Steve Gutterman
Відомий у Росії колишній журналіст, який писав на оборонні теми, Іван Сафронов був узятий під арешт і ув’язнений у Москві за обвинуваченням у державній зраді: його звинувачують у передачі державної таємниці «країні НАТО», його адвокат каже, що йдеться про Чехію. Сафронов заперечує звинувачення, а його колишні колеги називають їх абсурдними. До вашої уваги – можливі мотиви і значення цієї останньої наразі зі справ, які струсонули Росію.
Після голосування
Івана Сафронова затримала Федеральна служба безпеки Росії 7 липня, через п’ять днів після того, як президент Володимир Путін підписав указ про запровадження змін до конституції країни – серед них і тієї, яка дозволяє йому переобиратися знову ще на два шестирічні терміни після закінчення нинішнього, четвертого, 2024 року і потенційно лишитися на посаді до 2036 року.
Поки росіяни протягом тижня голосували за зміни в перебігу голосування, результат якого ні в кого не викликав сумнівів через рівень впливу Путіна і контроль Кремля за всіма політичними важелями по всій Росії, деякі аналітики прогнозували, що зміни посилять позиції вже й так впливових силових структур, а для всіх інших зросте ризик безпідставного судового переслідування і застосування сили з боку влади.
Георгій Сатаров, президент московського аналітичного центру «Індем», заявив телеканалові «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», минулого тижня, що зміни до конституції вносять у неї такі значні внутрішні суперечності, що «це робить конституцію просто безглуздим документом: він втрачає логічну, а відтак і юридичну силу, і це означає, що конституції в її нормальному розумінні просто більше не існує».
«А коли конституція перестає існувати, залишається одна просто річ: сила. І найголовнішим наслідком того, що сталося на цьому референдумі, буде те, що свавілля стане необмеженим. Саме свавілля стане новим головним правилом існування цього режиму», – наголосив Сатаров.
І вже через кілька днів – затримання Сафронова. Воно дуже швидко поглибило такі занепокоєння.
«У світлі арешту Івана Сафронова за звинуваченнями в держзраді я дуже пригнічений, бо бачу, як швидко мій прогноз, висловлений наприкінці мого останнього подкасту, про те, що наближається шквал нової кампанії репресій, схоже, починає справджуватися», – написав у твітері Марк Ґалеотті, дослідник і експерт у галузі російських силових структур.
Холодне літо
Іван Сафронов, давній кореспондент відомих видань «Коммерсант» і «Ведомости» з оборонних питань, змінив свою кар’єру менш ніж два місяці тому і став радником голови російського державного космічного агентства «Роскосмос». І хоча речник Кремля Дмитро Пєсков заявляв, що звинувачення ніяк не пов’язані з попередньою журналістською роботою Сафронова, адвокат затриманого виклав подробиці перебігу подій, що ставить під сумнів таке твердження. У будь-якому разі, кажуть спостерігачі, цей арешт став дуже чітким сигналом, що має розхолодити журналістів.
Андрій Солдатов, російський журналіст, який багато писав про російські силові структури, назвав у фейсбуці арешт Сафронова «абсолютно новим рівнем репресій проти журналістики в країні».
А в статті в виданні The Moscow Times 8 липня Солдатов написав: «…Арешт Сафронова показує, що правила знову змінилися – відтепер ФСБ збирається застосовувати … параноїдальне уявлення про шпигунство до журналістів, і спецслужба дає нам це зрозуміти максимально публічно. І схоже, що вони мають на це санкцію з самого верху».
Арешт Сафронова відбувся менш ніж через 24 години по тому, як один із судів у Росії обвинуватив журналістку Світлану Прокоп’єву у «виправданні тероризму» через коментар, який вона написала про підозрюваного підлітка-смертника, який підірвав себе біля будівлі ФСБ в Архангельську на півночі Росії. Підозрюваний нападник тоді публікував у соцмережах звинувачення на адресу ФСБ у втручанні в кримінальні справи, і Прокоп’єва у своїй статті пов’язала ці зауваження з загальною політичною атмосферою в Росії за влади Путіна.
