Була свідома політика руйнування Алеппо, щоб зламати його і здобути політичну та військову перемогу – доповідь

Алеппо за три роки інтенсивних бомбардувань стало символом розправи режиму Асада з політичною опозицією. Такий висновок зроблено в доповіді «Зламати Алеппо» вашингтонської «Атлантичної ради». Стверджується, що жорстока блокада в місті завершилася наступом, метою якого було стерти з лиця землі те, що залишилося від одного з найдавніших населених пунктів, який зберігав сліди архітектури IV тисячоліття до нашої ери.

Дослідження великої групи експертів, в тому числі криміналістів, описує загальну картину наступу сирійських урядових військ за підтримки російської авіації на місто, а також окремі дії під час цього наступу, які можна віднести до злочинів проти людяності, – використання касетних і бочкових бомб, атаки з застосуванням хімічної зброї, бомбардування лікарень та об'єктів інфраструктури.

Окремий розділ присвячений дезінформації. Як приклад дослідники наводять систематичну кампанію сирійського і російського уряду з дискредитації жертв і підміні понять, коли постраждалих намагалися видати за екстремістів, а гуманітарні об'єкти – за військові. Найбільш характерним є ставлення сирійського і російського урядів до групи рятувальників, яка отримала назву «Білі каски». Той факт, що міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив на прес-конференції, що Росія направила запит до ООН щодо «сфабрикованих» «Білими касками» фото- і відеоматеріалів і щодо ситуації з медикаментами в східному Алеппо, свідчить: кампанія дезінформації отримала добро і велася на найвищому державному рівні.

На запитання Радіо Свобода відповів один з її авторів доповіді «Зламати Алеппо», експерт «Атлантичної ради» з питань інформаційної безпеки та гібридних війн Бен Німмо:

– Головним для нас було зібрати все воєдино, розглянути не просто окремі випадки, а цілісну картину. Ми говоримо: ось що трапилося в Алеппо, це не окремі епізоди війни, це не окремі бомбардування лікарень або окремі випадки застосування касетних бомб. Ці випадки треба розглядати разом. Це була свідома політика руйнування міста, щоб зламати його і здобути політичну та військову перемогу.

– Що у вашому дослідженні було найбільш важливим?

– Це і було. Показати, що це не випадкові окремі удари, що мова не про якийсь збіг, що це була цілеспрямована політика: зломити дух і опір не тільки тих, хто захищав Алеппо в облозі, але і всіх його жителів. Це головне і найважливіше. Далі йдуть подробиці, наприклад, про атаки на лікарні, тривимірна реконструкція подій, яка показує, як саме здійснювалися ці атаки. Це додаткові докази, але в цілому картина виглядає як військова кампанія з метою зламати опір міста, незалежно від того, чи є його жителі бійцями, чи мирними громадянами – а там було дуже багато мирних людей.

У тих матеріалах, які ми побачили, величезну частку становили матеріали про невибіркові бомбардування, про використання зброї невибіркової дії в житлових кварталах. Це зйомки, на яких видно бомби, які падають на густонаселений квартал, і тікають від вибуху діти. Використання касетних бомб в районах, де є діти, – це неприйнятно. А в Алеппо це відбувалося знову і знову. Загальна картина така: це використання надмірної і невибіркової військової сили проти людей, 90 відсотків яких були мирними жителями.

– Чи розподіляєте ви в своїй доповіді відповідальність за ці дії між армією Асада і російськими військовими?

– Залежить від конкретного випадку. У переважній більшості випадків розділити відповідальність між ними складно – багато літаків і систем озброєнь у сирійської і російської армій однакові. Армія Асада часто використовує боєприпаси, зроблені в Росії. Потрібно точно знати, який літак скинув бомбу, яку бомбу, в якому місці. Це те, що дуже складно визначити за допомогою відкритих джерел. Зараз ми знаємо, що є кілька різновидів бомб, які використовуються тільки російськими військовими, але не сирійською урядовою армією. Те ж саме стосується і деяких типів літаків. З іншого боку, є фото і відео, на яких російські літаки злітають з російської авіабази Хмеймім з підвішеними касетними бомбами. Так, у нас немає відео моменту, як вони їх скидають, але у нас є непрямі свідчення. Дуже складно відстежити, хто завдав удару, щоб сказати: «За це конкретне бомбардування відповідальність несе ось ця конкретна країна». Єдине, що ми можемо стверджувати: якщо атака була здійснена з повітря, то це були не повстанці. Складно говорити про те, чиї саме сили завдали такого удару, якщо тільки немає інших переконливих свідчень. Тут і починається та сфера, де в ідеальному світі має бути проведено повне розслідування.

