Вибір редакції: світ
Росія хоче зняття санкцій в обмін на припинення вогню. ЄС не готовий
Протягом останніх тижнів, якщо дивитися на заяви, то Сполучені Штати, Україна та Росія розробляли схеми припинення вогню. Одна з них спрямована на захист енергетичної інфраструктури (за версією Росії) чи об'єктів енергетики та інфраструктури (за версією США), а інша – на зменшення військової активності в Чорному морі. Але що в реальності?
Путін виставив умови. І головна з них була публічно озвучена: послаблення санкцій. У заяві Кремля, оприлюдненій після підписання угоди про припинення вогню в Чорному морі 25 березня, Росія заявила, що дотримуватиметься угоди лише в тому випадку, якщо Захід частково скасує санкції, запроваджені після початку її повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році.
Ця вимога включає зняття обмежень на експорт добрив і страхових компаній, які його покривають, а також повторне підключення кількох російських банків до глобальної платіжної системи SWIFT.
Кілька лідерів ЄС вже відхилили прохання Москви, зокрема, під час зустрічі 27 березня в Парижі, де високопосадовці з понад 30-ти країн зібралися, щоб обговорити гарантії безпеки для України.
Коли я розмовляв із багатьма європейськими дипломатами, всі вони вказували на те, що в заяві Білого дому, оприлюдненій того ж дня, не було жодної згадки про послаблення санкцій.
Як сказав один посол ЄС, посилаючись на нещодавні переговори про припинення вогню в Ер-Ріяді:
«У Саудівській Аравії не було укладено жодної угоди про це, тож нам нема чого вирішувати»
Торговельні відносини ЄС з Росією
Очевидно, що європейці не були присутні на переговорах про припинення вогню, але вони мають досить вагомий вплив на російські санкції.
SWIFT – це бельгійська компанія, і ЄС вже відключив від SWIFT 23 російські банки, в тому числі такі великі, як «Сбербанк» і банк «Открытие».
Європейці також усвідомлюють, що торговельні відносини Росії з Європою глибші, ніж зі Сполученими Штатами.
Ще до повномасштабного вторгнення експорт США до Росії становив менше 0,5% від загального обсягу американського світового експорту. Для ЄС цей показник становив 6%, що еквівалентно 250 мільярдам євро.
Запровадження широкомасштабних санкцій ЄС вдарило по Москві ще сильніше. За оцінками відповідального за санкції в ЄС Девіда О'Саллівана, з початку 2022 року обмежувальні заходи позбавили Росію доходів на суму понад 450 мільярдів євро.
Чи розглядають європейці можливість хоча б часткового послаблення санкцій проти Росії?
Відповіді, які звучать найчастіше: просте «ні» або «ми відмовимося від цього».
Офіційні особи вказують на триваючі атаки Росії на Україну з використанням безпілотників і ракет, а також на висновки нещодавньої зустрічі ЄС, які сигналізують про потенційне посилення заходів, а не послаблення тиску.
Як зазначено в Основних результатах засідання Європейської Ради щодо України від 20 березня:
ЄС залишається готовим посилити тиск на Росію
«Європейський Союз залишається готовим посилити тиск на Росію, в тому числі за допомогою подальших санкцій та посилення виконання вже існуючих заходів»
Європейська комісія ще не запросила країни-члени ЄС на зустрічі для обговорення нового пакету санкцій, який став би сімнадцятим за останні три роки. Але вони розглядають такі питання, як закриття лазівок для обходу санкцій.
Фактор Угорщини
Висновки засідання Європейської Ради від 20 березня були схвалили 26 із 27 країн-членів ЄС.
Хто не приєднався? Угорщина, яка тривалий час критично ставиться до санкцій ЄС.
Це важливо, адже скасування секторальних санкцій ЄС вимагає одностайності, а її зараз просто немає.
Як зазначалося вище, багато країн-членів закликають до посилення санкцій, а не до послаблення. Але ось у чому заковика: кожні шість місяців, у січні та липні, весь пакет санкцій має бути продовжений – і це також вимагає одностайного схвалення.
Саме тут Угорщина, а можливо, й інші країни, можуть захотіти втрутитися і почати скорочення. У січні Будапешт погрожував повним блокуванням і дав зелене світло лише після того, як отримав письмові запевнення, що російська нафта продовжуватиме надходити до Угорщини.
Дипломати ЄС, з якими я спілкувався, вже побоюються того, як може виглядати липневе продовження санкцій і на які поступки їм, можливо, доведеться піти, щоб забезпечити накладання санкцій в цілому.
На черговому саміті ЄС наприкінці червня, ймовірно, відбудуться інтенсивні торги щодо цього питання, оскільки Угорщина розраховує на отримання більшої кількості заморожених коштів ЄС для себе. У той час як кілька країн-членів ЄС прагнуть розпочати переговори про вступ до ЄС з Києвом до літа – крок, який Будапешт досі блокував.
Підключення до SWIFT деяких банків і дозвіл на ввезення російських добрив на територію ЄС є, очевидно, в цьому плані є простіше простого. Але це, звісно, залежатиме від того, як виглядатиме ситуація в Україні на той час.
Знову «метод салямі»
Однак очевидно одне: незважаючи на негайну відмову європейських дипломатів, Москва посіяла зерно.
Як сказав Радіо Свобода один європейський дипломат:
«Я вважаю, що росіяни вдалися до розумного «методу салямі». Вже на переговорах про припинення вогню вони висувають далекосяжні вимоги, які, насправді, більше підходять для обговорення всеосяжної мирної угоди. Цього разу саме ми повинні бути «трансакційними» і віддавати цей потужний інструмент лише за справедливу ціну».
Тож якою може бути ця справедлива ціна?
У певному сенсі європейські чиновники чекатимуть на відповідь від Києва. Але, за словами тих, з ким я розмовляв, контури можуть включати обмежене послаблення санкцій в обмін на заморожування лінії фронту, невизнання окупованих територій російськими, продовження західних військових поставок в Україну з можливістю застосування санкцій у відповідь у разі порушення.
Питання в тому, чи зможуть Брюссель і Київ змусити Москву погодитися на таку угоду і що про неї подумають Сполучені Штати.
Переглянути всі оновлення за день
Сміх крізь сльози: над чим жартує білоруська стендаперка в еміграції
Марго Бафф
Під час гумористичного шоу стендаперки, яка виступає під сценічним псевдонімом «Зла Саша», глядачі вибухають сміхом. Артистка порівнює політику США з репресіями в її рідній країні, Білорусі. Сам захід відбувається у Вільнюсі.
«Вони перевіряють телефони на кордоні [США], і заарештовують людей за протести… Що я на це скажу? Ха-ха-ха, хіба це вперше?»
Справжнє ім’я стендаперки – Саша Гуща. Вона опирає свій гумор на тому, що їй довелося пережити.
У дитинстві дівчина отримала значні опіки рук і обличчя під час пожежі в будинку. У 2020 році її поранили під час силового розгону у Білорусі акцій протесту проти оголошення Олександра Лукашенка переможцем президентських виборів.
Саші довелося поїхати зі своєї країни.
Чорний гумор
«Здебільшого я використовую чорний гумор», – розповідає вона телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю Голосу Америки.
«Коли починаю свій виступ, підходжу до мікрофона на сцені і кажу: «Привіт, мене звуть Зла Саша. Я з Білорусі. Я колишня чемпіонка Білорусі з гри «Камінь-ножиці-папір».
Цей жарт апелює до її зовнішнього вигляду: глядачі бачать, що пальці дівчини так і не відновилися після отриманих ушкоджень. Саша перенесла 39 операцій і не боїться жартувати над своєю зовнішністю.
«Я не зустрічаюся з чоловіками, тому що я в такому стані», – каже вона аудиторії. Після паузи завершує жарт: «Це називається мати стандарти».
«Мені дуже подобається ця дуальність: я намагаюся жартувати смішно, щоб люди отримували задоволення, але водночас закладаю дрібку дискомфорту», – розповідає артистка.
Що підтримує в еміграції
Гуща каже, що в дитинстві її дражнили та знущалися над нею. Тепер, додає дівчина, люди підходять до неї і вимагають розповісти, що з нею сталося.
Якось на прийомі в Міністерстві охорони здоров'я Білорусі хтось запропонував віддати її в дитячий будинок.
Але згодом дівчина отримала повну медичну допомогу завдяки благодійниці з білоруської громади в США.
«Вона нас повністю спонсорувала кілька років, надсилала нам гроші на авіаквитки, проживання, харчування», – розповідає Гуща.
У 2020 році дівчина долучилася до політичних протестів. Масові акції охопили Білорусь після того, як президент Олександр Лукашенко оголосив про перемогу на виборах, які багато хто вважав сфальсифікованими.
Лукашенко відповів жорстоким розгоном з боку сил безпеки: відбулися масові арешти й побиття, кілька людей загинуло.
У 2022 році Гуща, як і багато інших білорусів, покинула рідну країну. Тепер живе в Литві.
І, як каже сама Саша, вона тримається завдяки гумору.
Папа Франциск: віхи життя, акценти папства й оцінка війни Росії проти України
Мерхат Шаріпжан, Рей Ферлонг
Папа Франциск, до обрання Хорхе Маріо Берґольйо, народився у столиці Аргентини Буенос-Айресі. У 2013 році його обрали 266-им папою Римсько-католицької церкви, і він став першим латиноамериканцем, який посів престол Св. Петра, першим єзуїтом серед пап та першим із понтифіків, хто народився за межами Європи за понад тисячоліття.
Спочатку Берґольйо, син італійських емігрантів, працював хіміком-технологом. Але у 1958 році він вирішив пов'язати свою долю із церквою і долучився до ордену єзуїтів.
Через 11 років його посвятили у священники.
Із 1973-го до 1979 року Берґольйо був суперіором (очільником) єзуїтів Аргентини.
У 1998 році його призначили архиєпископом Буенос-Айресу.
Через три роки папа Римський Іван Павло ІІ ввів його до Колегії кардиналів.
У 2013 році, після відставки папи Бенедикта XVI, конклав кардиналів обрав Хорхе Маріо Берґольйо новим папою Римським. Він обрав ім’я Франциск на честь святого Франциска Ассізького, що мало символізувати «прихильність до смирення та бідних».
Акценти Франциска
Під час свого папства папа Франциск робив акцент у своїх заявах на милосерді, соціальній справедливості та турботі про довкілля.
У 2015 році Папа Франциск видав енцикліку «Laudato si» (українською: «Хвала Тобі»), закликаючи до глобальних дій щодо зміни клімату та турботи про довкілля.
Франциск також посилив міжконфесійний діалог, зокрема підписавши Документ про людське братерство з Великим Імамом мечеті Аль-Азгар в Єгипті, Ахмедом Мухаммедом аль-Таїбом у 2019 році – історичну угоду, яка сприяє миру та співіснуванню між різними конфесіями.
