- Про досягнення й невдачі першого року українського президентства Володимира Зеленського йдеться у газеті The Wall Street Journal.
- Чи є правління Зеленського трансформаційним чи невдалим, розмірковує експосол США в Україні Стівен Пайфер у статті для Atlantic Council.
- У матеріалі Bloomberg оцінюють наслідки президентства Зеленського для українського олігарха Ігоря Коломойського.
«Боротися з корупцією у реальному житті виявилося складніше для українського президента Володимира Зеленського, ніж було по телевізору» – з таким заголовком вийшла стаття американської газети The Wall Street Journal, яка оцінює зміни за рік правління нинішнього президента.
Зеленський мав деякі успіхи: депутати більше не користуються недоторканістю, парламент запровадив нові процедури імпічменту й ухвалив закон про банки, який не дозволить повернути націоналізований «Приватбанк» олігарху Ігорю Коломойському. За часи Зеленського Україна також перейшла до посилення ключових антикорупційних агентств й створила новий антикорупційний суд, мовиться у матеріалі.
З іншого боку, деякі антикорупційні закони «зав’яли», а звільнення відомих реформаторів, серед яких незалежно налаштований генеральний прокурор та керівники податкових та митних органів, викликали критику, в тому числі з боку європейських чиновників, пише автор.
«Прихід Зеленського до влади був багатонадійним, але відтоді імпульс затих, і ми навіть бачимо кілька кроків назад», – сказала Дарія Каленюк, співзасновник Центру протидії корупції.
У команді Зеленського визнають: боротися з корупцією непросто, і це викликає супротив з боку корумпованих чиновників, йдеться далі у статті. Зеленський успадкував чималу корупційну спадщину, і багато українців скептично ставляться до того, що він зможе виконати свою обіцянку подолати її. Завдання ускладнює й коронавірус з його економічними наслідками, а також війна на сході України з підтримуваними Росією бойовиками. Не допомагає й те, що Україна опинилася втягнутою у політичні дебати в США, які почалися після розмови Зеленського з американським президентом, додає The Wall Street Journal.
Деякі нещодавні звільнення Зеленського привернули увагу на Заході: наприклад, генпрокурора Руслана Рябошапки, а також керівників митної та податкової служб. Проте українські високопосадовці наполягають, що вони прихильні до своєї антикорупційної справи, наголошує автор.
Трансформація чи невдача?
Відтоді, як Володимир Зеленський став президентом України, минув рік, але чи виявиться його правління трансформаційним або ж лише черговим невдалим початком – незрозуміло. Про це пише колишній посол США в Україні Стівен Пайфер в статті для американського аналітичного центру Atlantic Council.
Український президент обійняв свою посаду, пообіцявши справжню боротьбу з корупцією, якої хотіли так багато українців. Пізніше його політична партія «Слуга народу» здобула більшість у парламенті – вперше партія українського президента не мала потреби в коаліційних партнерах.
«Неоднозначна» картина
Через рік картина його президентства виглядає «неоднозначно», вважає автор, хоча Зеленський здається чесним і, на думку Пайфера, не отримує прибутків від своєї посади, чого не можна сказати про його попередників. Були питання щодо його зв'язків з олігархом Ігорем Коломойським, але президент розірвав їх ухваленням закону про банки, мовиться у статті. До цього також ухвалили закон про землю. Обидва закони можна вважати перемогою для реформаторського порядку денного України, додає Пайфер.
Але до Зеленського є і питання. Наприклад, звільнення ним з посади прем'єр-міністра Олексія Гончарука та зміна великої частини уряду лише через шість місяців роботи. Посаду також залишив генпрокурор Рябошапка, якого замінила «подруга Зеленського без прокурорського досвіду», викликаючи занепокоєння щодо політизації роботи Генеральної прокуратури, пише Пайфер.
«У новому уряді бракує реформаторських повноважень попереднього уряду, а члени старої гвардії повернулися на владні посади. Кабінет міністрів ще має показати, чи буде він наполегливо виступати за зміни», – йдеться у статті.
Безпекова реформа, ухвалення якої давно вимагають як українські реформатори, так і західні друзі України, не реалізувалася, наголошує автор. Керівництво СБУ, призначене Зеленським, не бачить причин для змін, додає Пайфер. Мало що було зроблено з судовою владою, де корумповані судді мають репутацію продажних, продовжує він.
На думку Пайфера, ще зарано виносити остаточне рішення щодо президентства Зеленського, адже він все ще може стати трансформаційною фігурою, але йому доведеться працювати старанніше. Якщо він ухвалюватиме реформи лише для того, щоб відповідати умовам МВФ, він втратить можливість розкрити економічний потенціал країни, а інвестори триматимуться осторонь в очікуванні на реальні зміни, пише Пайфер.
Рік для Коломойського
Навесні 2019 року у київському повітрі відчувалися зміни – Україна тільки-но обрала президентом Володимира Зеленського і виборців охопив оптимізм через те, що політичний новачок нарешті очистить Україну від десятиліть пострадянської корупції. Про те, що це означало для українського олігарха Ігоря Коломойського, йдеться у статті Bloomberg.
Новий президент України – давній бізнес-партнер Коломойського, і, безумовно, він міг допомогти олігарху повернути націоналізований «Приватбанк», пише автор. Сьогодні, щоправда, його справи виглядають дещо інакше – закон про банки позбавляє його можливості повернути собі «Приватбанк», а його підприємства в галузі енергетики та авіаперевезень стикаються з серйозними загрозами на тлі світової економічної рецесії, мовиться у статті.
«Очевидно, що президент намагається дистанціюватися від нього», – цитує видання Дмитра Боярчука, виконавчого директора економічно-дослідницької компанії Case Ukraine.
Цього місяця Зеленський повинен підписати закон, що має на меті звести нанівець спробу олігарха повернути свою частку в «Приватбанку» або, як альтернатива, досягти компромісу, йдеться у матеріалі.
Коломойський зберігає величезний вплив в Україні завдяки володінню телеканалом «1+1», він також має більш прямий важіль тиску на Зеленського, розраховуючи на кількох своїх союзників у партії президента, пише автор. А ще «знає підходи до сумнозвісної судової системи України», де й намагається оскаржувати націоналізацію свого банку, йдеться у статті.
«Незважаючи на те, що буде далі, поки що позиція Коломойського в мережі бізнесу та політики України, безсумнівно, слабша, ніж була рік тому. Як довго він може продовжувати битися – залишається лише гадати», – йдеться у статті.
