Посольство України в Білорусі надіслало ноту протесту МЗС Білорусі через сюжет на державному телеканалі про нібито вербування посольством України найманців на розв’язану РФ війну в Україні.
«Не переказуватиму всю марення цього «сюжету», його легко знайти на ютубі. Скажу одразу, посольство надіслало відповідну ноту протесту до МЗС РБ. Коротко суть у тому, що цей «автор» стверджує, що посольство нібито є «вербувальним центром» для відправки найманців в Україну… Чітко видно черговий сплеск антиукраїнської істерії на провідному держканалі білоруського телебачення та пошук так званих «компрометуючих» матеріалів для провокацій проти посольства та його співробітників. Питання – який сенс у всій цій брехні, маніпуляціях та лицемірстві для білоруської сторони? Я ще можу зрозуміти російський інтерес, але білоруський», – написав у фецсбуці посол України в Білорусі Ігор Кизим.
Він назвав висловлене у «сюжеті» нісенітницею та закликав «не «розганяти» до безмежності свої пропагандистські фантазії».
Напередодні у Білорусі на дежавному телеканалі «Білорусь 1» показали сюжет про буцімто затримання громадянина Грузії Георгія Зіракашвілі, який хотів поїхати воювати за Україну – ведучі звинуватили посольство України в Мінську у «вербуванні людей» на війну, звернула увагу білоруська служба Радіо Свобода.
У сюжеті йдеться, що 36-річний чоловік жив у Польщі та працював таксистом. Виїжджаючи з Польщі до Грузії, він отримав заборону в’їзду до ЄС за порушення правил перебування. Перебуваючи у Грузії, Зіракашвілі вирішив вступити до Грузинського легіону та воювати на боці України. У сюжеті йдеться, що в посольстві країни йому порадили їхати в Україну через Білорусь, Польщу чи Молдову. У Білорусі грузина затримали силовики.
Журналісти телеканалу згадали у матеріалі ім’я посла України у Мінську Ігоря Кизима та відкрито звинуватили посольство України у вербуванні людей на війну, не надавши доказів цього. Матеріал містить кадри «оперативної зйомки», судячи з яких за чоловіком стежили, показували його зустріч із тими, кого він вважав співробітниками посольства України. Насправді, це були білоруські силовики.
З початком війни білоруські державні канали повторюють російський інформаційний порядок денний: свідомо приховують чи переінакшують факти. Традиційно державні інформаційні ресурси звинувачують Захід у бажанні напасти на Росію та Білорусь, публічно підтримують військове вторгнення, а також розповідають про нацизм в Україні. Водночас співробітники державних видань їздять на окуповані Росією українські території, а також фактично легалізують білорусів, які воюють на боці Росії.