Папа Франциск був відомий своїм пастирським підходом, виступаючи за «бідну Церкву для бідних» і простягання руки допомоги маргіналізованим громадам.
Він доклав зусиль для реформування фінансової системи Ватикану та боротьби з сексуальними зловживаннями католицьких священнослужителів.
У 2025 році він опублікував свою автобіографію «Надія», в якій розповів про своє життя і папську місію.
В останні роки життя здоров'я папи Римського значно погіршало. У 2021 і 2023 роках він переніс дві операції у черевній порожнині. Також папа Франциск мав проблеми з опорно-руховим апаратом і часто пересувався на візку.
Незважаючи на це, стверджують у Ватикані, Франциск дотримувався суворого графіка, продовжував виконувати свої пастирські обов'язки та здійснювати міжнародні подорожі.
На початку 2025 року Папу Франциска госпіталізували з полімікробною інфекцією дихальних шляхів, яка переросла в подвійну пневмонію. Його стан вимагав тривалого перебування у лікарні.
Попри це, папа Франциск виголосив традиційне великоднє благословення Urbi et Orbi (Місту та світові) 20 квітня.
«Щасливого Великодня», – сказав аргентинський понтифік слабким голосом зі свого інвалідного візка на балконі базиліки Святого Петра.
Але вже 21 квітня у Ватикані повідомили, що 266-ий папа Римський Франциск помер.
Йому було 88 років.
Після цього повідомлення віряни почали збиратися на площі Св. Петра у Римі.
Папа Франциск і війна Росії проти України
У останній із щорічних молитов «Ангел Господній» папи Франциска прозвучало, що третя річниця повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого є «болючою і ганебною подією для всього людства».
Він також висловив «солідарність із замученим українським народом».
Аналітики вважають, що ця заява понтифіка була його останньою спробою надати Ватикану голос щодо розв'язаної Росією війни проти України.
Хоча попередні заяви папи Франциска, загалом можна трактувати як заклик до росіян і українців помиритися, що категорично не сприймали в Україні.
Особливу критику викликала заява у березні 2024 року, в якій Франциск закликав Україну знайти «мужність підняти білий прапор» для мирних переговорів з Росією.
Пізніше папа Римський сказав, що «першою умовою» миру є те, щоб Росія «припинила свою агресію».
Однак, протягом свого папства Франциск загалом уникав конкретної критики на адресу Росії через її повномасштабну агресію проти України. Це викликало розчарування.
У червні 2022 року папа Франциск хоч і засудив «жорстокість» російських військ, ала разом з тим припустив, що війна була «можливо, якимось чином спровокована». Це прямо перегукується із головною тезою Кремля, який бездоказово звинувачує Україну в тому. що саме вона спровокувала велику війну.
- Засудивши агресивні дії Москви, Франциск проте ніколи прямо не згадував Путіна, і весь час намагався дотримуватися лінії рівновіддаленості або рівнонаближеності до «стражденного» українського народу та до «великого російського народу». Це викликало невдоволення українців – жертв російської збройної агресії.
- Навесні 2022 року, після початку повномасштабної агресії Росії проти України – з бомбардуванням та обстрілами усієї території і вторгненням російської армії по всій довжині сухопутного і морського російсько-українського кордону, папа Римський Франциск схвалив проведення напередодні Великодня Хресної дороги за спільної участі українки й росіянки, що мало символізувати примирення. Офіційний Київ назвав цей крок обурливим. У 2023 році під час тієї ж події влаштували подібну сцену за участі українського та російського юнаків. «І знову спроба прирівняти жертву й агресора», – відреагували у МЗС України.
- Президент України Володимир Зеленський зустрічався із папою Франциском у Ватикані: у травні 2023 року і у жовтні 2024 року під час офіційного візиту до Італії.
- Керівництво України неодноразово запрошувало Франциска відвідати Україну. Але він так і не приїхав.
У «коаліції охочих» щодо України важке завдання – планувати без плану миру
Масштабна війна Росії проти України триває вже четвертий рік, а європейські союзники тим часом тихо формують «силу стримування» на випадок припинення вогню. Але без мирної угоди – і чітких зобов’язань – залишаються серйозні питання: що саме планується, коли й як?
Серед дипломатів «коаліцію охочих» щодо України жартома називають «коаліцією тих, хто чекає».
Утворена на початку березня 2025 року для створення військової місії в Україні, яка мала б підтримати мирний план, що завершив би повномасштабне вторгнення Росії, коаліція поки що залишається туманною. До неї входять переважно європейські країни НАТО, а також Австралія, Канада, Японія та Нова Зеландія.
Раніше цього місяця спільна французько-британська технічна група приїхала до України, щоби оцінити потреби Києва щодо так званої «сили стримування». А 10 квітня міністри оборони країн коаліції вперше зібралися в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі.
Очікується, що на рівні лідерів коаліція зустрінеться в Києві 9 травня.
Однак попри всі ці зустрічі й гучні заяви, досі майже нічого конкретного не вирішено – переважно через надто багато невідомих чинників. Яким буде можливе припинення вогню? Яку роль відіграватимуть США? І, навіть якщо про це не хочуть говорити відкрито: які будуть правила бою?
Європейські дипломати, з якими спілкувалося Радіо Свобода, описали перші тижні роботи коаліції як «обережне планування», «впорядкування справ» або створення «сценаріїв «що як». «Або «що коли», якщо хочете, щоб я був оптимістом», – додав один із дипломатів.
Очікування та відповіді
Париж і Лондон – які фактично очолюють цей процес – 11 квітня розіслали всім учасникам анкету з питанням, які ресурси кожна країна готова надати: літаки, кораблі, дрони або навіть піхотинців.
Відповіді мали надійти до 18 квітня, і після їхнього аналізу теоретично можуть з’явитися конкретні часові рамки та сценарії.
Хоча вже окреслено кілька базових моментів.
Дипломати повідомили, що основна ідея – розгортання місії на п’ять років. Перші війська мали б прибути до України протягом 72 годин після оголошення повного припинення вогню. Але вони не перебуватимуть біля зони конфлікту.
За словами одного дипломата, ймовірно, буде створено буферну зону навколо лінії фронту (можливо, під наглядом ООН), за якою стоятимуть українські війська, а ще далі – війська коаліції.
Охорона неба
Є різні ідеї щодо того, що саме могли б робити такі сили.
Один із варіантів – охорона критичної інфраструктури на заході України. Зокрема, створення «безпечної зони» навколо Львова для посадки літаків. Для цієї повітряної складової Франція та Британія мають потужні ВПС, але можуть долучитися й Нідерланди.
«Якщо ми говоримо про безпечне небо, то очевидно, що з нинішніми можливостями Україна не може впоратись із цим самостійно», – сказав міністр оборони Нідерландів Рубен Брекельманс.
«Сказати, скільки техніки ми можемо надати – відносно легко. Наприклад, ми маємо F-35 і знаємо, скільки з них можна розгорнути. Але складніше – створити всю місію та чітко визначити її повітряну частину».
Ще одна амбітна ідея – присутність коаліції на «флангах» України, тобто біля кордону з Білоруссю або навколо Одеси.
Присутність на півночі була б логічною з огляду на масштабні російсько-білоруські військові навчання, які заплановані на осінь 2025 року. А присутність біля Одеси пов’язана з морським компонентом, який наразі виглядає найбільш розробленим.
На зустрічі в Брюсселі 10 квітня Туреччина заявила, що готова взяти на себе відповідальність за цей напрям. Анкара могла б дбати про безпечні зернові маршрути, розміновувати Чорне море й виступати як головна країна багатонаціональних морських сил у регіоні.
Скільки іноземних військових може бути в Україні?
Дипломати називають цифру близько 30 тисяч військових, хоча зауважують, що це «ідеальний сценарій, якого важко досягти».
Фактично це дві повноцінні військові дивізії. Але для ротації потрібно ще 90 тисяч резервістів.
Чи зможе коаліція зібрати щось подібне?
Проблема в тому, що більшість країн не готові до зобов’язань через невизначеність щодо припинення вогню між Росією та Україною.
Франція і Велика Британія очолюють процес. Балтійські країни (Естонія, Латвія, Литва) підтримують. Бельгія, Данія, Нідерланди – «проактивні». Німеччина поки зайнята внутрішніми питаннями. Польща та Чехія – орієнтуються на вибори. Країни на фронті не хочуть відправляти військових далеко від дому.
«Більшість країн відвідують зустрічі, але перебувають у режимі слухача», – поділився один дипломат після брюссельського саміту Росія та США.
Два «слони в кімнаті» – це США і Росія. Франція наполягає, що США не потрібні як «гарант», але інші вважають, що Америка критично важлива хоча б для логістики й розвідки.
Без американської допомоги Європа не зможе здійснити масштабну операцію: потрібні літаки, супутникові знімки. Хоча Британія й Франція мають хорошу розвідку, лише США можуть надати найсучасніші супутникові дані.
Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп не дав ніяких гарантій щодо участі США. Та й важко чекати зобов’язань від Вашингтону, коли в самих європейців немає чіткого плану.
А як же Стаття 5?
Втручання США може означати не лише технічну допомогу, а й участь у захисті військ.
Міністр оборони Естонії Ханно Певкур наголосив: «Ми повинні чітко розуміти: жоден солдат – український чи європейський – не має йти в бій, не знаючи, що за його спиною є підтримка».
Ключове питання – як діяти, якщо Росія атакує західні сили? Чи відповідатимуть вони вогнем?
Хоча ця місія не є операцією НАТО, ведуться розмови, що вона може бути покрита Статтею 5 Північноатлантичного альянсу.
Чи означає це повномасштабну війну НАТО з Росією? Не обов’язково. Один посол зазначив: відповідь може бути обмеженою – наприклад, по позиціях в окупованих районах України.
Варіант «Їжака»
Для багатьох усе це – гра з вогнем. Тому все більше країн схиляються до альтернативного плану: «опція їжака» – тобто максимально озброїти Україну, щоби вона могла самостійно стримувати Росію.
«Єдине питання зараз – не скільки європейських солдатів буде в Україні, а які озброєння й фінанси отримає українська армія», – сказав один європейський військовий планувальник.
Інший дипломат підтвердив: «Багато країн бачать це як найкращий варіант – замість того, щоб ризикувати життями своїх солдатів в Україні».
Китай посилює позиції на світовому ринку рідкісноземельних металів
Світові поставки рідкісноземельних елементів, важливої групи з 17 елементів, які використовуються у всьому: від акумуляторів електромобілів до життєво важливих оборонних технологій, здебільшого контролюються Китаєм.
Їхні назви важко вимовляти, вони необхідні для сучасного виробництва і все частіше опиняються в центрі ескалації торговельної війни між Сполученими Штатами та Китаєм.
