Україну ніхто не затягне в Європу без справжнього бажання українців

Лондон – Знову світ зі здивуванням дивиться на Україну. Шість років український уряд працював над документами про асоціацію з Євросоюзом, але президент Янукович в останній момент передумав угоду підписувати.

Десятки тисяч українців вийшли на вулиці, протестуючи проти дій влади. Що в такій ситуації мала би робити Європа? Українці в ЄС також протестують.

«Чи був би кожен тут із вас, якби дома було добре? Якби була вдома Україна справді та, у якій би ми змогли працювати, в якій би ми могли здобути освіту, яка би принесла нам майбутнє?» – запитувала лондонська студентка, яка назвала себе донькою українського мігранта – заробітчанина, виступаючи на Євромайдані у британській столиці.

Майже одночасно, також у Лондоні, але в іншому місці, виступав син інших емігрантів. Президент Естонії Тоомас Хендрік Ільвес народився в сім’ї естонських біженців у Швеції.

Він виростав і навчався в Америці, а наприкінці 80-х років очолював Естонську редакцію Радіо Вільна Європа.

Ставши членом НАТО і ЄС, упроваджуючи реформи, Естонія зараз досягла ВВП на душу населення 16,316 доларів, а в Україні цей економічний показник становить лише 3,867. (Дані Світового банку)

За можливість свого членства в ЄС, і особливо у НАТО, Естонії довелося поборотися і вистояти колосальний тиск з боку Росії.

Естонський президент вважає, що справжнім водорозділом для України було б повноправне членство в ЄС, а угода про асоціацію є лише першим підготовчим етапом. І йому не зрозуміло, чому це питання викликає стільки суперечок у Києві.

«Угода про поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі України з ЄС насправді не дуже глибока і недостатньо охоплююча. Справді охоплюючим було б повне залучення до європейського ринку. Але такого там нема. Те, що ми спостерігаємо, – політична гра сил, викручування рук, а привід сміховинний», – сказав Тоомас Ільвес, відповідаючи на запитання Радіо Свобода.

Прикривання особистих інтересів влади

Аналітик із лондонського Королівського інституту з міжнародних справ Джеймс Шерр, який і раніше скептично ставився до плану підписання угоди з Україною, говорить, що насправді Києву бракує політичної волі зробити вибір на користь Європи, а тиск Росії може бути, однимі навряд чи вирішальним чинником.

«(Тиск Росії) це лише півправди, а головним пріоритетом Януковича є, за будь яких обставин, залишатися при владі і гарантувати собі переобрання на президентську посаду 2015 року. Ось такі його міркування, в результаті яких він вирішив поступитися (під тиском Росії). І це підтверджує й українцям те, що більшість із них знають, що влада для Януковича – це головне, а національні інтереси – розмінні», – наголошував Джеймс Шерр, повернувшись із Києва, де став свідком протестів на Майдані.

Більшість західних фахівців лише частково погоджуються, що Євросоюз і Захід загалом могли би більше допомагати Україні. Вони наголошують, що підштовхування ззовні, як правило, не приносить бажаних результатів.

Україна – суверенна держава і українці вибрали свого президента, на якому лежить відповідальність за зовнішню політику.

Саме український уряд та парламент можуть працювати над розвитком України, упроваджуючи реформи тощо.

Європа залишається зразком

Професор Корнельського університету у США Валері Банс визнає, що Києву складніше проводити реформи, бо Росія має більший вплив на Київ, ніж на інші столиці пострадянських країн. Проте така стратегія не може спрацьовувати довго.

«Росія і далі може мати важелі тиску, але Захід має модель, яка економічно й політично набагато привабливіша, ніж російська модель. Так, у короткотерміновій перспективі вони можуть грати жорстко. Вони можуть створити собі торговельний блок, вони можуть використовувати той факт, що вже зараз існують тісні економічні зв’язки між Україною та Росією. Є культурна, мовна близькість тощо. Але зрештою Захід набагато привабливіший. Чим більше Янукович наближатиме Україну до Росії, тим більше йому потрібна буде якась противага, зокрема у вигляді зв’язків із Європою. І цілком можливо, що відкладення підписання угоди (про асоціацію з ЄС) не означає, що закриваються усі можливості», – сказала професор Банс в інтерв’ю Радіо Свобода.

Тим часом в Україні вже виросло ціле покоління, якому українські політичні лідери радо і безкінечно обіцяють, що Україна реформується і наближається до ЄС.

Із самої Європи зі співчуттям, а часом зі здивуванням дивляться на те, що роблять українські політики й можновладці.

Президент Естонії Тоомас Ільвес зазначає: «Європа може зробити більше. Вона вже пропонує Україні чимало. Переговори з добрими намірами тривали кілька років. І коли в останній момент сторона передумала, я вам скажу відверто... багато людей дуже-дуже роздратовані Україною. Навіщо ми марнували час? Ми вклали багато часу, грошей і зусиль у ті переговори. Ідею про те, що Європа буде благати Україну, аби вона вступила в ЄС, я чув не лише від президента Януковича, але й від президента Ющенка. Будьте реалістами! Це лише балтійці, поляки та інші сусіди України агітують за її зближення з ЄС. Думаєте, що такого зближення хоче Франція?»

«Тепер величезні суми грошей, які мали б піти на допомогу Україні, підуть на Середземномор’я, на вирішення проблем в Лівії тощо. І французи та іспанці дуже задоволені, що українці додали їм грошей», – зауважує президент Естонії.

За словами Тоомаса Ільвеса, можливості сприяння ззовні дуже обмежені, якщо сама Україна не покладе край власним ваганням, які тривають вже понад 20 років.