«Втрачаємо дрони, а не людей» – командир батальйону наземних роботизованих комплексів 93-ї ОМБр

Вивезти поранених і тіла загиблих, доправити на позицію боєприпаси, воду і харчі, провести ударну місію – обстріляти позиції противника. Тепер ці завдання на фроні все частіше перекладають на наземні роботизовані комплекси (НРК).

Це пов'язано з тим, що засилля різного роду FPV-дронів та інших дешевих ударних безпілотників робить будь-які пересування на прифронтовій території надзвичайно небезпечними. Створені дронами «кілл-зони» на різних напрямках сягають у глибину від 5-10 до 15 кілометрів. Тож часто НРК – це чи не єдиний варіант забезпечити позиції із меншим ризиком, без загибелі людей.

Розвиток НРК в Україні розпочався ще до російського повномасштабного вторгнення. Спочатку цей напрямок розвивався винятково завдяки ентузіастам і отримав новий поштовх через необхідність збереження життів бійців в умовах великої війни.

Один із таких ентузіастів – офіцер 93-ї ОМБр «Холодний Яр» із позивним «Електрик».

Свій підрозділ НРК він розвиває роками і, нещодавно, роту переформували у батальйон. Як кажуть у бригаді – це перший підрозділ такого типу у Сухопутних військах ЗСУ.

«Електрик» розповів Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) про те:

• чому НРК зараз незамінні на полі бою,
• як довго вони можуть «прожити» у зоні бойових дій,
• скільки треба часу для опанування нового НРК та його доопрацювання для потреб роботи у зоні бойових дій.

– Як вважаєте, чи достатньо у вас дронів для виконання ваших завдань?

– На жаль, в армії не буває такого, щоб було чогось достатньо. В армії завжди мало.

Що більше у нас є, тим більше роботи ми можемо зробити.

На зараз ми робимо те, що ми робимо, з тим, що ми маємо. Тут ми впираємося не у те «скільки нам треба», а у те «скільки ми можемо». Чим їх більше – тим більше ми можемо.

Плюс-мінус в багато разів нас недостатньо. При тому, що ми допомагаємо не лише своїй бригаді, а всім кругом.

Немає такого підрозділу в радіусі, не знаю, скільки кілометрів, який хоч раз не прийшов, чи десять разів не прийшов до нас за допомогою – проханням вивезти чи завезти те, що ніхто не може завезти. Чи вивезти те, що ніхто не може вивезти. І це щодня.

Телефон розривається: «допоможіть, допоможіть». Потреба в нашій роботі в рази більша від наших можливостей.

– Як довго ці штуки «живуть»?

– Все залежить від завдань, які виконуємо, від ділянки, на якій працюємо, від умов. Тому там все дуже-дуже…

Буває таке, що він не «живе» зовсім, він тільки приїхав і уже «помер», як то кажуть.

А буває, що він «живе» сотні-сотні кілометрів. Тобто якоїсь прямо сталої величини немає.

Але очевидно, що в складних умовах – мало, а у «лайтових» умовах – довго.

У нас за вчора один їхав за пораненим – не доїхав. Зловив більше п'яти FPV-шок і на шостій закінчився.

Один возив будматеріали для бліндажа – теж зробив декілька ходок і на поверненні назад закінчився.

Була ударна місія на третій ділянці, де ми їхали з кулеметами вражати. Їхало декілька і, на жаль, не всі доїхали – також були вражені.

Ми весь час під ударом, тому що ми весь час там, де ніхто не їздить, як мінімум. Там, де дуже рідко і мало ходять, а ми там щодень працюємо. Тому втрати постійні.

І це, в моєму розумінні, нормально.

Не втрачає той, хто нічого не робить. Ми робимо багато, тому і втрати відповідні.

– Ви згадали, що перший дрон зловив 5 FPV і на 6-ій закінчився. То, в принципі, вони витривалі, чи це все дуже залежить?

– Все залежить від рук пілотів ворога, насправді, більше. Тобто наскільки вони «мазіли» або наскільки умови дозволяють ховатися, маневрувати і тому подібне. Тобто є дрони, які ловлять біля 10 FPV і можуть далі їздити. Є такі випадки.

