У Державній думі Росії у вівторок пройшли перше читання три законопроекти про реформу політичної системи. Їх вніс президент Дмитро Медведєв, який невдовзі відходить із посади і не балотується на виборах 4 березня. Опозиція заявляє, що ці законопроекти потребують серйозних змін.
Три законопроекти, які пройшли перше читання, передбачають, зокрема, спростити порядок створення і реєстрації політичних партій і повернути прямі вибори керівників російських регіонів. Із цими пропозиціями президент Росії Дмитро Медведєв виступив у грудні в своєму останньому посланні до Держдуми.
Один із законопроектів пропонує відновити прямі вибори керівників регіонів, але цього разу з умовою так званого «президентського фільтру»: партії зможуть висувати кандидатів на ці посади тільки консультацій із президентом; це викликає застереження опозиції.
Нині керівників російських регіонів не обирають – їх призначають регіональні представницькі органи з подання президента Росії, починаючи з 2004 року, коли такий порядок запровадили на пропозицію президента Володимира Путіна.
Інший законопроект передбачає скасувати вимогу до політичних партій, не представлених у парламенті, збирати підписи, щоб отримати право висувати кандидатів на виборах.
І ще один документ має на меті в разі набуття чинності, що планується на початок наступного року, зменшити мінімальну дозволену чисельність партії з нинішніх 40 тисяч людей до лише 500, які представляли б половину з 89 російських регіонів. Саме цей момент викликає найрізкішу критику з боку опозиційних сил.
Полегшення означає подрібнення
Опозиція звертає увагу, що блоки партій, як і нині, залишаться заборонені, натомість «полегшення» дозволить створити безліч партій, які змагатимуться між собою, а не з партією влади.
Наприклад, російський політик Леонід Гозман, який свого часу керував опозиційною партією «Союз правих сил», заявив Радіо Свобода: «Я думаю, що Кремль запропонував чисельність у 500 осіб, сподіваючись на те, що буде 15–20 партій, і ці партії розколють ліберальний електорат. Відтак нічого, крім клоунади, не вийде. Якщо буде багато партій, то треба дозволяти коаліції, але цього вони якраз не хочуть».
Гозман нині має намір разом із прихильниками відновити партію «Союз правих сил», яка існувала в 2000-х роках як опозиційна, але потім, як вважають, пристала на тиск Кремля й саморозпустилася, ввійшовши в новий кремлівський політичний проект – партію з назвою «Права справа»/«Справедлива справа» (рос. «Правое дело»).
Так само критично налаштований і інший опозиційний політик, лідер іще не зареєстрованої партії «Демократичний вибір» Володимир Мілов. Він раніше вже брав участь у створенні Партії народної свободи («ПАРНАС»), якій відмовили в реєстрації – як стверджують опозиціонери, з політичних міркувань.
«Ми давно вирішили створювати нову партію, і нам була б вигідніша стара схема. Я минулого року, коли ми створювали «ПАРНАС», з’ясував, що ці бар’єри з чисельністю – не найбільша проблема: вони ж «ПАРНАС» не зареєстрували не через чисельність, а через зачіпки до статуту. Тому, звичайно, ситуація з 500 членами – це гірше, бо всі, кому не ліньки, кожен гурток любителів крою та шиття почне створювати партію, і це, звичайно, погано, це створить штовханину, хаос, нерозуміння і роздратування у виборців. Там були розмови, що можуть підняти до 50 тисяч поріг. Відверто кажучи, для нас це було б краще, бо залишаться тільки реальні партії, якщо буде поріг із якоюсь розумною чисельністю, нижче, ніж сьогодні, але кілька тисяч людей як мінімум. І взагалі справа не в тому, а в вибірковому ставленні до реєстрації. От якщо воно відійде, і при цьому буде досить солідний поріг чисельності, який буде відтинати партії, що реально не існують, – це буде оптимальна система», – сказав Мілов Радіо Свобода.
Прогнозований розкол російської опозиції
Заступник генерального директора російського Центру політичних технологій Олексій Макаркін прогнозує цілком природній розкол серед опозиціонерів, якщо мова піде про партійне будівництво. За його словами, учасників «Болотної», тобто незгодних із нинішнім становищем у Росії, які виходили на масову демонстрацію на Болотній площі в Москві, об’єднує «лише деякий набір політичних вимог».
«Просто за політичної системи, яка була сформована в Росії, погано їм усім… Тому на Болотну вийшли і ліві, і ліберали, і навіть ультраправі. Але їх об’єднують тільки ось ці політичні вимоги. Якщо вони будуть виконані, то вони, звичайно, конкуруватимуть одне з одним… Як мінімум, три основні напрямки: ліберальний, націоналістичний і ліворадикальний, – мінімум-мініморум три партії, а всередині них теж є різні відтінки. Небезпечно буде для людей із Болотної, якщо подрібнення триватиме, якщо буде 12, 15 партій, щось близьке до того, що було в середині 1990-х років», – каже Радіо Свобода Макаркін.
Останнім часом влада Росії зробила кілька кроків назустріч опозиції. У Державній думі створили робочу групу, яка має допрацьовувати законопроекти, і до неї ввійшли й представники так званої «несистемної опозиції». Президент Медведєв особисто зустрічався з діячами, які мають намір зареєструвати партії за новим законом. Їх запросили й на нинішнє засідання Держдуми, на якому законопроекти схвалили в першому читанні. Але все ж опозиціонери кажуть, що про конструктивну співпрацю влади з ними говорити ще зарано.
