У Росії ухвалили знести Свято-Троїцький храм УПЦ КП в Підмосков’ї

Московський обласний суд виніс рішення знести в місті Ногінську Свято-Троїцький храм, що належить Богородській єпархії Української православної церкви Київського патріархату. Це рішення викликало велике обурення жителів України і української влади. Секретар комітету Верховної Ради України з питань правової політики і правосуддя Андрій Лозовий сказав, що президент України Петро Порошенко планує порушити питання про Свято-Троїцький храм на міжнародних переговорах.

Голова інформаційного управління Київської патріархії архієпископ Євстратій в інтерв’ю Радіо Свобода сказав, що знесення Свято-Троїцького храму погіршить складні відносини між Росією і Україною.

Свято-Троїцький храм розташований на вулиці Жарова, майже на околиці Ногінська. Триповерхова будівля з червоної цегли схожа на звичайний котедж. Лише незначний церковний купол із хрестом, встановлений над ґанком, дає зрозуміти, що тут – православний храм. Церковні дзвони не дзвонять, запрошуючи вірних на службу. По-перше, тому, що в цьому храмі немає дзвіниці, а, по-друге, парафіяни добре знають розклад богослужінь. Велика частина з них вступила у громаду Богородської єпархії УПЦ КП ще в 90-і роки.

«Я майже двадцять років у Богородській громаді. Ми, парафіяни українського храму, пережили разом дуже багато. Більшість нашої пастви – дуже літні люди. Я думала, коли помру, мене відспівають у нашому храмі. Зараз я відчуваю розгубленість.

Я не розумію, як у наш час можна ухвалити рішення зрівняти православний храм із землею. Чому російська влада допускає таке?» – каже парафіянка Свято-Троїцького храму пенсіонерка Римма Столбова.

У 2014 році настоятель храму владика Адріан (Валентин Старина) купив дві земельні ділянки площею 1700 кв. м. На одній з них громада почала будувати новий храм. У 2015 році адміністрація Ногінського району Московської області направила до суду позов про визнання будівлі Свято-Троїцького храму самовільною будовою. Адміністрація Ногінського району не надала Радіо Свобода коментар, але з матеріалів справи очевидні аргументи позивача. Земля, на якій було зведено храм, призначена для індивідуального житлового будівництва. Дозволи використовувати цю землю для будівництва культових споруд у Валентина Старини немає, значить, храм слід знести.

«Отець Адріан почав намагатися отримати дозвіл на будівництво храму ще в 2014 році. Ми зверталися до міської та районної влади, до уряду Московської області, до міністерства майнових відносин, до Головного управління архітектури та містобудування Московської області. Просили допомогти нам отримати дозвіл на будівництво храму або дозволити змінити вид використання земельної ділянки. Також ми просили адміністрацію Ногінського району виділити під храм іншу ділянку. У відповідь отримували відписки, які відсилають нас до інших чиновників замкнутим колом.

Ногінська адміністрація заважала нам узаконити будівництво», – розповідає адвокат Тетяна Горюнова.

На думку Горюнової, судове рішення знести храм суперечить статті 28 Конституції Росії, яка гарантує кожному право на свободу совісті та віросповідання.

Горюнова розповідає, що судову справу проти Богородської громади ініціював священик РПЦ Михайло Яловий. Він направив до адміністрації Ногінського району листа, в якому служителів храму і парафіян називають терористами-націоналістами. «Під листом багато підписів, але немає ні імен, ні телефонів цих людей», – говорить Горюнова. Михайло Яловий не дав Радіо Свобода коментаря.

Адвокат каже, що в матеріалах справи була також скарга людей, що живуть по сусідству зі Свято-Троїцьким храмом. З якої, по-перше, було не зрозуміло, чим саме їм заважає храм, а по-друге, імена та прізвища сусідів, які були вказані в листі, виявилися вигаданими. Горюнова стверджує: експерт, призначений судом, зробив висновки, що під час будівництва храму дотримані будівельно-технічні норми та санітарно-гігієнічні вимоги, а збереження будівлі не порушує права та інтереси третіх осіб.

Відносини між громадою УПЦ КП в Ногінську і РПЦ завжди були складними. У 1997 році РПЦ вже відсудила в Богородської громади Київського патріархату Богоявленський собор, а потім за допомогою ОМОНу вигнала співробітників і парафіян із храму. Розповімо цю історію, схожу на гостросюжетний фільм, по порядку.

Священик РПЦ Валентин Старина в 1989 році був направлений у Ногінськ відновлювати зруйнований після революції Богоявленський собор. За кілька років Старина упорядкував напівзруйновану будівлю храму і побудував на її території жіночий монастир, духовну семінарію, православну гімназію і велике господарство. Він відкрив безкоштовну їдальню і медичний пункт для незаможних жителів Ногінська.