Зараз Пекін прагне використати цей стратегічний важіль на тлі зростаючого торговельного конфлікту і посилення напруженості у відносинах з Вашингтоном.
У відповідь на нещодавнє запровадження мит Китай обмежив продаж до Сполучених Штатів семи рідкісноземельних елементів. Хоча це не пряма заборона, але цей крок вимагає від виробників подавати заявки на отримання від китайського уряду експортних ліцензій. У відповідь зростає занепокоєння, що це призведе до шокових змін ціни і пропозиції, які можуть особливо сильно вдарити по американських оборонних компаніях.
Чим нафта була для 20-го століття, тим рідкіснооземельні мінерали є для 21-гоШон МакФейт
«Чим нафта була для 20-го століття, тим рідкіснооземельні мінерали є для 21-го», – каже Шон МакФейт, ад’юнкт-професор Школи громадянства та публічної політики ім. Д.Максвелла при Сірак’юському університеті. «Мікрочіпи, зелені технології та квантові обчислення потребують рідкісноземельних металів, а Китай має найбільшу їх кількість. Це імператив національної безпеки, який виходить за межі фондового ринку».
Пекін контролює понад дві третини світового видобутку рідкісноземельних елементів і понад 90% переробних потужностей. Китай також фактично утримує монополію на світову переробку важких рідкісноземельних елементів, які використовуються в оборонному секторі США для виготовлення потужних магнітів, необхідних для виробництва винищувачів, військових кораблів, ракет, танків та лазерів.
Поки що невідомо, як саме Китай впроваджуватиме ці нові обмеження, але у звіті Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), вашингтонського аналітичного центру, попереджається, що вони, ймовірно, призведуть до паузи в експорті, оскільки Пекін встановлює систему ліцензування, і спричинять перебої в постачанні для деяких американських фірм, зокрема, тих, що працюють у секторі національної безпеки.
«Сполучені Штати особливо вразливі до цих ланцюгів поставок, – йдеться у звіті від 14 квітня. – Наразі в Сполучених Штатах не відбувається видобутку важких рідкісноземельних елементів».
Як Китай обмежує видобуток рідкісноземельних металів?
Нові експортні обмеження стосуються семи середніх і важких рідкісноземельних елементів, які відіграють важливу роль в оборонному секторі: самарію, гадолінію, тербію, диспрозію, лютецію, скандію та ітрію.
Ітрій, наприклад, використовується як високотемпературне покриття для реактивних двигунів, що запобігає їхньому розплавленню під час польоту.
Аналітики кажуть, що Пекін прагне використати цю залежність.
Хоча Пентагон і американські компанії зберігають запаси, вони, за оцінками, не є достатньо великими, щоб витримати тривале порушення ланцюга постачання. На додаток до заборони на самі елементи, Пекін також вніс 16 американських компаній (усі з яких, за винятком однієї, працюють в оборонній та аерокосмічній галузях) до списку експортного контролю, обмеживши їх в отриманні товарів подвійного призначення, враховуючи рідкісноземельні елементи.
Дімітар Георгієв, доцент Сірак’юського університету, каже, що розглядає останні обмеження радше як крок Пекіна, який сигналізує «про його здатність призупинити цей експорт у разі подальшої ескалації торговельної війни».
«Важливо пам’ятати, що більшість імпортерів вже деякий час занепокоєні цим, тому, ймовірно, мають запаси принаймні на кілька місяців», – сказав він.
Проте ці заходи і здатність їх посилювати є для Китаю потужним інструментом. Домінування Пекіна на ринку дозволяє йому не лише обмежувати пропозицію, але й диктувати ціни, що дає йому змогу підвищувати ціни для певних споживачів або знижувати поставки рідкісноземельних металів, які він не контролює, утримуючи ціни на низькому рівні.
Це було видно з попередніх заходів, вжитих Китаєм. У 2023 році Пекін обмежив експорт галію та германію, які використовуються в мікросхемах, радарах і супутниках. За цим послідувала повна заборона на їх експорт до США в грудні 2024 року.
Відтоді ціни злетіли до небес, а світовий ринок розколовся. За даними консалтингової компанії Project Blue, галій, куплений у західних країнах, у два-три рази дорожчий за той, що купується в Китаї.
Звіт CSIS також попереджає, що китайський експортний контроль становить пряму загрозу боєготовності збройних сил США, що посилює занепокоєння законодавців і аналітиків щодо відставання США у сфері оборонного виробництва.
«Навіть до останніх обмежень оборонно-промислова база США працювала з обмеженими потужностями і не мала можливості нарощувати виробництво, щоб задовольнити попит на оборонні технології», – йдеться у звіті.
Автори доповіді наводять оцінку, зроблену офіційним представником Повітряних сил США в 2022 році, що Китай отримує передові системи озброєнь і обладнання в п’ять-шість разів швидше, ніж Сполучені Штати.
«Подальші заборони на імпорт критично важливих мінеральних ресурсів лише збільшать розрив, дозволяючи Китаю зміцнювати свій воєнний потенціал швидше, ніж США», – підсумовують автори звіту.
Як можуть відповісти США?
Зіткнувшись з тиском з боку Китаю, експерти кажуть, що Сполученим Штатам необхідно запровадити політику, спрямовану на підтримку виробництва всередині країни, і шукати нові джерела за кордоном.
Ще в 1980-х роках Сполучені Штати були лідером з видобутку рідкісноземельних елементів, але зростання цін призвело до того, що на початку 2000-х років шахта Mountain Pass в Каліфорнії – їхній флагман – була закрита.
Відтоді ця шахта була знову відкрита, і наступні адміністрації США, в тому числі Трампа під час його першої президентської каденції, виділяли інвестиції на видобуток і збагачення рідкісноземельних металів.
Давайте не будемо встановлювати тарифи на те, що нам потрібно для розбудови нашої інфраструктуриДеніел О’Коннор
Але наздогнати Китай у видобутку рідкоземельних елементів, а також інших важливих корисних копалин – справа трудомістка і дорога. Деякі працівники галузі також заявили, що інші частини тарифів, запроваджених Трампом, можуть мати зворотний ефект, що ускладнить швидке нарощування видобутку рідкісноземельних елементів.
У подкасті Rare Earth Exchanges підприємець Деніел О’Коннор заявив, що такі обкладені митом матеріали, як сталь і алюміній, мають вирішальне значення для видобутку і переробки. «Давайте не будемо встановлювати тарифи на те, що нам потрібно для розбудови нашої інфраструктури», – сказав він.
На цьому тлі Сполучені Штати також намагаються забезпечити постачання з-за кордону: адміністрація Трампа прагне отримати більший доступ до рідкісноземельних та інших критично важливих мінералів у Гренландії та Україні, де Київ і Вашингтон, за повідомленнями, близькі до досягнення домовленостей.
Вашингтон також спонсорує нові шахти в Бразилії та Південній Африці. А також фінансує перший великий завод з переробки важких рідкісноземельних металів за межами Китаю, в Техасі – хоча пройдуть роки, перш ніж він зможе показати результати.
Тим часом, як очікується, Пекін продовжуватиме згортати експорт своїх рідкісноземельних металів на тлі загострення напруженості у відносинах з Вашингтоном.
«Це стало частиною стратегії Пекіна у протистоянні з Вашингтоном», – написав 14 квітня Ніл Ширінг, головний економіст Capital Economics.
«Використання як зброї цього контролю над критично важливими корисними копалинами і гонка інших країн за альтернативними поставками – це буде головною ознакою зруйнованої глобальної економіки».
Продажі Tesla у світі падають. Чому ж в Україні попит зростає?
Глобальні продажі Tesla різко впали протягом першого кварталу 2025 року через обговорення ролі Ілона Маска в політиці США, але його електромобілі залишаються затребуваними в Україні.
У чому причина?
Що зробило електромобіль доступнішим
Хоча глобальні продажі Tesla різко впали протягом першого кварталу 2025 року, продажі електромобілів Tesla в Україні зросли. Посилення конкуренції з боку недорогих китайських виробників електромобілів зробило ціни на Tesla доступнішими для деяких українських споживачів.
За даними Асоціації автовиробників України, у лютому та березні спостерігалося зростання попиту на електромобілі, лідером з продажу вживаних електромобілів є Tesla.
У дилерському центрі в Києві Анатолій Трепак, нещодавній покупець Tesla, розповів, що він ще звикає до їзди на своєму новому автомобілі.
«Це великий крок у порівнянні зі Skoda Superb, але це те, чого я хотів», – каже він.
Український таксист розповів, що заплатив лише 18 000 доларів за вживану Tesla. Ціна різко знизилася, порівняно з попередніми роками.
«Два-три роки тому жодна [вживана] Tesla не продавалася б менш ніж за 40 000 доларів. Зараз можна купити пристойну машину за 20 000 доларів», – мовить Богдан, продавець автомобілів у Києві.
«Тепер більше людей можуть собі це [авто] дозволити», – додає він.
Подяка для Маска
Автомобілі Tesla стали об’єктами вандалізму в США та Європі через негативну реакцію на роль генерального директора Ілона Маска в політиці США. У дилерському центрі Богдан стоїть біля стіни, завішаної фотографіями автомобілів Tesla, які продаються. Поруч із фотографіями в кутку до стіни поставили картонну вирізку Маска, «щоб він міг думати про свою поведінку, твіти та інше», як каже Богдан.
Київський автодилер розповідає, що деякі власники зараз хочуть продати свої Tesla. Інші, натомість, не поспішають. Такі власники почали розміщувати на своїх автомобілях жартівливі наклейки на бампери. На одній наклейці написано: «Я купив цю Tesla до того, як Ілон збожеволів».
Власник Tesla Анатолій Трепак каже, що не асоціює Маска з компанією Tesla.
«Маск добре попрацював, створивши автомобіль і компанію, і я дякую йому за це, але ні за що інше, – каже чоловік. – Він мав залишити свою думку при собі».
«Закріплення страху»: Угорщина здійснила правовий наступ на ЛГБТК і свободу зібрань – правозахисники
Угорська служба Радіо Свобода
Парламент Угорщини, попри тривалі і масові акції протестів, схвалив 15-ту поправку до конституції країни, що, серед іншого, обмежує свободу зібрань та фактично забороняє проведення ЛГБТ-прайду. Парламентська опозиція протестувала під час голосування, перекриваючи гудками слова спікера, а на вулиці свою незгоду виражали учасники протестів, пише угорська служба Радіо Свобода.
У чому ж суть цих обмежень? Чому вони спричинили протести? І які прогнози на розвиток подій в Угорщині?
ЛГБТК+ спільнота Угорщини, кажуть її представники, не залишаться осторонь протестів проти нової поправки до конституції Угорщини, яка загрожує кримінальним переслідуванням тим, хто відвідує публічні заходи.
