«Вірять в ЗСУ і повернення територій»: до яких поступок готові жителі півдня заради миру?

«Це був черговий артилерійський «приліт», а до того чотири прильоти КАБів».

«Снаряд за снарядом – прилітало так, що довелося кидати роботу, ховатися по під’їздах».

«Поїхав увечері до дочки в Одесу, а на ранок приїхав – вже дому немає».

Так херсонці коментують чергову російську атаку на місто. Вранці 16 квітня армія РФ обстріляла Центральний район Херсону авіабомбами і артилерією, повідомила місцева влада.

Внаслідок цього загинув чоловік, який був на вулиці, станом на 17 квітня ще 12 людей поранені, повідомили в міській військовій адміністрації. Зокрема, чотири керовані авіабомби знищили льодову арену. У багатьох херсонців понівечені квартири, а в декого згоріли будинки.

Російські атаки проти цивільних – це спроба залякування, неодноразово говорив президент України Володимир Зеленський. Чи діє тактика Кремля та чим готові поступитися українці заради миру, дізнавався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».

Начальник Херсонської міської військової адміністрації Роман Мрочко намагався розповісти про російську атаку КАБами на місто у середу, але ледь не потрапив під наступний артилерійський обстріл.

Подвійні удари – відпрацьована тактика російської армії, як помітили очевидці. Після першого обстрілу окупанти намагаються вразити поліцейських і рятувальників.

Євген Іващенко працює в комунальному підприємстві «Парки Херсона», яке допомагає ремонтувати будинки після російських ударів. Він приїхав на місце прильоту КАБів – і мусив сховатися від артобстрілу.

«Відразу як приїхали, почали роботу і буквально за 10-15 хвилин почався повторний обстріл. Снаряд за снарядом прилітало так, що довелося кидати роботу, ховатися по підʼїздах. І десь годину, а то й більше ми сиділи і перечікували це. Накривали добре», – розповів Євген.

У місцевого жителя Юрія внаслідок обстрілу згорів будинок: «Ми два тижні жили в цьому будинку, а вчора поїхали на зустріч з донькою до Одеси. Повернулися, а тут таке, будинку немає».

• Ввечері 16 квітня російські БПЛА атакували місто Дніпро, в результаті чого загинули три людини, в тому числі дівчина-підліток, повідомила місцева влада. Загалом через вчорашню атаку постраждала 31 людина. Десять людей наразі перебувають у лікарнях, зазначив голова обласної військової адміністрації Сергій Лисак.
• Керівництво Росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, убиваючи цивільне населення і руйнуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти енергетики та водозабезпечення.
• Українська влада і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації і наголошують, що вони мають цілеспрямований характер.

Території, мова, членство в НАТО

Журналісти та соціологи намагаються відслідковувати настрої населення, зокрема на півдні України, протягом повномасштабного вторгнення РФ та вимірювати, який ефект на населення має посилення російських атак.

Так, маріупольське видання 0629 на початку квітня опитало своїх читачів, чи готові вони піти на поступки Росії заради миру?

Редакція пояснила, що їхня робота не є соціологічним опитуванням і стосується лише аудиторії сайту. Але може бути маркером суспільних настроїв, зокрема, серед жителів сходу України. В опитуванні взяли участь 1411 читачів і от який має результат:

• майже половина учасників відповіла, що не готові йти на жодні поступки Росії;
• 15% опитаних погодилися б відмовитися від вступу в НАТО в обмін на створення альтернативного військового союзу;
• майже 14% готові на територіальні поступки без визнання російського статусу над окупованими територіями.

Найменше учасників опитування готові були б відмовитися від української мови як державної, від вступу до ЄС та української церкви.

Херсонський соціолог, доцент кафедри географії та екології Херсонського державного університету Микола Гоманюк пояснює: професійне дослідження, на відміну від журналістського опитування, мало б враховувати багато нюансів.

«Працює комплекс питань. Наприклад, щодо територіальних поступок. На яких умовах? Який буде статус у цих територій? Яке буде сполучення з цими територіями? Яка буде доля власності людей на цих територіях? Тобто нема однозначної якоїсь лінійної відповіді. Зараз це питання не можна вимірювати цифрами.

Ситуація дуже динамічна. Сьогодні одна ситуація. Завтра ухвалюються якісь рішення на міжнародному рівні, ситуація абсолютно інша. А громадська думка має певну інерцію, вона не може змінюватися щодня. І якщо проводити опитування, ставити такі лінійні лобові запитання, то ми просто отримуємо якісь такі артефакти, які дуже важко інтерпретувати», – каже фахівець.

«Втома від війни зростає»

Київський міжнародний інститут соціології з травня 2022 року ставить українцям запитання, чи готові вони до територіальних поступок?

Останнє з таких опитувань соціологи провели з 14 лютого до 4 березня цього року:

• 50% українців відповіли, що за жодних обставин Україна не має відмовлятися від жодних своїх територій;
• 39% вважають, що Україна може відмовитися від деяких територій заради якнайшвидшого досягнення миру і збереження незалежності;
• ще 11% опитаних зізналися, що їм важко відповісти.

У травні 2022 року не були готові на жодні поступки 82% опитаних. А готових до поступок соціологи нарахували 10%. Результати опитувань «Новинам Приазовʼя» прокоментував виконавчий директор КМІС Антон Грушецький.

