У Нагірному Карабасі місцеві вірмени визнали, що вже не контролюють вирішально важливе місто Шуші (вірменською; азербайджанською Шуша), про контроль над яким влада Азербайджану заявила вже напередодні.
«Сьогодні, на жаль, ми мусимо визнати, що нас далі переслідує низка невдач, і місто Шуші вже повністю поза нашим контролем», – написав у фейсбуці Ваграм Погосян, речник лідера фактичної сепаратистської влади цього регіону.
За його словами, «тепер треба знову затягнути паски, бо ворог уже на підступах до Степанакерту, і саме існування столиці в небезпеці».
Місто Шуша фактично контролює головну з двох доріг, що поєднують центральні частини Нагірного Карабаху з Вірменією, – так званий Лачинський коридор. Воно лежить за десяток кілометрів до головного міста регіону, яке вірмени називають Степанакерт, а азербайджанці Ханкенді, і контроль над Шушею дає стратегічну можливість азербайджанським силам почати наступ і на Ханкенді.
Про контроль над Шушею президент Азербайджану Ільгам Алієв заявив 8 листопада; тоді вірменські сили заперечили це. Але раніше 9 листопада Араїк Гарутюнян, який називає себе «президентом республіки Арцах», як місцеві вірмени називають своє квазідержавне утворення, заявляв у фейсбуці, що рано-вранці цього дня побував на позиціях своїх сил, які на той час, за його словами, «понад добу відбивали спроби наступу ворога на столицю, здійснювані з боку Шуші», – що наводило на думку, що Шуша на той час уже була його силам непідконтрольна.
Алієв тим часом заявив британській громадській медіакомпанії «Бі-бі-сі», що для Єревану «можливості компромісу звужуються». За його словами, він уже не бачить ніякої можливості мирних переговорів із керівником Вірменії, прем’єр-міністром Ніколом Пашиняном.
Нагірний Карабах – міжнародно визнана частина Азербайджану, контроль над якою (а також над частиною інших територій країни) Баку наразі втратив був після війни 1991–1994 років. Зокрема, до війни населення міста Шуші було переважно азербайджанським за національністю, хоча воно з культурного погляду важливе для обох народів, азербайджанців і вірмен.
Останнім часом Азербайджан почав воєнну кампанію за відновлення контролю над усією своєю територією і завдяки технологічній перевазі свого війська досяг значних успіхів. Але внаслідок бойових дій загинули тисячі людей, серед того й цивільних. За останні шість тижнів були оголошені вже три перемир’я, але всі вони були відразу порушені. Нинішні воєнні успіхи Азербайджану не створюють для нього приводів шукати тривалого мирного вирішення конфлікту в час, коли повернення контролю над усією втраченою територією видається вже близьким.
