Доступність посилання

ТОП новини

Десять років тому Росія збила Іл-76 із українськими десантниками під Луганськом: що кажуть рідні


На вшануванні пам'яті загиблих унаслідок катастрофи Іл-76 під Луганськом. Дніпро, 2016 рік
На вшануванні пам'яті загиблих унаслідок катастрофи Іл-76 під Луганськом. Дніпро, 2016 рік

14 червня минає десять років із дня загибелі десантників та членів екіпажу літака Іл-76, збитого російськими гібридними силами у 2014 році під Луганськом. Тоді загинуло 9 членів екіпажу та 40 українських військовослужбовців 25-ої повітрянодесантної бригади, 33 з них – уродженці Дніпропетровщини. Цього дня у Днпрі вшановують їхню пам'ять.

Радіо Свобода поговорило з рідними загиблих.

  • На початку доби 14 червня 2014 року під час посадки на летовище під Луганськом був збитий український літак Іл-76. Усі, хто був на борту – загинули.
  • Тоді керівництво АТО направило до Луганська три літаки для протидії захоплення міста проросійськими гібридними силами. ПЕрший літак приземлився, а другий був збитий, коли заходив на посадку.
  • За однією із версій розслідування, літак збили бойовики російської ПВК «Вагнер».
  • Прокуратура України того ж дня кваліфікувала подію як теракт.
  • Рідні загиблих вважали, що керівництво АТО має понести відповідальність за загибель десантників. Велися суди.
  • Генерал-майор Віктор Назаров, який тоді очолював Штаб антитерористичної операції, не визнав своєї провини.

Сергій Ніконов втратив у збитому російськими гібридними силами літаку сина.

Його Павлові було 24, коли розпочалися бойові дії на Донбасі. Позаду в юнака було навчання в металургійній академії й строкова служба в десанті.

Павло був не з боязких, мав чорний пояс з карате, – і пішов добровольцем, розказує батько.

Павло Ніконов
Павло Ніконов

Тепер Ніконов не приховує: дуже жалкує, що сам тоді відвіз сина до військкомату.

Образливо бачити на вулицях здорових хлопців, до них ТЦК не приходить
Сергій Ніконов

Павло Ніконов устиг прослужили зовсім трохи в Краматорську, а за кілька тижнів – загинув.

«Дуже образливо зараз бачити на вулицях молодих здорових хлопців, до них ні ТЦК не приходить, ніхто. І все в них добре…

Іноді думаю: та який же я батько?! Сам відвіз сина у військкомат...

Хто винен в загибелі сина?… Я не хочу про це говорити. Є Верховний суд України, який вирішив, що генерал Назаров не винен – значить, так», – сказав Радіо Свобода Сергій Ніконов.

Сергій Ніконов після загибелі сина сам пішов на фронт після початку повномасштабної війни
Сергій Ніконов після загибелі сина сам пішов на фронт після початку повномасштабної війни

Усі десять років з моменту загибелі сина Сергій Ніконов займався волонтерською допомогою армії. Щонайменше раз на два тижні відвозив гуманітарну допомогу з Дніпра на Донбас. Він також очолив громадську організацію «Родинне коло загиблих героїв», з ініціативи якої, зокрема, в Дніпрі та області встановили понад сто меморіальних дощок бійцям.

«Я сам – уродженець Рязанської області Росії, але моя мама – українка. Я хотів зробити щось хороше для України», – каже батько.

Командир нашого відділення був ровесником мого Павла
Сергій Ніконов

З початком повномасштабної війни Ніконов-старший сам вирішив піти служити, хоча йому тоді було майже 60 років.

«Досвід у мене був: служив у радянські часи в танкових військах. Так я власне з дружиною познайомився – служив у Дніпропетровську. Але не сказати, що я знав зброю, – та я забув, я тримав її в руках востаннє сорок років тому. Рік я прослужив у 108-ій бригаді. На «передку» не бував, займався в основному забезпеченням, але в своєму віці виконував завдання, яке було поставлене. Чимало хлопців у баті були набагато молодшими за мене. Командир нашого відділення був ровесником мого Павла, а я – найстаршим за віком. Але в армії нема: старший-молодший... Навіть якби Пашка мій не загинув, я все одно б під час повномасштабної війни пішов служити», – каже батько.