Права популістська партія прем'єр-міністра Віктора Орбана «Фідес» підтримала цю законодавчу зміну – одну з понад десятка ухвалених за останні роки і спрямованих проти інакомислення, свободи слова та освіти.
Поправка, ухвалена 14 квітня, офіційно забороняє публічну демонстрацію гомосексуальності та гендерного розмаїття і затверджує повноваження поліції використовувати технологію розпізнавання облич.
Прихильники закону просували його як необхідний для захисту «фізичного, розумового і морального розвитку дітей» – але міжнародні правозахисні групи стверджують, що він порушує основні громадянські права на свободу вираження поглядів.
Поправка також закріплює на законодавчому рівні визнання лише двох статей, забезпечуючи конституційну основу для заперечення гендерної ідентичності деяких людей в Угорщині.
Крок проти права на зібрання?
Тим часом підтримка ЛГБТК+ спільноти з боку громадськості в Угорщині тільки зростає, за словами адвокатки Естери Полгарі з Товариства «Капелюшник», неурядової організації, яка представляє інтереси жертв дискримінації через їхню сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність.
«Я думаю, що (ЛГБТК+ спільнота – ред.) отримала ширшу підтримку з боку самого суспільства, – сказала вона в інтерв'ю Радіо Свобода. Це також пов'язано з великим невдоволенням серед людей. Вони не задоволені тим, як ідуть справи»
Я думаю, що ЛГБТК+ спільнота отримала ширшу підтримку з боку самого суспільства
У відповідь на нові обмеження протести в Будапешті стали креативними, запустивши сатиричний марш із закликом до більшого конформізму. Демонстранти були одягнені в сіре замість райдужних кольорів минулих прайдів у місті.
30-та річниця Будапештського прайду все ще запланована на 28 червня, коли міжнародні прихильники, як очікується, пройдуть маршем разом з місцевими жителями.
Нова поправка ще не має практичного впливу на свободу вираження поглядів в Угорщині, сказала Полгарі, додавши, що її буде важко застосувати через розпливчастість формулювань.
«Ніхто не розуміє, і я, як юристка, не можу визначити, що є демонстрацією або просуванням гомосексуальності та гендерного різноманіття», – сказала вона.
«Послаблення захисту прав людини»
Журналіст Радіо Свобода Пабло Горонді сказав, що ця поправка є частиною стійкого прогресу заходів, що обмежують інакомислення і публічні зібрання.
«Насправді це один з декількох кроків, це останній крок кампанії уряду Орбана, можна сказати, проти геїв, ЛГБТК+ спільноти», – сказав Горонді.
За словами Горонді, нові репресії можуть мати наслідки далеко за межами організаторів Будапештського прайду.
«Ця поправка насправді є кроком проти права на зібрання. Тож не лише для гей-спільноти, але й для будь-кого, проти кого уряд може виступати або хто, на його думку, має меседж, який уряд не схвалює, або з якихось причин не хоче бачити публічно просунутим», – каже Горонді.
Ця поправка насправді є кроком проти права на зібрання
Правозахисна група Угорський Гельсінський комітет назвала цю поправку засобом «законодавчого закріплення страху» в країні.
У заяві групи йдеться: «Ці закони є значною ескалацією зусиль уряду, спрямованих на придушення інакомислення, послаблення захисту прав людини і зміцнення своєї влади».
«План Б», щоб обійти угорське вето: як ЄС планує продовжувати санкції проти Росії
Розширення санкцій проти Росії стало одним із найгостріших питань для Європейського союзу, особливо цього року. А те, що Угорщина протистояла цим санкціям, змушує чиновників у Брюсселі хвилюватися: чого очікувати під час наступного продовження в липні?
То чи може ЄС продовжити санкції проти Росії, попри шантаж Угорщини?
Чи спокуситься Європа на скорочення санкцій?
Такі продовження санкцій відбуваються кожні шість місяців. Їх поділяють на дві групи: секторальні санкції, як-от заборона на імпорт різних російських товарів, і санкційні списки, що передбачають заборону на видачу віз і заморожування активів понад 2500 російських осіб і компаній.
Секторальні санкції зазвичай поновлюють у січні та липні, а списки – у березні та вересні. Усього це чотири рішення на календарний рік, і всі вони повинні бути ухвалені одноголосно 27 країнами-членами ЄС.
Як у січні, так і в березні Угорщина, яка тривалий час критикувала санкції ЄС проти Кремля, починала розмови про своє вето. Зрештою Будапешт дав зелене світло, але не без певних поступок з боку Брюсселю.
Представники ЄС у Брюсселі розповіли журналісту Радіо Свобода, що вже є занепокоєння щодо майбутнього розширення секторальних санкцій у липні – і того, що може вимагати Будапешт.
Питання ускладнюється ширшою розмовою про політику санкцій Заходу щодо Москви та поточні переговори про припинення вогню між Росією, Україною та Сполученими Штатами.
Пом’якшення санкцій у тій чи іншій формі висували перед Кремлем як потенційний «пряник» – принаймні з боку Вашингтону. Хоча європейці, які не беруть участі в переговорах, поки що відкинули цю ідею.
Питання в тому, чи такі дискусії ще триватимуть улітку.
«Три місяці – це ціле життя в політиці, і до того часу [президент США Дональд] Трамп може втомитися від Росії та натомість посилювати санкції», – розповів один чиновник ЄС, з яким спілкувався журналіст Радіо Свобода. Хоча водночас співрозмовник визнав, що в інших країн ЄС може виникнути спокуса скоротити масштаби [санкцій].
За словами дипломатів, постійна загроза трансатлантичної торговельної війни, що вдарить по економіках країн ЄС, може знову спричинити заклики до пом’якшення санкцій щодо російського газу, алюмінію, сталі і ширшої торгівлі з Москвою.
Який запасний план Європи щодо санкцій?
Щоб обійти потенційне вето Угорщини цього літа або запобігти тому, щоб інші країни-члени ЄС могли вибірково усувати певні деталі з санкційної політики, найвидатніші юристи в Брюсселі зараз вивчають юридичні тексти, щоб розробити «план Б». Це потрібно на випадок, якщо «план А» – «чисте» продовження санкцій – виявиться неможливим у липні.
І могли б знайти таке рішення.
Цю ідею вже висловлювали, коли в розпалі був процес оновлення санкційних списків у березні. Його досі не перевірили, тож сумнівно, чи він цілком законний.
Це теж складно, принаймні для тих, хто не входить до «брюссельської бульбашки».
Але виглядає це так: санкції ЄС складаються з двох юридичних документів – рішення та регламенту. Їхні тексти по суті ідентичні й функціонують разом; держави-члени погоджуються та ухвалюють рішення, яке потім втілюється як регламент.
Регламент належить продовжувати кожні шість місяців одноголосно, а рішення – ні. Фактично рішення залишається в силі, якщо уповноважена більшість не проголосує за його скасування.
Це означатиме, що санкції можуть залишатися в силі без потреби в офіційному продовженні. Такий крок унеможливить для Угорщини «шантаж» решти групи.
За словами дипломатів, з якими спілкувався журналіст Радіо Свобода, це крайній запасний варіант – і тимчасовий.
Угорщина та потенційно інші, ймовірно, подадуть на ЄС до суду через це, оскільки такий підхід буде безпрецедентним. Як сказав один дипломат:
«Це відбувалося на дуже хиткій юридичній основі, оскільки ми завжди використовували одностайність для продовження санкцій – саме так це завжди працювало».
Але в розробці є й інші запасні плани. Можливо, найбільш очевидним є те, що Європейська комісія запропонує додаткові санкції в найближчі тижні. Це стане сімнадцятим пакетом санкцій із моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Але хитрість у тому, що ці нові санкції насправді не будуть ухвалені. Натомість відбуватимуться торги в обмін на те, що Угорщина погодиться на продовження загальних санкцій.
У цьому сценарії Будапешт міг би претендувати на перемогу в тому, що нові санкції не ухвалять, а чинні триватимуть до кінця року.
Інший можливий шлях – дозволити скасувати дію санкцій, але компенсувати це підвищенням мит для Росії в усіх еквівалентних секторах економіки. Таке рішення не вимагає одностайності, тому може бути успішним. Але що блок робитиме, наприклад, з усіма експортними обмеженнями, які він уже наклав на Росію?
Один із варіантів – дозволити закінчити термін дії санкцій ЄС, але повторити ті самі заходи на національному рівні. Однак далеко не всі країни-члени мають національне законодавство про санкції і натомість покладаються на європейську структуру. Як наслідок, впровадження дуже скоро стане неоднорідним і непослідовним у всьому блоці.
Існує ще одна потенційна дилема. Крім продовження санкцій, більшість країн-членів ЄС хочуть, щоб блок почав переговори з Україною про вступ не пізніше червня.
Це означає, що потрібно буде подолати ще потенційне вето Угорщини приблизно одночасно із санкційним.
Цілком можливо, що деякі заморожені кошти ЄС, які раніше ну біли надані Будапешту через занепокоєння верховенством права, доведеться надати, щоб вирішити дві проблеми.
Угорщина в особі очільника уряду Віктора Орбана і голови дипломатії Петера Сійярта неодноразово демонструвала своє прихильне ставлення до Кремля. Від початку повномасштабного російського вторгнення Будапешт робить заяви, які суперечать загальній позиції ЄС про підтримку України.
Судовий процес над колишнім президентом Косова щодо воєнних злочинів досягнув важливого етапу
Дорунтіна Бафтіу
ПРИШТИНА – Упродовж більш ніж двох років прокурори Косова збирали докази, допитували десятки свідків, вибудовуючи свою аргументацію, чому колишній президент Хашим Тачі має бути засуджений за його роль у вбивстві або утриманні під вартою безлічі людей під час і після війни за незалежність країни.
15 квітня судовий процес досягнув важливого етапу: обвинувачення завершило виклад своїх аргументів, а адвокати Тачі та трьох інших посадовців розпочали виступ на захист.
Цей судовий процес є найбільш значущим на сьогодні для суду, офіційно відомого як Спеціалізована судова палата та спеціалізована прокуратура в справах Косова, який є частиною міжнародних зусиль з розслідування міжусобиць, що охопили країну під час і після війни за незалежність наприкінці 1990-х років.
Сторонні спостерігачі критикують справу обвинувачення, стверджуючи, що ті не змогли довести, що Тачі розділяє відповідальність за «спільну злочинну діяльність», яка була спрямована на «колабораціоністів» і «зрадників» з метою «здобуття влади» після набуття країною незалежності.
«Дві найсерйозніші частини у звинуваченні: твердження про спільну злочинну діяльність та ланцюг командування, – згідно з нашим аналізом, прокуратура не змогла довести, що такі речі існували на практиці», – сказав в інтерв’ю Косовській службі Радіо Свобода Ехат Міфтарадж, директор Косовського юридичного інституту.
