Російська служба Радіо Свобода з’ясувала в своєму розслідуванні, що внаслідок удару Збройних сил України по селу Лантратівка на окупованій частині Луганської області могли загинути понад 80 осіб – переважно робітники-будівельники з російського Новосибірська, які приїхали в Україну на заробітки. Журналісти також виявили, що під Лантратівкою, що розташована за 20 кілометрів від російського кордону, робітники, які приїхали з Росії, рили окопи і встановлювали бетонні ДОТи (довготривалі оборонні точки). Деяких робітників поселили у російському місті Валуйки і щодня возили в Україну та назад – але нещодавно будівництво військових укріплень припинилося через активізацію бойових дій.
16 грудня 2022 року так звані представники підконтрольного РФ угрупованню «ЛНР» у «Спільному центрі з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін» (СЦКК) повідомили про обстріл школи в селі Лантратівка Луганської області України. Село було окуповане вже після початку повномасштабного російського вторгнення. За даними СЦКК, внаслідок влучення трьох ракет, випущених з установки «Хаймарс», у школі загинули 11 мирних жителів, 17 людей отримали поранення.
8 січня український блогер Анатолій Шарій, який живе в Іспанії (у травні цього року його затримували на запит України за підозрою в держзраді, але відпустили під підписку про невиїзд. Шарій має відзначатися в суді двічі на місяць, у нього забрали паспорт і заборонили залишати територію Іспанії. Він очікує на рішення про видачу Україні. «Партія Шарія» остаточно заборонена в Україні – ред.), опублікував два відеоролики: один був знятий в актовій залі лантратівської школи до українського удару, другий показує поранених і руйнування в перші хвилини після обстрілу.
«Макіївок було багато, просто про випадки, коли гинули від 50 до 200 осіб за раз – замовчували та замовчують», – написав Шарій в анотації до відео. Це відсилання до українського удару в новорічну ніч за розташуванням російських мобілізованих під Донецьком, під час якого, за офіційними даними, загинули 89 військовослужбовців, за неофіційними – до 600.
В іншому пості того ж дня Шарій уточнив, що в школі в Лантратівці були розквартовані не мобілізовані, а «найняті для копання окопів мирні». На опублікованому Шарієм відео в актовій залі школи дійсно немає нічого, що могло б вказувати на належність людей, що жили в школі, до армії: всі вони одягнені в цивільний одяг, деякі – у сині робочі спецівки зі світловідбивними смугами (це контрастує з численними відео та фото з місць дислокації російських мобілізованих, де у кадрі завжди присутні щонайменше кілька осіб у військовій формі).
Проросійські пабліки та акаунти в соціальних мережах, як і Шарій, стверджували, що у Лантратівці «загинули будівельники, які приїхали відновлювати інфраструктуру», причім автори деяких постів уточнювали, що найняті вони були «в різних куточках «ЛНР» і навіть Харківської області». Як з’ясувало Радіо Свобода, це не так: здебільшого йдеться про росіян, які приїхали на окуповані території «за довгим рублем».
«Кімнату майстрів рознесло в друзки»
Про те, що для копання окопів на окупованих територіях у Росії шукають людей за оголошеннями в інтернеті, ще 15 грудня писав телеграм-канал «Можем объяснить» (в оригіналі). Журналістам вдалося з’ясувати, що людей наймає фірма «СтройКом» (в оригіналі), яка на своєму сайті пишається участю у будівництві Кримського мосту, нового терміналу аеропорту Сочі та «Лахта-центру» у Санкт-Петербурзі. Охочим поїхати на забудови на Донбас обіцяли платити до 210 тисяч рублів на місяць. Подібні оголошення можна знайти в інтернеті й зараз.
Радіо Свобода виявило у соціальній мережі «ВКонтакте» фотографії та відео свіжовиритих окопів та ДОТів в акаунті жителя одного з російських регіонів Уралу (його ім’я ми не називаємо з міркувань безпеки), який, якщо вірити іншим його постам, у грудні був у російському місті Валуйки Бєлгородської області. Ми геолокували ці знімки і з’ясували, що вони зроблені за кілометр від Лантратівки (точні координати).
Окопи на цих фото видно і на супутникових знімках. Як випливає з даних сервісу Planet.com, вони з’явилися не раніше за 15 листопада і не пізніше за 5 грудня.
Цей користувач «ВКонтакте» опублікував ще кілька фото, у тому числі оригінальні знімки наслідків обстрілу лантратівської школи з установок «Хаймарс».
