Як почалося вторгнення російських військ на південь України 24 лютого 2022 року? Як реагувала на це місцева влада і жителі регіону? Хто чинив спротив російській окупації на Херсонщині? Про це читайте в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- Російське повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року почалося одразу на кількох напрямках. У перші ж години масованого удару зазнала Херсонська область. Російська армія, маючи значну чисельну перевагу, розгорнула наступ з території окупованого Криму через Перекоп і Чонгар на материкову Україну. Але попри несподіваність цієї атаки, українські збройні сили чинили опір з перших хвилин цього нападу.
- 24 лютого минулого року о пʼятій ранку російські військові ракетами обстріляли Чорнобаївський аеропорт поблизу Херсону. 25 лютого поблизу Антонівського мосту між українськими збройними силами та російською армією відбувся бій. Російські військові прорвали українську оборону і пішли в обхід Херсону, в бік Миколаєва. 28 лютого військові РФ окупували селище Зимівник, поблизу Чорнобаївки й звідти рушили до Шуменського району Херсону. 1 березня в цьому районі, в Бузковому парку російську бронетехніку зустріли херсонські тероборонівці, більшість з яких полягли в бою.
- Більша частина Херсонської області, включно з обласним центром, була окупована російськими військовими упродовж першого тижня повномасштабного вторгнення Росії. Деякі підрозділи Збройних сил України, що обороняли регіон, були розбиті, деякі змушені були відступати перед чисельними колонами противника, який йшов з території окупованого Криму.
Нова Каховка без зброї
Як російські військові почали окуповувати південь і яким був спротив у регіоні, «Новинам Приазовʼя» розповів міський голова Нової Каховки Володимир Коваленко.
«24 лютого 2022 року, зрозуміло, це такий рубікон, через який ми переступили й пішли в абсолютно інше життя. За три хвилини до п'ятої ранку, коли у місті Нова Каховка прозвучали вибухи, як пізніше виявилося, на території військової частини протиповітряної оборони, я зателефонував керівнику однієї з силових структур, запитав, що відбувається, було сказано, що розпочалася війна», – згадує мер.
Люди стояли біля військового комісаріату, вони готові були отримати зброюВолодимир Коваленко
«О 7:20 ми зібралися у військовому комісаріаті, в кабінеті військового комісара, тому що мали провести загальну обласну, селекторну нараду. Десь о 7:30 вже було, військовий комісар Генічеська розповідав, що вже оточили (військові РФ – ред.) приміщення, інші ті наближені райони, що в них також такі проблеми, і селектор не відбувся. Єдине, що я запитав у військового комісара, а що потрібно, яка допомога, бо на цей момент уже люди стояли біля військового комісаріату, вони готові були отримати зброю. У відповідь я почув, що зброя перебуває в Херсоні, і тому просимо, щоб комунальні підприємства дали два автомобілі, для того, щоб поїхати отримати зброю», – розповів Коваленко.
За словами мера, він дав команду заправити КАМАЗи й їхати за зброєю.
О 10:55 Каховська ГЕС була вже окупована ворогом. Я до останнього не віривВолодимир Коваленко
«Один КАМАЗ приїхав на ту сторону, на той бік, на правий берег Дніпра. Стосовно іншого, то не змогли, тому що такий швидкий наступ ворога був. О 10:55 Каховська ГЕС була вже окупована ворогом. Я до останнього не вірив інформації, що в районі каховського магістрального каналу нібито йдуть російські окупаційні війська, прапор (російський – ред.) розвивається на бронетранспортерах з буквами «Z». Не вірилося, тому що я реально думав, що в цей час на кордоні, там в районі Армянська, і Чаплинки, що там йдуть бої», – каже Коваленко.
«Захоплення міста не було»
Відповідно через відсутність зброї та через стрімке просування російських сил боїв за Нову Каховку не було, сказав міський голова.
Для них важливо було зайняти Таврійськ, Північно-Кримський канал, а в Новій Каховці – Каховську ГЕСВолодимир Коваленко
«Не могло бути боїв, тому що, я ж вам сказав, виявилося, що зброя для цих територіальних формувань, які підтримували фінансово місцеві бюджети, виявилося, що вона перебуває на правому березі Дніпра, і її на місці розташування просто не було. І не було захоплення міста, тому що вони зайшли на Каховську ГЕС. Я так зрозумів пізніше, що для них важливо було зайняти Таврійськ, Північно-Кримський канал, а в Новій Каховці – Каховську ГЕС. А щоб зайти на Каховську ГЕС з боку Криму, не треба в місто заходити», – розповів Коваленко.