Суд також зіткнувся зі зростаючим тиском з боку Сполучених Штатів, які є основним фінансовим донором суду, а також основним постачальником юридичних кадрів.
Рік Ґренелл, який був спеціальним посланником з питань мирних переговорів щодо Сербії та Косова за часів першої адміністрації президента Дональда Трампа, назвав затримання Тачі «великою несправедливістю».
Визвольні рухи
За кілька років до того, як у 2008 році став першим прем'єр-міністром Косова після здобуття незалежності, Тачі був одним із засновників Армії визволення Косова (АВК), воєнізованого угруповання, яке вело багаторічну боротьбу за відокремлення Косова від Сербії та Югославії.
У 1999 році НАТО здійснило бомбардування югославських військових частин, щоб зупинити кампанію терору, яку Белград розпочав проти Косова.
Провінція проголосила незалежність від Сербії у 2008 році. Сербія не визнає незалежність Косова досі. Відносини між двома країнами напружені, місцеві етнічні анклави конфліктують через муніципальні правила, хоча обидві країни також обмінялися дипломатичними представниками.
У 2016 році, того ж року, коли Тачі був обраний президентом, Європейський союз підтримав створення гібридного суду, який би розслідував злочини, скоєні під час і після війни, зокрема, АВК. Суд, розташований у Гаазі, укомплектований переважно міжнародними суддями та юристами, але має повноваження відповідно до конституції Косова.
У 2020 році суд висунув звинувачення Тачі та трьом іншим лідерам АВК, стверджуючи, що вони були відповідальними за допомогу у створенні мережі з 40 місць позбавлення волі, де утримували понад 400 осіб. Щонайменше 102 особи були вбиті, а понад 20 вважаються зниклими безвісти, заявив прокурор.
Тачі, який пішов у відставку з посади президента після пред’явлення йому звинувачень, а також його співобвинувачені перебувають у досудовому ув'язненні в Гаазі з листопада 2020 року.
Співобвинуваченими Тачі є Кадрі Веселі, колишній голова Демократичної партії Косова, Реджеп Селімі, депутат, який зараз пов'язаний з нинішнім прем'єр-міністром Альбіном Курті, та Якуп Краснікі, колишній спікер парламенту Косова.
Адвокати захисту відкинули всі звинувачення, стверджуючи, що в АВК не було ефективного ланцюга командування.
«Велика несправедливість»
Хоча зараз АВК розпущена, це формування залишається популярним серед багатьох косоварів, які пов’язують з нею боротьбу, що призвела до здобуття незалежності. Тачі також залишається популярною фігурою, що підживлює критику суду в косовському суспільстві.
Основні європейські прихильники суду продовжують підтримувати його роботу. Однак за адміністрації Трампа Сполучені Штати, які є основним постачальником юридичних кадрів для суду, стали голосним критиком.
Американці посідають друге місце після Нідерландів за кількістю персоналу, які працюють у суді, віцепрезидент суду та його нинішній головний прокурор також є громадянами США.
На момент пред'явлення звинувачень Тачі планував поїздку у Вашингтон і був змушений її скасувати.
Прокурором, який виніс обвинувальний висновок, був Джек Сміт. Він пізніше був призначений спеціальним радником за попередника Трампа, Джо Байдена, і саме йому було доручено висунути два кейси кримінальних звинувачень проти самого чинного президента США.
Сам Трамп і більшість його прихильників-республіканців жорстко критикували дві кримінальні справи, які Сміт порушив проти нього, стверджуючи, що вони були політично мотивованими.
Ґренелл, якого Трамп перепризначив спеціальним посланником на початку свого другого терміну в січні, неодноразово закликав до закриття суду. У лютому, в День незалежності Косова, він назвав подальше утримання Тачі під вартою «великою несправедливістю».
«Європейці не змогли протидіяти цій несправедливості протягом останніх 5 років, – сказав Ґренелл у нині видаленому дописі в X. – А державні інституції Косова не змогли вжити необхідних правових заходів, щоб покласти край цій несправедливості – через політику».
Якби адміністрація США офіційно закликала до закриття суду, це могло б серйозно зашкодити процесу, сказав Міфтарадж. Однак, додав він, міжнародні партнери хочуть бачити завершення судового процесу, і він сказав, що шанси на політичне рішення, яке повністю закриє його, «невеликі».
Міфтарадж сказав, що очікує, що весь процес завершиться і суд винесе вирок, навесні 2026 року.
Весняний наступ Росії: що задумав Путін?
Упродовж зими Сили оборони України відбивали постійні штурми російської армії, а подекуди й намагалися перехопити ініціативу на полі бою. Окремим завданням було уникнути оточення і важких втрат під час виведення підрозділів із Курської області РФ.
Російські ж війська почали уповільнювати темпи багатомісячного виснажливого руху вперед по всій 1100-кілометровій лінії фронту. Поки вони використовують вологі польові умови, щоб поповнити чисельність підрозділу та запаси зброї в очікуванні кращої погоди.
Російська армія перекрила українські лінії постачання на Курщині, що дозволило витіснит українські війська за кордон. Цим поклали край ганебній для Росії Курській операції ЗСУ.
Зараз, за словами українського високопоставленого військового офіцера, Росія вже почала новий весняний наступ на північному сході України.
Україна ж дала відповідь, вдруге перетнувши кордон із Росією: у Бєлгородській області. Це може відбуватися з метою попередити весняний наступ і вивести російські війська з рівноваги.
Ось як у загальних рисах розгортаються події на фронті під час четвертої весни повномасштабної війни Росії проти України.
Для аналітиків той факт, що російські підрозділи готувалися до нового наступу, був здебільшого очікуваним, особливо після відносно спокійної зими.
«Справді є виснаження і з точки зору особового складу, і з точки зору бронетехніки. Взагалі дуже важко наступати кілька місяців, але Росія просувається вже більше року, – каже керівник New Geopolitics Research Network у Києві Михайло Самусь телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю Голосу Америки. – Це, природно, виснажує збройні сили».
Квітнева зброя
9 квітня, через кілька днів після того, як президент Володимир Зеленський попередив, що російські війська збираються для нового наступу на Сумську та Харківську області, Головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський підтвердив слова Зеленського.
«Можу сказати, що президент абсолютно правий, і цей наступ фактично вже почався, – сказав Сирський в інтерв'ю українському виданню LB.ua. – За кілька днів, майже тиждень, ми спостерігаємо майже вдвічі більшу кількість ворожих атак на всіх основних напрямках»
Сумська область України межує із Курською областю Росії, тому, на думку експертів, було б логічно, щоб російські підрозділи просувалися через кордон, а українські війська залишалися у тилу за лініями оборони.
Харківський контрнаступ наприкінці 2022 року, який охопив більшу частину регіону, став кульмінацією для України. Однак на східних ділянках регіону Росія намагалася місяцями прорвати українські лінії оборони, що пролягали з півночі на південь уздовж річки Оскіл. Так вона створювала загрозу для Куп’янська.
Друге за величиною місто України – Харків, залишилося пріоритетом для російського командування, хоч воно того й не визнавало. Російські війська уже четвертий рік тероризують населення міста ракетами та безпілотниками.
На Донеччині російські війська витратили кілька місяців на штурми Покровська, критичного транзитного вузла для української оборони у цьому регіоні. Ймовірно, росіяни намагаються оточити місто.
Але українським підрозділам вдалося дещо відкинути частину російських сил від Покровська.
Речник оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця» Віктор Трегубов заявив 27 лютого у коментарі Українській службі Радіо Свобода, що спроба Росії оточити Покровськ провалилася.
Найбільшою проблемою України був брак чисельності військ на лінії фронту, що перешкоджало її здатності стримувати напади Росії.
За оцінками західних офіційних осіб, разом обидві сторони зазнали втрат у понад 1 мільйон убитими та пораненими.
ЗСУ перебувають у набагато кращому становищі, ніж ранішеКаволі
Тим не менше, західні військові чиновники заявили, що боєздатність України ще не повністю вичерпана.
«Я не думаю, що програш українців є неминучим, – заявив минулого тижня на слуханнях у Конгресі Головнокомандувач обʼєднаних сил НАТО в Європі генерал армії США Крістофер Каволі. – Вони перебувають у набагато кращому становищі, ніж раніше»
Чи вдалася Курська операція і яку відповідь готує Путін?
Прорив підрозділами ЗСУ кордону з Курською областю Росії знаменував найбільше вторгнення іноземних військ на територію Росії з часів Другої світової війни.
Віддаючи накази, українські командири сподівалися досягти кількох цілей:
- показати, що вони здатні до творчої тактики бою;
- стягнути російські війська з інших місць уздовж лінії фронту,
- послабивши тиск на виснажену українську оборону;
- та отримати територіальну розмінну монету для майбутніх переговорів з Росією.
Перший пункт втілили більш-менш успішно. Він відобразив креатив, який, за словами експертів, українська влада демонструвала протягом усієї війни. Натомість другої мети, як здається, не досягли. Замість того, щоб залучити підрозділи з інших місць, російське командування розгорнуло частини чинних підрозділів разом із північнокорейськими військами.
Зважаючи на те, що Росія майже відтіснила українські війська з Курщини, третя мета також, здається, не була досягнута.
Тим не менш, наприкінці минулого місяця українські командири віддали наказ про нове вторгнення через кордон, цього разу – в Бєлгородську область Росії.
Мета, за словами українського військового експерта Олександра Мусієнка, – попередити майбутні плани Росії.
«Ми розуміємо, що після того, як Росія постійно стягує додаткові сили для перегрупування своїх позицій і поповнення втрат, зростають ризики для Сумщини, – каже Мусієнко Українській службі Радіо Свобода. – Щоб протистояти цим ризикам, ми проводимо превентивні дії, щоб не дати ворогу швидко розпочати наступальні дії».
«Саме тому ми говоримо про активну оборону – не дати ворогу швидко просуватися на територію України та мінімізувати ризики для Сумської області», – наголошує експерт.
Водночас намагання російської армії прорватися до Харкова та Сум може відображати вказівки, які Путін дав головнокомандувачу Валерію Герасимову минулого місяця, коли відвідав Курську область.
«Звичайно, я просив би в майбутньому подумати про створення зони безпеки на кордоні», – сказав тоді Путін.
А як щодо припинення вогню?
Минулого місяця Кремль і Білий дім оголосили про загальні підходи щодо припинення вогню, обмеження атак на енергетичну інфраструктуру (електростанції, лінії електропередач, підстанції тощо). Київ схвалив обмежене припинення вогню за умови, що його дотримається Москва.
Пізніше досягнули попередньої домовленості про обмеження бойових дій у Чорноморському регіоні.