У 1992 році митрополит Крутицький і Коломенський Ювеналій вирішив перевести Старину в Ульяновську область будувати кафедральний собор. Валентин Старина відмовився виконувати цю вимогу. Приход Богоявленського собору вийшов з підпорядкування РПЦ. У 1994 році Старина став архієпископом УПЦ КП, а Богоявленський собор перейшов під юрисдикцію Київського патріархату.

Між РПЦ і Стариною почалися довгі судові суперечки за право володіння Богоявленським собором.

У 1997 році арбітражний суд Московської області виніс рішення передати Богоявленський собор і споруди на його території Московській єпархії. Виганяти прихожан і співробітників храму приїхав ОМОН.

«Добре пам’ятаю цей день. У храм завітали п’яні омонівці, близько ста осіб. Отцю Адріанові заламали за спину руки, закували в наручники і відвезли у відділок. Парафіян теж затримували. Мене заарештували разом з дівчинкою, яка вчилася в гімназії. Я дуже просила міліціонерів відпустити гімназистку додому. Нас відправили до відділку і відпустили лише після того, як отець Адріан приїхав особисто нас визволяти», – розповідає Римма Столбова.

«Після того, як владику забрали в міліцію, ОМОНівці стали бити священиків, студентів і навіть літніх жінок. Міліціонери витягали семінаристів із кімнат і викидали на вулицю без речей.

На першій проповіді після нашого вигнання з Богоявленського собору новий настоятель заявив, що з українцями в Ногінську, нарешті, покінчено», – говорить інша парафіянка Свято-Троїцького храму Любов Білицька.

Богородська громада УПЦ КП оселилися в будівлі колишніх казарм. В одній із будівель відкрили Свято-Троїцький храм. Довгий час у приміщеннях не було електрики і газу. Після того, як будівлі казарм стали зовсім старими, Старина переїхав на вулицю Жарова і почав там будувати новий храм.

Парафіяни розповідають, що весь цей час громада УПЦ КП в Ногінську зазнавала різних утисків із боку РПЦ. Невідомі люди часто били вікна храму. Священики РПЦ забороняли своїм парафіянам навіть наближатися до Свято-Троїцькому храму.

«Одного разу до нас прийшла жінка з сльозах, батюшка з Московського патріархату сказав, що відспівування в нашій церкві є недійсним. А померлого родича треба знову відспівати у «правильному» храмі.

Іншу, яка іноді заходила в нашу церкву, священик РПЦ намагався змусити стати на коліна посеред храму і просити прощення за те, що була у «хохлів-розкольників», – розповідає Білицька.

«Якщо до Майдану нашу громаду називали відступниками від правдивої віри, то після початку війни в Україні нас вирішили остаточно знищити», – говорить священик Свято-Троїцького храму Святослав Скороход.

У 2015 році якісь люди, які назвали себе православними вірянами, розмістили по всьому Ногінську листівки з фотографією Старини і митрополита УПЦ КП Філарета. У тексті листівок було написано, що «ці батюшки не вважають гріхом вбивати тих, хто живе на Донбасі і в Москві». У ногінських ЗМІ з’явилися сюжети, в яких парафіян і священиків українського храму називали поплічниками бандерівців. У храмах РПЦ священики почали розповідати вірянам, що у Свято-Троїцькому храмі збираються не просто розкольники, а справжні вороги Росії.

Священик Свято-Троїцького храму Святослав Скороход поїхав до Києва під час Майдану, щоб супроводити до Дніпропетровської області тіло Сергія Нігояна, убитого під час протистояння на вулиці Грушевського. Після цього Скороход почав отримувати погрози та образи в соціальній мережі: «Якщо ти приїдеш у Ногінськ, можна готувати твоїй …, яка тебе народила, труну для тебе… Тебе знайдуть і виріжуть очі, бандерівцю смердючий, а потім – ти навіть не уявляєш. Тобі в Ногінськ краще не приїжджати! Або рахуй дні» – це повідомлення Скороходові відправив один з жителів Ногінська.

Адвокат Горюнова розповідає, що на неї влітку цього року було скоєно замах. «У мене є маленький будинок у Криму. Я туди в липні поїхала відпочивати. На безлюдній дорозі в мене вистрілили, але не влучили. Я не бачила, хто це був. Думаю, мене таким чином хотіли налякати, щоб я більше не представляла інтереси Богородської громади в суді», – розповідає Горюнова. Адвокат не стала звертатися у кримські правоохоронні органи, тому що злякалася. «Я довгий час працювала слідчим і зрозуміла, що якщо я напишу заяву в поліцію, то живою з Криму не виберусь», – говорить Горюнова.