Матеріал підготував Мумін Шакіров
Три законопроекти, які пройшли перше читання, передбачають, зокрема, спростити порядок створення і реєстрації політичних партій і повернути прямі вибори керівників російських регіонів. Із цими пропозиціями президент Росії Дмитро Медведєв виступив у грудні в своєму останньому посланні до Держдуми.
Один із законопроектів пропонує відновити прямі вибори керівників регіонів, але цього разу з умовою так званого «президентського фільтру»: партії зможуть висувати кандидатів на ці посади тільки консультацій із президентом; це викликає застереження опозиції.
Нині керівників російських регіонів не обирають – їх призначають регіональні представницькі органи з подання президента Росії, починаючи з 2004 року, коли такий порядок запровадили на пропозицію президента Володимира Путіна.
Інший законопроект передбачає скасувати вимогу до політичних партій, не представлених у парламенті, збирати підписи, щоб отримати право висувати кандидатів на виборах.
І ще один документ має на меті в разі набуття чинності, що планується на початок наступного року, зменшити мінімальну дозволену чисельність партії з нинішніх 40 тисяч людей до лише 500, які представляли б половину з 89 російських регіонів. Саме цей момент викликає найрізкішу критику з боку опозиційних сил.
Полегшення означає подрібнення
Опозиція звертає увагу, що блоки партій, як і нині, залишаться заборонені, натомість «полегшення» дозволить створити безліч партій, які змагатимуться між собою, а не з партією влади.
Наприклад, російський політик Леонід Гозман, який свого часу керував опозиційною партією «Союз правих сил», заявив Радіо Свобода: «Я думаю, що Кремль запропонував чисельність у 500 осіб, сподіваючись на те, що буде 15–20 партій, і ці партії розколють ліберальний електорат. Відтак нічого, крім клоунади, не вийде. Якщо буде багато партій, то треба дозволяти коаліції, але цього вони якраз не хочуть».
Гозман нині має намір разом із прихильниками відновити партію «Союз правих сил», яка існувала в 2000-х роках як опозиційна, але потім, як вважають, пристала на тиск Кремля й саморозпустилася, ввійшовши в новий кремлівський політичний проект – партію з назвою «Права справа»/«Справедлива справа» (рос. «Правое дело»).
Так само критично налаштований і інший опозиційний політик, лідер іще не зареєстрованої партії «Демократичний вибір» Володимир Мілов. Він раніше вже брав участь у створенні Партії народної свободи («ПАРНАС»), якій відмовили в реєстрації – як стверджують опозиціонери, з політичних міркувань.
«Ми давно вирішили створювати нову партію, і нам була б вигідніша стара схема. Я минулого року, коли ми створювали «ПАРНАС», з’ясував, що ці бар’єри з чисельністю – не найбільша проблема: вони ж «ПАРНАС» не зареєстрували не через чисельність, а через зачіпки до статуту. Тому, звичайно, ситуація з 500 членами – це гірше, бо всі, кому не ліньки, кожен гурток любителів крою та шиття почне створювати партію, і це, звичайно, погано, це створить штовханину, хаос, нерозуміння і роздратування у виборців. Там були розмови, що можуть підняти до 50 тисяч поріг. Відверто кажучи, для нас це було б краще, бо залишаться тільки реальні партії, якщо буде поріг із якоюсь розумною чисельністю, нижче, ніж сьогодні, але кілька тисяч людей як мінімум. І взагалі справа не в тому, а в вибірковому ставленні до реєстрації. От якщо воно відійде, і при цьому буде досить солідний поріг чисельності, який буде відтинати партії, що реально не існують, – це буде оптимальна система», – сказав Мілов Радіо Свобода.
Прогнозований розкол російської опозиції
Заступник генерального директора російського Центру політичних технологій Олексій Макаркін прогнозує цілком природній розкол серед опозиціонерів, якщо мова піде про партійне будівництво. За його словами, учасників «Болотної», тобто незгодних із нинішнім становищем у Росії, які виходили на масову демонстрацію на Болотній площі в Москві, об’єднує «лише деякий набір політичних вимог».
«Просто за політичної системи, яка була сформована в Росії, погано їм усім… Тому на Болотну вийшли і ліві, і ліберали, і навіть ультраправі. Але їх об’єднують тільки ось ці політичні вимоги. Якщо вони будуть виконані, то вони, звичайно, конкуруватимуть одне з одним… Як мінімум, три основні напрямки: ліберальний, націоналістичний і ліворадикальний, – мінімум-мініморум три партії, а всередині них теж є різні відтінки. Небезпечно буде для людей із Болотної, якщо подрібнення триватиме, якщо буде 12, 15 партій, щось близьке до того, що було в середині 1990-х років», – каже Радіо Свобода Макаркін.
Останнім часом влада Росії зробила кілька кроків назустріч опозиції. У Державній думі створили робочу групу, яка має допрацьовувати законопроекти, і до неї ввійшли й представники так званої «несистемної опозиції». Президент Медведєв особисто зустрічався з діячами, які мають намір зареєструвати партії за новим законом. Їх запросили й на нинішнє засідання Держдуми, на якому законопроекти схвалили в першому читанні. Але все ж опозиціонери кажуть, що про конструктивну співпрацю влади з ними говорити ще зарано.
Матеріал підготував Мумін Шакіров
