Кількість порушень свободи слова в Україні за рік стала меншою – 197 проти 229 у 2020 році, а ось спроб цензурувати контент в масмедіа більше – вісім проти двох випадків. Експерти поясняють це відсутністю виборів і популярністю роботи журналістів вдома, в дистанційному форматі. Перші місця за кількістю перешкоджань та нападів на журналістів утримують ті ж регіони, що й минулого року – Київ, Запоріжжя та Одеса. Наприкінці 2021 року на Одещині управління Національної поліції регіону подало в суд на журналістку – вимагає спростувати пост у телеграмі. Сама журналістка Ірина Гриб припускає, що йдеться про пост щодо хабарів у поліції.
Експерти Інституту масової інформації (ІМІ) повідомляють, що найпоширенішим засобом обмежити свободу слова залишається фізична агресія щодо журналістів – у 2021 році, як і у 2020-му, на неї припало 74% усіх зафіксованих порушень.
Наприклад, збільшилась кількість фізичної агресії на Хмельниччині. Так, 3 листопада в Хмельницькому нападник облив невідомою речовиною журналістку-розслідувачку та регіональну представницю ІМІ Альону Березу. Наступного дня їй було надано державну охорону, а факт нападу, який спочатку кваліфікували як хуліганство, перекваліфікували на «погрозу або насильство щодо журналіста» – це профільна і більш тяжка стаття Кримінального кодексу.
Як розповідала сама Альона Береза, напад стався, коли вона виходила зі спортивного клубу. На виході зі спортклубу на неї чекав невідомий, який тримав у руках чорний пакет. Чоловік наздогнав журналістку і вилив рідину ззаду на неї. Рідина потрапила на одяг та на волосся Альони. За словами Берези, нападник був одним з тих, хто днем раніше приходив до неї додому.
«Учора о пів на п'яту до мене додому приходили двоє чоловіків. Один з них дзвонив у дзвінки всіх квартир на поверсі. Я якраз в цей час виходила з квартири, і стояв високий хлопець з папірцем у руках та шукав якогось чоловіка. Але він чітко назвав мій номер квартири. Але далі, коли він залишився під дверима квартири, а я спускалася сходами, я зустріла другого чоловіка, який і здійснив сьогодні на мене напад», – розповідала Альона.
Незадовго до нападу вона публікувала розслідування про майно та статки чотирьох депутатів Хмельницької міської ради.
Нападали на журналістів і в Одесі – 28 грудня 2021 року на знімальну групу «Думской.ТВ» напав озброєний ножем продавець піротехніки, а в жовтні 2021 року оператора того ж каналу намагався побити власник кафе на морському узбережжі моря. Заклад нібито працював без документів і журналісти приїхали зафіксувати це.
На Одещині суди оштрафували порушників прав журналістів та скасували заборону на вхід до держбудівлі
Як зазначено у звіті профільної організації, станом на грудень 2021 року суди ухвалили лише 10 вироків за «журналістськими» статтями. Два з них було ухвалено в Одесі – місті-лідері з кількості порушень. Так штрафи мають заплатити нападник на фотокореспондентку інтернет-видання «Українська служба інформації» (УСІ) Владиславу Швець і охоронець Одеської архітектурно-будівельної академії, який заважав працювати та погрожував журналістці того ж видання Ганні Покровській.
19 листопада 2021 року Одеська обласна державна адміністрація змінила правила допуску журналістів до своєї будівлі, фактично виконавши рішення Одеського окружного адміністративного суду. Позов на чиновників подавав головний редактор видання «ІзбірКом» Валерій Болган – виконуючи рішення голови ОДА Сергія Гриневецького, охоронці відмовлялись пропускати в будівлю журналістів без супроводу працівників пресслужби. Офіційна підстава – карантинні обмеження.
Ситуація із правами журналістів покращилась, хоча випадків цензури стало більше – ІМІ
Тим не менш, загальна кількість порушень прав журналістів за підрахунками Інституту масової інформації знизилась. У позаминулому році експерти зафіксували 229 порушень, а у 2021-му – 197.
«Зменшення кількості перешкоджань у 2021 році було пов’язане зі спокійнішою політичною ситуацією (2020 року в Україні відбувалися місцеві вибори), а також із тим, що журналісти більше працювали онлайн, ніж офлайн (опитування ІМІ свідчать, що як мінімум третина редакцій протягом року підтримувала віддалений формат роботи через коронавірус)» – зазначено у звіті.
При цьому, за словами медіаекспертки Катерини Дячук, 2020 року ІМІ зафіксував лише два публічно відомих випадки цензури, а у 2021 році – вісім. В тому числі йдеться про можливий тиск з боку оОфісу президента на «UA-Перший», ТК «Прямий» та ток-шоу «Свобода слова Савіка Шустера». За словами журналістів цих медіа, представники владної партії та виконавчої влади бойкотують ефіри або ставлять ультиматуми щодо своєї участі.
У Запоріжжі з листопада 2020 року через карантинні обмеження журналістів не допускали на сесії міської ради. В січні 2021-го працівники різних редакцій навіть провели пікет та звернулись до президента, прем’єр-міністра та інших посадових осіб. ЗМІ пропустили до адміністративної будівлі у лютому, через місяць після відкриття кримінального провадження і розгляді проблеми на парламентському комітеті зі свободи слова.