Це сталося в рамках спроби відновити масштабні поставки українських та російських сільськогосподарських товарів. Проте Кремль наполягав на кількох умовах, які, за словами зовнішніх експертів, здавалися складними, якщо не неможливими.
Тепер, майже через місяць, режим припинення вогню зазнав краху.
4 квітня російська балістична ракета з касетним боєприпасом влучила у житловий мікрорайон міста Кривий Ріг. Це призвело до загибелі щонайменше 20 людей, у тому числі дев’яти дітей на дитячому майданчику.
Останніми днями президент США Дональд Трамп, який не раз декларував, що прагне швидко зупинити війну, висловив розчарування тим, що Росія продовжує бомбардувати Україну.
«Я не в захваті від того, що відбувається з бомбардуванням, тому що вони бомблять, як божевільні, прямо зараз, – сказав Трамп журналістам 7 квітня. – Вони бомблять – я не знаю, що там відбувається».
- 11 квітня посланець Дональда Трампа Стів Віткофф прилетів у Санкт-Петербург і, як повідомляють у Кремлі, зустрівся із очільником Росії Володимиром Путним.
- За словами речника Кремля Пєскова, крім обговорення «різних аспектів українського врегулювання», можлива і розмова про потенційну зустріч Путіна з президентом США Дональдом Трампом.
Генерали США підняли тривогу. Що не так із протиповітряною обороною НАТО?
Двоє колишніх високопоставлених військових командувачів США заявили, що європейський повітряний щит не готовий протистояти масштабній загрозі з боку Росії. Водночас голова оперативної групи протиповітряної та протиракетної оборони ВМС США сказав Радіо Свобода, що перехоплення вогню противника «завжди є грою у котика і мишки».
Які слабкі місця існують у протиповітряній обороні НАТО? Та як цьому можна зарадити?
Ці коментарі прозвучали в той момент, коли європейські країни розпочали масштабну програму переозброєння, узгоджену минулого місяця. Протиповітряна оборона у ній – на чолі списку.
Це також може статися у деяких великих містах ЄвропиБрідлав
«Ви бачите, що сталося у великих містах України. Це також може статися у деяких великих містах Європи», – сказав Радіо Свобода Філіп Брідлав, колишній верховний головнокомандувач сил НАТО в Європі.
«Якщо ви сидите і думаєте, що перебуваєте у якійсь магічній бульбашці, як у телевізійних програмах, то це не так», – додав він.
Вразливе місце
Щоденні повітряні атаки Росії по Україні наочно демонструють важливість протиповітряної оборони.
Згідно з лютневим аналізом Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні, Росія щодня запускала в середньому 24,3 ракети та безпілотники по Україні з початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Загалом це понад 25 000 одиниць озброєння.
Результатом цим атак є масштабне руйнування енергетичної інфраструктури України і як наслідок – відключення електроенергії, а найголовніше – масові жертви серед цивільного населення, руйнування житлових будинків, шкіл і лікарень.
Росія використовує різні засоби: від модифікованих керованих авіабомб радянських часів і безпілотних літальних апаратів – до крилатих ракет.
Все це потребує різних форм захисту.
Майк Дван, командир 64-ї оперативної групи ВМС США, запевнив Радіо Свобода, що НАТО забезпечує повний діапазон прикриття повітряних загроз.
Його підрозділ у складі Шостого флоту базується в італійському Неаполі. А сам він говорив із журналістами із американського об’єкта в Редзіково, що на балтійському узбережжі Польщі. Його командування об’єднує базу, подібну до бази в румунському Девеселу, і флотилію есмінців США, що діють з Іспанії.
Вони використовують систему під назвою Aegis для захисту проти балістичних ракет.
«Ми робимо це у верхніх шарах атмосфери, вище ніж 100 кілометрів. Усі ці перехоплення відбуваються в космосі», – каже Дван.
Торік систему двічі успішно застосували проти іранських балістичних ракет середньої дальності, націлених на Ізраїль.
«Ми запровадили ланцюжок знищення, схожий до того, який застосовують для загрози, що надходить до НАТО», –додає Дван.
Система покладається на мережу датчиків, але це, каже Брідлав, також є її слабким місцем.
«Деякий час було хибне відчуття, що все гаразд: у нас є Девеселу, є Польща, є ці дві чудово забезпечені американські потужності. Але знайте: фільми, у яких ви бачите командні центри, де кожна випущена ракета задіяна, є вигадкою», – наполягає Брідлав.
Об’єкт протиракетної оборони в Редзіково на півночі Польщі є інтегрованим в систему оборони НАТО. Там розміщена система Військово-морських сил США Aegis Ashore, яка здатна виявляти, відстежувати та знищувати балістичні ракети на початковому етапі їх польоту. Перша така установка в Європі почала діяти у Румунії в 2016 році.
Ймовірність влучення
Брідлав ужив термін із професійного сленгу POK ( Probability Of Kill) – тобто ймовірність потрапляння в ціль. Цей показник коливатиметься від 95 відсотків у ділянках із високою щільністю датчиків –до лише 30 відсотків в інших.
Європа, за словами Брідлава, потребувала «згущення мережі». Але тепер ситуація динамічно змінилася.
«Ми привели їх у центри моделювання ракет і показали їм, як це працює», – каже Брідлав.
У Редзіково є три пускові установки по вісім ракет кожна. Чи можлива перевантаженість цих потужностей?
«Цілком», – каже Дван.
«Тут, у Польщі, ми заздалегідь спланували відповіді для пріоритетного охоплення, так само як і в Румунії та наших системах есмінців у морі…. Завжди ніби йде гра «в котика і мишку»: скільки цілей летять і скільки ми можемо збити».
Але є різні ешелони захисту, наголошує Дван. Якщо Aegis не зможе перехопити ракету, це стане завданням, наприклад, для батареї Patriot.
«Багаторівневий захист» означаэ, що «будь-який потенційний супротивник справді повинен подумати не просто двічі, а, можливо, три чи чотири рази», перш ніж атакувати, – вважає Дван.
Російська загроза безпілотників
Але тепер, ще однією ключовою вразливістю НАТО став захист від безпілотників.
Росія, атакуючи Україну, має тепер багато досвіду і засобів.
«Найперше, вбивчою є сама кількість дронів. Ми маємо величезну кількість безпілотних літальних апаратів, які атакують [Україну]. Протиповітряна оборона Америки, а тим більше Європи, не готова до такого роду війн», – констатує Дван.
Суцільного щита не існуєГоджес
Генерал-лейтенант Бен Годжес, екскомандувач Сухопутних сил США у Європі, притримується схожої думки.
«У нас ніколи не було достатньо протиповітряної оборони, щоб охопити все. Зазвичай віддають пріоритет тому, що має бути захищеним, – каже він. – Суцільного щита не існує».
Годжес каже, що військові аналытики НАТО використають «типові дані» про російські атаки проти України і прораховують можливі варіанти щодо портів Бремергафен (Німеччина), Гданськ(Польща) або Клайпеда (Литва).
Так з'ясують, чи достатньо протиповітряної та протиракетної оборони для захисту неба.
Годжес каже. що він не певен.
Німеччина очолила Європейську ініціативу Sky Shield (ESSI) у 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Об’єднання 24 європейських країн має на меті уможливити спільні закупівлі систем протиповітряної та протиракетної оборони та сприяти взаємодії.
Але деякі країни, такі як Франція, Іспанія та Італія, не приєдналися до ініціативи. Франція критикувала її за включення неєвропейських систем (таких як Patriots) і компонентів.
Генерал Годжес сказав, що винищувачі НАТО компенсують деякі слабкі сторони в обороні спільного неба Європи.
«Наші військово-повітряні сили є критично важливою частиною цього. Ймовірно, наша співпраця, особливо з Фінляндією та Швецією, дасть нам можливості, яких наразі немає в українців, щоб протистояти російським повітряним і ракетним атакам»
Але ж що тепер із співпрацею зі США?
У ситуації, що склалася, Європа намагається зміцнити свою оборону відбуваються на тлі невизначеності щодо поточних зобов’язань США щодо спільної безпеки.
Чи зможе Європа обійтися без США?
Ось що каже Годжес:
«Найбільшою прогалиною були б ВПС США, раннє попередження, розвідка… а потім внесок США в повітряне командування НАТО в Рамштайні».
ESSI передбачає використання систем Arrow-3, які також можуть перехоплювати балістичні ракети. Але це займе час. До того ж, ці системи не виробляються в Європі, це розробки Ізраїлю і Сполучених Штатів.
- У Європі розміщені понад 100 тисяч військовослужбовців США, але теперішній глава Пентагону Піт Геґсет сказав, що європейські союзники не повинні вважати, що триватиме вічно.
- 8 квітня Крістофер Каволі, голова Європейського командування Збройних Сил США та Верховний головнокомандувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі, на слуханнях комітету з питань збройних сил Палати представників США наголосив, що послідовно рекомендує зберігати на тому ж рівні військову присутність на континенті з моменту повномасштабноно вторгнення Росії в Україну.
- Заява Каволі прозвучала на тлі повідомлень у ЗМІ про те, що міністерство оборони США, нібито розглядаєможливість виведення з країн Східної Європи до 10 тисяч військовослужбовців.
Європа і США: розбіжності. Чого очікувати від «коаліції охочих» та «Рамштайну»
Дві ключові зустрічі щодо України в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі – «коаліції охочих» та Контактної групи у форматі «Рамштайн» – як прогнозують аналітики, ще більше проявлять розбіжності між США та їхніми європейськими союзниками.
Сполучені Штати не братимуть участі в першій зустрічі, а також, ймовірно, не відіграватимуть жодної ролі в другій, оскільки європейські країни прагнуть просувати до реалізації власні плани.
Але чи можливо це без американського «захисного механізму»?
Перше зібрання 10 квітня скличе міністрів оборони країн із так званої «коаліції охочих», до якої також входять Канада та Австралія.
Цю групу з 30-ти країн сформували на початку березня після гучного конфлікту між президентом США Дональдом Трампом і президентом України Володимиром Зеленським у Білому домі. Однією з головних цілей групи є створення військових сил, які будуть розгорнуті в Україні після початку перемир’я чи укладання мирної угоди.
Велика проблема у процесі створення цих сил полягає в тому, що багато країн, включно з Великобританією, заявили, що це буде можливим лише з «підстаховкою від США», тобто наданням підтримки з повітря, логістики та розвідки.
Поки що від Сполучених Штатів не було чіткого сигналу про те, що вони готові допомогти.
Чекати сигнал від США чи діяти самостійно?
Колишній верховний головнокомандувач сил НАТО в Європі Філіп Брідлав сказав Радіо Свобода, що не вірить у наявність політичної волі у Вашингтоні для участі в цій ініціативі, але Європа, на його думку, має діяти незалежно і продовжувати реалізовувати свої плани.
«Якщо пан Путін подивиться через паркан і побачить велику коаліцію охочих, до якої входять Велика Британія, Франція та Німеччина, то зробить паузу», – вважає Брідлав.
Незрозуміла ситуація також із Німеччиною. Поки неясно чи планує вона будь-яку військову присутність в Україні. Країна перебуває в політичному перехідному періоді після виборів у лютому, зараз тривають переговори щодо формування нового коаліційного уряду.
Це буде найбільший подарунок, який коли-небудь робили для Росії – якщо дати їй час відновитисяБрідлав
Велика Британія та Франція очолили «коаліцію охочих», зобов’язавшись надати військову силу для місії, і будуть господарями переговорів 10 квітня.
«Думаю, що Європа могла б зробити це сама», – каже Брідлав.
«Російська армія виснажена. Їй життєво необхідна перерва, щоб провести переозброєння та відновлення. Це буде найбільший подарунок, який коли-небудь робили для Росії – якщо дати їй час відновитися»
Думки Брідлава перегукуються із попередніми коментарями Бена Годжеса, колишнього командувача армією США в Європі, який у березні сказав Радіо Свобода, що в європейських силах є «жінки та чоловіки з хорошим обладнанням», які можуть впоратися з роботою без участі США.
Але залучення США залишається ключовим пунктом порядку денного.
«Європейці повинні переконати Трампа підтримати цю ідею», – коментує для Радіо Свобода Джеймі Ши, який обіймав різні керівні посади в НАТО до виходу на пенсію в 2018 році.
«Очевидно, що це будуть невеликі сили не на передовій... Велике питання полягає в тому, чи будуть сили коли-небудь розгорнуті, якщо не буде миру і війна триватиме?», – каже Ши.
«Немає заміни для жорсткої сили»
Наступного дня після зустрічі «коаліції охочих» трансатлантичний розкол між США і Європою знову проявиться на засіданні Контактної групи з оборони України, створеної у 2022 році тодішнім міністром оборони США Ллойдом Остіном.
Не можна стріляти прапорами чи пафосними промовами. Немає заміни реальній силіГеґсет
Остін очолював ці зустрічі, спрямовані на координацію військової допомоги Україні, яка відбиває повномасштабну агресію Росії. Але його наступник, Піт Геґсет, схоже, вирішив їх проігнорувати. У заяві Пентагону від 4 квітня зазначено, що він буде в поїздці до Панами.
«Лідери наших європейських союзників повинні брати на себе основну відповідальність за захист континенту», –сказав Геґсет у лютому.
«Цінності – це важливо. Але не можна стріляти цінностями. Не можна стріляти прапорами чи пафосними промовами. Немає заміни реальній силі», – наголосив Піт Геґсет, закликаючи Європу до збільшення витрат на оборону.
Америці потрібно продовжувати демонструвати лідерство в ЄвропіБрідлав
Він зробив ці заяви наступного дня після того, як відвідав попереднє засідання Контактної групи, але не головував на ньому.
«Відсутність Геґсета свідчить про те, що США не мають нового пакету підтримки, який можна було б оголосити», –припускає колишній чиновник НАТО Ши.
«Сполучені Штати, ймовірно, все ще прив'язують надання допомоги до результатів переговорів щодо угоди про надра з Україною», – вважає він.
«Особисто я вважаю міністра Геґсета своїм другом. Але також я вважаю величезною помилкою те, що він не їде», –висловився генерал Брідлав. І додав:
«Америці потрібно продовжувати демонструвати лідерство в Європі»
ЄС збільшує військову допомогу Молдові: чому саме тепер?
9 квітня посли Європейського Союзу дадуть зелене світло для найбільшого в історії блоку військового пакету допомоги Молдові. Його вартість становить 20 мільйонів євро.
Цей крок є важливим, оскільки країна є конституційно нейтральною, а ЄС раніше надавав лише допомогу, яка вважалася «нелетальною». Це, наприклад, військові транспортні засоби, повітряне спостереження та обладнання для підвищення кібербезпеки.
Однак торік ситуація змінилася, коли Брюссель виділив 9 мільйонів євро на ракети-перехоплювачі малої дальності для систем протиповітряної оборони.
Молдова перебуває у вразливій ситуації з огляду на те, що дедалі войовничіша та агресивна Росія тисне на країни, які хочуть наблизитися до Заходу, вважають депутати ЄС.
Згідно з пропозицією, з якою ознайомилося Радіо Свобода, гроші підуть на «вісім систем протиповітряної оборони малої дальності, що складаються приблизно з восьми пускових установок і приблизно 24 ракет».
У документі зазначається, що втіленням цього займеться Естонський центр оборонних інвестицій, який постачав обладнання Кишиневу і торік.
У пропозиції вказано, що «пропонований захід допомоги поліпшить продуктивність та оперативну ефективність Збройних сил Молдови шляхом заміни застарілого обладнання радянських часів та/або створення нових можливостей».
Найбільша підтримка
Молдова амбітно прагне приєднатися до ЄС цього десятиліття, і переговори про вступ офіційно мають розпочатися найближчими місяцями. У документі також ідеться, що ці заходи також спрямовані на наближення Кишинева до євроспільноти.
Такі дії вжиті «з метою зміцнення спроможності Молдови брати участь у місіях і операціях [ЄС], спільної військової політики безпеки та оборони, прискорення дотримання стандартів Союзу та оперативної сумісності».
Схвалення цих заходів відбулося лише через тиждень після того, як ті ж самі посли ЄС схвалили ще один пакет фінансової допомоги, призначений доповнити цей.
Інший пакет вартістю 40 мільйонів євро – це те, що блок називає нелетальною військовою допомогою.
З цієї суми половина піде на придбання приблизно 33 тактичних машин високої мобільності, які замінять стару бронетехніку радянського типу. Інші 20 мільйонів євро призначені для тактичної інтегрованої системи протиповітряної оборони малої дальності, яка, по суті, дозволяє безперебійно функціонувати пусковим установкам і ракетам, що входять до «летального» пакету.
Чи збережеться роль США?
60 мільйонів євро разом є найбільшою щорічною сумою, що надходить до Молдови з тих пір, як Брюссель почав надавати такий тип підтримки у 2021 році.
Таким чином загальна сума сягне 197 мільйонів євро, і всі кошти надходитимуть у рамках Європейського фонду миру (EPF), бюджетного фонду поза межами ЄС.
Саме цей фонд дозволив ЄС як суб’єкту надати Україні мільярди євро летальної допомоги після початку російського повномасштабного вторгнення.
Ще один цікавий аспект пропозиції полягає в тому, що в ній звучить натяк на те, що Сполучені Штати за нової адміністрації Трампа можуть відмовитися від активної ролі в оборонному секторі Молдови.
Оглядачі пишуть: «У минулому Сполучені Штати зробили великий внесок у оборонну сферу Молдови, як щодо підготовки, так і підтримки обладнання. Рішення нової адміністрації США щодо підтримки, наданої в майбутньому, очікуються».
А щодо Вірменії?
Ухвалення рішення у EPF щодо Молдови було простим, а обговорення цього питання між робочими групами ЄС проходило без серйозних збоїв.
Це різко контрастує із запитами EPF щодо України, які Угорщина блокувала протягом майже двох років, а також із нещодавньою новою пропозицією щодо Вірменії — проти якої Будапешт також виступив проти.
Угорщина минулого року відклала перше в історії фінансування EPF для Єревана вартістю у 11 мільйонів євро на кілька місяців, перш ніж затвердити його. Тепер вона повторює тактику зволікання.
Новий пакет для Вірменії, документ про який бачило Радіо Свобода, вартує 20 мільйонів євро. Вони призначені передусім на медичне обладнання для збройних сил Вірменії.
Як і торік, дипломати ЄС стверджують, що офіційний Будапешт утримує схвалення, коли стверджує, що Азербайджану, який має тісні стосунки з очолюваним Фідес урядом Угорщини, слід запропонувати щось подібне.
Як боснійські собаки-сапери допомагають у розмінуванні України (відео)
Всесвітньо відома своїм досвідом знешкодження наземних мін після Балканських війн 1990-х років боснійська команда фахівців із розмінування перебуває в Україні та допомагає тренувати саперів. Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році третина території України була замінована. Минулого року розмінували близько 35 000 квадратних кілометрів. Боснійські сапери є частиною Норвезької народної допомоги і працюють з собаками-шукачами мін, яких розводять і тренують у Сараєво. Спеціальний кінологічний підрозділ працює тепер із мінними полями в Україні, а також допомагає рятувальникам на місцях обстрілів.
Посланець Путіна. Хто такий Кирило Дмитрієв і яку мету він має у переговорах зі США
Голова Російського фонду прямих інвестицій (РФПІ) та спецпредставник очільника Росії з інвестиційно-економічного співробітництва з іноземними країнами Кирило Дмитрієв заявив, що у Вашингтоні зустрічається з представниками адміністрації США.
Що відомо про путінського перемовника, з якого зняли санкції задля поїздки до Вашингтона? І яке завдання йому дали у Кремлі для переговорів із американськими дипломатами?
Дмитрієв є першим високопоставленим російським чиновником, який відвідує Вашингтон у державних справах з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році.
Йдеться про побудову більш безпечного та процвітаючого світу для всіхДмітрієв
Офіційні особи, яких цитує Reuters, сказали, що Білий дім наказав Державному департаменту видати Дмитрієву короткостроковий дозвіл на в'їзд до країни. В іншому випадку посланника не допустили б, оскільки він перебуває під санкціями США, заявили чиновники.
«Якою б не була ваша політика – діалог між США та Росією має значення. Йдеться про побудову більш безпечного та процвітаючого світу для всіх», – написав Дмитрієв у соцмережі X. До поста він додав зображення реактивного лайнера, що досягає східного узбережжя США.
Розмови про Україну чи про гроші: яка мета візиту Дмитрієва?
Під час переговорів із Віткоффом посланець Путіна Дмитрієв має обговорити зміцнення відносин між США та Росією, повідомляє CNN.
Трамп, який нещодавно висловив розчарування темпами переговорів про припинення вогню, згадав про війну Росії проти України 2 квітня наприкінці своєї промови, в якій оголосив про різке зібльшення мит на імпорт товарів із країн ЄС та інших торгових партнерів США.
Трамп знову пообіцяв покласти край війні та сказав, що вважає, що Сполучені Штати «отримують хорошу співпрацю з боку Росії та України» в переговорному процесі.
Дмитрієв може стати ключовою особою у налагодженні відносин між Москвою та Вашингтоном, які після розв'язання Росією війни проти України впали на найнижчий рівень з часів Холодної війни. Російський посланець відіграв важливу роль і у контактах зі Сполученими Штатами, коли Трампа вперше обрали президентом у 2016 році.
Нещодавно Дмитрієв згадав безліч ініціатив, над якими Росія та Сполучені Штати могли б працювати разом, включно з видобутком рідкісноземельних мінералів, енергетикою, освоєнням Арктики та космічною сферою.
Вони не збираються говорити про майбутнє УкраїниКара-Мурза
Опозиційний російський діяч Володимир Кара-Мурза зазначив, що Дмитрієв не є дипломатом, і сказав, що його приїзд до Вашингтона та переговори з Віткоффом добре показують напрямок, у якому йдуть переговори.
«Судячи з характерів цих двох співрозмовників, вони не збираються говорити про людей. Вони не збираються говорити про мир. Вони не збираються говорити про майбутнє України», – заявив Кара-Мурза в ефірі CNN 2 квітня.
«Вони говоритимуть про гроші. Вони говоритимуть про прибутки. Вони говоритимуть про рідкіснооземельні мінерали», – додав він.
Кара-Мурза також додав, що РФПІ – російський суверенний фонд – «є тіньовою державною агенцією, яка є дуже непублічною», через яку протікають мільярди доларів.
Він зазначив, що нещодавно велике розслідування, опубліковане Фондом боротьби з корупцією (ФБК), (організація, заснованована критиком Кремля та опозиційним політиком Олексієм Навальним, який за підозрілих обставин помер трохи більше року тому в російській в'язниці – ред.), стверджує, що Дмитрієв причетний до великої корупції.
Кара-Мурза також зауважив, що коментарі Віткоффа в недавньому інтерв'ю колишньому ведучому Fox News Такеру Карлсону засвідчили, що посол США не сприймає Путіна таким, яким він є насправді.
Віткофф сказав, що Путін був «надзвичайно люб'язним» під час їхньої зустрічі у Кремлі, й додав, що він не вважає Путіна «поганим хлопцем». Війна та «всі складові, які до неї призвели», створюють «складну ситуацію», – сказав Віткофф Карлсону. «Це ніколи не одна людина, правильно?»
Кара-Мурза відбував 25-річний термін ув'язнення в Росії. Його звільнили в результаті обміну полоненими в серпні 2024 року. Він називає Путіна «політиком, який нападає на інші країни, тримає політичних опонентів у в'язницях і наказує їх убити».
Абсолютно неприйнятно, коли посадовці адміністрації США діють як пропагандисти КремляКара-Мурза
«Я вважаю абсолютно неприйнятним бачити, як високопосадовці адміністрації Сполучених Штатів діють як пропагандисти Кремля та відбілюють усі злочини, які вчинив Володимир Путін як проти нашого власного народу в Росії, проти народу України, так і проти народу багатьох інших країн у всьому світі», – говорить Кара-Мурза.
Він спростував коментар Віткоффа про те, що конфлікт «ніколи не стосується однієї людини», сказавши, що в історії це ставалося часто.
«Так було з Адольфом Гітлером. Так було зі Сталіним. Тепер це відбувається із Володимиром Путіном», – каже він.
Хто такий Дмитрієв і що в нього на думці
У лютому Кирило Дмитрієв брав участь у переговорах щодо обміну американця Марка Фогеля, йдеться у сюжеті телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю Голосу Америки.
Віткофф тоді відзначив внесок Дмитрієва, але назвав його просто «джентльменом на ім'я Кирило».
Потому Дмитрієв, який багато років контактував із країнами Перської затоки, ввійшов до складу делегації Росії на переговорах США в Ер-Ріяді. Після цього Путін призначив його своїм представником по економічному співробітництву з закордонними державами.
Колишній заступник голови МЗС Росії вважає, що головне завдання Дмитрієва – досягти зняття американських санкцій. Сам він вважає, що компанії зі США втратили 300 мільярдів доларів, коли пішли з російського ринку.
За даними агенції Bloomberg, саме Дмитрієв переконав Путіна вести переговори з Трампом, засновані на бізнес-інтересах: від проєктів в Арктиці до пропозицій по рідкісноземельних металах.
Кирило Дмитрієв народився у Києві, навчався в США: у Стенфорді і Гарварді. Працював спочатку у великих американських банках і фірмах, згодом – в Україні і Росії. 14 років тому очолив Російський фонд прямих інвестицій (РФПІ), завданням якого було привабити в країну гроші з-за кордону.
А ще Дмитрієв одружений із давньою подругою дочки Володимира Путіна і допомагав колишньому зятю президента Кирилу Шамалову, як писало видання «Важливі історії».
Фонд боротьби з корупцією знайшов у сім'ї Дмитрієва різні об'єкти нерухомості, що вартують майже 90 мільйонів доларів. Це квартири в елітних житлових комплексах в Москві, приміщення в хмарочосах «Москва-сіті», маєток на Рубльовці, будинки на Лазурному березі, квартири в Куршевелі і Дубаях.
Налагоджувати контакти з командою Трампа Дмитрієв почав ще у 2016 році. Він згаданий у звіті спецпрокурора Роберта Мюллера про спроби Росії втрутитися в американські вибори. Начебто тоді він за завданням Путіна працював над планом примирення Москви і Вашингтона.
Тепер Дмитрієв пише в соцмережах, що Третьої світової вдалося уникнути і пропонує Ілону Маску співпрацювати в космосі.
Китай випробує нерви Тайваню військовими маневрами з бойовою стрільбою
За допомогою реактивних літаків, військових кораблів та пропагандистського пресингу Китай імітував атаки та морські блокади під час військових навчань біля Тайваню. Офіційний Пекін назвав це попередженням після того, як президент острова назвав Китай ворожою іноземною силою. Радіо Свобода має більше подробиць про це.
Дводенні військові навчання навколо Тайваню, які включали бойову стрільбу на далекі дистанції, завершилися цього тижня, повідомило командування китайських військ на Східному театрі. Але те, що ці навчання не були плановими, вказує на ескалацію з боку Пекіна проти самоврядного острова.
Китай давно погрожував вторгнутися та анексувати Тайвань, якщо той відмовиться мирно прийняти об’єднання.
У той час як попередні китайські навчання мали на меті перевірити реакцію Тайпею на вторгнення, Пекін каже, що навчання цього тижня під назвою «Strait Thunder» були зосереджені на його здатності китайських збройних сил вражати ключові цілі, такі як порти та енергетичні об’єкти на острові.
У своїй заяві китайські військові заявили, що навчання перевіряли «інтегровані можливості спільних операцій» у скоординованому захопленні морського та повітряного простору навколо Тайваню, блокуванні морських шляхів та зійснення атак на морські та наземні цілі.
Чи будуть США захищати?
Це заслуговує на увагу, оскільки представляє різноманітні варіанти розвитку кризи навколо Тайваню.
Також очевидно, що Пекін хоче надіслати повідомлення президенту США Дональду Трампу та його адміністрації, що Китай не полишив намір так чи інакше взяти 23-мільйонний острів під свій контроль.
Тайванські політики тепер повинні готуватися не лише до відбиття можливого прямого вторгнення, але й мають знайти шляхи протидії економічній блокаді, якщо Китай піде на те, щоб перекрити торгівлю та постачання острова, поки він не підкориться Пекіну.
Іншим сценарієм може бути те, що аналітики з питань безпеки називають «карантином». Це коли Китай може обмежити повітряний і морський рух на Тайвань і посилити контроль над потоком торгівлі, використовуючи свою берегову охорону та інші сили, але не армію безпосередньо.
Китай використовує свободу і відкритість Тайваню для вербування банд, ЗМІ, коментаторів, політичних партійПрезидент Тайваню
Такий крок може призвести до труднощів у мобілізації міжнародної підтримки для Тайваню та залишити острів уразливим до того, як партнери Тайпею зможуть відповісти.
Епіцентром маневрів під час навчань «Strait Thunder» були, розташовані в середній і південній частинах Тайванської протоки, важливі шляхи глобального судноплавства.
Острів імпортує майже всі свої енергоносії та значною мірою залежить від імпорту продовольства.
Тож у разі такого варіанту подій блокада чи навіть карантин можуть паралізувати Тайвань.
Пекін хотів продемонструвати Тайваню цю загрозу своїми військовими маневрами, але не обмежився цим. Китай вдався до жорсткої риторики проти лідерів острова та звернувся до його жителів із повідомленнями про військову перевагу Китаю.
Дискредитація лідера Тайваню
Коли військові Китаю оголосили про навчання, вони також розпочали інформаційну кампанію, заявляючи, що вони «наближаються» до «тайванських сепаратистів», а також серію нападів на президента Тайваню Лай Чін Те.
Одне пропагандистське відео зоображало Лая отруйним «паразитом», який намагається захопити Тайвань, поки врешті-решт не зустрічає вогненний кінець.
Лай є популярною мішенню для кампаній дискредитації з боку Пекіну, а Управління Китаю у справах Тайваню назвало навчання «суворим покаранням» за його «нестримну провокацію» з нещодавніми діями, які «викрили його потворний бік… антигуманності».
Так у Китаї розцінили промову президента Тайваню від 13 березня, де Лай виклав дорожню карту, як дати відсіч Пекіну, і назвав Китай «іноземною ворожою силою».
«Китай використовує свободу, різноманітність і відкритість демократичного Тайваню для вербування банд, ЗМІ, коментаторів, політичних партій і навіть військовослужбовців збройних сил і поліції на дійсній службі та у відставці для здійснення дій, спрямованих на розділення, знищення та підрив нас зсередини», – сказав тоді Лай.
Ця промова послідувала після иісяців агресивної риторики Пекіна, а також серії інцидентів: від справ про шпигунство до захоплення суден, які намагалися розірвати підводні кабелі комунікацій, що пролягають біля узбережжя Тайваню.
Лай також намагався зберегти підтримку США для Тайваню під час президентства Трампа, зокрема, пообіцявши збільшити військові видатки Тайваню до понад 3% ВВП вже цього року.
Китай є єдиною реальною загрозою для ДепартаментуМіністр оборони США
Китайські навчання відбулися після візиту в регіон міністра оборони США Піта Хегсета минулого тижня та публікації Washington Post із посиланням на внутрішню записку Пентагону, підписану ним, яка закликає американських військових надати пріоритет стримуванню китайського захоплення Тайваню.
«Китай є єдиною реальною загрозою для Департаменту, і заперечення факту захоплення Китаєм Тайваню – при одночасному захисті CША – є єдиним (пріоритетним) сценарієм Департаменту», – написав Хегсет у доповідній записці.
Дональд Трамп ще не озвучив деталі своєї політики щодо Тайваню. Він сказав, що не буде повідомляти, чи надішле він війська США для захисту Тайваню під час кризи, чи ні.
А відтак, Китай такими кроками, як нещодавні військові маневри, намагається позначити свої червоні лінії навколо Тайваню і з’ясувати, якою може бути реакція США.
Форум