За його словами, першу добу в місті не було російської армії. Військові РФ пізніше зʼявилися на околицях мста з боку дороги, яка йде з Херсону на Генічеськ.
«І тільки на другий день вранці вони почали заходити в саме місто. Мене запросили на Каховську ГЕС, директор ГЕС зателефонував, де вже була так звана новоспечена адміністрація військова з окупаційних представників», – згадує міський голова Нової Каховки.
«Новини Приазовʼя запитали мера, чи були йому пропозиції від окупантів співпрацювати та чи була можливість у місцевого самоврядування продовжувати роботу під час окупації, але під українським прапором?
Я тільки попросив у перший день не знімати державні прапориВолодимир Коваленко
«Я з першого дня для себе ухвалив рішення виключити практично всі контакти з ворогом. Це було нелегко, але, може, це той випадок, коли мій вік, а мені не 25 і не 30 років, мій вік, мій досвід. Я тільки попросив у перший день не знімати державні прапори, коли на ГЕСі був, і не заважати, допоки на цій території повну силу мають закони України, не заважати захистити людей від голоду, від холоду, від хвороб, від смерті», – каже Коваленко.
Міський голова розповів, що окупанти дозволили йому залишитися в місті і продовжувати свою діяльність, але під наглядом їхньої людини.
Не побачили рух їхнього вартового, щоб зупинилися, він відкрив по нас вогонь із кулеметаВолодимир Коваленко
«На що я попросив, дати годину зібрати речі й переїхати працювати на територію одного з комунальних підприємств з метою забезпечення можливості якогось рівня життя наших громадян. Це була друга зустріч. Третя зустріч була, коли ми з першим заступником їхали й не побачили рух їхнього вартового, щоб зупинилися, він відкрив по нас вогонь із кулемета», – згадав він.
Коваленко каже, що до нього надходили пропозиції виступити по телебаченню, підконтрольному російським окупаційним силам.
«Пропонували звернутися до керівництва їхнього, російського, з метою приєднання, признання (захопленої території міста до РФ – ред.), на що вони отримали чітку відмову. Жодного разу я не дав собі, не дав їм навіть маленького розуміння того, що може бути якась співпраця. Був такий життєвий принцип – прожити день, розв'язувати чужу проблему і не вляпатися, тому що закон про колаборантство ніхто не скасовував», – сказав мер Нової Каховки.
Трагедія у Бузковому парку
У перші дні російської навали окупанти не входили у Херсон, вони просто обійшли місто. У цей час в обласному центрі були охочі зі зброєю в руках боронити місто від російських загарбників. Один із них – учасник Територіальної оборони Херсону Станіслав Вазанов.
1 березня нам сказали, що є бойове завдання, ми поїхали до Бузкового паркуСтаніслав Вазанов
«Я прибув 26 лютого до Херсону. Зокрема з моїм підрозділом ми до 1 березня сиділи в одному місці, нікуди не виїжджали, патрулів не було містом. Чекали незрозуміло чого. Досі для мене загадка, чому ми не виходили в патрулі. Тобто ми вже знали, що за фактом місто оточене. І будь-яких дій ми не робили зовсім. 1 березня нам сказали, що є бойове завдання, ми поїхали до Бузкового парку. Там прийняли бій», – розповів Вазанов.
1 березня 2022 року в Бузковому парку бронетехніку РФ зустріли херсонські тероборонці, більшість з яких полягли в бою. Наш співрозмовник розповів детальніше про цей бій.
У мене склалося враження, що нас саме там чекали, бо ми не чули, що техніка їхала здалекуСтаніслав Вазанов
«Я знаходився не в самому парку, а ближче до нафтозаводу, що був поруч. Викотилася важка техніка. Я вже в попередніх інтерв'ю говорив і зараз повторюся, у мене склалося враження, що нас саме там чекали, бо ми не чули, що техніка їхала здалеку. Була важка бронетехніка, були міномети, у нас були АК (автомати Калашнікова – ред.), два гранатомети. Те, що в нас гранати та коктейлі Молотова були, їх фізично, неможливо було докинути», – згадав тероборонівець про торішні події.