А є дрони, яким вистачає 1 FPV-шки, тому що вона дуже влучна і від цього вони не живуть. Але живучість, загалом, плюс-мінус велика.

Тому що немає такого засобу в світі, який би не знищився FPV-дроном на сьогоднішній день.

З будь-якою бронею: танки Abrams, Leopard, Challenger – вони всі знищуються FPV-шками.

І, відповідно, наші НРК нічим не відрізняються. Особливо по броні танка – вони не відрізняються якимось бронюванням. Тому, відповідно, живуть вони так само.

Але в тих умовах, де ми працюємо – ми єдині. Танки не їздять там, де ми їздимо. Тому у нас живучість більша за замовчуванням. Бо ми щодня працюємо там, де дуже рідко зараз побачимо великий танк.

– Якщо говорити про операцію, то скільки це по часу? Бо уявляється, що відстані невеликі, а в реальності?

– Невеликі відстані – це також відносно все. Відстані на зараз досить серйозні. Багато хто чує вже про «кілл-зони». І ці зони збільшуються з кожним днем. І там їздити все тяжче. Тому і наші відстані, на яких ми працюємо, з кожним днем збільшуються.

Тому час місій – він дуже різний. По годинах вам не скажу, але вони від декількох годин до декількох діб можуть тривати.

У нас є місії, які по декілька днів тривають. Тобто ми декілька днів кудись можемо їхати в одну сторону, наприклад. Чи декілька днів повертатися з якоїсь місії. Там все дуже-дуже розтягнуто, тому що... Тому що все залежить від задач, від умов, в яких ми виконуємо [завдання] зараз.

Для того, щоб ці речі працювали, ефективно працювали – це може працювати лише комплексно. Тобто один в полі не воїн, і це закони, які стосуються і НРК. Один НРК нічого не робить. Робить багато НРК і всі кругом них, хто до цього дотичний. Тоді це працює.

– Скільки вам часу знадобилося, щоб прийти від ідеї до механізму, який реально працює і приносить результат?

– Ми починали роки тому. Тобто на зараз ми досить «прохавані»(компетентні, просунуті – ред.) в цій темі. Ми можемо спокійно говорити це.

Якщо починати від ідеї, то ідея була ще в АТО, в часи ООС, коли ці дрони були в одиничних екземплярах і один виробник в Україні – я вже неодноразово повторював. Але тоді не було можливості [розвивати].

А потім, з початком повномасштабки, плюс-мінус кінець 2022 року, коли мені на очі потрапили [НРК] і, з одним з виробників, загорілися ідеєю. Від появи ідеї до її реалізації минуло, буквально, декілька місяців. І воно вже поїхало на бойових. Тобто це було перше, одиничне в своєму роді застосування. Від ідеї зимою до вже застосування весною – максимально короткий термін.

Тому що була максимальна мотивація у всіх: у виробника, у нас. На той час, роки тому, вже у цьому була величезна потреба у тих, хто це розумів. На зараз ця потреба тільки виросла в сотні разів.

У нас не проходили місяці конструкторських робіт, тисячі-сотні полігонів, випробувань, допрацювань. У нас був засіб. Зробили? Їздить? На війну. На війні поламався – знову зробили. Їздить. І так нескінченно.

– У вас доволі багато різних засобів, з їхнього вигляду – від різних виробників. Все працює, не все працює?

– Нічого не працює просто так. З усім потрібно працювати.

Їх багато, це великий зоопарк і на кожен потрібні технічно підковані люди. У кожного є свої особливості.

Це все час для освоєння, це все час на доопрацювання, це все час на переробки, тому що всі ці засоби зроблені з чиєюсь фантазією, бачення чогось десь і звідкись. А у нас тут реальність – ми до фантазії не прив'язані.

Ми всі ці фантастичні рішення переробляємо на ті, які працюють. Тому що, якщо ми їх повертаємо виробникам і чекаємо, поки вони прийдуть до реальності – це минають місяці і місяці часу. А нас стільки немає. Тому нам в рази швидше взяти болгарку – відрізати, приварити чи відпаяти, припаяти і переробити по-своєму, як воно має бути, щоб воно вже на зараз працювало.

– У вас доволі багато різних засобів, з їхнього вигляду – від різних виробників. Все працює, не все працює?

– Нічого не працює просто так. З усім потрібно працювати.

Їх багато, це великий зоопарк і на кожен потрібні технічно підковані люди. У кожного є свої особливості. Це все час для освоєння, це все час на доопрацювання, це все час на переробки, тому що всі ці засоби зроблені з чиєюсь фантазією, бачення чогось десь і звідкись. А у нас тут реальність – ми до фантазії не прив'язані.

Ми всі ці фантастичні рішення переробляємо на ті, які працюють. Тому що, якщо ми їх повертаємо виробникам і чекаємо, поки вони прийдуть до реальності – це минають місяці і місяці часу. А нас стільки немає. Тому нам в рази швидше взяти болгарку – відрізати, приварити чи відпаяти, припаяти і переробити по-своєму, як воно має бути, щоб воно вже на зараз працювало.

Тому що ми обмежені часом, у нас немає цих місяців доопрацювань, очікувань. Нам треба вчора, позавчора, два тижні тому, рік назад. Тому на нас дуже часто виробники ображаються, що ми беремо їхні засоби, як вони вважають, псуємо. Ми вимушені їх брати, все викидати звідти, тому що воно не працює. І закидати те, що перевірено, те, що працює, і так працювати.

Ми дуже багато часу втратимо на доопрацювання, на переробку. Інакше поки не можна. Так як з будь-яким FPV-дроном – він нікуди не летить з коробки. Це не Mavic. Навіть Mavic не летить з коробки – його потрібно доопрацьовувати. Є цілі майстерні, цілі полігони, які доопрацьовують, обкатують, готують до роботи будь-який готовий дрон. З наземними [комплексами], плюс-мінус, набато гірше.

«Електрик» швидко показує «Радіо Свобода» кілька дронів, якими активно користується підрозділ. Поруч із тими, які стоять багато місяців, в очікуванні на доопрацювання. Така собі стоянка НРК на задньому дворі. З відчутним ентузіазмом офіцер розповідає саме про ударні НРК – зі встановленими на них кулеметами різних калібрів.

– Це наш бойовий «корч» – він сьогодні вночі їздив, працював. Тільки зранку повернувся. На ньому встановлений кулемет, пару сотень патронів. Він приїжджає і робить «тра-та-та». Досить цікава річ – при правильному, комплексному застосуванні досить себе ефективно показала пару раз».

– А стрільба ефективна, чи кудись туди?

– Комплексно. Ми ним приїжджали: «добрий вечір», розстрілювали і їхали. Судіть самі – ефективно чи ні. І ми так їх убили уже не одного, і не два.

Це такий же як цей, але в іншій версії, модифікації. «Дорого-багато». Тобто це великий, потужний, гарний, дорогий, але поки що стоїть тут, тому що під нього потрібні умови застосування. У нас зараз таких умов немає.

Просто ці всі речі були круті і актуальні 2.5 роки назад. Але тоді в них ніхто не вірив, їх ніхто не бачив і їх ніхто не знав і навіть слухати не хотів. От якби це працювало 2 роки назад – а у нас воно працювало!

Ми 2 роки назад виїжджали і тоді ще не було протидії. Не було FPV-дронів. Оце була отака річ (показує «козу», – ред.) 2 роки назад. Ну, а зараз воно у нас ось так…

– Чекає свого часу?

– Так. Отак, як було в Грузькому. Воно дочекалося. Вона виїхала і показала, що вона працює. Бо були умови. От коли у нас вискочить джек-пот і з’являться умови – ми одразу дістали [НРК] і погнали. І отаких у нас в заначці трохи варіантів стоїть.

– Оця історія з Добропіллям, коли у Вас був, умовно, вільний простір для застосування дронів, коли не було протидії ворожими дронами, або якщо була, то вона була низька. Це, радше, виняток?