– Важлива частина вашого дослідження присвячена використанню хімічної зброї. Перше запитання: йдеться тільки про армію Асада? І друге: вона використовувалася тільки в Алеппо чи й в інших частинах Сирії теж?

– Що стосується першого, то схоже, що хімічна зброя застосовується силами Асада. Частково цей висновок ґрунтується на знанні про те, як створювалася і як еволюціонувала ця зброя за час сирійського конфлікту. Спочатку це були циліндри з хлорином, поміщені в бочкові бомби. У такому вигляді їх скидали з вертольотів. Пізніше фабрика з виробництва бочкових бомб була зруйнована, і з тих же вертольотів почали скидати просто циліндри з хлорином. Не дуже технологічний спосіб, який більше нагадує те, як діє армія Асада, ніж те, як воюють росіяни. Ці бомби виглядають дуже кустарно.

Щодо другого питання. Є повідомлення про застосування бомб з хлорином протягом усього сирійського конфлікту. Найчастіше – теж силами Асада, хоча у нас є одне підтверджене повідомлення про застосування хімічної зброї «Ісламською державою», йдеться про бомби з іпритом, перцевим газом. Це було підтверджено спеціальною комісією ООН.

Що стосується Алеппо, то повідомлення і свідчення з місця подій показують: частота використання бомб з хлорином зросла саме в останні місяці облоги східної частини міста. На Алеппо була скинута така кількість цих бомб, яку складно назвати пропорційною розмірам тієї частини міста, яка була в облозі.

– Ще одна важлива частина вашої доповіді присвячена реконструкції атак на лікарні Алеппо.

– Ми бачили один конкретний брифінг Міністерства оборони Росії, на якому вони показали комбінацію з двох фотографій цієї лікарні. Світлини були не дуже гарної якості, це була просто проекція на екран. Людина, яка вела брифінг, сказала: дивіться, ось фотографії цієї лікарні до і після дати передбачуваного удару. Ніякої різниці немає, а отже – не було і самого удару. Насправді, якщо ви подивитеся на ці фотографії уважніше, то сліди цього удару там можна виявити. Просто на брифінгу про них промовчали, а оскільки фотографії були не дуже гарної якості, ці сліди було складно помітити із зали. Технічно це можна назвати «фейком». Вони не підмінили картинки, вони просто не приділили уваги тому, що на них зображено.

Був випадок, коли російське Міністерство оборони ввело журналістів в оману. Мова, щоправда, не про Алеппо, а місто Джиср-аш-Шугур. Тоді російські військові відкидали звинувачення в тому, що вони розбомбили мечеть. Щоб довести, що цього не було, вони взяли супутниковий знімок міста і сказали: дивіться, ось мечеть в західній частині міста, ви можете бачити, що вона не зруйнована, тож ніякого авіаудару не було. Але насправді вони просто показали не ту мечеть. На фотографії були підписи, і один з цих підписів вони подали так, щоб він закривав собою розбомблену мечеть. Супутниковий знімок при цьому був справжнім. Я б швидше назвав це не фейком, а свідомим обманом сприйняття. Єдиний випадок, коли Міністерство оборони Росії поширювало по-справжньому фейкові свідчення, має стосунок не до Сирії, а коли вони підробили супутникові знімки, щоб довести, що «Боїнг» над Донецьком збила Україна.

– Чи багато фейкового відео і фото серед матеріалів, які публікуються представниками збройної опозиції в Сирії?

– По-перше, подібні звинувачення частіше висуваються на адресу якихось груп, ніж щодо конкретних фотографій чи відео. По-друге, ми уважно перевіряємо все. Наприклад, у випадку з повідомленнями про бомбардування лікарні під умовною назвою «М2» в Алеппо ми повинні були переконатися в тому, що така лікарня взагалі існувала. Для цього ми перевірили інші матеріали, зняті в цьому ж районі.