«Ми говоримо про такі речі, як втома від війни, обстріли, готовність до поступок. Це важливі речі, але вони трохи у свідомості людей не так пов'язані. Втома, безумовно, зростає. Тобто в нас навіть 70% респондентів в цілому на півдні так само визнають, що психологічно їхнє здоров’я постраждало внаслідок цих дій.

І в прифронтових громадах, зокрема на півдні, це відчувається трохи більше, тому що рівень обстрілів вищий, ніж, наприклад, у Києві чи більш тилових регіонах України. Але при цьому і на півдні, і на сході переважна більшість українців визнає, що війна є екзистенційною», – зазначив він.

Водночас, каже соціолог, жителі півдня стверджують, що «Росія хоче або здійснити фізичний геноцид, або знищити українську націю».

«Це відповідно приводить до думки, що ми живі, ми втомлені, але ми не можемо переступати певні червоні лінії. Наприклад, офіційно визнавати території частиною Росії або не отримувати ніяких гарантій безпеки, чи тим більше просто складати зброю. І в цьому випадку, знову-таки, люди втомлені, готовність в цілому до певних поступок зросла, але, знаєте, не зросла готовність до капітуляції, саме капітуляції до завершення війни на будь-яких умовах», – наголосив Грушецький.

Чи є регіональна різниця у настроях?

У своїх дослідженнях КМІС аналізує також, як на питання про поступки відповідають жителі різних регіонів України.

Так, на півдні в травні 2022 року 86% опитаних не були готові на жодні поступки Росії. Лише 9% погодилися б віддати частину територій.

У березні 2025 року незгодних на поступки був 51%, а 39% припускають, що можна віддати Росії деякі території.

Антон Грушецький пояснив, чи є різниця у настроях на півдні, порівняно з іншими регіонами.

«Після повномасштабного вторгнення ми бачимо ситуацію, коли у нас міжрегіональні відмінності дуже сильно згладилися. І насправді навіть у питаннях територіальних поступок, а це ми досліджуємо з 2022 року.

І в Україні в цілому, і окремо в південному регіоні України динаміка та сама, що до початку 2023 року – до територіальних поступок були готові приблизно 10-15%. До початку 2025 року цей показник зріс до близько 40%, хоча все одно більше тих, хто категорично проти жодних поступок», – повідомив він.

Втім, зазначає експерт, «диявол криється в деталях», адже треба розуміти, що саме мається на увазі під територіальними поступками.

«В цьому випадку, і жителі півдня так само про це говорять, мова йде про де-факто визнання окупації території, певних територій України, але не визнавати офіційно цього. Тобто це питання, що ми відкладаємо визволення цих територій на майбутнє.

І серед жителів півдня ми бачимо ту саму ситуацію. Коли ми запитуємо, чи готові ви віддати під контроль Росії всі регіони, на які вона претендує, ми бачимо ті ж 85-90% у Києві, які кажуть категорично: «Ні». Коли ми запитаємо, чи можна офіційно визнати окуповану частину Херсонщини, Запоріжжя та Крим частиною Росії, 85-90% жителів півдня відповідають негативно і що це категорично неприйнятно», – додав він.

«Віра в ЗСУ і деокупацію»

Директор Центру стратегічного розвитку територій, доцент кафедри соціології Андрій Орлов відстежує зміни в настроях у Запорізькій області. Він посилається на дослідження, проведене наприкінці минулого року.

«Треба зазначити, що наприкінці 2024 року 48% запоріжців виявили оптимізм певний в змінах на майбутнє. Це зміни на краще або скоріше на краще, ніж на гірше. Кожен другий запорожець – це люди, які в змінах на краще виказують довіру ЗСУ, довіру владі й, відповідно, те, що війна буде завершена, а території повернені.

Таким чином ці 48% – це відповідь на запитання, чи готові люди до поступок. Тобто вони вірять в те, що буде все повернено, тобто вони не готові до поступок», – зазначив експерт.

Можливі територіальні поступки України час від часу стають темою міжнародних новин.

Співзасновниця Національної платформи стійкості та згуртованості Юлія Тищенко наголошує, що Росія хоче поглинути всю територію України, а не тільки 5 регіонів. А визнання окупованих земель російськими призвело б до глобальних наслідків.

«Якщо Росії можна, то чому не можна, умовно, Пакистану, Індії. Ну, врешті-решт, бачимо дуже складні, неприємні речі щодо позиції США щодо Гренландії, питання, пов’язані з Тайванем, тобто що завгодно. Це просто розкриє цю мапу можливих потенційних регіональних конфліктів і загальну дестабілізацію у світі.

Якщо ці території шляхом воєнного приєднання, через агресію, до того ж, будуть визнані російськими, як це було у 18-19 сторіччях, це небезпечно не тільки для України, це небезпечно для всього світу. Про які тут територіальні поступки можна говорити? Чесно кажучи, я не думаю, що Україна може юридично визнати наші області російськими», – зауважила вона.

• У вересні 2022 року Росія провела референдуми на окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України. Вони відбувалися під контролем російських військ, без міжнародного спостереження і з численними повідомленнями про примус і фальсифікації.
• Міжнародна спільнота, включно з ООН та ЄС, визнала ці «референдуми» незаконними та такими, що не мають юридичної сили.
• У 2014 році Росія організувала референдуми в Криму та на частині Донбасу. Їхні результати також не визнані Україною та міжнародною спільнотою.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Путін затягує угоду про перемир'я. Що зробить Трамп?

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Російське командування сатаніє». РФ прагне прорвати оборону, щоб блокувати Запоріжжя

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Херсон – найнебезпечніше місто»: РФ посилює атаки під розмови про перемирʼя