«Сибірський батальйон» ЗСУ – корінні народи РФ «проти Путіна». Ексклюзив Радіо Свобода

Мирний протест у Росії «ні до чого не призводить». Так думають громадяни РФ, які втекли від мобілізації удома, але натомість долучилися до українського війська. «Поет», «Варган» і «Бурят», етнічні татарин, якут і бурят, одні з перших рекрутів «Сибірського батальйону» ЗСУ. Разом із співслужбовцями вони готові не тільки зі зброєю у руках «повертати Україні кордони 1991 року», а й боротися за «самовизначення народів Росії: яку культуру сповідувати, якою мовою розмовляти, які закони ухвалювати». Додають, «якщо якийсь регіон захоче відокремитися» від Москви, то «має повне право».

• Чи намагалися боротися із владою Володимира Путіна вдома, зокрема після окупації Криму?
• Чому бачать паралелі між сучасною Росією та нацистською Німеччиною? Де готуються проводити військові операції?
• Кого зі своїх співгромадян називають «манкуртами»?
• А також, хто такі, на їхню думку, «хорошие русские»?

Передісторія від автора

Півроку тому я дізнався, що на бік України перейшов ексофіцер із Генштабу Збройних сил Росії, тобто у минулому – військовий розвідник із «ГРУ». Там його навчали знищувати цілі країни. Принаймні, про це й не тільки, сам Владислав Аммосов розповів в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода.

Тоді ж уродженець республіки Саха в РФ, тобто Якутії, обіцяв долучитися до ЗСУ і навіть створити в українському війську цілий батальйон. Як він тоді сказав: «із корінного населення»: «Для «нерусских» із Росії. Називатися найпевніше буде «Сибірський батальйон». Або «Нерусский» батальйон. Відвоюємо собі право на свободу».

Я вирішив перевірити слова ексофіцера «ГРУ» і з’ясував: підрозділ існує, має неофіційну назву «Сиббат», і рекрутів там стає усе більше.

Звідки родом рекрути «Сибірського батальйону» та чому взяли до рук зброю?

«Поет»: Я родом із республіки Бурятія, місто Улан-Уде, я там прожив до 17 років. Також я жив на Далекому Сході та прожив якусь частину життя в Москві. Етнічно, якщо по батькові, я – татарин.

«Варган»: Я народився в Якутії, у селі. Я не вважаю себе росіянином, бо ця держава для мене ворог.

Якути, які взяли зброю і прийшла сюди в Україну, це ніякі не герої, не солдати – це просто звірі, які прийшли вбивати та ґвалтувати за гроші, за Путіна.

«Бурят»: Ми дозволили самі Путіну прийти до цього (війни проти України – ред.), стільки років протриматися у владі, хоча довкола все видно було, як ми живемо.

Я народився і виріс у місті Улан-Уде. Був у російських студентських загонах. Об'їздив майже всю Росію.

«Бурят»:

– В історії Росії (у шкільних підручниках – ред.) написано, що Бурятія, решта національних республік, були добровільно приєднані (до Москви – ред.). Насправді це не так.

Я навчався на історичному факультеті, і саме там, коли архіви піднімав, дізнався про історію Бурятії взагалі.

Як вона колонізувалася, як знищували цілі племена, цілі роди, у кочівників забирали їхню худобу, змушували вивчати російську мову – щоб вони повністю асимілювалися.

Бурятська мова не є обов'язковою на уроках у школах, в університетах. Факультатив. Хочеш – вчи, хочеш – не вчи.

– І багато хочуть вчити?

– Ні. Але після війни чимало зацікавилися: хто вони, звідки, який у них рід, з якого вони племені. Ну, бурятці.

Не довчився я (в університеті – ред.), бо грошей не вистачало сім'ї, довелося йти на роботу.

І оскільки регіон бідний, нібито, у нас там чотири шляхи: йти в поліцію, в армію, на вахту або в іншу країну (емігрувати – ред.): Південну Корею чи Америку їхати, і там заробляти.

Тобто у самій республіці (Бурятії – ред.) таких грошей не заробиш, щоб прогодувати багатодітну сім'ю.

– Ким ви працювали?

– Ким я тільки не працював. Перша моя офіційна робота – прибиральник технічних службових приміщень. Крайня робота – це монтажник четвертого розряду. Це я вахтовим методом у Якутії працював.

– А що конкретно ви робили?

– Газопровід, що йде на Китай. «Газпром». Дочірня компанія.

– Чому ж опинилися в Україні?