– На жаль, на сьогоднішній день, це, поки що, виняток. Багато в чому виняток. Але... Це те, до чого треба йти. Це те, над чим треба працювати, щоб цей виняток став статистикою. Є над чим працювати, є куди йти. Це приклад того, що це працює. Воно може працювати. Працювати круто. Просто... Потрібні умови. І там є приклад, які умови потрібні і як їх створювати.

– Чув таку критику, що ставити кулемети на НРК — це дорого. І кулеметів на всіх не вистачить.

А ставити кулемети на БМП, танки, БТР і все на світі — не дорого? А сотні спалених по «посадках», подивіться, скільки [техніки] це недорого? Та це в 100 разів дорожче. Порахуйте ціну БТРа і ціну цього куска металобрухту. Втрату кулемета тут і втрату кулемета на будь-якій одиниці техніки.

Де вся техніка, все передане, де все воно воює на сьогоднішній день? Його немає. А ми працюємо. Тому щоб нас критикувати – зробіть краще. Покажіть не кулемет, покажіть бойовий модуль. Заїдьте, убийте – покажіть. Щоб мене критикувати – зробіть мою роботу краще. І переконайте.

Я тоді з вами поговорю, і я вам повірю. А поки що це просто диванні експертні спеціалісти. Ні про що.

– Ви згадували, що навіть вчора у вас було кілька місій. Вочевидь, якщо ви нарощуєте застосування, то, напевно, зростає протидія. Що ви можете сказати про неї?

– Протидія, плюс-мінус, у ворога одна, як і у всьому. Все, що вони бачать – вони знищують всіма доступними засобами.

Якоїсь особливої різниці на тих ділянках і в тих умовах, де ми працюємо, по знищенню ворога немає. Вони, як бачать будь-яку живу піхоту, людей, техніку – знищують усіма засобами. Так і наші НРК знищують.

Зараз всі акцентують увагу на тому, що багато знищують. Тому що багато працюють.

Тому що працюють там, де ніхто не працює. Якщо раніше працював дрон і біля нього проїжджало 5 пікапів, то всі ганялися за п’ятьма пікапами. Якщо зараз їде п'ять НРК і ні одного пікапа, то всі ганяються за НРК. Тому вважати це чимось особливим?

Я не вважаю з того, що ми бачимо.

– В якій мірі забезпечення передової або позиції в районі передової забезпечується саме НРК?

– Все залежить від підрозділу – наскільки забезпечена і наскільки налагоджена робота НРК.

На жаль, те, що маємо ми – ніхто не має. Ми, поки що, одиничні підрозділи такого рівня. Нас таких, на жаль, поки що, небагато.

Тому ми кожного дня десятками і десятками людей усіх навчаємо, ми допомагаємо.

У переобладнані у нас черги на тижні, на місяці від різних підрозділів, яким ми допомагаємо. Щоб це все допомогти вивести хоча би на той рівень, який у нас. Тому ми багато працюємо з навчанням усіх, доопрацюванням.

У нашому підрозділі, у нашій бригаді, на сьогоднішній день, НРК займає суттєве місце в роботі бригади.

Тобто майже немає такої місії, роботи на передовій, де б ми не приймали якусь участь свою. Тому у нас це досить уже суттєво. Будь-кого у нас в бригаді можете спитати і вам скажуть, що немає такого підрозділу, якому ми б щось не допомагали на сьогоднішній день.

Але це тільки у нас і ще декількох [підрозділів]. У більшості поки що цього немає і всі до цього йдуть.

– Ваш побратим розповідав, що забезпечуєте десь на 40%.

– Це 40% від чого? 40 від логістичних потреб, перевезень?

Якийсь час тому, коли ми були в прямій протидії «Рубікону», наприклад, то там, місцями, було 100% забезпечення деяких позицій [НРК]. І було [забезпечення] лише нашим. Тому що більш ніхто туди нічого не міг ні довезти, ні завести. Лише ми.

40% – це та спроможність наша, яку ми можемо забезпечити від потреби.

Плюс-мінус, з нашими потребами і можливостями в забезпечені. І це лише по логістиці. Насправді це дуже багато цифр. Це дуже велика статистика. Потреба просто є в рази більша, ніж наша спроможність. Ми обмежені можливостями.

Якщо б ми їх мали більше, то була б спроможність, відповідно, більша. Тому ми постійно нарощуємо, шукаємо способи забезпечення. На даний час, плюс-мінус, якийсь місяць, ми забезпечуємо вже більшість того, у чому є потреба. Тому що трохи змінилися умови.

І ми вийшли на рівень 50 на 50 – це з потреб логістики. А з деяких потреб ми закриваємо їх куди більше. А в дечому не дотягуємо. Тому це все таке дуже відносне і плаваюче, про що не дуже поговоримо.

Сказати, що універсальний дрон під всі задачі – не скажеш. Потрібно, як мінімум, набір дронів під всі задачі.

Ти одним пістолетом війни не виграєш. Має бути від пістолета до великих гармат. Так само і в НРК – від маленьких жужиків он там до великих дронів.

– Шлях намацування дороги: «ось це якось так має працювати» – вже минув, чи ще є куди досліджувати, що робити, чи все зрозуміло?

– Все зрозуміло на зараз з мінімальним набором «завезти-вивезти», вести логістику, везти трьохсотих. Плюс-мінус все є. А у більшості – там ще роботи і роботи. Тобто це ще не розкрита річ з нерозкритим потенціалом.

Це те, що ще нас чекає попереду і всі про це побачать і почують.

Зараз вони просто їздять – це вже всі бачать, чують. А коли вони будуть їздити не просто – там буде дуже цікаво. У нас це вже роками. Про нас тільки побачили, почули. Тому для нас це просто черговий етап. Так що, коротше, ще багато роботи з ними.

– БПЛА «Вампір» теж, в принципі, скидають припаси. Це певна взаємодія, чи ви ту ж саму роботу робите, що і вони?

– Ми працюємо паралельно.

«Вампір» носить, але порахуйте, скільки заніс за півроку чи за місяць «Вампір» по логістиці. Ходка одного БПЛА – це, «потолок», 10 кг, в середньому, 7 кг.

А у нас одна ходка — мінімум 150 кг. Тобто якщо ми їдемо кудись один раз, то цьому «Вампіру» треба тиждень літати. Навіть якщо ми туди заїхали, вивантажилися і нас знищили, то ми зробили роботи більше, як 3-4 «Вампіра».

Розумієте, яка ефективність?

Є скептики, які говорять «та ми бплашками все закриваємо». Але одна ходка отакого НРК – це 7 і 150.

Порахуйте різницю, скільки треба разів злітати цьому «Вампіру».

А зараз у ворога з’явилась активна протидія «Вампірам» і їх втрачають не менше, ніж ми і НРК. Плюс вартість наших основних робочих дронів менша «Вампірів». Тобто по ціні менша, а везе в 10 разів більше. В 15 разів більше, розумієте?

«Вампіри» більше підходять і закривають там, куди ми не можемо доїхати.

Тобто є ділянки, де ми фізичними перешкодами обмежені, бо ми по землі, все-таки, їздимо, ми не можемо доїхати. Тоді туди працює «Вампір».

Були умови, коли ми возимо «Вампіру», а «Вампір» носить далі, тому що до «Вампіра» ніхто під'їхати вже не може. Тому ми таку ланку: НРК-«Вампір», а потім «Вампір» далі. І були такі випадки, коли ми привозимо меншим дронам, ніж «Вампір». І він вже далі носить, тому що ми не можемо заїхати.

Тобто це все дуже плаваюча штука. Вона залежить від умов. Це конкретні приклади, конкретні ситуації. Ворог навчився цьому всьому протидіяти, тому якраз з протидією «Вампірам» альтернатива – це НРК, яка розвивається так само масштабно.

– «Гусянка», чи колеса?

– Що краще – німецьке чи японське? Mercedes чи BMW? Toyota чи Mercedes?

Під задачу, під умови. Для всього є свої плюси і є свої недоліки.

Якщо обирати максимальну універсальність – це у нас «гусянка». Є ті, хто не погодиться. У нас так, тому що ми це перевірили сотні разів. У нас є на це підстави, ми в цьому трохи шаримо.

У наших умовах, на наших задачах, якщо є місія, яку нереально виконати, то єдина, хто туди поїде у нас – це «гусянка». Тому що я знаю, що вона, як мінімум, туди доїде.

