Населення Російської Федерації протягом 2021 року зменшилося на 1 мільйон 40 тисяч громадян. На перший погляд, нічого дивного, населення ж України й країн Центрально-Східної Європи теж не зростає.
Але дивно те, що кожного року до Росії прибувають до 10 мільйонів іноземців. Вони ідуть працювати на некваліфіковані, небезпечні, будівельні роботи, і значна їх частина правдами і не правдами залишається в Росії.
Чому ж тоді бачимо мінус? Хто включатиме верстати, спускатиметься в шахти, випікатиме хліб? Ким наповнювати грізні кремлівські збройні сили? Ким «освоювати» Сибір? Ким, даруйте, забезпечувати наявність громадян «словянського походження» на Далекому Сході, які тікають під натиском дружніх поселенців з північних китайських провінцій?
Впливовий російський видавець і політик, засновник «Независимой газеты» Костянтин Ремчуков висловився так.
Цитата мовою оригіналу:
«Путин после 20 с лишним лет у власти думает о том, что ему надо будет уходить... . И вот если ты уходишь и уходишь ты явно в худшем международном положении России, чем ты пришел – вот там была слабая Россия, на коленях, все что угодно, у Ельцина армии не было, денег не было, – и, тем не менее, стран НАТО было существенно меньше у нас по периметру. Враждебных отношений не было, санкций не было. Свободы* было много. Люди жили и потребляли много. Начиналось освоение раннекапиталистическое в нашей жизни... И сейчас масса репрессивных законов, отсутствие политических свобод, ужесточение законодательства до уровня, что ты не знаешь, за что тебя будут преследовать, и когда тебя будут преследовать»
Можна додати:
- були якщо не довірливі, то принаймні людські відносини і з Європою, і з Північною Америкою,
- був масовий російський закордонний туризм,
- був, нарешті, відкритий дружній кордон з Україною,
- зв'язки між родичами, літо в Криму? а зима в Карпатах,
- торгівля на десятки мільярдів,
- зручний транзит і спільні наукові та технічні розробки,
Було багато того, що дає відкритий вільний світ.
Нема. І не буде. Своєю ізоляціоністською, войовничою політикою, параноєю «оточеної фортеці» чи вже тюрми, мілітаристською пропагандою –Кремль перетворив вільні ЗМІ у монстрів залякування, економіку зростання у сировинну газонафтоколонку, творчі людські почуття у зневіру, ненависть до усього інакшого.
Ну кому ж хотітиметься народжувати в тюремно-казарменній атмосфері?
Сьогоднішня російська демографія – лише один, до того ж внутрішній продукт кремлівської самогубчої політики.
Але тінь від трупа колись самобутнього російського суспільства падає на все довкола.
Дестабілізованими чи загроженими відчувають себе і на Сході – Японія, Корея, і на Заході – Україна, Польща, Болгарія, і на Півдні, Грузія, Туреччина, і на Півночі, Фінляндія, Балтія, навіть Канада аж за Північним полюсом.
Цієї «Нової Росії» усі цураються. І не сприймають.
Без ненависті, але й без страху готуються боронитися, в разі нападу.
Без зловтіхи, але із жалем очікують на неминучий розпад «самодержавства з боєголовками».
Очікувані зміни надійдуть. Але не без нашої участі, як боєздатного і творчого суспільства, в якому славлять героїв і плекають нових.
І, думаю, настане час, коли народжуваність в Україні помітно підвищиться. Загроза – зникне.
Андрій Веселовський – український дипломат, експредставник України при ЄС
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
