Під час саміту НАТО у червні президент України Володимир Зеленський написав у твітері, що західні лідери підтвердили, що Україна «стане членом альянсу».
Твіт українського лідера, який деякі західні дипломати вважали невчасним і покликаним роздратувати Росію, викликав передбачувано розлючену відповідь кремлівських чиновників. Вони вже давно попереджають, що вступ України до НАТО є неприйнятним для Москви перетином «червоної лінії», який не залишиться без відповіді.
Попри – або через – загрози Кремля та нарощування російських військ уздовж кордонів України президент Зеленський продовжує наполягати на якнайшвидшому прийнятті України до НАТО, заявляючи, що це єдиний спосіб стримати подальшу агресію Росії. Інші, у тому числі деякі західні лідери, побоюються, що це дасть протилежний результат – спровокувавши більшу агресію з боку Росії.
На червневому саміті Зеленський не отримав дату вступу до альянсу. А президент США Джо Байден, який у минулому був сильним поборником приєднання України до атлантичного альянсу, покинув розмови про неминучий вступ. «Рішення з цього питання не ухвалене. Це ще невідомо», – сказав він, коли журналісти запитали його про приєднання України.
«Тим часом ми зробимо все можливе, щоб Україна могла продовжувати протистояти фізичній агресії Росії», – сказав він. Президент Росії Володимир Путін висунув низку все більш наполегливих вимог щодо гарантій того, що Україні ніколи не дозволять вступити до НАТО.
Деякі оглядачі сумніваються, чи те, що вони вважають стримуванням амбіцій України щодо НАТО, з боку Байдена та високопосадовців США та Європи, є свідченням того, що Росія, можливо, вже досягла однієї зі своїх ключових цілей, а саме – не допустити приєднання України до західного альянсу.
У кращому випадку Білий дім і європейські союзники надсилають суперечливі повідомлення про членство України в НАТО, кажуть вони. «Терміновість ультиматумів Москви мала би вказувати, що Україна – на порозі членства в НАТО. Насправді це дуже далеко від істини», – вважає Пітер Дікінсон, редактор UkraineAlert, бюлетеня Atlantic Council, дослідницької групи, що базується в США.
«Наразі найбільшим наближенням Україна до вступу до НАТО лишається туманне і значною мірою символічне зобов’язання щодо майбутнього членства, отримане нею на саміті альянсу 2008 року в Бухаресті. Хоча ця обіцянка повторювалася неодноразово, вона не має реальної ваги і, по суті, є підтвердженням стандартної політики відкритих дверей альянсу щодо всіх потенційних нових членів», – додав Дікінсон, також редактор журналу Business Ukraine.
У червні НАТО «оновила» свої відносини з Україною, визначивши країну партнером із розширеними можливостями. Програма ПРМ, яка була започаткована у 2014 році, спрямована на «підтримку та поглиблення співпраці між союзниками та партнерами, які зробили значний внесок у операції та місії під проводом НАТО», зазначається в НАТО. Швеція, Фінляндія, Австралія та Йорданія також мають цей статус. Але, як зазначає НАТО на своєму вебсайті: «Статус України як партнера з розширеними можливостями не вказує ухвалення жодних рішень щодо членства в НАТО».
Після того, як Зеленський опублікував свій червневий твіт, держсекретар США Ентоні Блінкен також намагався применшити значення статусу, сказавши журналістам: «Нічого нового» не сталося. Він також вказав їм на конференцію НАТО 2008 року в Бухаресті, де альянс привітав прагнення України та Грузії до членства. Але НАТО не запропонувало ані плану дій щодо членства, ані ПДЧ, які б поставили їх на певний шлях до вступу.
Тодішній президент США Джордж Буш наполягав на тому, щоб НАТО запропонувала ПДЧ обом країнам, але кілька європейських членів, включно з Німеччиною, були проти, побоюючись, що це ще більше погіршить відносини з Росією. Британський дипломат повідомив «Голосу Америки», що опозиція деяких партнерів США з того часу не зазнала змін. «У деяких членів немає бажання успадкувати відкритий конфлікт, що і сталося б, якби Україна стала членом НАТО», – сказав він.