Зробить, не зробить, дозволять їй доїхати, не дозволять, але я знаю, що вона доїде. Тому що я знаю, на що вона здатна, і на що здатні колеса.

І коли в мене є вибір і важливість місії нереальна, тоді я, по-любому, їду «гусльою». Бо я знаю, що вона не застрягне в ямці, вона не зависне десь на переїзді. Я знаю, на що вона здатна.

– Осінь, інший сезон, змінюються погодні умови. Для вас це ускладнення, чи, навпаки, буде допомога? Для людей, які перебувають там – це ускладнення, бо немає «зеленки», це важко.

– Для нас це так само буде тяжко. Будь-яка наземна техніка в поганих умовах тяжко пересувається. Тобто, навіть танки грузнуть в болоті. Будь-які, найбільші. І ми абсолютно не виняток.

Ми так само їздимо по тих самих дорогах і прохідністю якоюсь нереальною менші від більших не володіють. Тобто, логічно, чим менше дрон – тим менша прохідність. Чим більший – тим вища.

Ми сильно залежимо від погоди. Тому все нам сильно ускладниться. І ми зараз до цього готуємося. Це, багато в чому, нас уповільнить, але все одно будемо працювати.

– Альтернатив вам немає?

На жаль.

– Постійно збільшується «кілл-зона». Є, простір для збільшення витривалості, автономності дронів?

– Як вам пояснювати? НРК – це один з робочих, дуже робочих інструментів, якщо в правильних руках, які можуть працювати в умовах «кілл-зони».

Це вже доведено сотні разів, тисячі разів. Доведено, що це інструмент, який працює. Якщо його правильно застосовувати, то це чудовий, робочий інструмент в цих умовах, в надзвичайних умовах.

І він дуже гнучкий, з великим потенціалом. Тобто його можна, маючи фантазію, руки, знання і гроші, підготувати під будь-яку задачу і під будь-які умови. Тобто це пластилін, з якого можна ліпити, наскільки тобі дозволяють можливості. Тому і працювати у більшій «кілл-зоні» можна. Можна працювати і на сотню кілометрів. Питання часу і грошей. В наших умовах.

– Не прикро втрачати НРК? Я розумію, ви казали, що це шматок металу тільки. Але, знову ж таки, маючи певну проблему із кількістю?

Це тяжко, тому що це труд. Це багато часу, витраченого на його виготовлення, на його доопрацювання, на його розробку. На те, що ти реально розумієш, що вкладено сил і часу, в деякі, тижні і місяці труда, щоб він один раз кудись поїхав. Є й такі випадки. І він туди поїхав – його знищили. Це шкода. Але ми втрачаємо дрони, ми не втрачаємо людей. І в цьому для мене є сталеве заспокоєння, що ми втрачаємо лише засоби.

Засоби – це ніщо. Метал, який можна повторити на будь-якому виробництві. Для цього потрібно лише гроші. Не потрібно руки, ноги, людей втрачати. Потрібно гроші. Тому я до цього ставлюся максимально спокійно. Якщо він поїхав, виконав свою задачу, значить ціна виконання тої задачі – ціна дрона, плюс те, що втрачено.

Так, в нас були засоби, які жили десятки місій, які...

Один пережив десятки ударних місій. Він десять разів заїхав, постріляв. Він знищував живу силу, він витримав вісім FPV. Йому можна було пам'ятник ставити. Він крутий дрон, тобто реально термінатор був. Ну, є такі випадки. Він уже легенда, цей дрон у нас. Такі шкода втрачати.

Але, знову ж, це всього лише метал, пластик і китайські запчастини багато в чому. Тому... Це робота. Його така доля. Він свою виконав долю, він красунчик. Не виконав – ну, шкода. Наступний виконає та і все.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Заїхати в Покровськ – уже можна давати «За мужність». Найбільші загрози і виклики для Сил оборони

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Зупинити російські БПЛА. Як чергують розрахунки дронів-перехоплювачів поблизу лінії фронту?

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Росія відновила масовані штурми бронетехнікою. Офіцер-десантник розповідає, як це відбувається