Сергій Ніконов бере участь в акції з вимогою знесення монумента командувачу повітряно-десантних військ СРСР Василю Маргелову в Дніпрі
Сергій Ніконов бере участь в акції з вимогою знесення монумента командувачу повітряно-десантних військ СРСР Василю Маргелову в Дніпрі

Після року служби чоловіка комісували через вік. Зараз він знову активно волонтерить і займається громадською роботою. А ще – працює в службі таксі, аби фінансово підтримувати доньку й онуків. Онук, племінник загиблого Павла, хоче піти шляхом старших членів родини: збирається вступати до військового ліцею.

Дружина, ділиться Ніконов, померла два роки тому – її підкосила смерть сина. Попри тяжкі особисті втрати він старається не втрачати віри в перемогу України у війні, каже Ніконов.

«Як буде виглядати наша перемога – не знаю. Та власне вона вже є. Чому? Бо основний посил Росії був який – щоб держави Україна взагалі не існувало. Але вона є. Складна, з окупованими територіями – але є. Є прапор, звучить гімн, бо хлопці не здаються, і волонтери – в строю», – зазначив він.

Вшанування пам'яті 49 військовослужбовців, загиблих у збитому під Луганськом літаку ІЛ-76. Дніпро, 14 червня 2016 року
Вшанування пам'яті 49 військовослужбовців, загиблих у збитому під Луганськом літаку ІЛ-76. Дніпро, 14 червня 2016 року

«Біль трансформувався в жагу справедливості»

Іляна Гайдук – сестра загиблого в Ілі-76 Іллі Гайдука. Його не стало за тиждень після дня народження, йому був 21.

Усі ці десять років, каже його сестра, для неї були роками боротьби. Дівчина була організаторкою й учасницею акцій жалоби й акцій-нагадувань, а також учасницею судових засідань у справі генерал-майора Віктора Назарова, який на момент трагедії був начальником Штабу АТО.

Під час акції пам'яті 49 десантників і членів екіпажу літака ЗСУ Іл-76, який був збитий у ніч на 14 червня 2014 року російськими гібридними силами при заході на посадку в аеропорт Луганська пострілом із ЗРК. На фото сестра вбитого десантника Іллі Гайдука – Іляна. Київ, 2019 рік
Під час акції пам'яті 49 десантників і членів екіпажу літака ЗСУ Іл-76, який був збитий у ніч на 14 червня 2014 року російськими гібридними силами при заході на посадку в аеропорт Луганська пострілом із ЗРК. На фото сестра вбитого десантника Іллі Гайдука – Іляна. Київ, 2019 рік

«Ці роки були роками боротьби. Цей біль – він трансформувався в жагу справедливості, в бажання, щоб більше таких втрат не було. Це була моя перша мета, коли я втратила рідну людину, – щоб такого більше не відбулося з нашими військовими. На жаль, мета не досягнута. Чи біль вщухає? Не вщухає, він трансформується», – зізнається Іляна.

Іляна Гайдук, сестра загиблого десантника Іллі Гайдука, у волонтерстві
Іляна Гайдук, сестра загиблого десантника Іллі Гайдука, у волонтерстві

Іляна каже, що досі не розуміє, чому суди двох інстанцій засудили високопосадовця Віктора Назарова до семи років в’язниці, а Верховний суд – відпустив.

В нашій армії, на жаль, панує радянський підхід: втрати особового складу вважають нормальними
Іляна Гайдук

«Винні не покарані, і більше того – вони нагороджені, вони виправдані в очах суспільства за допомогою засобів масової інформації.

Віктор Назаров став радником командувачів ЗСУ, тобто залишається знаковою фігурою в армії. Тому насправді я відчуваю повну зневіру. В нашій армії, на жаль, панує радянський підхід: втрати особового складу вважають нормальними. Можливо, коли ми переможемо в цій війні, ми почнемо розглядати такі справи», – вважає сестра загиблого десантника.

Ілля Гайдук
Ілля Гайдук

Дівчина також зазначає, що десять років без Іллі були тяжкими родини, батьки почали хворіти. У Кривому Розі, де народився і виріс Ілля, вважає сестра, він досі гідно не пошанований.

«Місцева влада Кривого Рогу тричі блокувала ухвалення рішення про перейменування вулиці на честь брата, хоча громадськість цю ідею підтримувала, були й громадські слухання, і петиція», – говорить Іляна.

Компенсації родинам загиблих

Родичі загиблих в літаку Іл-76 бійців отримали разові компенсації від держави.

Водночас ніяких відшкодувань після судових процесів вони не одержали, констатує адвокат Віталій Погосян. Він представляв інтереси родин загиблих десантників у двох судових процесах – справі генерала Віктора Назарова, якого підозрювали в службовому недбальстві, та справі трьох бойовиків проросійського угруповання «ЛНР», яких засудили за організацію теракту – заочно.

«По справі керівників угруповання «ЛНР» – задовольнили позови 38 потерпілих щодо сплати їм Плотницьким, Патрушевим, Гуреєвим по 500 тисяч гривень кожному. Це смішно… По справі Назарова – ви знаєте результат, його виправдали. Отже, Назаров отримав підвищення та стягнув з держави кошти, 600 тисяч гривень, за незаконне притягнення, а потерпілі нічого не отримали», – зазначив адвокат.

У Києві вшанували пам’ять жертв трагедії Іл-76, 14 червня 2019 року
У Києві вшанували пам’ять жертв трагедії Іл-76, 14 червня 2019 року

Суди і результати

У судах Дніпропетровщини упродовж кількох років слухали дві справи, пов’язані з авіакатастрофою та загибеллю десантників.

У квітні 2017 року Павлоградський міськрайонний суд на Дніпропетровщині визнав винним у справі про загибель 49 українських військовослужбовців у літаку Іл-76 генерал-майора Віктора Назарова, який на момент трагедії був начальником Штабу антитерористичної операції.

Його визнали винним у недбалому ставленні до служби, вчиненому в бойовій обстановці, що призвело до тяжких наслідків і присудили сім років ув’язнення. Назаров своєї провини не визнав, подав на апеляцію, а потім і на касацію.

Загалом справа Назарова розглядалася 5 років.

У травні 2021 року Верховний Суд виправдав генерала Назарова.

Після цього генерал попросив вибачення у родин загиблих. Він сказав, що обіцяв це зробити ще 2017-го року, коли було оголошене рішення суду першої інстанції, – як тільки його виправдають.

«Ми, керівники АТО, в той час, в тих умовах, в яких ми перебували, робили все можливе для того, щоб це не трапилось. На жаль, на практиці, це не завжди виходить», – сказав Віктор Назаров.

Генерал Віктор Назаров в Апеляційному суді Дніпра, 20 грудня 2018 року
Генерал Віктор Назаров в Апеляційному суді Дніпра, 20 грудня 2018 року
У тих умовах ми робили все можливе, щоб це не трапилось. На жаль, це не завжди виходить
Віктор Назаров

За його словами, за перші 5 місяців війни на Донбасі проросійські бойовики збили 21 український літальний апарат, загинуло 85 військовослужбовців. І це – «тягар, який ліг на плечі всіх командирів», сказав він. А також додав: які б рішення не ухвалювали військові командири різних рангів, завжди є ризик того, «що хоча б одна людина загине».

Після понад 20-ти збитих українських літаків у 2014 році Росія збила у липні в небі над Донеччиною пасажирський літак «Боїнг-777», що виконував рейс MH17. Тривалі міжнародні суди встановили, що літак був збитий проросійськими бойовиками із ЗРК «БУК».

У березні 2021 року Красногвардійський районний суд Дніпра засудив ватажка угруповання «ЛНР» Ігоря Плотницького і ще двох бойовиків за збиття літака Іл-76 до довічного ув’язнення. Їх судили заочно понад три роки. Також бойовиків зобов’язали компенсувати кожній сім’ї загиблих по 500 тисяч гривень моральної шкоди.

Справа щодо збитого Іл-76 також перебуває в Європейському суді з прав людини.

  • Зображення 16x9

    Юлія Рацибарська

    Журналістка-фрілансерка. Працюю кореспонденткою Радіо Свобода в Дніпрі з 2006 року. Народилась на Дніпропетровщині. Закінчила факультет систем і засобів масової комунікації Дніпровського національного університету – магістр журналістики. Писала для місцевих та загальноукраїнських газет і журналів, працювала новинкаркою та дикторкою на радіо, кореспонденткою та редакторкою сайту в інформагенції. Пишу, фотографую, надихаюсь історіями людей.

Форум

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG