починаємо наводити – вони вже тут. Ще й на дорозвідку літають, щоб подивитись, чи повністю зруйнували, чи ні», – пояснює Андрій.
Але найбільше на ситуацію зараз, як і по всій лінії фронту, впливає нестача людей в підрозділах.
«У нас тут оборона дуже гарно накопана, але в нас просто немає кого туди садити. Мізерна кількість людей, якими можна тримати позиції. Були б люди – не було б у противника такого успіху у просуванні. Зроблені державою бетонні ВОПи (взводні опорні пункти – ред.) стійко тримають удар. Лишень було б кому на них бути. Двом людям на великому ВОПі дуже важко тримати оборону», – підсумовує Руслан.
Форум