(Рубрика «Точка зору»)
За кілька днів до доленосних парламентських виборів у Німеччині багато хто намагається зрозуміти, як виглядатиме політичний образ європейського континенту, якщо у парламентах провідних країн Європи будуть посилюватися позиції ультраправих політичних сил.
«Альтернатива для Німеччини» вже зараз претендує на друге місце на майбутніх виборах, а терористичні акти у німецьких містах – останній у Мюнхені відбувся якраз напередодні резонансної Мюнхенської конференції й про нього згадав у своїй промові на форумі американський віцепрезидент Джей Ді Венс – тільки посилюють її шанси. Але чи можуть ультраправі отримати реальну владу?
Певну відповідь на це питання дає ситуація в Австрії, де давно вже немає ніякого «санітарного кордону» між ультраправою Австрійською партією свободи (АПС) та іншими політичними силами країни. Ультраправі були учасниками багатьох урядів, займали провідні посади в них. Перша поява представників АПС в уряді консерватора Вольфганга Шюсселя призвела до справжньої політичної блокади з боку країн Європейського союзу, але згодом до ультраправих міністрів почали ставитися як до норми і нікого вже не здивувало, коли очільниця дипломатичного відомства по квоті АПС Карін Кнайсль запросила на своє весілля очільника Росії і танцювала з Володимиром Путіним для телевізійних камер. А після початку великої війни проти України Кнайсль остаточно перебралася до Росії.
Але минулого року в Австрії відбулася дійсно історична подія – АПС не просто чергового разу увійшла до парламенту, але й перемогла на виборах, її лідер Герберт Кікль наголосив на готовності стати новим федеральним канцлером Австрії.
Інші політичні сили спробували завадити цьому і почали перемовини про створення хиткої коаліції трьох партій, які, втім, завершилися фіаско. Після цього австрійські консерватори змінили позицію і погодилися увійти в уряд з АПС вже у ролі молодшого партнера, з Кіклем-канцлером. Але і ці перемовини провалилися.
«Цілком можливо, що пропагандистській машині АПС вдасться покласти провину за своє фіаско виключно на плечі консерваторів та інших сил «системи». Однак важко собі уявити, що після вражаючого спектаклю, який нам довелося побачити минулими днями, найближчим часом знайдеться хоч якась партія, яка буде готова вступити до коаліції з АПС. Мабуть, все це не залишиться без наслідків і для самого Кікля. Чимало функціонерів партії під час висунення його на посаду лідера в 2021 році висловлювали побоювання, що через свою радикальну позицію він не підходить на цю посаду», – зазначав оглядач віденського видання Kurier
А у виданні The Irish Times нагадали вже про проблеми консерваторів, які спробували знайти спільну мову з Кіклем.
Австрійські політики знову шукають варіанти нової широкої коаліції
«Одна справа – ділити владу з ультраправою Австрійською партією свободи, і зовсім інша – погодитися на підпорядковану позицію у складі коаліції, на чолі якої канцлером якої стояв би її популістський лідер-підбурювач. Це був би перший ультраправий уряд Австрії з моменту заснування АПС колишніми нацистами у 50-х роках ХХ століття», – йдеться в публікації.
Тепер австрійські політики знову шукають варіанти нової широкої коаліції без АПС, бо розуміють, що альтернативою будуть нові вибори і нова невизначеність. Однак висновок з цієї ситуації можна зробити вже тепер.
Обʼєднуватися заради демократії
Справа зовсім не у «санітарних кордонах» між ультраправими – чи ультралівими – політичними партіями і всіма іншими представниками політичного спектру. Справа насамперед у несумісності підходів і цінностей.
«Вмонтувати» таку партію в уряд можна, довірити її представникові керувати країною – вже ні. Тому європейські демократичні сили приречені шукати компроміси, щоб не дати ультраправим можливості монополізувати владу – так вже було у Нідерландах і тепер повторюється в Австрії. І так надалі буде в кожній новій європейській країні, бо виявилося, що обʼєднуватися заради демократії – це і є рецепт її порятунку.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Форум