Президент України Володимир Зеленський дав інтерв’ю кримським журналістам напередодні міжнародного саміту «Кримська платформа», який відбудеться 23 серпня в Києві. Вперше за сім років, коли Крим окупований Росією, глава держави спілкується з журналістами на тему подальшої долі півострова та шляхів його повернення під контроль України.
Володимир Зеленський відповів на питання кореспондентки Крим.Реалії Анни Андрієвської, журналістки видання «Новое время» Анастасії Рінгіс, головної редакторки видання «Українська правда» Севгіль Мусаєвої, головної редакторки «Центру журналістських розслідувань» Валентини Самар та кореспондентки телеканалу «Дім» Мілени Амеді. Вони разом зі своїми редакціями, громадською та експертною спільнотою об’єдналися в мультимедійний спецпроєкт «Як ми будемо повертати Крим?» до 30-ї річниці незалежності України та саміту «Кримська платформа» у партнерстві з організацією «Лабораторія журналістики суспільного інтересу» та виданням «Новое время».
Президент зустрічався з ними на острові Зміїний у Чорному морі, де на той момент проходили військові навчання морських піхотинців та групи спецпризначення за підтримки авіації та надводних сил.
До Зміїного журналістів доставили військовим гелікоптером. Відстань від нього до Криму – понад 300 кілометрів. Володимир Зеленський бачить у цьому символізм, пояснюючи його намірами «захищати будь-який острів, який є українською землею».
Питань щодо Криму та доль його мешканців за сім років накопичилось чимало. Не усі вдалося задати через обмежений час. Кореспондентка Крим.Реалії Анна Андрієвська запропонувала президентові започаткувати традицію і щороку зустрічатися з журналістами для обговорення питань щодо Криму. Володимир Зеленський відповів згодою: «Давайте».
Напередодні публікації цього інтерв’ю ми намагалися отримати від прессекретаря президента підтвердження цих намірів. Проте він відмовився їх надати, заявивши, що «не може говорити про плани президента через рік». Сподіваємось, усна згода Володимира Зеленського залишиться чинною і вже готуємо наступні запитання для нього.
Зараз же переповідаємо розмову президента з журналістами щодо шляхів повернення Криму під контроль України та захисту його мешканців
«Перемога – це підняти з колін питання Криму»
– Анастасія Рінгіс: Чому саме ми зустрічаємось на Зміїному острові?
– Я думаю, що дуже невипадково ми зустрічаємось на Зміїному острові. Ви сказали: «Тема (повернення Криму під контроль України – ред.) складна, непідйомна». Я вважаю, що непідйомне майже все, що не підіймають. Повернення Криму сьогодні – тема непідйомна. Що буде завтра? І президент не самостійно може зробити такий важливий складний крок, як повернення, деокупація українського півострова.
– Анастасія Рінгіс: Ми багато чули про реформу армії. А який ви бачите розвиток Військово-морських сил України?
Ми готові до розблокування Чорноморського регіону. Будуть і корвети, будуть і військові катери, будуть малі підводні човни
– Я почав про це говорити. До речі, «Кримська платформа» частково і питання Криму частково – це питання розблокування і Чорноморського, і Азовського узбережжя. Це також дуже важливо, над цим треба працювати. І ми працюємо. Щодо нашого військово-морського флоту, зараз у нас є три етапи. До 2035 року (планується – ред.) будівництво великого флоту.
І ми готові до розблокування Чорноморського регіону. Будуть і корвети, будуть і військові катери, будуть малі підводні човни. Також військово-морські бази. Перша буде будуватись у Бердянську. Тут, я скажу вам відверто, що моя ідея в підтримці цього проєкту з боку Європейського союзу, з боку Великобританії, з боку Сполучених Штатів Америки. У мене буде зустріч із президентом Сполучених Штатів Америки, і це є частиною нашої зустрічі, і частиною, до речі, «Кримської платформи». Тут я хотів би підтримку багатьох країн.
– Севгіль Мусаєва: У 2014 році резолюцію (про невизнання російської анексії Криму – ред.) підтримали близько 100 країн. Зараз ми маємо 30 країн (за останніми даними МЗС України, кількість країн-учасниць «Кримської платформи» перевищила 40 – ред.), які все ж таки зголосилися приїхати на «Кримську платформу». Це задовільний результат?