– Коли розпочалася війна, я був на вахті. В інтернет не вийдеш, тільки телефонний зв'язок. І мені коли батьки зателефонували, сказали, що почалася війна, я це сприйняв: навіщо? Навіщо нам це потрібно?

А потім, коли я вже повернувся додому в квітні, відкрив інтернет – жахнувся. Які злочини творить Росія?! Які злочини творять самі росіяни і, зокрема, мій народ!?

Мені стало соромно за це. Я не хотів до цього мати стосунку взагалі, зібрався і поїхав, щоб хоча б елементарно мої податки не йшли, мої гроші, не йшли для підтримки цієї війни.

– І куди ви поїхали?

– Вірменія, Грузія. Там працював неофіційно на будівництві – жити на щось треба ж.

Вирішив приїхати сюди (в Україну – ред.) і допомогти – щоб хоч поглянути на себе в дзеркало і сказати, що я щось зробив, не підтримав цю злочинну війну, ще й допоміг.

Мені дуже соромно. Я вважаю, кожен росіянин, який зараз там і за кордоном, кожен причетний до цього.

«Поет»:

– Проживши все життя в Росії, я відчував гноблення народів Сибіру – що люди живуть несправедливо, що всі гроші йдуть тільки до Москви, там діляться, і фактично багаті регіони живуть дуже бідно.

Я з наймолодших років був противником цього путінського режиму.

Я ухилянт від армії, бо не хотів служити цьому режиму.

Були якісь розшукові заходи, тож я сильно не міг відсвічувати на мітингах: був на кількох за Навального у Приморському краї.

У 2014 році я навчався в університеті і насправді я дуже активно брав участь у дебатах щодо Криму, ми це обговорювали на парах.

Специфіка була: в мене освіта така, що можна було дискутувати на ці теми.

– Який саме фах здобули?

– Міжнародні відносини.

– Тобто ви ставили питання рубом: навіщо Росії Крим? А щодо початку бойових дій на Донбасі Росії проти України, як ви це бачите?
Що трапилося?

– Ну що, просто злочинно захопили територію, зробили, можна сказати, переворот, підкупили людей. Тобто фактично територія ніколи не належала Росії.

Підемо методом від зворотного. Якби хотіли врятувати людей (Кремль на Донбасі – ред.), то, умовно, просто б їх вивезли б на територію Росії, дали б їм квартири і все. Бо витрачених грошей на військові дії було набагато більше, ніж просто було дати кожному по квартирі.

Тобто це все брехня, це все пропаганда, яка спеціально розділяє народи, а не об'єднує їх.

Я виїхав у вересні після початку мобілізації. Тобто це було екстрене рішення, я не був готовий. Я так вирішив, бо інакше могло б бути гірше. Я міг би потрапити у в'язницю, наприклад, і я не міг би займатися тією діяльністю, якою займаюся я зараз.

Я прагнув потрапити в Україну навіть як волонтер, розгрібати завали після початку повномасштабної війни.

Перебуваючи у третій країні, я шукав різні виходи до ЗСУ, щоб потрапити сюди. І зв'язався із Сибірським батальйоном у Телеграмі. І ми вже спільно розробили шлях для в'їзду в Україну.

Я оминаю подробиці з метою безпеки, оскільки наш батальйон постійно поповнюється, і краще залишити це без коментарів, щоби наші бійці спокійно добиралися.

«Варган»:

– Ким ви у Якутську працювали?

– Іхтіологом. Вивчав гідробіонти водних об'єктів. Риб здебільшого.

У Якутії всі річки забруднені дуже, і риба там зазнає великої шкоди. Проте штрафують здебільшого простих людей, які виловлюють одного осетра. При цьому, сама влада їх знищує масово.

У мене зарплата була 300 тисяч рублів.

Середня зарплата там (у республіці Саха – ред.) – 30-40 тисяч.

Після початку повномасштабної війни у мене мати захворіла, її відвезли до лікарні, потім вона потрапила до реанімації, де її добили.
Вона була перетворена не на людину, вона стала живим мерцем, просто лежала і кричала від болю. (У матері «Варгана» була гангрена – ред.).

– Тобто лікарська недбалість у Росії вас налаштувала проти своєї країни?

– Так.

– Коли ви поїхали з Росії, і чому вирішили приїхати в Україну, захищати Україну зі зброєю в руках?

– Ну по-перше – це мати. А по-друге – зупинити цей хаос, який Кремль створив у всьому світі.

Після початку мобілізації я виїхав до Монголії, потім до Туреччини, а в Україну потрапив. Це у вересні було [2023 року].

– Чому не раніше?

– Ну, я довго чекав (відповіді на прохання долучитися до ЗСУ – ред.). Дізнався, що є «Гражданский совет», і ось вийшов з ними на зв'язок.

«Бурят»

– А коли ви приїхали до України?

– У вересні цього року.

– Тобто майже півтора роки думали про те, щоб приїхати захищати Україну? Чи як це було?

– З початком я подавався (повномасштабної війни РФ проти України – ред.), просто це все затримувалося і чомусь не відповідали мені.

У результаті я безпосередньо до міжнародного легіону ЗСУ на сайт зайшов, відправив свою анкету, заповнив, що треба.

Все одно ми ніби для України вороги. Як не крути, бо ми з країни-агресора.

Тут треба через кров, мабуть, тільки доводити, що ми за вас. Я так думаю.

Я сильно не був у політиці обізнаний, але коли приєднання Криму було (показує пальцями розділовий знак лапки – ред.)…

– Окупація.

– Так, окупація Криму, то я до цього побував на півострові Камчатка, і одразу сказав: навіщо нам цей Крим, якщо у нас є свій півострів, який треба розвивати?

Я побачив як люди живуть у такому багатому регіоні (мається на увазі, бідно – ред.).

Я не міг зрозуміти, навіщо нам цей Крим.

– Мені цікаві й побутові нюанси. Українці, на вашу думку, взагалі знають, як живуть у Бурятії, наприклад?

– Вже за 50 кілометрів від Москви ви їдете – побачите Росію, як вона живе.

Все знищується, ми живемо на дотації, хоча при цьому республіка дуже багата у нас. Ну, я за свою казатиму. У нас є нефрит, є золото, є той самий Байкал, ліси. Але при цьому все це належить Московії, а ми потім чекаємо від них подачки.

– А які, до речі, у вас були зарплати?

– За Росстатом 60-70 тисяч рублів. Насправді може бути 20-25 до 30 доходить. У Сибіру це дуже невелика зарплата.

– Якщо за курсом долара, то це 250 доларів?

– Так. При тому що зима у нас холодна, а дрова дорогі, газ у нас не проведено.

Хоча газ обходить навколо Байкалу, знизу та зверху, все йде у Китай на продаж. До нас його не заводять. Все пічне опалення, а дрова дорогі.

Уявіть, як пенсіонеру, який мешкає на пічному опаленні, коли має пенсію, шість тисяч рублів. Дров, чотири куби, це вистачить буквально на два-три місяці. А зими у нас по півроку йдуть.

Я вже сам собі сказав: до такої нинішньої Росії я ні ногою. Не повернусь.

– А ви на протести у Росії ходили?

– За Навального, коли його посадили, коли його отруїли, виходив в Улан-Уде. Там нас розганяв ОМОН.

«Поет»:

– У деяких сибірських містах, навіть у столицях, туалет розташований на вулиці прямо в центрі міста.

Ну, уявляєте, місто Чита, там у центрі район, де дерев'яні двоповерхові бараки, і люди випорожнюються просто в дерев'яний туалет, а потім, коли навесні все це тане, ходять по лайні, можна сказати.

Я зрозумів, що мирний протест ні до чого не призводить.

Впродовж усього свого життя бачу, що влада не змінюється, і гайки лише закручувалися весь цей час.

Той таки Навальний сів у в'язницю. І навіть зараз ми бачимо, що російська опозиція не консолідована під якимось одним гаслом.

Вважаю, що потрібно об'єднуватися насамперед для захисту України.

І на додачу можу сказати тим людям, які вважають, що я втік від мобілізації – просто став вибір: залишатися чи їхати різко. Тобто я збирався поїхати, я збирав гроші.

Напевно, навіть поїхати не так важко, як знайти сили рухатися далі. Бо я знаю багатьох людей, які, поїхавши з Росії, повернулися назад. І це ще гірше, адже вони змирилися із режимом.

Я вважаю, що потрібно, щоб люди більше знали про ті можливості, які вони можуть застосувати (для боротьби з владою Володимира Путіна – ред.): ті ж таки донати.

Донати на ЗСУ, зокрема донати в наш Сибірський батальйон.

Тобто якщо ти не можеш допомогти якимись іншими справами, ти можеш або медійно нас висвітлювати, або донатити, або долучитися до наших лав.

Я вважаю, що людина, якщо хоче відстоювати свою незалежність, має відстоювати її зараз саме у цей момент. Зі зброєю.