Парафіяни Свято-Троїцького храму в розмові з кореспондентом Радіо Свобода повторювали, що у храмі ніколи не обговорювали політичних питань. «Владика Адріан говорив, що політикою нехай займаються політики, а ми ходимо до церкви, щоб молитися за мир», – говорить Білицька.

Парафіянка впевнена, що РПЦ не подобається її храм ще й із економічних причин: «Більшість парафіян нашого храму – росіяни. Я останнім часом помітила серед відвідувачів храму багато нових облич. Думаю, це пов’язано з економічною кризою. У нашому храмі дуже скромні ціни. За хрещення, відспівування і вінчання людина може заплатити скільки захоче. Крім того, кожен день у церкві годують незаможних».

Представники УПЦ КП стали на захист Свято-Троїцького храму Ногінська. Голова інформаційного управління Київської патріархії архієпископ Євстратій (Іван Зоря) в інтерв’ю Радіо Свобода розповів, що Україна глибоко обурена судовим рішенням знести Свято-Троїцький храм у Ногінську.

– У Москві храми РПЦ будують де завгодно: і між житловими будинками, і в парках, всупереч бажанню місцевих жителів. А часто і незважаючи на їхнє активне протистояння будівництву. У Ногінському районі – понад 20 храмів, що належать РПЦ, і тільки один маленький храм Київського патріархату. Рішення, яке виніс московський суд, я вважаю несправедливим і дискримінаційним щодо українців, які живуть в Росії.

Знесення нашого храму спровокує ще більше нерозуміння і напруженість між Росією і Україною.

– Скільки зараз у Росії храмів УПЦ КП?

– Шість храмів у Бєлгородській області. Точніше сказати, це не типові храми, а молитовні приміщення.

РПЦ теж веде тиху війну проти громади УПЦ КП в Бєлгороді. Але до руйнування храмів ще не дійшла.

Я знаю, що цього літа в Пензенській області був знесений храм однієї з альтернативних православних церков. Будівля храму була судом визнана самобудом і знищена відразу після Великодня. Ця церква не має до Київського патріархату ніякого стосунку, але обурює сам факт знищення храму, що належить малому релігійному об’єднанню.

Парафії УПЦ КП існують по всьому світу. Але ні в одній країні, крім Росії, наші церкви не руйнували.

– Що відбувається з храмами УПЦ КП у Криму?

– З 44 громад, які були у Криму на момент окупації півострова, зараз мають можливість проводити церковні служби лише дев’ять. Кілька громад втратили молитовні приміщення, які вони орендували: на власників натиснула адміністрація.

В судовому порядку намагаються відібрати приміщення, яке було надано в оренду на 49 років за символічну суму Сімферопольській єпархії. Кілька храмів забрали насильно, наприклад, у селі Перевальному під Сімферополем. Повісили на двері храму замок і сказали, що віряни УПЦ КП не можуть проводити «на території Росії» богослужіння.

– У російських ЗМІ постійно з’являється інформація, що УПЦ КП захоплює храми УПЦ (МП).

–– Брехня. Розповім, що справді відбувається.

Останнім часом зі зрозумілих причин підтримка Київського патріархату серед громадян України зростає, а підтримка Московського патріархату падає. Зараз, за даними соціологічних досліджень, 50–40 відсотків населення підтримує УПЦ КП, а УПЦ (МП) – всього 15–17 відсотків. Водночас зареєстрованих громад УПЦ КП 5 тисяч, а УПЦ МП 12 тисяч. У великих містах люди голосують ногами: йдуть із храмів Московського патріархату в храми Київського патріархату. У селах, де є всього одна церква, віряни чинять інакше. Вони скликають збори і більшістю голосів ухвалюють рішення вийти з УПЦ МП, а храм залишити собі. Я не вважаю, що такі дії можна назвати захопленням. Згідно з українським законодавством, кожна релігійна громада, яка є юридичною особою, має право вибрати ту чи іншу церковну юрисдикцію.

– Богородська громада ще під час судового розгляду писала звернення з проханням про допомогу в різні українські організації та державні структури. Вони збираються оскаржувати рішення Московського обласного суду в апеляційному суді, а потім звертатися в ЄСПЛ. Чим ви їм можете допомогти?

– Ми будемо порушувати це питання на зустрічах з міжнародними правозахисними організаціями, тому що сумна історія Свято-Троїцького храму – це не тільки випад проти УПЦ КП, а й кричущий приклад порушення права на свободу совісті в Росії.

Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода