Телеграм-канал Nexta опублікував фільм про «розкішне життя» Олександра Лукашенка (якого ЦВК Білорусі в 2020 році оголосила президентом країни – з чим не погоджуються протестувальники і білоруська опозиція, не визнають легітимність президентських виборів у Білорусі й країни ЄС і США). У фільмі «Золоте дно» перераховані 18 об’єктів нерухомості, якими, як стверджують автори, користується Лукашенко і його найближче оточення, інформує телеканал «Настоящее время», створений Радіо Свобода з участю «Голосу Америки».
Серед них – Палац Незалежності в Мінську, база відпочинку «Крупенино» у Вітебській області і хутір «Вискули» в Брестській області. Чоловік зі зміненим голосом, якого автори називають співробітником адміністрації Лукашенка, розповів, що на утримання резиденцій нібито витрачають мільйони доларів. Хоча під час відкриття Палацу Незалежності в 2013 році Лукашенко говорив, що в його будівництво «не вкладено жодної рубля бюджетного».
За даними іншого анонімного джерела, в Палаці Незалежності є баня, сауна, басейн, зимовий сад, збройова, винний льох і вертолітний майданчик. Загальна площа палацу може становити понад 50 тисяч квадратних метрів. Саме в цей палац під час літніх протестів 2020 року Лукашенко прилетів на гелікоптері з автоматом руках.
Nexta також стверджує, що у Лукашенка є колекція автомобілів преміум-класу загальною вартістю чотири мільйони євро. Зокрема, видання перераховує два автомобілі «Ауді» вартістю 100 тисяч євро, «Майбах» за 1,5 мільйона євро, «Роллс-Ройс» за 170 тисяч євро, «Мерседес» за 160 тисяч євро і «Теслу» за 100 тисяч євро (в 2019 році Лукашенко заявляв, що електромобіль «Теслу» йому подарував гендиректор автомобільної компанії Ілон Маск, однак той не підтвердив цю інформацію). Обслуговування автопарку обходиться в сотні тисяч доларів, мовиться у фільмі.
Я у своєї держави нічого не вкрав, не взявОлександр Лукашенко
Якщо вірити Nexta, у Лукашенка є також колекція класичних автомобілів, вартість яких – мільйони доларів.
5 березня білоруський політик прокоментував анонс фільму Nexta. «Я у своєї держави нічого не вкрав, не взяв», – сказав Лукашенко.
За його словами, у нього немає ніяких багатств, а майже все, чим він користується, належить державі. «У мене є «палац». По-моєму, 7 на 8 – будиночок, де я виріс з матір’ю. Ось це мій «палац», – заявляв Лукашенко минулого тижня.
В ефірі телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», фільм «Золоте дно» обговорили засновник телеграм-каналу Nexta Степан Путило і білоруський політолог Валерій Карбалевич.
– Степане, чому ви вибрали саме такий тон свого фільму: з переходом на особистості, навіть з образами?
Путило: В принципі, це наш стиль, якому ми не зраджуємо вже кілька років. Ми на прямі образи не переходимо, але переконані, що такого тону дійсно заслуговує ця людина.
– У вашому фільмі неназваний співробітник адміністрації Лукашенка (як я розумію, колишній) стверджує, що на будівництво резиденцій були витрачені екологічні гранти Євросоюзу. А які є цьому докази, крім свідчень неназваних людей, яких нам не показали?
Ми верифікували цю інформацію і просили у людей документи, що підтверджують їхні слова. І вони надали деякі документиСтепан Путило
Путило: Звичайно ж, ми верифікували цю інформацію і просили у людей документи, що підтверджують їхні слова. І вони надали деякі документи. І, на жаль, з метою безпеки [джерел] ми не могли їх показати, хоча дуже хотіли.
Люди нам надіслали документи, проте з винятковою вимогою не публікувати їх і взагалі не показувати, що у нас щось схоже було, тому що зараз в Білорусі триває терор. Навіть якщо люди за кордоном, до їхніх родичів приходять. Звичайно, вони побоюються за своє життя. Але наші джерела, в тому числі непов’язані між собою, підтверджували багато фактів. У нас є база своїх джерел, ми давно ведемо інсайдерський телеграм-канал, і там багато людей з різних сфер діяльності, які теж підтверджували ці факти.
– Валерію, ви з цього фільму дізналися для себе щось нове?
Карбалевич: Для людей, які цікавляться політикою, абсолютна більшість фактів – далеко не новина. Про це писали багато незалежні засоби масової інформації, деякі факти я навожу в своїй книзі «Олександр Лукашенко. Політичний портрет», яка вийшла ще в 2010 році. Тому самі по собі факти не є якоюсь сенсацією.
Для людей, які цікавляться політикою, абсолютна більшість фактів – далеко не новинаВалерій Карбалевич
Але для значної частини людей, які почали цікавитися політикою тільки зараз, новобранців політики 2020 року, зібрані в одному місці факти можуть стати несподіванкою. Тим більше, сам Олександр Лукашенко прокоментував і навіть анонсував цей фільм, що трошки дивно.
– Степане, Лукашенко ніде в документах, як я розумію з вашого матеріалу, не фігурує. Як не фігурують і його родичі, яким нібито дарували квартири, автомобілі, резиденції. А як згодом можна довести це документально?
На Лукашенка нічого не оформлено, все оформлено або на державу, або на наближених бізнесменівСтепан Путило
Путило: Більш того, він сам глибоко переконаний, що він чистий перед народом і на нього нічого не оформлено. Згідно з документами – дійсно, на Лукашенка нічого не оформлено, все оформлено або на державу (хоча ми бачимо, що він не бачить різниці між державою і особистою власністю), або на наближених бізнесменів, до яких у нього є довіра, на яких у нього є компромат, в будь-який момент їх можуть посадити. Вони все розуміють: є свої правила, є відсоток, яким потрібно ділитися, є люди, яких потрібно поважати, і так далі. Я думаю, вони далеко втекти не зможуть, і в разі падіння цієї системи через них всі факти і розкриють.
– Валерію, чи зможе цей фільм вплинути на тих білорусів, які сумніваються?
Сам Лукашенко і його прихильники щиро вважають, що вони – не корупціонериВалерій Карбалевич
Карбалевич: Для когось це буде шоком, хтось скаже: «Ну що ж, така наша доля, така у нас країна». Розумієте, в чому справа: сам Лукашенко і його прихильники щиро вважають, що вони – не корупціонери. Тому що у них феодальне уявлення про державу як про питоме князівство або унітарне підприємство, господар якого може розпоряджатися усім. Ось йому подарували «Майбах», «Теслу» – він не сприймає як хабар те, що в будь-якій державі було б сприйнято як хабар, він щиро вважає, що нічого не порушив. Тому що він – господар в цій країні, він може розпоряджатися всіма, може користуватися для свого задоволення всім, що в цій державі є.
Всі бачать: режим вкрай мстивий і ні перед чим не зупиниться, щоб знайти цих людейСтепан Путило
– Степане, ви у фільмі говорите про те, що у Лукашенка ледь не власний гарем. Чи намагалися ви знайти цих жінок, щоб отримати їхні свідчення?
Путило: Намагалися знайти не жінок, а тих, хто ними займається, і в тому числі через Білоруський держуніверситет, але люди, на жаль, не дуже відкрито йдуть на контакт, всі бачать: режим вкрай мстивий і ні перед чим не зупиниться, щоб знайти цих людей.
Протести у Білорусі: коротко про головне
Президентські вибори у Білорусі відбулися 9 серпня 2020 року, на той момент Олександр Лукашенко вже 26 років керував країною.
Перші акції протесту розпочалися ще до дня голосування – через арешти та недопущення до участі у виборах опозиційних кандидатів.
9 серпня, у день президентських виборів, перші офіційні екзит-поли повідомили, що, за їхніми даними, Олександр Лукашенко набрав майже 80% голосів, а Світлана Тихановська – менше від 7%.
У відповідь на це, у Мінську та інших містах Білорусі, люди вийшли на вулицю, висловлюючи недовіру до оголошених результатів.
Влада одразу вдалася до інформаційного блокування протестів: обмежили інтернет та мобільний зв'язок, а увечері перестали працювати новинні сайти.
ОМОН та внутрішні війська почали розганяти протестувальників водометами, сльозогінним газом і світлошумовими гранатами, а також, за повідомленнями правозахисників, були вистріли гумовими кулями і навіть із вогнепальної зброї;
За різними даними, силовики затримали у містах Білорусі до семи тисяч людей.
Затриманих принижували, погрожували зґвалтуванням, били, утримували у нелюдських умовах, не надавали медичної допомоги.
У відповідь на застосування сили 11 серпня протестувальники оголосили загальнонаціональний страйк, до якого приєдналися понад 20 підприємств, серед них найбільші заводи – МАЗ та БелАЗ.
Влада вдалася до адміністративного тиску на працівників підприємств і бюджетників і почала влаштовувати «акції на підтримку» Олександра Лукашенка,
Силовики змінили тактику – перестали розганяти акції, а почали хапати людей на вулицях у різних містах, намагаючись посіяти страх;
Опозиціонерка Світлана Тихановська виїхала до Литви.
8 серпня опозиція створила Координаційну раду із трансферу влади, члени якої ведуть переговори із представниками керівництва різних європейських країн.
23 вересня таємно відбулася інавгурація Олександра Лукашенка.
США, ЄС, Велика Британія та інші країни не визнали результати виборів і легітимність інавгурації Лукашенка.
Українську позицію озвучив очільник МЗС Дмитро Кулеба, за його словами, «інавгурація» Лукашенка не робить його легітимним президентом Білорусі.
Велика Британія, Канада, країни Балтії запровадили санкції проти Лукашенка та інших офіційних осіб, причетних до ймовірної фальсифікації виборів президента Білорусі та жорстокого придушення акцій протесту.
Сам Олександр Лукашенко звинувачення у фальсифікації виборів та узурпації влади відкидає, він шукає підтримку у президента Росії Володимира Путіна.
Правозахисники заявляли про, загалом, 12 тисяч затриманих людей, щонайменше шестеро загиблих та сотні важко травмованих.