– Я свого часу зробив фільм про період російської окупації міста Ірпінь. Події в Ірпені, в Бучі, щось знаєте про них?

– Я показував, ці кадри «зетнікам» (прихильникам нинішньої політики Кремля – ред.).

Я тоді перебував у Москві, і говорив: як ви не бачите цього звірства, що творить цей режим?

Люди за класикою говорили, що це просто постановка – спеціально зроблені кадри, пропаганда.

У мене є навіть дуже простий приклад. У роки нацистської Німеччини, коли режим упав, американське командування зібрало німецьких бізнесменів. Завезли до одного з концентраційних таборів – показали мертві тіла, газові камери. На що німецькі бізнесмени відповіли, що це Голлівуд. Ви це все зробили.

Тобто (громадяни РФ – ред.) не вірять. Дуже сильна пропаганда

І, на жаль, у нас (в РФ – ред.) інакодумство зараз фактично під забороною: закрили усі вільні медіа, все заблоковано, потрібно використовувати VPN. І сама освіта впала у людей.

Людяність насправді була вбита.

«Бурят»:

– Як вони роблять це, російські ЗМІ (пропаганду – ред.)?

Хороший «русский Иван», він ніколи не вбиває мирних жителів, ніколи не грабує нічого, а решта: буряти, саха, тувинці, алтайці, калмики – це просто дикуни.

– Я познайомився півроку тому з командиром вашого підрозділу, «Сибірського батальйону», і він розповів про дискримінацію, яку відчуває в Росії, як якут.

Каже – приїжджаєш із республіки Саха до Москви, і ти вже людина другого ґатунку.

– Так воно і є.

– Ви як це відчуваєте?

– Я тричі був у Москві, тричі я був чуркою, вузькооким, китайцем» – будь-ким, але тільки не громадянином Російської Федерації.

Це постійна перевірка з боку поліції, перевірки документів…

– В Україні до вас яке ставлення?

– Жодного разу такого не було.

– А «Бурят» – це ви самі такий позивний обрали?

– Так. (Посміхається – ред.).

«Варган»:

– Як зараз Росія впроваджує свій режим, це нагадує колишній німецький рейх. Оскільки в Росії там скрізь зет-символіка, як у Німеччині були свастика.

І навчають дітей гітлер’югендським чином – «Юнармією» називають.

– Я вам покажу фотографії із Бучі – це беззбройні цивільні громадяни України, вбиті під час російської окупації.

– Так, я це бачив… Вбивали, ґвалтували…

– У чому причина такої жорстокості?

– Ця жорстокість проявляється тому, що народ Росії через злидні згнив, вони за гроші готові хоч рідну матір продати.

От і приїжджають сюди усілякі покидьки.

Нелюди, садисти, фашисти, які творять ці жахи.

– Ви вдома у Росії свою позицію намагалися донести родичам, друзям, близьким, колегам?

– Багато хто боїться. І ще багато хто підтримує цей хаос. Всі знають, але замовчують та підтримують режим.

– А ви самі де новини дізнавалися про те, що відбувається в Україні?

– Я у ютюбі здебільшого дивлюся українські канали.

– Чому російським не довіряли?

– Всім відомо, що Росія – це маскарад. Ось ми живемо – вони показують зовсім інакше. І дивитися навіть це гидко і нудотно.

Для мене велика честь перебувати в Україні.

Українці – гордий і хоробрий народ, що дав відсіч натиску великого світового фашистського зла – Російської Федерації.

«Поет»:

– Свого часу я зробив інтерв'ю із бійцями Російського добровольчого корпусу. Сказали, що не просто не проти розпаду Росії, а навіть дуже за.
А ви?

– Якщо регіон якийсь захоче відокремитися (від Москви – ред.), він має повне право на самовизначення. Я вважаю, що потрібна абсолютна децентралізація влади, і таким чином ми вже можемо робити наше майбутнє.

– Ваша мета зараз у Збройних силах України яка?

– Зараз – допомогти Україні. Чим можу.

Навчитися працювати зі зброєю, отримати інші навички для того, щоб їх використовувати на території...

– Росії?

– На території Росії, так-так.

– Ви бачите себе далі громадянином Росії чи хочете отримати український паспорт?

– Ну, якщо Росії не буде, то будуть, можливо, маленькі республіки національні. Це залежить від ситуації, яка станеться після повернення кордонів 1991 року. України, звичайно.