– Неправильне порівняння. Тому що тут є маніпуляція фактів. Тому що всі ці країни, 100 країн чи більше, які підтримували Крим (приналежність Криму до України – ред.), так само і підтримують, їх не стало менше. Питання: усі ці 100 країн підтримують санкційно, вони готові говорити на словах, що «ми розуміємо», що вони вважають, що це окупація, що це анексія, але не більше цього. Більше ніж 30 країн наважилися приїхати (до Києва для участі у «Кримській платформі» – ред.).
– Севгіль Мусаєва: Це задовільний результат для України? І що було б хорошим результатом для вас особисто?
– Це більше, ніж результат на сьогодні. Сказати, наскільки це буде перемогою, великою чи невеликою, сьогодні складно. Давайте почекаємо, поки всі ці лідери країн приїдуть.
Друге: давайте почекаємо, який буде результат цього саміту.
Якщо ми говоримо про Крим, ми всі повинні робити не просто щось, а все можливе, щоб це питання принаймні обговорювалося
Третє: велика перемога – це підняти з колін це питання, якого просто немає в (інформаційному – ред.) просторі. Немає, не існує ніяких 100, 200, 300 країн, є дійсно країни, які розуміють, що це (російська анексія Криму – ред.) порушення міжнародного права. Я вдячний кожній країні, які не забувають, які підтримують, але цього, як ви бачите, замало.
Якщо ми говоримо про Крим, ми всі повинні робити не просто щось, а все можливе, щоб це питання принаймні обговорювалося.
У 2019 році на зустрічах з європейськими лідерами на різному рівні ніхто не хотів піднімати питання Криму. Всі співчували, всі казали: «Ми ніколи це (російську анексію Криму – ред.) не визнаємо». З багатьма країнами, незважаючи на це, весь цей період ми боролися, щоб ті чи інші європейські навіть фірми, бізнеси не приходили на територію Криму під прапорами інших держав і не впроваджували якусь там роботу, не відкривали фірми, не починали партнерство з окупантами, які окупували і анексували Крим. Тобто роботи проводилося дуже багато. Тому на сьогодні «Кримська платформа» – це перший єдиний інституціональний майданчик, який буде працювати не раз на рік, а щодня.
Що можна зробити? Треба щодня, як-то кажуть, бити у дзвони. Для цього потрібно, щоб було місце, був дзвін, були руки. Повинен бути магніт, де будуть працювати професійні люди саме щоденно.
«Будь-який президент України повинен бути лідером процесу повернення Криму»
– Валентина Самар: Я погоджуюся з вами, пане президент, що дуже багато речей здаються неможливими, тільки з тієї причини, що ніхто цього не робив...
– Я хочу вам пояснити. Усі знають Сенцова (Олег Сенцов, кримчанин, колишній політв’язень, активіст, який чинив опір російській анексії Криму в 2014 році, після чого був засуджений у Росії за тероризм і звільнений в рамках обміну у 2019 році – ред.). А хто знає Сервера Мустафаєва (політв’язень, громадянський журналіст, координатор руху «Кримська солідарність», засуджений російським судом до 14 років ув’язнення за звинуваченням у тероризмі – ред.)? Чи щодня показують це по телевізору, чи говорить хтось про це? Чи є майданчики, на яких усі кричать: «Поверніть, будь ласка, Мустафаєва»? Ні.
Тобто коли суспільство бере ту чи іншу людину, одну, двох, починає говорити, телевізійні телеканали, інформаційні, будь-які ЗМІ щоденно піднімають питання однієї людини, цього достатньо, щоб світ знав про цю людину.
Потім світ, коли знає про цю людину, починає тиснути. Але всі ми знали про Сенцова. Я не був ще тоді президентом, ми всі записували підтримуючі ролики.
Я впевнений, що будь-який президент України, якого обрали українці, повинен бути лідером цієї теми
Я до того, що в цьому і є ідеологія «Кримської платформи»: щоденно піднімати теми, які суспільство знає, але не може піднімати, тому що займаються будь-якими речами, згідно своїх робіт і вільного часу. Тобто, я маю на увазі, що кожну тему треба робити такою загостреною, актуальною, і бити саме в той дзвін, про який я казав.
– Анастасія Рінгіс: Ми розуміємо, що ви стаєте лідером повернення Криму? У цього процесу не було лідерства довгі роки. Хтось має об’єднатися навколо цього.