Дилема
За словами деяких аналітиків і західних дипломатів, у час, коли Путін голосно наполягає, щоб НАТО ніколи не прийняло Україну, адміністрація Байдена і партнери по західному альянсу зіткнулись з дилемою. Багато членів НАТО не готові прийняти Україну з низки причин, у тому числі через занепокоєння щодо її високої корумпованості. Але хоча вони не хочуть поспішати з ухваленням рішення, вони також бояться звинувачень у замирюванні Росії або того, що Москва витлумачить їх позицію як слабкість.
Дилема, що стоїть перед Заходом, не лишилась непоміченою Анатолем Лівеном з Інституту відповідального державного управління Квінсі, вашингтонської дослідницької організації. Дослідник обстоює позицію, що США повинні вести переговори з Росією про договір, який зробить Україну нейтральною країною.
Лівен визнає, що ця ідея буде розкритикована сторонниками жорсткої лінії на Заході. «Однак вони повинні запитати себе, чи дійсно вони готові розглядати війну з Росією; а якщо ні, то що вони пропонують як конкретну альтернативу цим пропозиціям», – написав він для Інституту Квінсі, який виступає за неінтервенціонізм США на міжнародній арені.
Але навряд чи Україна погодиться на розмивання її прав як незалежної нації. Зеленський навіть наполегливіше, ніж його пронатовські попередники, домагався конкретних строків щодо членства України, але зазнав невдач, остання з яких мала місце минулого місяця, коли генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг обійшов його прохання щодо графіка членства України в альянсі.
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба на своїй сторінці у фейсбуці зазначив, що зустріч Зеленського та Столтенберга для обговорення зміцнення Збройних сил України пройшла «дуже добре, позитивно», але додав: «Єдиний недолік, скажу чесно: рік, коли Україна стане членом НАТО, нам не сказали. Хоча ми запитували».
Протягом всього цього тижня високопосадовці США наголошували, що вимоги Росії щодо припинення будь-якого подальшого розширення НАТО – і зокрема гарантії того, що Україна ніколи не стане членом – є «принципово неприйнятними».
Джуліанна Сміт, постійна представниця США у НАТО, додала свій голос у вівторок, повторивши попередні заяви Блінкеном і заступника держсекретаря Венді Шерман, які відкинули вимоги Росії. «Ми не дозволимо нікому закрити політику «відкритих дверей» НАТО», – сказала Сміт.
Незважаючи на рішучі слова, колишній посол США в Україні Стівен Пайфер питає, чи Кремлю вже фактично не надано можливість вето щодо членства України через побоювання НАТО бути втягнутим у війну. У коментарі ЗМІ він заявив, що Києву вже довелося довго чекати на вступ до НАТО, але, ймовірно, доведеться чекати ще довше.
«Як видається, союзники позбавлені ентузіазму щодо ПДЧ, особливо через те, що немає хорошої відповіді на запитання: «Якщо Україна завтра вступить до НАТО, чи опиниться тоді альянс у стані війни з Росією?»
Пайфер запропонував Україні припинити вимагати розклад щодо членства і зазначив, що «за нинішніх обставин відповідь буде або мовчання, або ні. Ні те, ні інше не сприяє відносинам Україна-НАТО». Він додав: «Між офіційними особами НАТО та України має бути відвертість щодо ситуації щодо ПДЧ, має вона бути і з боку Вашингтона».
Британський дипломат, який не захотів називати своє ім'я публічно, сказав «Голосу Америки»: «Можливо, на цьому етапі краще уникати ясності — визнання України зараз підвищить напруженість, натомість невизначеність лишає без відповіді і Росію».
Джеймі Детмер – журналіст, оглядач «Голосу Америки»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
З оригіналом матеріалу англійською мовою можна ознайомитись на сайті VOAnews.com.
