Декілька днів цього місяця близько десятка жінок збиралися біля штабу Західного військового округу в Санкт-Петербурзі, щоб закликати російських військових виконати обіцянку уряду не відправляти призовників у зону бойових дій в Україні та в прикордонних з Україною регіонах Росії.
Щодня вони стояли і чекали приблизно по п’ять годин, але ніхто не відчиняв двері, щоб зустрітись з жінками або забрати їхнє письмове звернення.
«Ніхто не хоче нас слухати, – каже Вікторія Саннікова, яка приїхала з сибірського міста Томськ, щоб взяти участь у протесті. – Їх не цікавлять наші проблеми. Ми намагаємося до них достукатись вже другий місяць. Цей протест є актом відчаю».
Нарешті 15 листопада двері штабу відчинились і жінок запустили всередину. Вони передали офіційним особам майже 100 листів і колективне звернення від родичів близько 400 призовників, які зараз проходять службу в західній Бєлгородській області. У листі йдеться про те, що ці чоловіки регулярно потрапляють під обстріл з боку України та зазнають втрат.
Із самого початку російського вторгнення в Україну, яке сталось 24 лютого, жінки відігравали провідну роль у невеликому антивоєнному русі, який виник у Росії. Після того, як 21 вересня президент Володимир Путін оголосив військову мобілізацію, громадське невдоволення війною зросло. Однак чоловіки були менш готові публічно протестувати через побоювання та повідомлення про те, що поліція відправляє затриманих чоловіків прямо в армію. Жінки все більше починають домінувати в протестному русі, частково також тому, що багато чоловіків втекли з країни або почали переховуватись, щоб уникнути мобілізації.
За даними неурядової організації «ОВД-Інфо», яка займається моніторингом політичних репресій у Росії, трохи більше від половини з 1383 осіб, затриманих на антимобілізаційних протестах по всій країні 21 вересня, становили жінки. Із 848 осіб, затриманих на таких протестах 24 вересня, 71 відсоток були жінками. Протести в Дагестані, Тиві, Башкортостані та інших регіонах очолили жінки.
Аналіз Reuters, опублікований у жовтні, показав, що в перші тижні після початку війни принаймні 30 відсотків тих, кого звинуватили у протестах проти війни, були жінки, порівняно з 11 відсотками тих, кому висунули звинувачення у політичних протестах у 2021 році та 6 відсотками у 2019 році.
«Відсутність військової підготовки»
11 листопада у поволзькому місті Ульяновськ група жінок – дружин чоловіків, призваних під час мобілізації, яка була оголошена завершеною 1 листопада, – зібралася перед військовим корпусом з вимогою відкликати своїх чоловіків від бойових дій. За їхніми словами, чоловіки майже не проходили відповідної підготовки, а їхні попередні проблеми зі здоров’ям загострилися після призову.
«Люди бояться підвести своїх близьких, – каже Тетяна, дружина мобілізованого з Ульяновська, яка попросила не називати її через побоювання за наслідки. – Я сама в акції [11 листопада] участі не брала… Я організовувала написання письмових звернень».
«Але ми все таки отримали відповідь з Ульяновської військової прокуратури, – додала вона. – У мене склалося враження, що вони навіть не читали наших звернень. Написали, що скарг немає – начебто мій чоловік безпричинно в лікарні».
За словами Тетяни, її чоловік був готовий до мобілізації і навіть з’явився на призовну комісію добровільно, але попросив відтермінування через те, що лікується від складних стоматологічних захворювань.
У них військової підготовки взагалі не булоТетяна
«У них військової підготовки взагалі не було, – сказала вона. – Вони навіть на полігон не вийшли жодного разу тут, в Ульяновську. Вони відбули тиждень на звичайних тренуваннях, а потім він провів тиждень у лікарні».
«Він подав клопотання про відтермінування, – розповіла вона проєкту Радіо Свобода Idel.Реалії. – У клопотанні він пояснив, що був у лікарні – і він там не один… Він подавав клопотання неодноразово – 8, 10, 12 жовтня… Але прокурор каже, що скарг не було».
Вимагаючи мирних переговорів
Ольга Цуканова – мати 20-річного призовника родом з Астраханського регіону, який брав участь у протестах у Санкт-Петербурзі. Вона розповідає, що органи вже двічі намагались відправити її сина до України і змушували підписати контракт добровольця, але йому вдалося чинити опір цим зусиллям.
Якщо не буду діяти миттєво, то для участі у «спеціальній військовій операції» його перетворять з призовника на контрактника... На нього постійно тиснутьОльга Цуканова
«Він – звичайний хлопець, – каже Цуканова. – Я усвідомлюю, що якщо не буду діяти миттєво, то для участі у «спеціальній військовій операції» його перетворять з призовника на контрактника... На нього постійно тиснуть, змушують. Щодня приходить полковник чи інший офіцер і тисне на них, щоб підписати контракти».
Вона розповіла, що у вересні її син не виходив на зв’язок кілька днів. Коли вона зателефонувала до його підрозділу, їй сказали, що він проходить «психологічне тестування».
«Коли я зрозуміла, що щось відбувається, я почала до них телефонувати, і мені сказали, що мій син – у списку на відправлення на фронт, – розповіла вона. – Я їм сказала, що він – призовник, а вони сказали, що він добровільно підпише контракт і приєднається до виконання «спецоперації». Тому я почала надсилати листи куди завгодно, навіть до Міноборони, і це, мабуть, якось вплинуло, бо його не відправили».
Цуканова додала, що вважає, що нікого з бійців частини її сина в зону бойових дій не відправляли, можливо, через бажання уникнути «скандалів» через зростання протестів проти призовників.
«Але я не знаю, що буде завтра, – підсумувала вона, додавши, що хвилюється, що щойно закінчиться термін призову, його відразу ж мобілізують на додаткову службу. – Все, що в мене є, – це син. Мені нічого втрачати».
Через досвід з власним сином Цуканова вирішила стати співзасновницею неформальної Ради матерів і дружин військових, яка регулярно надсилає звернення до Путіна та чиновників.
«Ми вимагаємо, щоб радам матерів і дружин у кожному місті дозволили проводити перевірку військових частин, де проводиться мобілізація, чи вони проходять якісну підготовку, чи створені медичні комісії, – сказала вона. – Ми також вимагаємо початку мирних переговорів. Або принаймні щоб президент рухався в цьому напрямку, а не погрожував всьому світу використанням брудних бомб».
Вона додала, що її організація провела онлайн-зустрічі з учасниками з усіх регіонів Росії. Вони спілкуються через закриті групи в соцмережах, насамперед у телеграмі. За її словами, з моменту підписання указу про мобілізацію група активізувала кампанію протестів і звернень, які, як правило, ігноруються владою.
«Я не маю ніяких надій щодо чиновників, – сказала вона. – Моя єдина надія на людей, що вони організуються і досягнуть якогось результату… Наші звернення потрібні, щоб змусити чиновників щось робити і довести їм, що люди за ними спостерігають. Я переконана, що ми доб’ємося результатів».
В Ульяновську Тетяна розповіла, що її спроби протестувати проти недбалого ставлення до її чоловіка призвели до «розчарування в країні».
«У нас немає законів – швидше. вони не працюють, – сказала вона. – У мене таке відчуття, що ми живемо не в сучасному суспільстві, а в середньовіччі. Всі мої звернення ігноруються. Коли я прошу допомоги, мені кажуть мовчати і чекати, поки все вирішиться само собою».
«У мене таке відчуття, наче світ розвалюється, і я не знаю, що буде далі», – сказала вона.