– Я впевнений, що будь-який президент України, якого обрали українці, повинен бути лідером цієї теми. Це незалежно від того, наскільки ти цього хочеш, і наскільки ти про це мрієш. Ти це повинен робити щодня.
– Валентина Самар: Ми вже готові не просто робити те, що ми робили протягом семи років, на відміну від урядових структур: моніторити ситуацію в Криму, готувати бази даних унікальні, порушень санкцій, але і розробляти рекомендації для уряду. Перед «Кримською платформою» дуже важливі закони ухвалені: закон про корінні народи, Стратегія деокупації Криму, і зокрема, пакет законів, які скасовують режим вільної економічної зони «Крим». Цей дуже ганебний, корупційний, лобійований олігархами закон дозволяв українському бізнесу працювати в Криму, допомагати окупантам. Нарешті Верховна Рада його скасувала. Пане президент, ви його ще не підписали.
– Я все підписую, коли мені приносять.
– Валентина Самар: Немає проблеми?
– Він не прийшов… Ні, ні, проблем немає зовсім. Скажу вам чесно, я збирався всі ці закони підписувати, чесно кажучи, на «Кримській платформі». Моя ідея була в залученні інших лідерів до цієї важливої справи. Це була моя ідея, суто геополітична. Але, тим не менш, ми не дочекалися. І закон про корінні народи ми підписали. Тому все буде підписано, і все підписується.
– Валентина Самар: Серед законопроєктів, які необхідно ухвалити, закрема, закон про санкції, який поверне нам довіру наших партнерів. Коли він буде прийнятий? І коли нарешті український уряд зупинить поставки українського ільменіту в закриті порти Криму для заводу Фірташа (українського бізнесмена з санкційного списку України, якого у США звинувачують у хабарництві – ред.)? «Кримський «Титан» (хімічний завод із бізнес-імперії Фірташа, який працює у Криму з російською реєстрацією – ред.) – це показник того, як Україна підриває західні санкції.
– Я розумію про кримський «Титан». Для мене не стоїть питання санкцій, я не вагаюсь в цьому напрямку. Ми готові вже більш предметно розробити цей законопроєкт. Просто мені здається, що зміни законодавства – це важливі питання для розробки саме офісу «Кримської платформи», який повинен працювати і над законодавчими ініціативами, працювати щоденно, виявляти такі підприємства, як «Титан», виявляти, яка там продукція поставляється, надавати і президенту, і уряду для швидкого реагування. Я як президент готовий дуже швидко робити все, щоб парламент підтримав ті чи інші законодавчі ініціативи. Саме так і будемо робити.
– Валентина Самар: Ми готові надати вам цілі списки для нових санкційних пакетів стосовно Криму і російського бізнесу.
– Давайте, давайте, я з задоволенням. Данілов (Олексій Данілов, секретар Ради національної безпеки і оборони України – ред.) каже, що готується на вересень. Але, якщо це потрібно раніше зробити, передавайте матеріали.
– Севгіль Мусаєва: Тобто, це будуть якісь санкції, які стосуються Криму, ви маєте на увазі, у вересні?
– Ну, в нас багато питань, дуже багато різних питань.
«Президент Російської Федерації може спокійно повернути нам наших полонених»
– Анна Андрієвська: Пане президенте, питання по політв’язнях. Вони дуже чекають цього. Нещодавно дружина мого колеги, журналіста Владислава Єсипенка, ув’язненого в Криму за професійну діяльність, зверталася до вас з проханням допомогти поверненню її чоловіка додому. Повернення додому також чекають політв’язні, майже сотня кримських мусульман, кримських татар, яких теж ув’язнили за політичних мотивів. На якому етапі сьогодні питання повернення українських кримських політв’язнів? Чи формуються списки? Хто в цих списках буде?
На сьогодні, окрім прямих перемовин із президентом Росії щодо кримських в’язнів, я виходу іншого не бачу
– Всі списки сформовані завдяки роботі нашого омбудсмена. Я не знаю, чи з приводу цих списків, окрім формування, чи є реально дієві кроки. На сьогодні, окрім прямих перемовин із президентом Росії щодо кримських в’язнів, я виходу іншого не бачу. Я вважаю, що інші виходи повинні напрацьовуватись саме у «Кримській платформі». Це найважливіше питання – питання політв’язнів на сьогодні. Воно загальмовано повністю. З усіма лідерами, повірте, у мене є список питань, які я проговорюю у будь-якому форматі зустрічей: робоча, державна, офіційна. Питання кримчан я завжди піднімаю.
