Правляча партія «Слуга народу» поширила заяву про потребу укласти договір про безпеку України: «Ультиматумів не сприймаємо! Територіальна цілісність України не підлягає сумніву»
Детально прописано чому це має статися: бо НАТО «чітко каже», що не прийматиме Україну наступні 15 років.
Детально прописано хто буде стороною цього договору: США, Туреччина, держави-сусіди (очевидно з Білоруссю, Молдовою та Угорщиною), а також Російська Федерація.
Детально позначено території, про статус яких ми готові торгуватися із тим же агресором – Крим, Донецьк, Луганськ, і говориться про це відкрито, хоча й в єзуїтській манері.
Детально прописано зміст: договір має «передбачати конкретні політичні, економічні та військові кроки держав-гарантів безпеки України».
Далі автори раптом визнають, що «у сьогоднішніх умовах це звучить абсурдно, враховуючи російське вторгнення». Але після перемоги сподіваються що «Росія теж» поставить свій підпис.
Авторам заяви слід повернутися до реальності і спробувати зробити наступне:
- Відшукати джерело, в якому НАТО обіцяє не приймати Україну 15 років – і чому власне не 16, 18 чи 21? Такого джерела не існує.
- Відшукати бодай натяк на готовність Туреччини надати Україні безпекові гарантії. Не кажемо вже про такі гарантії з боку інших, менших країн, як згаданих, так і ні.
- Знайти в українському суспільстві хоча б 20% громадян, які згідні віддавати нападнику суверенітет над згаданими, й іншими українськими землями.
- Пояснити читачам, які це власне кроки мають бути з боку гарантів для захисту України, зокрема військові: вдарити по агресору власними силами? Словаччина завдасть удару по Російській Федерації? А Білорусь приєднається?
Ворожі голоси вже почали спекулювати на цьому. Твердять, що це й є контури домовленості, досягнутої у Біловезькій пущі, такому собі «Мінську-3».
В хвилину жорстокого протистояння, серед дитячих сліз і вбитих тисяч беззахисних людей, на передовій і в окупованих, але нескорених містах, маємо чути інші заклики, й інші заяви – заяви про відсіч агресорові і про всенародний опір.
Що ж до гарантій безпеки, то народові, який переможе такого ворога, їх дадуть обов’язково.
І просити не доведеться.
Андрій Веселовський – український дипломат, експредставник України при ЄС
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