За його словами, в сам парк приїхало орієнтовно 43 людини, які вступили в бій проти окупантів, які були на БТРі та двох БМП.
«Піхоти я бачив чоловік 10-15 і ще там, мабуть, з дахів будинків, не знаю звідки, снайпери по нас працювали, мінометами обстрілювали, тобто це з відстані було все. Вони там у поле зору не потрапляли. Сили нерівні були навіть у тому співвідношенні, що це бронетехніка, з якою ми фактично нічого зробити не могли», – зауважив Вазанов.
Дерева там наскрізь прошивало і досить товсте. Тобто люди гинули навіть перебуваючи, ніби за деревомСтаніслав Вазанов
«Із гранатомета встигли вистрілити й підбити БМП одну. Річ у тому, що вона за 5 хвилин завелася і далі стріляти почала. Тобто, по суті, у нас не було зброї, якою ми могли протистояти бронетехніці. Основна кількість людей загинула, яка була в парку. Вони були прикриті деревами, кущами. Дерева там наскрізь прошивало і досить товсте. Тобто люди гинули навіть перебуваючи, ніби за деревом. В сам парк з боку «Епіцентру» заїхали дві БМП прямо на початку парку і практично вони їх там упритул розстрілювали», – згадує українець Станіслав Вазанов.
«Комбат наказав закопати зброю»
Після бою в Бузковому парку від командира батальйону надійшла команда про відступ. Тероборонівці відійшли на територію нафтозаводу, де перелізли через прохідну огорожу та сховалися.
«Нас 13 людей було. Зібралися разом, на території там сховалися, будівля там як занедбаний завод, що не працює. Почали там думати, що робити далі. Комбат наказав закопати зброю. Ми всі були в цивільному, практично всі. Стали знімати, у кого були якісь армійські атрибути, ремені, все що могло видати приналежність до військових», – каже тероборонівець.
Кожен мав сховатися, де міг, наскільки можна, щоб не знайшлиСтаніслав Вазанов
«Нам наказали розходитися по одному, ховатися на території заводу, а із настанням темряви ми повинні були самостійно кожен виходити у бік цвинтаря Геологів, що на околицях Херсону, це біля Чорнобаївки. Мусили туди виходити. Я йшов третій за рахунком, якихось чітких маршрутів не було, кому як йти. Кожен мав сховатися, де міг, наскільки можна, щоб не знайшли, бо росіяни, як ми зрозуміли, почали зачищати завод», – згадує він.
За словами Вазанова, командир батальйону був з Чорнобаївки, він телефонував знайомим, які розповідали, що Чорнобаївка вже була окупована.
«Перебуваючи в Херсоні, ми знали, що вже в оточенні. Ми вийшли повз птахофабрику, повз Чорнобаївку, повз аеродром чорнобаївський, вийшли в Білозерку і там зупинилися в його знайомих. Там ми переодяглися, нас нагодували, дали сухі речі, бо до моменту виходу ми йшли полями, болотами, брудом, сніг йшов і танув», – розповів він.
Вазанов зазначив, що зараз для перемоги України над РФ потрібно більше зброї та бажання українського населення перемагати.
Про те, що сталося минулого року в Бузковому парку нагадує меморіальний хрест, який встановила ще в березні 2022 року. Також тут можна побачити квіти та свічки, які приносять до дерев рідні загиблих.
- Більша частина Херсонської області, включно з обласним центром, була окупована російськими військовими упродовж першого тижня повномасштабного вторгнення Росії.
- Деякі підрозділи Збройних сил України, що обороняли регіон, були розбиті, деякі змушені були відступати перед чисельними колонами противника, який йшов з території окупованого Криму.
- Російська влада у вересні 2022 року оголосила про анексію чотирьох українських областей, у тому числі й Запорізьку.
- Україна і Захід засудили цю спробу анексії. Київ, Вашингтон, а також Британія і Канада оголосили про нові санкції проти РФ.
- Українська влада заявляє, що збройним шляхом боротиметься за повернення окупованих територій під свій контроль.
- 11 листопада 2022 року Міноборони України повідомило, що Херсон повертається під контроль української армії. Російські військові відступили з правого берега Дніпра, де, зокрема, розташований обласний центр.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