– Анна Андрієвська: Чому це питання не рухається? Хто його гальмує?
Гальмує кримське питання – Росія
– Я думаю, що ви знаєте, хто гальмує кримське питання – Росія. Тому що вони (російська влада – ред.) об’єднують питання політв’язнів з окупацією Криму. Для них вони не політв’язні, тому що «не було окупації Криму». Тому це дуже складне питання. Ми можемо говорити про обмін і ми готували списки. Але вони відокремлюють списки тих, хто знаходиться на ОРДЛО, і списки тих наших хлопців та дівчат, які знаходяться в Криму або на території Росії. Ми об’єднували ці списки і говорили про те, що ми вважаємо, що питання обміну всіх на всіх – це включно кримчан.
Але, ще раз вам говорю, що це не тільки Росія, але і інші держави не хочуть піднімати питання Криму і об’єднувати з питанням деокупації українських територій. Тому, коли ми з вами говоримо про деокупацію українських територій, ми говоримо про Луганську і Донецьку область і Крим. А коли ми говоримо про деокупацію українських територій, більша частина, я вважаю, європейських лідерів з тих, хто щось може вирішувати, не визнають анексію Криму, але в словосполучення «деокупація українських територій» закладають зміст «Донецька і Луганська області». Я так вважаю. Я можу помилятися, і мільйон разів кажу: «Дякую всім лідерам, які підтримують Україну». Кажу, щоб ніхто, не дай Боже, не образився.
– Анна Андрієвська: Я все ж таки перепитаю: чи все, на ваш погляд, зробила українська влада і ви особисто для повернення політв’язнів додому?
Ми готові і до обмінів, і до будь-яких кроків, щоб повернути наших кримчан
– Ні, не все. І будемо робити ще. Не так багато дверей, які, відкривши, ви зможете звідти витягнути своїх людей. І кроків не дуже багато. Я, наприклад, не розумію, чому багато-багато років на рівні європейських судів ми працювали дуже слабко з точки зору повернення наших полонених. Я вважаю, що цього дуже мало. І дуже мало офіційно я чую, щоб лідери тих чи інших країн, які нас підтримують, також сильно працювали і тиснули на президента Росії. Президент Російської Федерації сьогодні може спокійно повернути нам наших полонених, навіть якщо він не вважає, що вони політв’язні. Ми готові і до обмінів, і до будь-яких кроків, щоб повернути наших кримчан.
– Севгіль Мусаєва: У цьому питанні дуже багато залежить, дійсно, від російської сторони, і ми це прекрасно розуміємо. Але те, що може робити Україна як держава, – це турбуватися про родичів, про дітей політв’язнів. У Криму існує ініціатива «Бизим балалар» («Наші діти»), яка об’єднує всі родини політв’язнів і опікується їхніми дітьми, оскільки їхні батьки зараз у тюрмах. Спочатку там були 64 дитини, зараз їх 190 і 30 потребують особливих вимог. Я знаю, що гроші для них збирають усім світом. Чи держава може створити механізм підтримки родичів та дітей політв’язнів?
– Впевнений, що можемо створити механізм. Був би готовий з усіма відповідями, якщо б я знав всі питання, всі проблеми, які є в кримчан.
Коли питання було щодо, наприклад, вищої освіти, ми надали можливість без ЗНО, без будь-яких іспитів дітям з тимчасово окупованих територій, включно з Криму (вступати до українських навчальних закладів – ред.). Я зараз говорю: будь ласка, приїжджайте в наші університети. Далі був запит від кримських татар. Ми виконали, я вважаю, те, що обіцяли. Сказали мені, що потрібно терміново, в першу чергу, 500 домівок чи квартир для кримських татар побудувати. Цю програму ми розпочали з президентом (Туреччини – ред.) Ердоганом в Херсонській, Миколаївській областях і у Києві частина цих квартир буде будуватися. Ініціативі підтримання 190 дітей ми готові допомогти повністю. Надайте, будь ласка, нам всі деталі.
«Кримчанин йде по своїй вулиці, а громадянин Росії – гість на його землі»
– Мілена Амеді: Ви сказали про ці 500 квартир, але ж ми розуміємо, що насправді цих людей (які потребують допомоги через російську анексію Криму – ред.) значно більше. Чи будуть якось підтримані вони?
– Цих людей набагато більше. І коли ми говоримо про кримчан, ми говоримо не тільки про кримських татар. Я це прекрасно розумію. Про переселенців. В Україні є багато програм, тих чи інших, з соціальної підтримки. Мені говорять, навіть більше, ніж в інших державах. Я не знаю, не порівнював це. Ми продовжуємо підтримувати сім’ї переселенців. Поставлено завдання міністру Чернишову (Олексій Чернишов, міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України – ред.). Я йому розказав ідею, як виправити цю ситуацію глобально. Ми почнемо цю реформу
– Мілена Амеді: Нещодавно був прийнятий закон про корінні народи. Це ваша політична воля. Як це, по-перше, допоможе звільнити Крим? І чи враховувалася реакція на нього з Криму? Як Офіс президента підтримує контакти з окупованими територіями?
Закон про корінні народи – це один з тих законів, який говорить саме кримським татарам, що це їх земля
– Я вважаю, що саме такими кроками ми і підтримуємо Крим і контакти з кримською територією, з людьми. І багато з них, прізвища яких не буду називати, тому що вони там живуть, кримські татари, приїжджають. Я зустрічаюсь, особисто з ними і знаю їх реакцію і потреби. Закон про корінні народи – це один з тих законів, який говорить саме кримським татарам, що це їх земля, без натяків, а в реальних діях. Я вважаю, що це об’єднує людей, які живуть саме там, які розуміють, що це їх земля, і про це не просто говорить президент, а закон вже прийнято, і до речі, підписано. Тому такі кроки, вони важливі, щоб ядро людей, які вважають Крим своєю землею і частиною України, не розпадалося.
Натомість, тимчасова місцева влада і Російська Федерація окремо роблять все, щоб зробити межу в кримському суспільстві, щоб розділити цих людей. Це зрозуміло. А ми повинні робити, навпаки, все для того, щоб там люди розуміли, що тільки в Україні Крим буде щасливим.
– Мілена Амеді: мене з Криму попросили вас запитати: як цей закон безпосередньо вплине на життя людей, які знаходяться там?
– Цей закон не дає людям, які там зараз, продукти харчування, квартири, якісь блага тощо. Цей закон говорить про те, що це їх земля. Вони не переселенці в Криму, це їх земля. І коли ця людина (кримчанин – ред.) йде по вулиці, він йде по своїй вулиці. А напроти йде громадянин Російської Федерації, і саме він турист і гість на його землі. Це важливо розуміти. Цей закон фундаментальний. Тобто назавжди кримський татарин, кримчаки тощо, це визнано в законодавстві України, є громадянами України. Це дуже важливо. Як це вплине? Ну, подивимось, як це вплине.
– Анастасія Рінгіс: Ми знаємо, що з 2018 року конституційна комісія розробляла поправки щодо 10-ї статті Конституції України. Мова йде про кримськотатарську національну автономію. Чи є це наступний крок після закону про корінні народи? Тому що це ж теж наш моральний обов’язок.
– Це дуже важливий крок, яким повинна займатися «Кримська платформа»: вивчити саме це законодавство, ці зміни до законодавства, і запропонувати президенту України вже саме той закон, який буде узгоджений, перш за все, узгоджений з корінним населенням Криму.
«З радістю прийматимуть українську владу в Криму»
– Севгіль Мусаєва: Кримська національна автономія – це питання на часі, правильно?
– Це питання вже багато разів підіймалось. Я вважаю, якщо стільки разів підіймається, значить на часі. Я знаю, що якісь напрацювання є. Чи вони погоджені з моїм Офісом? Ні. Чи вони погоджені з кримськотатарським суспільством? Я не знаю, наскільки цей законопроєкт нормальний.
Питання деокупації – це питання про повернення
Мені здається дуже важливим, щоб людина дійсно хотіла зробити для населення Криму все можливе, що є: віддати себе, свій мозок, своє бажання, голосувати закони, хоче це хто чи не хоче, тиснути, робити все, щоб повертати людей. Питання деокупації – це питання про повернення. Не треба робити кроків, які ставлять під загрозу населення, яке там дуже складно живе.
– Севгіль Мусаєва: В мене питання, яке стосується більше гуманітарної політики. Сім років окупації Криму. Ті діти, які народилися у 2014 році, вже пішли до школи. Діти, яким було 10 років, закінчили університет. У їхньому дискурсі вже немає України, оскільки вони не вивчають історію України, українську літературу і мову. Я можу сказати як людина, яка виросла в Криму: з цим і раніше були проблеми, а зараз ситуація катастрофічна. Що держава планує робити в цьому напрямку?
– Саме в якому? Книжки завозити туди ми не зможемо поки що.
– Валентина Самар: А так ми і робили в 90-х роках, між іншим: в Крим везли українські книжки.
– Ну, тоді це було не заборонено.
– Севгіль Мусаєва: Тобто, території ми можемо відвоювати, а як відвоювати мізки людей? Наскільки ця політика буде системною?
Кримські татари завжди вважали, що вони кримські татари, і вони в Україні
– Я вважаю, що найскладніше – відвоювати якраз. Мені здається, що з Кримом питання саме про деокупацію території. Чому? Хтось нещодавно там з Росії, коли я сказав в одному з інтерв’ю про рапани, відреагували, що це було «в совєтскіє врємєна». Я не був у радянські часи у Криму, до речі, ніколи. Тоді це було дорого. Моя родина не могла собі взагалі цього дозволити. Приїхав вперше до Криму я зі своєю майбутньою дружиною, нам було по 18 років. І тоді кримчани вважали себе кримчанами. Тобто, питання, що вони вважали себе росіянами, не було. Кримські татари завжди вважали, що вони кримські татари, і вони в Україні. І мені це зрозуміло.
Інформаційно з кримчанами давно працювала Російська Федерація: і паспортизація, і телевізор, і люди, які приїжджали тощо. Була проблема, що, наприклад, зірки, які приїжджали (до Криму – ред.) виступати, я це пам’ятаю ще по «Кварталу», ми були єдина українська зірка, тому що всі інші – це російські зірки. Але вони завжди казали: «Дуже приємно у вас бути в Криму». Тому ситуація з поверненням ментальним, цим відчуттям... Я не думаю, що це дуже складно. Тому що мені здається, що вони зараз просто розуміють, що сталося.
Люди місцеві, кримчани, побачили, що буде без України. А росіяни приїжджають туди, як у гості... Вони розуміють, у що це перетворюється. Тому ніяких змін, я впевнений, ментальних не треба буде робити. З радістю прийматимуть українську владу в Криму. З радістю, повірте мені. Навіть ті, хто в душі з цим «октябрятським» значком, усе одно будуть радіти. Тому що з Україною в Крим повернеться життя. Я впевнений в цьому.
«Санкції повинні бити по руках саме тих людей, які своїми руками забирають чуже»
– Севгіль Мусаєва: Мені сподобалося порівняння Криму з авіаносцем. Мілітаризація і people replacement, як це називається мовою міжнародного гуманітарного права, заміщення населення. Чи можете ви розказати трохи про це?
Ми бачимо плани щодо збільшення Чорноморського флоту в Чорноморському регіоні з боку Росії
– У нас багато дуже даних, особливо про підготовку до «Запад-2021» (спільні військові російсько-білоруські навчання, заплановані на вересень 2021 року для відпрацювання сценарію дій на випадок розгортання агресії проти «союзної держави» – ред.). Ми бачимо, яке там посилення, посилення техніки, військового контингенту. І ми розуміємо, що відбувається, і розуміємо, що відведення повільного не буде. І я вважаю, що в принципі буде максимально робитися так, щоб усе, що заведено, там залишилося. Але все це, вибачте, повинно щось їсти, щось пити, якось жити. Тому вони будуть перетворювати, в будь-якому випадку, місцеве населення на обслуговуючий персонал. Більше нічого там не буде. Це ж не просто слова – авіаносець. Ми просто бачимо, що відбувається, скільки кораблів, скільки військових катерів, скільки важкої техніки, скільки всього там зараз розташовано. Ми бачимо плани щодо збільшення Чорноморського флоту в Чорноморському регіоні з боку Російської Федерації. Ми маємо детальні ці плани.
– Севгіль Мусаєва: Як реагують на це західні партнери? Тому що це створює небезпеку в Чорноморському басейні.
Якщо немає поки що України в НАТО, це не говорить, що у нас не буде оборонних домовленостей двосторонніх зі США та іншими державами
– Саме тому ми вже розуміємо, що всі ініціативи щодо Чорноморського басейну повинні йти від нас. Тому що ми більш активні в цьому напряму. Реагують позитивно, підтримуючи наші ініціативи. Тому що у кожного з лідерів тієї чи іншої країни є своя держава і свої проблеми. І тому, коли ви показуєте їм: ось це проблема, і вона не тільки українська… Завтра там буде заблокований Чорноморський регіон і все це впливатиме не тільки на Азовський та Чорноморський регіони, а й на Середземномор’я, а також на Дунай, який об’єднує 10 європейських країн.
Є занепокоєність. Крім цього є пропозиції щодо оборонних об’єднань. Якщо немає поки що України в НАТО, це не говорить про те, що у нас не буде оборонних домовленостей двосторонніх зі Сполученими Штатами Америки та іншими державами, які є в Чорноморському регіоні.
– Анна Андрієвська: Зараз вже є заяви про можливе розміщення в Криму Росією ядерної зброї. Чи може Україна впливати, фіксувати, як мінімум, ці речі? Чи буде це питання обговорюватися в рамках «Кримської платформи», щоб разом із країнами-партнерами моніторити і відповідно реагувати?
На «Кримській платформі» буде підніматися питання в цілому мілітаризації Криму
– З точки зору цього питання є фіксація тих чи інших документів. Більше, ніж ці документи, інформації у нас немає. Коли у нас з’являються документи будь-якого такого характеру, які загрожують нашим територіям, ми дійсно розмовляємо з нашими країнами-партнерами. Ми завжди ділимося такими документами. А на «Кримській платформі» буде підніматися питання в цілому мілітаризації Криму, і це не є виключення – можливість розташування ядерної зброї. Тому буде обговорюватися це питання.
– Анна Андрієвська: Можливо, є сенс запровадити окремі санкції за політичні репресії в Криму. Вони стають дедалі масовішими, людей, яких забирають в Криму за політичними мотивами російські спецслужби, потім катують у в’язницях. Яким чином ми можемо впливати на це, як не санкціями?
Вважаю, що Україна повинна вводити санкції там, де вони мають реальний вплив
– Я по-різному ставлюся до санкцій. Я вважаю, що Україна повинна вводити санкції там, де вони мають реальний вплив. І має звертатися до країн, які дійсно своїми санкціями впливають на той чи інший бізнес, на нерухомість таких людей, про яких ви говорите, на їх рахунки за кордоном. Є в цьому сенс. Всі інші санкції більш-менш все ж таки політичні. Але в цілому санкції повинні, скажімо так, бити по руках саме тих людей, які своїми руками забирають щось чуже. Тому ми запроваджуємо такі санкції рішенням Ради національної безпеки і оборони, щоб не було комфортно жити саме таким людям, які працюють проти державності, проти суверенітету тощо.
Є держави – Сполучені Штати Америки, Німеччина, Франція, Великобританія – які можуть своїми санкціями реально, рішуче діяти проти тих чи інших чиновників Російської Федерації чи тимчасових чиновників Криму, в яких також щось є десь за кордоном. Ми з ними пропрацьовуємо, щоб вони вводили такі санкції, вони є дієві. Така санкційна політика діє. А якщо ми щодня, наприклад, рішенням РНБО будемо вводити санкції проти тих чи інших от таких тимчасових керівників, але вони ніяк не впливають на цих людей, я вважаю, що ми просто дискредитуємо наш орган Ради національної безпеки і оборони. Ми вводили кримські санкції. Але, чесно кажучи, я дивлюсь: ну ввели? – Ввели. Показали, що в нас спільна позиція з іншими країнами.
– Севгіль Мусаєва: Якщо завтра деокуповують Крим, куди ви, перш за все, поїдете?
– О-о-о, в мене там багато місць. Прекрасне запитання. Хочу на Чорне наше море, дуже хочу. Напевно, мис Фіолент, а потім Кастрополь. Гурзуф. Але там (у Гурзуфі – ред.) завжди було дуже пафосно. Ми не їздили туди: дуже дорого. Хоча шампанське «Новий свєт» було непогане. Євпаторія прикольна, Феодосія прикольна.
«Гліцинія» (мова йде про селище на південному березі Криму, де розташована колишня держдача, яку зараз контролює друг президента Росії, російський бізнесмен Юрій Ковальчук – ред.), до речі, дуже цікаве місце. Ну, і на Ай-Петрі, до татар за чебуреками.
Окупація та анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся не визнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу.
Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції.
Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості».
Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
