Вадим Мещеряков
29-річна жителька Донецька, який нині окупований угрупованням «ДНР», Юлія Самарська на початку червня приїхала в Казань (Росія) на заробітки. У жінки і її знайомих з підконтрольної угрупованню «ДНР» території відібрали паспорти, коли вони працювали на будівництві, а пізніше заплатили менше грошей, ніж обіцяли. Покинувши це місце роботи, вони влаштувалися різноробочими до дитсадка, а через місяць двом знайомим Самарської повідомили, що вони «будуть в рабстві» через грошовий борг. Вона викликала співробітників поліції, проте ті затримали її та її знайомих, а пізніше суд ухвалив рішення примусово вислати їх з Росії.
– Я поїхала з «ДНР», тому що заробити там нереально – зарплата там чотири тисячі рублів на місяць. У нас в Донецьку висіли оголошення, що в Казані на роботу потрібні люди із зарплатою в 50 тисяч рублів на місяць. У Луганську були такі ж оголошення, і вахта йшла тільки звідти. На початку червня ми автобусом поїхали до Москви з супроводом, а там нас зустрів Іслам і також на автобусі привіз до Казані. Пізніше з'ясувалося, що фірми, через яку ми поїхали на заробітки, не існує.
Ми почали у нього працювати на будівництві неподалік вулиці Право-Булачна. Коли ми їхали в Казань, половина людей вийшли в Москві і відмовилися від роботи в Татарстані. До Казані в результаті доїхало шестеро осіб.
По приїзду все виявилося не так, як було зазначено в оголошенні. Хлопців взагалі взяли тільки підсобними робітниками. Мене спочатку і зовсім брати на роботу відмовлялися, оскільки кухар їм був не потрібен. Спочатку ж було обумовлено, що на роботу потрібен один кухар, а також слюсарі, штукатури і ще хтось. У результаті, хлопців взяли різноробочими, а вони підтягнули і мене.
– Скільки вас було?
– Семеро людей. Ми просто були в одній вахті. На будівництві ми пропрацювали місяць. Договори з нами не укладали, а жили ми в хостелі, який нам оплачував Іслам – хлопець, який зустрів нас в Москві і відвіз до Казані.
Він нам висловлював претензії, що йому були потрібні люди іншої професії: мовляв, сказали йому одне, а вийшло інше. Вийшло так, що обдурили і Іслама, і нас.
– Чим конкретно Ви займалися на будівництві?
Він хотів, щоб ми робили більше і більше, а гроші платити не хотів – відтягував
– Тим же, що і хлопці. Тягала дошки, цеглу, допомагала щось розбирати. Коли прийшов день оплати, Іслам сказав, що потрібно почекати і зробити ще одну кімнату. Ми відповіли, що нам за дві кімнати обіцяли заплатити 50 тисяч рублів на всіх. Ми зробили ці кімнати за тиждень – йому не сподобалося, і він сказав зробити ще одну. Загалом він хотів, щоб ми робили більше і більше, а гроші платити не хотів – відтягував.
Іслам у нас забрав документи і сказав, що нам потрібно заплатити йому, або відпрацювати їх
Ми вирішили піти з цієї роботи. Раніше Іслам у нас забрав документи і сказав, що нам потрібно заплатити йому, або відпрацювати їх. У мене був «паспорт» «ДНР», а у хлопців – український.
– Де Ви працювали після того, як пішли від Іслама?
– У липні з хостела нас забрав інший посередник – Андрій. Він влаштував нас на роботу в дитсадок «Чебурашка» в Дербишках. Ми там працювали підсобними робітниками – начебто було все нормально, нам видавали зарплату. Керівництво садка, а саме, завідувачка знала, що ми працюємо в садку.
Жили ми на квартирі – щомісяця з наших зарплат забирали в цілому десять тисяч рублів на оренду трикімнатної квартири, в якій, крім нас, жили й інші робітники.
Троє моїх знайомих вирішили повернутися на роботу до Іслама, щоб викупити у нього свої паспорти. У результаті, через якийсь час вони відпрацювали їх (кожен паспорт коштував 8 тисяч рублів). Після цього вони поїхали працювати в інше російське місто. Ще один хлопець, який з нами працював, вирішив піти з дитячого садка і почав працювати вантажником. Він отримав зарплату і також викупив паспорт у Іслама. Зараз він вже в Донецьку.
У нас же в дитячому садку паспорт не вимагали. Ми викупили свої документи у Іслама лише наприкінці серпня, заплативши за це вже по десять тисяч рублів.
– Як довго Ви працювали в дитячому садку?
В кінці нам повинні були заплатити по 10 тисяч рублів (так ми порахували), а дали лише 6 тисяч на трьох
– Нас було троє: я, Павло Павленко і Максим Соменков. Ми працювали до кінця серпня. Потім ми вирішили піти, оскільки нам виплачували не всі гроші. Нам платили по 3-4 тисячі рублів на тиждень, хоча кожен вихід на роботу коштує тисячу рублів. Ми працювали без вихідних. В кінці нам повинні були заплатити по 10 тисяч рублів (так ми порахували), а дали лише 6 тисяч на трьох.
– Що сталося після цього?
– Нам сказали, що решту грошей, які нам повинні були виплатити – 10 тисяч рублів – вони забирають в рахунок оренди квартири за місяць. Квартиру нам знімав Артем – наш безпосередній начальник в дитячому садку. Їх було двоє – Василь і Артем. До Василя люди влаштовувалися офіційно, а до Артема – неофіційно.
У результаті, з нас знову взяли гроші вже за вересень, хоча квартира нам була не потрібна – ми збиралися з'їздити на тиждень додому, а потім повернутися. У результаті, оскільки у нас все одно забрали гроші, ми вирішили залишитися в квартирі. Пробули там два дні, але на третій нам зателефонував Сергій – головний прораб в дитячому садку – і повідомив, що нам потрібно покинути квартиру.
Він забрав їх з речами і сказав, що спочатку відвезе їх в дитячий садок, а потім – в село, де вони будуть в рабстві
Наступного ранку ми вже збиралися виходити, але прийшов Сергій і сказав, що Андрій (посередник) віддав господині за квартиру тільки 20 тисяч рублів із 80. Сергій в результаті заявив, щоб Павло та Максим відпрацьовували ці 60 тисяч. Він забрав їх з речами і сказав, що спочатку відвезе їх в дитячий садок, а потім – в село, де вони будуть в рабстві. Мене він відпустив – сказав, що я дівчина, і з мене нічого взяти.
Я зідзвонилася з ними, коли їх відвезли, і вони просили викликати поліцію, оскільки у них забрали паспорти. Я зателефонувала, щоб поліцейські їх витягли з садка. Так і сталося, але хлопці, мабуть, були залякані і сказали співробітникам поліції, що все нормально. Артема і Сергія співробітники не чіпали.
У результаті, Максима і Павла відвезли до відділку поліції «Дербишки», а через день, 11 вересня, Радянський районний суд Казані виніс рішення оштрафувати їх на дві тисячі рублів і примусово вислати з Росії. Після суду їх відвезли в Центр тимчасового утримання іноземних громадян.
Із постанови Радянського районного суду Казані (два рішення об'єднані редакцією в одне, оскільки є ідентичними):
«09 вересня 2017 року о 17 годині 00 хвилин біля будинку 2 А по вул. Паркова Казані (там розташований дитячий садок «Чебурашка» – ред.), були помічені громадяни, під час перевірки документів встановлено, що ними виявилися Соменков М.І і Павленко П.С, громадяни України. Ці громадяни були доставлені у ВП №14 «Дербишки» УМВС Росії в Казані. Згідно з даними бази ФМС Росії і пізніше наданих документів, встановлено, що Соменков М.І і Павленко П.С стали на міграційний облік в Москві 03.06.2017 року, а проживали за адресою: Казань, Совєтський район, вул. Солідарності б.10 кв.30. Документи на оформлення патенту не подали. Терміни перебування громадян Соменкова М.І і Павленка П.С. на території РФ минули 01.09.2017 року, однак вони не покинули територію Росії, тобто перебувають на території РФ понад дев'яносто діб сумарно протягом кожного періоду в сто вісімдесят діб, від виїзду з території РФ ухиляються, підстави для продовження терміну перебування відсутні, тобто своїми діями порушили вимоги федерального закону №109 від 18.07.2006 року «Про міграційний облік іноземних громадян і осіб без громадянства в РФ» і адміністративне законодавство, передбачене ст.18.8.ч.1.1 КоАП РФ – «порушення іноземним громадянином або особою без громадянства правил в'їзду в Російську Федерацію або режиму перебування (проживання) в Російській Федерації».
Визнати Соменкова М.І і Павленка П.С винними в скоєнні правопорушення, передбаченого частиною 1.1 статті 18.8 КоАП, і призначити їм покарання у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 2000 рублів в дохід держави з адміністративним висланням за межі Російської Федерації в формі примусового видворення. До вислання утримувати їх в центрі тимчасового утримання іноземних громадян і осіб без громадянства МВС по РТ».
* Сама Юлія Самарська з посиланням на Павленка і Соменкова розповідає, що поліцейські виявили їх не біля дитячого садка, а в будівлі самого дошкільного закладу на другому поверсі.
– Співробітники поліції з вами не зв'язувалися?
– Вони телефонували і пропонували приїхати до відділку поліції, але я побоялася – мене б теж «упакували».
– Зараз Ви працюєте?
– Так, вахтером-приймальником.
– Після рішення суду Ви спілкувалися з Павлом і Максимом?
– Так, наскільки я знаю, вони подали заяву про те, щоб їм надали тимчасовий притулок. Штраф я за них вже заплатила, днями планую зустрітися з начальником Центру тимчасового утримання іноземних громадян.
– Що Ви маєте намір робити далі?
– Я планую поїхати на заробітки в інше місто. Можливо, в Ростов. І вже там спробувати зробити прописку.
Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