Її обвинувачення широко засудили як напад на свободу висловлювання і як новий сигнал про те, що російська влада намагається заткнути рота тим, хто ставить під сумнів її дії чи намагається викрити незручну для неї правду.
І це стосується не тільки журналістів.
«Практика останніх років свідчить, що з тяжким обвинуваченням у будь-який момент може зіштовхнутися будь-який громадянин Росії, чия робота пов’язана з публічною діяльністю, – чи то правозахисник, учений, журналіст, чи співробітник державної корпорації», – написало 7 липня в редакційному коментарі видання «Коммерсант», у якому Сафронов працював із 2010 до 2019 року.
Схоже, але інакше
Арешт Івана Сафронова змусив пригадати ніби таке вже давнє для багатьох переслідування Івана Голунова, російського журналіста, якого затримали в червні 2019 року за звинуваченнями, пов’язаними з наркотиками – це звинувачення потім зняли, а поліція визнала, що наркотики йому підкинули.
Така незвична зміна позиції сталася по тому, як колеги-журналісти й інші небайдужі влаштували помітний тиск на владу через таке обвинувачення, яке прихильники Голунова називали кричуще фальсифікованим, і розвал цієї справи став потужним прикладом впливу, який може вчинити громадянський протест.
Ув’язнення Сафронова, по суті, може потенційно призвести до схожого протистояння між правоохоронцями і громадськістю. Але і активісти-правозахисники, і критики Кремля побоюються, що незвичний відступ правоохоронців у справі Голунова був радше ізольованим випадком, що його спричинив прагматизм, а зовсім не ознакою зміни політики.
У будь-якому разі, зазначають коментатори, Сафронову висунули значно серйозніше обвинувачення, і опонент у нього значно грізніший – не поліція, а ФСБ. І прихильники арештованого колишнього журналіста кажуть, що російська держава зараз грає за новими правилами – або радше взагалі без правил – саме у світлі конституційних змін і перспективи, що Путін може лишатися президентом до 2036 року.
Холодні чесько-російські відносини
ФСБ стверджує, що Сафронов надавав таємну інформацію органам неназваної країни-члена НАТО. Як каже адвокат арештованого Іван Павлов, в обвинуваченні йдеться про те, що Сафронов 2017 року передав спецслужбам Чехії інформацію про російську торгівлю зброєю до однієї «близькосхідної африканської країни» – під таке визначення найімовірніше може потрапити Єгипет.
Ця справа принаймні частково може бути черговим залпом у тривалому протистоянні між Росією й Чехією останніми місяцями.
Це протистояння зосереджене головно на питаннях пам’ятників і історичної пам’яті – в першу чергу десятиліть репресивного панування Москви над Чехословаччиною й іншими радянськими сателітами. Але суперечка загострилася і через справу з нібито замахом Росії на отруєння кількох празьких посадовців – яка пізніше, за словами чеської влади, виявилася фікцією, що з’явилася через ворожнечу двох російських посольських працівників між собою.
І нині, коли Путін і його влада не бажають приймати критику дій Радянського Союзу перед Другою світовою війною, в її час і після неї, напруженість триває.
Забити клин?
Як каже адвокат Сафронова Павлов, слідство стверджує, що кінцевим отримувачем інформації, яку Сафронов нібито передав через інтернет країні-членові НАТО, мали бути США і що Вашингтон таки отримав цю інформацію від Чехії.
Цей момент звинувачення може мати на меті просунути твердження, до якого російська влада вдається часто, – що європейські країни-члени НАТО – лише пішаки в руках США.
А це наводить на думку, що звинувачення проти Івана Сафронова, або принаймні те, в який спосіб вони подаються, можуть принаймні частково мати на меті вбити клин поміж членами НАТО чи створити напруженість між Вашингтоном і його європейськими союзниками.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
У Росії журналісти борються за колегу, звинувачуваного у держзраді