Інакше все, що у вас є, – це просто фото. Якщо ми не могли здійснити таку перевірку щодо того чи іншого фото або відео, ми просто не використовували їх як докази. Треба відзначити: якщо ви не можете перевірити достовірність тієї чи іншої інформації, це зовсім не обов'язково означає, що вона є фейком. Це лише означає, що її не можна перевірити. Від російських і сирійських військових і офіційних осіб ми чули в основному одне і те ж: «Цим доказам не можна довіряти, тому що вони від угруповання, якому не можна довіряти». З різних причин – «вони екстремісти», «вони постійно штампують фейки», «вони працюють на Аль-Каїду», «їх спонсорує Захід». А раз так – їхнім фотографіями довіряти не можна. Але фотографія – це просто фотографія. Якщо ви можете її геолокалізувати, перевірити, то вона стає свідоцтвом. З боку Росії і Сирії були постійні спроби розкритикувати не власне докази, а їхнє джерело.

Прекрасним прикладом є сирійські «Білі каски». Це група рятувальників-добровольців, відома тим, що на свої білі шоломи вони кріпили камери GoPro. Вони завжди першими з'являються на місці авіаудару і не тільки рятують людей, а й знімають все навколо на відео. Ці зйомки стали дуже важливим джерелом інформації, тому що ширококутні камери GoPro знімають не тільки те, що людина бачить перед собою, але і навколишній ландшафт, сусідні будівлі. Це дозволяє встановити, де насправді була зроблена зйомка.

І ось одного разу «Білі каски» вирішили взяти участь в популярному флешмобі Mannequin Challenge – це коли люди застигають в кадрі на кілька хвилин. Вони розіграли сцену порятунку людини з-під уламків, і хоча вони попередили, що роблять це в рамках флешмобу, це виявилося дуже нерозумним ходом. Проросійські і просірійські коментатори одразу напали на них зі словами: «Ага, дивіться, вся їхня діяльність – це постановка». Це просто неправда, але для Росії і Сирії це стало приводом заявити, що всі їхні матеріали були фейком.

Або інший приклад. Від моменту, як ми опублікували цю доповідь, я і мої колеги зазнаємо постійних нападів коментаторів-тролів в інтернеті, які пишуть: «Вам не можна вірити, бо ви налаштовані проти Росії». Це теж неправда, ми не налаштовані проти Росії, ми просто хочемо з'ясувати, що сталося в Алеппо. Тут показова якість аргументації: не можна вірити свідченням, якщо воно від поганої або неприємної людини. Так зазвичай говорять, коли про сам доказ сказати нічого.

– Як би Ви описали наслідки взяття Алеппо для перебігу війни в Сирії?

– Ця перемога різко посилила режим Асада. Алеппо був символом опозиції, її оплотом. З військової та політичної точки зору взяття міста додало впевненості силам сирійського президента. Це також посилило позиції Росії, яка сприймається як ключовий союзник Асада і сторона, яка зробила важливий внесок у завоювання такого важливого міста. Тож це стало військовою і політичною перемогою як для сирійського правлячого режиму, так і для Кремля.

Водночас методи, завдяки яким була досягнута ця перемога, настільки огидні, що з дипломатичної точки зору картина буде зовсім не такою привабливою. Не випадково настільки багато міжнародних організацій уважно вивчають подію в Алеппо, збирають свідоцтва масових страт, застосування касетних бомб, хімічної зброї.

Так, це була перемога Асада і Росії, але це була не чиста перемога. Вона була досягнута з використанням усіх можливих брудних прийомів: від касетних і запалювальних бомб до бомбардувань лікарень. І в світі це не залишилось без уваги. Таке просто неможливо приховати в часи інтернету. А коли ви намагаєтеся все заперечувати, вас ловлять на брехні. Повторюся: з політичної і військової точки зору взяття Алеппо стало перемогою. Чи стане воно такої ж перемогою з дипломатичної точки зору – поки говорити рано.

Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода