В історію Білорусі 2020 рік увійде як один із найбільш незвичайних. Пандемія коронавірусу, пробудження білоруського суспільства, вибори і безпрецедентні мирні протести – за всіма цими подіями стоять тисячі героїв. Білоруська служба Радіо Свобода запитала своїх читачів, хто для них – головні герої року, і узагальнила кілька тисяч відповідей.
Білоруський народ, який повстав
Хто ваші герої 2020 року? «Білоруси», «народ Білорусі», «кожен вільний білорус», «наші», «нові білоруси», «люди, які прокинулися», «всі, хто за зміни» – це найпопулярніші з відповідей.
Письменник та історик Володимир Орлов вважає, що в 2020 році відбулося «остаточне доформування білоруської нації», яка після двовікової відсутності повертається в лоно європейської цивілізації.
«Наперекір усьому, що відбувалося в країні в останні 26 років, наш народ несподівано для зовнішніх спостерігачів виріс і перетворився в націю. І тепер нація білорусів вимагає свободи, демократії і поваги до себе», – робить висновок історик і публіцист Сергій Абламейко. Події цього року в Білорусі він назвав «Великим білоруським національно-визвольним повстанням».
Сергій Тихановський
Блогер, зі стрімів якого, на думку багатьох, почалося «велике білоруське потрясіння». З 29 травня Сергій Тихановський перебуває у в’язниці. Правозахисники визнали його політв’язнем. Як говорив сам Сергій в інтерв’ю Білоруській службі Радіо Свобода за кілька днів до арешту в Гродні, ще в квітні він не збирався брати участь у президентських виборах. Висунув свою кандидатуру після того, як від участі у виборах відмовився Павло Северинець.
Тихановський був присутній на зустрічі з Лукашенком у слідчому ізоляторі КДБ у жовтні. За словами інших її учасників, він був єдиним, хто звернувся до Лукашенка на «ти». Того ж дня Тихановському дозволили зателефонувати своїй дружині Світлані: під час тієї розмови він порадив їй бути жорсткішою в протистоянні владі.
Світлана Тихановська
Ще на початку літа Світлану Тихановську впізнати по обличчю могли лише кілька журналістів, але після серпня велика кількість білорусів вважає її законно обраною президенткою і національною лідеркою. За короткий проміжок часу Світлана Тихановська зустрілася з багатьма європейськими лідерами, анонсували її зустріч із обраним президентом США Джо Байденом. Впливові світові медіа внесли Тихановську до списків найвідоміших жінок.
Третього грудня Світлана Тихановська заявила, що готова очолити Білорусь у перехідний період, працюючи спільно з Координаційною радою і Кабінетом представників.
Олександр Тарайковський, Роман Бондаренко і всі загиблі під час акцій протесту
Під час протестів від дій силовиків і невідомих осіб у цивільному загинули щонайменше чотири людини.
34-річний Олександр Тарайковський помер біля станції метро «Пушкінська» 10 серпня, на другий день протестів. Через кілька днів з’явилося відео, на якому чітко видно, що в Тарайковського з близької відстані стріляє співробітник одного зі спецпідрозділів, ймовірно «Алмазу».
25-річний Олександр Вихор помер у Гомелі після побиття в міліції.
43-річного жителя Бреста Геннадія Шутова застрелили силовики.
Останньою жертвою став житель мінської «площі Змін» 31-річний Роман Бондаренко. Його схопили невідомі люди в цивільному у дворі його будинку, а через дві години доставили з Центрального РВВС Мінська в лікарню швидкої допомоги в стані коми. Через добу Роман помер.
Влада не порушила жодної кримінальної справи за фактом загибелі мітингувальників.
Марія Колесникова
Марія Колесникова стала однією з лідерів передвиборчої кампанії та акцій протесту після арешту Віктора Бабарика, а пізніше увійшла в об’єднаний штаб разом із Веронікою Цепкало і Світланою Тихановською.
Одним із найдраматичніших моментів серпня 2020 року стала історія з викраденням Колесникової у центрі Мінська, її відмовою виїхати з Білорусі (до чого примушували спецслужби) і розірваним паспортом у нейтральній зоні.
Слідчий комітет 16 вересня звинуватив Колесникову в публічних закликах до повалення влади. Вона перебуває у слідчому ізоляторі Жодіно.
Ніна Багінська
Останні кілька десятиліть Ніна Багінська – постійна учасниця акцій протесту в сучасній Білорусі. Але саме цього літа 73-річна мінчанка стала справжнім символом мирного протестного руху.
Без зображень Ніни Багінської з біло-червоно-білим прапором і словами «Я гуляю» неможливо уявити Білорусь літа і осені 2020 року.
Павло Северинець, Микола Статкевич та інші політв’язні
Лідери опозиції Павло Северинець і Микола Статкевич за час правління Лукашенка провели за ґратами не один рік. Вони також стали одними з перших політв’язнів у 2020 році.
Зараз у Білорусі щонайменше 150 політв’язнів – це найбільша кількість за всю історію країни. Звинувачення за участь у масових заворушеннях Северинець і Статкевич отримали задовго до масових протестів у серпні і вересні, але до цих пір їхні справи не передані до суду.
Віктор Бабарико
Колишній глава «Белгазпромбанку» оголосив про свій намір брати участь у президентських виборах через кілька днів після оголошення їхньої остаточної дати і багатьох здивував. Не минуло й місяця, як Бабарико опинився за ґратами, а звістка про його затримання стала приводом для першої масової акції протесту на вулицях Мінська.
Арешт Бабарика не зупинив роботу штабу: за його висунення були зібрані рекордні для альтернативних кандидатів у Білорусі 425 тисяч підписів.
Білоруська влада звинувачує Бабарика в корупції і ухиленні від сплати податків, справа вже передана до суду. Віктор Бабарико своєї провини не визнає.
Білоруські лікарі
Лікарі прийняли на себе основний удар першої хвилі коронавірусної пандемії навесні, коли влада заперечувала наявність проблеми, а засобів захисту не вистачало по всій країні. Десятки лікарів померли.
Після виборів протести лікарів стали однією із несподіванок літа 2020 року. Медики не тільки рятували постраждалих від силовиків, а й організовували «ланцюги проти насильства».
Десятки співробітників лікарень були затримані і заарештовані на «добу». Лікарі стали першими, хто розповідав і документував тортури і насильство над протестувальниками.
Для декого з них, таких як академік Олександр Мрочек, Андрій Витушко або Рустам Айзатулін, громадянська позиція стала причиною непродовження контракту.
Лікар Артем Сорокін, який повідомив журналістам про відсутність алкоголю в крові Романа Бондаренка, перебуває в СІЗО в якості підозрюваного у кримінальній справі.
Максим Знак і білоруські юристи
Адвокати стали одними з основних учасників виборчої кампанії цього року. Спочатку як члени штабу та Координаційної ради, а потім у якості політв’язнів. Максим Знак і Ілля Салей узяли участь у кампанії у всіх трьох іпостасях.
Знак досі перебуває за ґратами.
Протягом цих місяців адвокати невпинно захищали права десятків тисяч білорусів – затриманих, побитих, заарештованих. Часто вони залишаються єдиним засобом спілкування політичних в’язнів із зовнішнім світом.
Не обійшлося і без позбавлення адвокатської ліцензії. Серед тих, кого держава позбавила права займатися юридичною практикою, – один із найвідоміших у Білорусі адвокатів, захисник Віктора Бабарика та Марії Колесникової Олександр Пильченко. Попереду ще сотні, якщо не тисячі, політичних процесів. Для юристів це тільки початок.
Павло Латушко і актори Купалівського театру
Латушко – єдиний топ-чиновник, який відкрито підтримав протести і виступив проти насильства з боку силовиків. Це коштувало йому посади директора Купалівського театру, який після відходу Латушка, а згодом і майже всіх акторів фактично припинив роботу.
Як член президії Координаційної ради Павло Латушко був допитаний Слідчим комітетом, а потім залишив Білорусь і продовжує працювати за кордоном, де створив Народне антикризове управління.
Національний академічний театр імені Янки Купали призупинив свою діяльність після того, як більшість акторів і всі режисери (загалом 58 осіб) подали у відставку на знак протесту проти дій влади.
Nexta (Степан Свєтлов)
Якщо до літніх протестів про Степана Путила (Свєтлова) та його канал Nexta знали кілька сотень тисяч передплатників, то восени обвинуваченого в тероризмі блогера читає навіть помічник Лукашенка Наталія Качанова, а відомий російський відеоблогер Юрій Дудь знімає з ним інтерв’ю.
Про роль Путила в білоруських протестах 2020 року напишуть ще не одну статтю. А поки що білоруська влада оголосила його в розшук.
Олена Левченко, Олександра Герасименя, Андрій Кравченко та інші спортсмени
Люди, які повернули віру у білоруський спорт і спортсменів, які з початку 1990-х практично не брали участі в протистоянні влади і суспільства. Швидше навпаки, вони вважалися найбільш лояльними прихильниками режиму Олександра Лукашенка.
Олександра Герасименя, Олена Левченко, Андрій Кравченко, Іван Ганін і сотні інших спортсменів, які об’єдналися в Білоруський фонд спортивної солідарності, довели у 2020 році, що не всі чемпіони підтримують владу. І багато в чому завдяки їхнім голосам Лукашенко більше не буде почесним гостем Олімпіади.
Ольга Хижинкова
Конкурси краси в Білорусі давно стали заходом, на якому глава держави міг танцювати з найкрасивішою дівчиною країни, а вона – при бажанні – почати хорошу кар’єру. Міс Білорусь-2008 Ольга Хижинкова влітку 2020 року відкрито підтримала протести і стала ходити на недільні марші.
У результаті вона втратила роботу в Національній школі краси і отримала 42 дні арешту, які, за словами сусідів по камері, адміністрація СІЗО на вулиці Окрестина перетворила для Ольги у справжні тортури. Але вона завоювала любов народу і стала справжньою героїнею протестного періоду.
Валерій і Вероніка Цепкали
Валерій Цепкало оголосив про свою участь у виборах 2020 року навіть раніше за Віктора Бабарика, чим викликав фурор серед журналістів та експертів. Шикарна презентація виборчої кампанії тільки підігріла зацікавлення. Особливо коли колишній посол Білорусі у США і багаторічний голова Парку високих технологій у відповідь на запитання Радіо Свобода сказав, що методи правління Лукашенка, м’яко кажучи, застаріли.
Потім була втеча з країни з дітьми і зліт політичної кар’єри дружини Валерія Цепкала Вероніки, яка разом із Світланою Тихановською і Марією Колесниковою стала головним символом виборчої кампанії. Чи скористається подружжя Цепкалів накопиченим політичним капіталом, покаже час.
Ігор Лосик та інші блогери
У 2020 році незалежні блогери стали для білоруської влади більш небезпечними, ніж опозиція. Вони повністю переграли державну пропаганду в боротьбі за вплив на інтернет-аудиторію. Деякі з них вирішили зайнятися політикою, як, наприклад, Сергій Тихановський чи Олександр Кабанов і Сергій Петрухін.
Так чи інакше, саме блогери одними з перших відчули на собі, що таке репресії. Більшість білоруських політичних ютуберів й адміністраторів найбільших телеграм-каналів потрапили за ґрати ще в червні. Хто не потрапив, змушений був утікати за кордон.
Ян Солонович і студенти
Студентські акції біля стін університетів і вуличні марші стали значною частиною білоруських протестів. Сотні студентів у результаті потрапили до в’язниці, були засуджені до «діб», стали фігурантами кримінальних справ.
Студента четвертого курсу БДУІР (Білоруський державний університет інформатики та радіоелектроніки – ред.)
Яна Солоновича судили за участь в акціях протесту вісім разів (на 114 діб), він перебуває у в’язниці з початку листопада. Тринадцять студентів, засуджених у кримінальних справах, визнані політв’язнями.
Наталя Дуліна і викладачі, та вчителі
На пасивність учителів і викладачів у Білорусі скаржилися не менше, ніж на аполітичність спортсменів. Та ще й звинувачували в участі у фальсифікації виборів. Все знову змінилося в 2020 році, коли в багатьох дільничних комісіях результати виборів кардинально відрізнялися від офіційних, а з початком навчального року до студентських протестів відкрито приєдналася велика кількість викладачів.
Як приклад можна назвати звільнену за вірш учительку Ганну Северинець або викладачку МЛУ Наталю Дуліну, яку, крім звільнення, ще й засудили до «діб».
Марфа Рябкова і волонтери
Волонтери допомагали засудженим до «діб» задовго до 2020 року, але тепер їхня робота стала особливо важливою з огляду на величезну кількість постраждалих.
Намети волонтерів з’явилися і досі стоять біля всіх в’язниць, куди привозять «політичних». Волонтери складають списки в’язнів, допомагають із передачами, зустрічають звільнених і розвозять їх по домівках. А також фіксують злочини силовиків проти білорусів і самі потрапляють до в’язниці. Як координаторка волонтерської служби «Весни» Марфа Рябкова, яку звинувачують в організації масових заворушень.
Степан Латипов і захисники дворів
Протести в мінських дворах – винахід виключно білоруського літа і осені 2020 року. Це навіть скоріш не протести, а громадянська активність, яка об’єднала мешканців десятків дворів по всьому Мінську. Чи не найвідомішим із дворів став той, що отримав назву «площа Змін».
Політв’язень Степан Латипов – один із тих, хто створив цю «площу Змін». Із 15 вересня Степан за ґратами, його підозрюють за статтею «масові заворушення».
Ян Гриб і пенсіонери-протестувальники
«Марші мудрості» по понеділках з’явилися в той момент, коли можна було почути, що протести в Білорусі «пішли на спад».
У пенсіонерів стріляли з вогнепальної зброї, намагалися розганяти газом, перекривали їм вулиці, саджали на «добу». Але вони продовжують збиратися щопонеділка біля Червоного костелу. 83-річний поет Ян Гриб – один із тих, хто ходить на всі подібні акції.
Журналісти незалежних медіа
У журналістів недержавних ЗМІ завжди були проблеми під час роботи на виборчих кампаніях. Однак у 2020 році ці проблеми сягнули небачених масштабів. Затримувати журналістів під час роботи стали ще в червні. У серпні їх били, в них стріляли, їх заарештовували.
Уже пізніше багато з них втратили можливість працювати легально, а Катерина Андреєва, Дар’я Чульцова і Катерина Борисевич потрапили за ґрати у кримінальних справах. Усе це тільки підвищує довіру білорусів до роботи недержавних ЗМІ.
Фонди солідарності і їхні волонтери
Поки навесні Олександр Лукашенко переконував білорусів у тому, що коронавірус – це «психоз», а чиновники применшували масштаби пандемії, громадянська кампанія # BYCOVID19 на чолі з Андрієм Стрижаком, Андрієм Ткачовим, Юлією Дарашкевич й іншими допомогла сотням медичних установ, доставила лікарям сотні тисяч засобів індивідуального захисту.
Стрижак і Ткачов були змушені залишити Білорусь і вже з-за кордону приєдналися до ініціатив із надання допомоги жертвам репресій.
Сьогодні білорусам допомагають кілька ініціатив. Фонд BY_HELP зібрав понад 4 мільйони доларів для потерпілих під час протестів, а щодо його координатора Олексія Леончикова в Білорусі порушена кримінальна справа.
BYSOL допомагає робітникам-страйкарям і тим, хто втратив роботу через громадянську позицію. Спеціальні ініціативи працюють із журналістами, студентами, лікарями, діячами культури, колишніми силовиками. Все це, звичайно, було б неможливим без доброї волі білорусів.
Ігор Лещеня і дипломати, які підтримали народ
МЗС став одним із відомств, співробітники якого не побоялися доєднатися до ланцюга солідарності в перші дні після виборів. Для співробітників МЗС це означало кінець дипломатичної кар’єри в міністерстві Володимира Макея. Як і для тих послів, які, перебуваючи за кордоном, вирішили підтримати протести і відкрито засудили насильство.
Першим таким дипломатом став посол Білорусі в Словаччині Ігор Лещеня. За свою мужність він поплатився не тільки роботою, але і званням дипломата.
Андрій Остапович і силовики, які звільнилися з органів
Старший слідчий Партизанського РУВС Мінська Андрій Остапович подав у відставку 16 серпня на знак протесту проти дій силовиків. Цей крок ледь не коштував йому свободи. Остапович спочатку втік до Росії, потім був депортований звідти, втік до лісу від своїх колишніх колег, які прийшли його заарештувати, і переховувався там кілька днів, пройшовши близько 70 кілометрів.
Зараз він разом із іншими колишніми білоруськими правоохоронцями очолює організацію BYPOL, яка допомагає колишнім силовикам і розслідує злочини білоруських правоохоронців.
Сергій Дилевський і робітники-страйкарі
Перші страйки в Білорусі почалися через тиждень після виборів. Страйкували співробітники Мінського заводу ім. Козлова, МАЗу, МТЗ, БелАЗу, «Гродно Азоту», «Білоруськалію» і багатьох інших підприємств. Одним із лідерів протесту робітників став співробітник МТЗ Сергій Дилевський.
Дилевський увійшов до складу президії Координаційної ради, але пізніше був змушений під загрозою арешту виїхати в Польщу, звідки зараз координує протести робітників.
Інна Зайцева і креативні учасники протесту
Літні та осінні марші протесту запам’ятаються в тому числі творчістю їхніх учасників. Гасла, кричалки, плакати, костюми – як тільки білоруси не спробували висловити обурення діями влади. Серед усього цього особливо запам’ятається «біло-червоно-біла наречена» з Бреста Інна Зайцева.
У своїй сукні вона об’їхала кілька протестних міст. Інну затримували до суду, потім оштрафували. У грудні її чоловіка, Андрія заарештували на 15 діб за біло-червоно-білий прапор на будинку.
Тадеуш Кондрусевич і священники
Глава католицької церкви в Білорусі Тадеуш Кондрусевич став першим громадянином країни, якому офіційно заборонений в’їзд до Білорусі. Вже після цього за критичні висловлювання про дії силовиків і влади позбавили посади прес-секретаря Білоруської православної церкви Сергія Лепіна, а сама Церква змінила свого лідера.
Кілька священників різних конфесій потрапили на «добу». Були й приклади підтримки церковними лідерами силовиків, але це швидше виняток, ніж правило.
Денис Чашун і рятувальники
Начальник міської рятувальної станції «Комсомольське озеро» Денис Чашун і його підлеглі врятували від затримання кількох мітингувальників під час розгону недільного маршу в парку Перемоги.
За це вони самі потрапили в ізолятор на Окрестина. Денис досі працює на своїй посаді, незважаючи на суд і «добу». Каже, що не шкодує.
Олексій Санчук і музиканти протесту
Протести 2020 року втілилися в величезній кількості нової музики, яку надихнули вуличні мітинги і хвиля солідарності з боку білорусів. Вже існує понад 400 пісень протесту.
Музика протесту пішла у двори і зазнала переслідування з боку силовиків. Десятки музикантів були затримані на «добу», а барабанщик Олексій Санчук став підозрюваним у кримінальній справі про організацію масових заворушень. Це перший в історії сучасної Білорусі музикант-політв’язень.
Справжнім символом протестів став невловимий «Вільний хор» – він з’являється у публічних місцях Мінська і виконує білоруські патріотичні пісні.
Микола Дідок та анархісти
Свій слід у протестах 2020 року залишили й білоруські анархісти, яким теж дісталося від влади. Ігоря Оліневича і його соратників звинувачують у підпалі поліцейських машин і відділку міліції. Миколу Дідка жорстоко затримали на конспіративній квартирі і показали по державному телебаченню в напівнепритомному стані.
Справи анархістів традиційно залишаються одними з найбільш засекречених, і навіть родичі затриманих майже нічого не знають про їхній стан та хід розслідування.
Олександр Лукашенко
Найбільш неоднозначна персона 2020 року в Білорусі – Олександр Лукашенко. Але применшити його роль у тому, що проти нього об’єдналися сотні тисяч білорусів, не можна.
«Гуртом і батька легше бити», – говорить білоруське прислів’я. Або зігнати з посади. У будь-якому випадку, білоруси ще ніколи не були такими згуртованими, як у 2020 році.
