Україна досі має шанс підписати угоду про асоціацію – політолог

Україна досі має шанс підписати угоду про асоціацію з Європейським Союзом, і він залишається тільки завдяки вимогам українців на майданах, вважає професор Рутґерського університету Олександр Мотиль. Американський політолог, однак, наполягає, що і у випадку непідписання угоди з ЄС, Брюссель повинен простягнути руку допомоги українцям і полегшити їм подорожі до країн Євросоюзу.

– Що дає Вам надію на те, що угоду з ЄС ще можна підписати?

– Гадаю, що шанси підписати є дуже примарними, але з іншого боку, вони зараз трохи більші, ніж кілька днів тому, і все тепер залежить від тиску на владу самих українців на Майдані в Києві та інших містах України. Чим зрозуміліше буде для президента Януковича, що він сам поставив себе у безвихідне становище, тим ймовірніше він буде шукати вихід з цього глухого кута. І єдиним виходом, на мою думку, є підписання угоди з ЄС та звільнення з посади Миколи Азарова. Це би дало йому можливість зберегти обличчя і представити себе європейцем, реформатором, і таке інше.

Але чи він скористається цим шансом, є іншим питанням. Поведінка пана Януковича протягом останніх років продемонструвала, що він не дуже реагує на раціональні стимули.

– Європейці завжди офіційно заявляли, що «плану В» для України не існує. Здається, зараз найліпший час його готувати?

– Знаючи, як європейці проводять свої закулісні переговори, я думаю, що в них є не лише «план В», але і «план С», а можливо, і «план D». Вони, можливо, не хочуть його оприлюднювати зі зрозумілих політичних та дипломатичних причин, але, думаю, що такий план у них є. Думаю, вони ще можуть досягнути якоїсь таємної угоди. Про це натякали різні європейські дипломати. Думаю, що можлива ситуація, коли у Вільнюсі угода не буде підписана, але буде більш-менш зрозумілий план, що вони робитимуть протягом наступних кількох місяців. Але, гадаю, європейцям треба продовжувати наполягати на своїх вимогах. Янукович має виконувати свої обіцянки.

– Український уряд пояснює своє рішення економічними причинами, що у випадку підписання угоди, умови економічної співпраці з Росією значно погіршаться, а Європейський Союз не готовий компенсувати втрати України. Іншими словами, українська інтеграція з Європейським Союзом раптом перестала бути справою України, як незалежної держави, а стала предметом торгу між Європою і Росією, в якому Європа відмовляється брати участь. Чи можна говорити, що тепер ключ від європейської інтеграції України опинився у Москві?

– Гадаю, що такі заяви треба сприймати з певною недовірою. Янукович і раніше мав знати, що Україна має тісні економічні стосунки з Росією, що росіяни будуть розлючені підписанням Україною Угоди про асоціацію і що росіяни будуть вживати заходів, щоб цього не допустити. Незважаючи на це він продовжував свій курс євроінтеграції протягом останніх років. Тому, те, що він зараз говорить, що раптом він усвідомив, що ціна підписання Угоди про асоціацію буде надто високою для України, для мене звучить дещо непереконливо.

Я підозрюю, що для нього головна причина не підписання угоди полягає у тому, що він не хоче випускати з тюрми Юлію Тимошенко. Звичайно, російський чинник також відіграє певну роль, але він був завжди присутній.

Разом з цим, логічним для нього, для європейців, і для американців, які також долучені до цього процесу, було б випустити Тимошенко, що могло б бути жестом доброї волі, і домовитися з Брюсселем і Сполученими Штатами про певну тимчасову економічну допомогу. Це не є неможливим. Мудрий президент міг би про таку можливість домовитися. Ця домовленість могла б включати позики, використання американського впливу на Міжнародний валютний фонд, але для цього президенту Януковичу потрібно було б здійснити цей, з його точки зору ледь не героїчний вчинок, який би міг змінити погляд на нього з боку європейських та американських політиків. Але, як я казав, це би зробив президент, що користується логікою. А президент України, здається, має до неї імунітет.

– Багато оглядачів, і навіть політиків зі східноєвропейських держав говорять, що дуже розчаровані Україною, і що відчувають особисту гіркоту від поведінки українського керівництва, адже для того, щоб уможливити наближення України до ЄС їм довелося переконувати в необхідності України для Європи такі країни, як Німеччина і Франція, які були і залишаються скептичними щодо України і дивилися на неї швидше крізь московські окуляри, ніж крізь варшавські. Чи не розгубить Україна друзів у Європі через дії свого керівництва?

– На загал це так. Хоча в мене є друзі у французькому міністерстві зовнішніх справ, які говорять, що Париж не так вже і проти інтеграції України, як здається. Але тут важливо те, що один з найважливіших європейських політиків, німецький канцлер Ангела Меркель виступила дуже потужно не лише на користь асоціації України з ЄС, але і на проти втручання Росії в цей процес. І про це вони зробила дві заяви протягом останнього тижня. Думаю, що сталася важлива зміна у її власному підході та в підході значної частини німецької еліти, які стали трохи більше скептичними щодо Росії і трохи більш позитивними щодо України.

Звичайно, велику роль у цьому зіграв сам президент Росії Володимир Путін, який показав себе новітнім імперським тираном у тому, як він поводився з Україною протягом останніх місяців, його погрози і дії змусили європейців змінити свій погляд на нього. Думаю, що кожен, і особливо європеєць не міг кваліфікувати його дії ніяк інакше, ніж як агресивний напад.

– Оглядачі, та самі учасники Помаранчевого майдану, що відбувся 9 років тому, говорили, що українці настільки розчарувалися, що масові акції протесту ніяк не змінили їхнього життя, що не вийдуть на демонстрації знову. Але вони не лише вийшли, але вийшли у великій кількості, і говорять європейцям словами письменниці Ірени Карпи, що вони хочуть, щоб їх, а не владу асоціювали з Європою. Як може Європа відповісти на їхні прагнення?

– Насправді, вони показали, що велика частина українського суспільства, народу, підтримує Європу. Думаю, в Європі був деякий скептицизм щодо цього. Вони думали, що Угода про асоціацію є проектом частини української еліти у своїх цілях. Але масові демонстрації, які включають усі сегменти українського суспільства, старих, молодих, україномовних, російськомовних, показали з усією переконливістю, що самі українці хочуть Європи.

Тож питання полягає у тому, як вони поставляться до президента Януковича, якщо він все ж таки підпише угоду. Думаю, формально, вони будуть висловлювати задоволення. Але в реальності, думаю, що кожен серйозний європейський лідер вважатиме Януковича людиною, на яку не можна покладатися. З ним будуть рахуватися, бо він залишатиметься президентом України, але абсолютно неспроможним до того, щоб привести Україну до якого-небудь європейського майбутнього.

– А якщо всі спроби переконати президента Януковича будуть марними, і українська сторона відмовиться підписувати угоду?

– Європі потрібно усвідомити, що в особі українського народу вона має союзника, незалежно від поведінки режиму Януковича. І якщо вона мудра, а думати так є певні підстави, їм потрібно простягнути руку українському народу. Відкрити більші можливості для подорожей українців до Європи було б справді доброю можливістю продемонструвати таку підтримку. Можливо, також освітні програми. Але подорожі, як ви знаєте, є дуже пекучою проблемою для багатьох українців. Думаю, що це б допомогло побудувати дуже міцні стосунки між українцями та Європою.