У Києві найбільш відомим «журналістським» конфліктом 2021 року став напад на працівників програми «Схеми: корупція в деталях», що стався 4 жовтня 2021 року в приміщенні «Укрексімбанку».
Справа щодо вже ексголови правління «Укрексімбанку» Євгена Мецгера, ексдиректора департаменту інформаційної політики банку Володимира Пікалова, колишнього директора департаменту банківської безпеки установи Ігоря Тельбізова та начальника управління внутрішньої безпеки «Укрексімбанку» Олега Осіпова була передана до суду в листопаді 2021 року. Своєї вини вони не визнають, хоча в грудні Тельбізов на одному з заходів у приміщенні Національної спілки журналістів України заявив, що шкодує про напад на журналістів та назвав ситуацію «ганебною».
Одеса: до суду через пост у телеграм-каналі
На Одещині головне управління Національної поліції області подало в суд на журналістку Ірину Гриб. Позов був поданий 30 листопада до Іллічівського міського суду Одеської області, вимагаючи спростувати недостовірну інформацію. Про це Радіо Свобода розповіла сама журналістка.
На її думку, позов пов’язаний з її постом в авторському телеграм-каналі «Ирочка расскажет…» В інформаційному повідомленні, з посиланням на анонімні джерела, Гриб написала, що поліція за хабарі відкриває кримінальні провадження і слідкує за громадянами, продає телефонний трафік мобільних операторів та «зламує» месенджери.
«Після того, як я написала цей пост, вони провели службове розслідування. Під час розслідування всі заявили, що ніяких хабарів ніхто не бере. Оскільки за результатами службового розслідування, «виявилось», що копи не беруть хабарів, а отже пост – неправдивий, Семенишин [Микола Семинишин – начальник головного управління Нацполіції в Одеській області] вирішив подавати в суд», – розповіла Гриб.
У рішенні суду від 17 грудня 2021 року зазначено, що позов був залишений без руху через неповну сплату судового збору. Суд вказав, щоб позивач сплатив залишок збору впродовж десяти днів після вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Радіо Свобода поки не вдалось отримати коментарі в Миколи Семенишина. 28 грудня з рішення суду стало відомо, що позивач усунив недоліки позивної заяви. Підготовче засідання призначили на 16 лютого 2022 року. Ірина Гриб наголосила, що поки не отримувала офіційної повістки чи будь-які інші документи з приводу позову.
На думку експертки Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталі Стеблини, телеграм-канали відіграють значну роль в регіональному інформаційному просторі. Мешканці Одещини охоче звертаються до телеграм-каналів, хоча серед повідомлень у каналах можуть бути і чутки замість перевіреної інформації.
«Один з одеських телеграм-каналів навіть входить у топ-10 найбільш популярних каналів України. Це говорить про те, що саме в нашому регіоні телеграм-канали дуже популярні. В переважній більшості випадків інтернет-аудиторії все одно де брати інформацію. Вони не завжди зважають на те, щоб ця інформація була якісною. Тому люди можуть не брати її з засобів масової інформації, де інформація є перевіреною, де є свої автори», – говорить Стеблина. Згідно з її дослідженням, регіональні ЗМІ поступово втрачають популярність.
Медіаекспертка ІМІ Катерина Дячук повідомила Радіо Свобода, що наразі інститут не моніторить телеграм-канали, але фіксує порушення прав журналістів, які ведуть канали, якщо так порушення відбудеться. Ми провели моніторинг судового реєстру з приводу можливих справ про захист честі, гідності та ділової репутації через публікації в телеграм-каналах та знайшли декілька показових випадків.
Так, у листопаді 2020 року в одному з судів Чернігова від автора телеграм-каналу вимагали опублікувати спростування його публікації про можливі хабарі таким чином: «Я повідомляю, що інформація, поширена мною на моїй сторінці в мережі Фейсбук та на моєму телеграм-каналі стосовно того, що голова Чернігівської обласної державної адміністрації начебто причетний до корупційних діянь, пов'язаних з вимаганням вступного внеску за депутатський мандат СН на місцевих виборах в сумі 20 тисяч доларів США, нечесного розподілу субвенцій між громадами та рейдерського захоплення врожаю і землі в Іванківцях, є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію відповідно до рішення суду». У травні 2021 року судді відмовили у задоволенні позову, оскільки зв’язок між відповідачем, телеграм-каналом і фейсбук-спільнотою не був доведений.
21 липня 2020 року Дніпровський районний суд міста Києва відмовив державному чиновнику, який вимагав спростування інформації про нібито керування тіньовим штабом політичної партії та курував діяльністю одного з кандидатів на посаду голови Харківської ОДА, розглядав ймовірність працевлаштування на державну службу в Росію та відвідував Крим з метою передачі окупаційній владі документів. Інформація про це, в тому числі, була оприлюднена в одному з українських телеграм-каналів. Суд дійшов висновку, що позивач не довів негативного характеру цієї інформації.
У серпні 2020 року суд відмовив у задоволенні позову і водію, який співпрацює із проєктом «Схеми: корупція в деталях». Той вимагав від Андрія Портнова колишнього заступника адміністрації президента Віктора Януковича, видалити персональну інформацію про водія – фото і номер автівки, ім’я й прізвище і місце проживання. Суд не погодився із позивачем та навіть присудив водію компенсувати витрати Портнова на адвоката – 57 тисяч гривень.
