Українська оборона Бахмуту, ймовірно, є стратегічно правильною дією, незважаючи на її ціну для України, заявили в американському Інституті вивчення війни (ISW).
«Хоча витрати, пов’язані з подальшою обороною Бахмута Україною, є значними і, ймовірно, включають витрати, пов’язані з потенційними українськими контрнаступальними операціями в інших місцях, Україна також заплатила б значну ціну за те, щоб дозволити російським військам легко взяти Бахмут», – йдеться в повідомленні.
Аналітики зауважили, що сам Бахмут не має оперативного чи стратегічного значення, але якби російські війська зайняли його відносно швидко й малою ціною, вони могли б сподіватися розширити операції таким чином, щоб змусити Україну поспішно будувати оборонні позиції на менш сприятливій місцевості.
В ISW додали, що раніше українські сили використовували подібну модель поступового виснаження, щоб змусити російські операції в певних районах завершитися після кількох місяців значних втрат особового складу й техніки в гонитві за незначними тактичними досягненнями.
«Російські війська місяцями намагалися пробити ефективну українську оборону в Сєвєродонецьку і Лисичанську на початку літа 2022 року й захопили Лисичанськ лише після контрольованого відходу українських військ з цього району. Проте захоплення Лисичанська й адміністративного кордону Луганської області швидко виявилося неважливим для російських військ, і кінцевим результатом української оборони цього району стало вимушене завершення російського наступу в Луганській області, що призвело до загальної стагнації російських наступальних операцій на Донбасі влітку і восени 2022 року», – йдеться в повідомленні.
Українська оборона Бахмута, ймовірно, сприятиме подібному результату – російські війська скеровують живу силу й техніку в цей район від травня 2022 року й досі не досягли жодних значущих успіхів в оперативному плані, які серйозно б загрожували українській обороні району, додають аналітики.
В ISW зауважили, що українські сили ефективно утримують російські війська, обладнання і загальну оперативну концентрацію на Бахмуті, таким чином перешкоджаючи можливості Росії продовжувати наступ на інших напрямках.
«Захід сприяв нездатності України скористатися цим утриманням російських сил у Бахмуті, повільно розгортаючи або притримуючи системи озброєння й постачання, необхідні для широкомасштабних контрнаступальних операцій», – заявили в ISW.
Бахмут продовжує залишатися головною гарячою точкою на фронті. Бої за місто, в яких з російської сторони значну роль відіграють найманці угруповання Євгена Пригожина, триває з липня 2022 року. Військові аналітики зазначали, що захоплення Бахмута має для Росії скоріше символічне значення, але не важливе зі стратегічної точки зору.
У січні пресслужба засновника «ПВК Вагнера» Пригожина заявила «про повне звільнення» Соледара – невеликого міста, розташованого за 20 кілометрів від Бахмута. Пізніше цю інформацію підтвердило міністерство оборони Росії. Генштаб ЗСУ втрату міста досі не підтвердив.
Бахмут в обличчях