Я чітко розумію, що глобальна політика змінюється, і хотілося б бачити, звісно, підтримку західних країн децентралізації влади у Росії.

– Як довго ви готові бути у ЗСУ?

– До перемоги України.

Роль визначає командування, я готовий виконувати усі.

– Коли ми оприлюднимо ваше інтерв'ю, я гадаю, деякі глядачі напишуть мені: «Ви знову так званих «хороших русских» показуєте».

Хто такі «хорошие русские», на вашу думку?

– Мені самому не подобається це визначення «хороший русский».

Взагалі має бути хороша людина. Яка критично мислить, поділяє
добро і зло, розуміє чітко причинно-наслідковий зв'язок.

Я вважаю, що треба жити за сумлінням. Щоб не соромно було.

«Варган»:

– Я зараз проходжу тренування КМБ, курс молодого бійця. З фізичної підготовки та зі стрільби навчання.

Хотів би стати снайпером і знищувати більше цих нелюдів.

– Тобто ви готові у «своїх» стріляти?

– Вони колаборанти, фашисти, манкурти, які підкоряються тільки своїй жадібності, грошам та своїм господарям, Путіну.

– А чи маєте аналогії з вашого якутського епосу на те, що зараз відбувається між Росією та Україною?

– Є епос Олонхо, у якому так зване зло – абаси (в оригінальній вимові «абаги» – ред.)– захопило владу.

Це одне й те ж зло, що у Росії живе з давніх-давен.

Яке треба просто знищити, щоб ніколи не було воєн, щоб настав мир.

«Бурят»:

– Нас чекають подальші перевірки, але це вже, напевно, не в моїй повноваженнях про це говорити.

– Росія, за повідомленнями різноманітних медіа, мільйони доларів вкладає у своїх агентів.

Я писав свого часу інтерв'ю з колишнім керівником української розвідки.
І він казав, що російські агенти є навіть у рясах, тобто в українських церквах.

То де ж українці візьмуть упевненість у тому, що ви, скажімо, не шпигун «ГРУ» чи ФСБ РФ тощо?

– Навіть не знаю, як відповісти на це запитання. Поки, мабуть, ніяк.

Доки в бою не побуваю – не доведу.

– Для своїх родичів удома у Росії, ви хто?

– Думаю, що я вже для них зрадник. Вони зі мною зв'язок аж ніяк не хочуть підтримувати.

– А ви взагалі себе росіянином відчуваєте?

- Ні, взагалі жодного разу.

– В українській розвідці періодично говорять, що можливий переворот у Росії. Ви у це вірите, це можливо у вас вдома?

– Якщо раніше у щось вірив, зараз уже, мені здається – ні.

Він (Володимир Путін – ред.) настільки зміцнився там, як паразит вчепився за свою владу, і його вся хунта, ось ця банда злочинців, терористів, воєнних злочинців.

Думаю, вже його просто мирними протестами не налякаєш. Тим більше, він оточив себе ФСБ, Росгвардією – гроші хороші їм платять за те, щоб вони його охороняли.

Думаю, мирним шляхом цього вже не вирішити.

– Яке ж тоді майбутнє Росії?

– Я гадаю, з перемогою України побачимо.

Я за самовизначення народів, за їхнє майбутнє самовизначення. Як їм жити, яку культуру (впроваджувати – ред.), якою мовою розмовляти, які закони видавати.

Я за це повністю, за незалежність національних республік.

Наразі тренування проходять у нас фізичні, тактичні, зі зброєю.

Потихеньку вчимося. Дякую нашим інструкторам, і взагалі дякую Україні, що надала таку можливість – воювати не лише за її незалежність і свободу, а й за нашу зокрема.

– Українську мову, я так розумію, ви уже трохи вчите? (У попередній відповіді деякі слова російською «Бурят» замінив українськими відповідниками – ред.)

– Потрохи. Але я не можу поки що (говорити українською – ред.), поки що соромлюся.

– Якби у вас була змога сказати щось росіянам або українцям? Щоб ви сказали?

– Росіянам я не знаю, що сказати. Я б до своїх звернувся – бурятів: якщо ви вже на цій війні – здавайтеся.

Краще перечекати цю війну в полоні, ніж бути мертвим на полі, з якого не заберуть і гнитимеш там.

Якщо ви ще не були мобілізовані, їдьте з країни, робіть усе можливе, щоб не потрапити сюди.

Це злочинна війна. Ви станете міжнародними злочинцями, воєнними злочинцями, вас судитимуть.

Результат уже визначений перемогою України.