Крім того, ця людина виклала фото приміщення з двоярусними ліжками, де жила ця особа та інші робітники. Ми геолокували це місце як колишнє приміщення клубу «Сакура» у Валуйках на вулиці Бєлінського. Геолокацію підтверджує ще один викладений робітником знімок – на ньому зображена схема евакуації з будівлі клубу. Як і на опублікованому Анатолієм Шарієм відео, на цих фотографіях немає жодних ознак того, що в приміщенні живуть військові, а на стільцях розвішані такі ж сині робочі спецівки зі світловідбивними смугами.
Робітник, який опублікував ці знімки, підтвердив Радіо Свобода в листуванні, що приїхав до Луганської області, зателефонувавши за оголошенням компанії «СтройКом», а також розповів подробиці про свою роботу та про обстріл лантратівської школи «Хаймарсами».
«Зараз нас вивели, сказали, що почалися військові дії. До Лантратівки з нами приїхали два автобуси з Новосибірська, з покрівельниками та теслями. Нас возили щодня через кордон, а їх поселили у школі. 3 «Хаймарси» за наведенням, офіційно – 11 трупів, неофіційно – 84. О 3-й годині ночі 3 ракети, одна, потім через 5 секунд друга та третя. Кімнату майстрів рознесло в друзки». Підтвердити цифру у 84 загиблих з інших джерел Радіо Свобода не вдалося.
За словами нашого співрозмовника, «СтройКом» не повністю виконав свої зобов’язання перед робітниками: їм сплатили проїзд до Валуйок потягом, зарплата становила 6000 рублів на день без урахування 13-відсоткового податку, але обіцяних «добових» він та його колеги «поки не бачили». Російські військові над душею не стояли, але «ближче до них пити не можна було». У Валуйках робітники прокидалися о 5:45 ранку, потім снідали, о 6:30 ранку виїжджали до Лантратівки автобусами, поверталися до міста о 20-й, о 21-й вечеряли. У самій Лантратівці «харчувалися сухпайками». «Поки чекаємо. Є виклики на міст у Новосибірськ. За стрічку, тобто за кордон [Росії] більше не хочеться їхати – раптом знову наведуть», – написав співрозмовник.
Радіо Свобода знайшло у «ВКонтакте» кілька відео будівництва окопів під Лантратівкою, викладених ще одним жителем Челябінської області. На одному з роликів видно також військовий танк та поставлені в полі намети. Із закадрового коментаря випливає, що на будівництво окопів приїхали люди різних професій, у тому числі електрик, плиточник і сантехнік (відео містять ненормативну лексику).
«Ставлення гірше, ніж до худоби»
Радіо Свобода вивчило відгуки, які вахтові робітники залишали останніми місяцями про компанію «СтройКом» на одному з профільних сайтів. В одному з відгуків, опублікованому 15 грудня, за день до українського удару по школі в Лантратівці, анонімний машиніст екскаватора підтверджує, що частину робітників «СтройКому» поселили не в російських Валуйках, а в школі, що на окупованій території Луганщини.
«Поселили в спортзал, народу осіб 500 в одному спортзалі, механізатори, робітники, все в одному приміщенні. Антисанітарія суцільна, майже всі застуджені, деякі кашляли з кров’ю, коротше повний ******, на 500 осіб поставили душ на вулиці з трьома кабінками та бойлером на 50 літрів. Їли на вулиці, мов тварини», – написав автор відгуку.
Подібний спортзал, де розмістили 500 осіб, згадується ще в одному відгуку. Можливо, йдеться саме про той шкільний спортивний зал зі школи, що потрапив під удар, що є на відео, опублікованому Анатолієм Шарієм.
Ще в одному відгуку, залишеному анонімним теслею на тому ж сайті 18 грудня, через два дні після удару по школі, прямо згадується обстріл:
«О 4:10 ранку прилетіло 3 снаряди прямо в школу, було страшно, відпрацював 1 день, нічого не заплатили, жодної страховки, тільки за 1 відпрацьований день, не компенсували загублені речі, ні розбитий телефон тощо, додому відправили як бича», – розповів його автор.
Крім небезпеки опинитися під українським обстрілом, російські робітники, які побажали вирушити на окуповані території, зіткнулися з антисанітарними умовами розміщення, поганою та одноманітною їжею та робочими змінами, які з огляду на дорогу до місця роботи тривали по 20 годин. В одному із відгуків згадується, що через брак будівельної техніки завербованим у Луганську область механізаторам запропонували піти працювати «на лопати». «Хлопці, не здумайте йти в цю [справу], що сказано вище, все чиста правда, ставлення гірше, ніж до худоби, мужики [гарують] на окопах, не шкодуючи себе, приїжджають у дитячий садок, в якому просто біда, ні тепла [нічого]. Підйом о третій ранку, і [байдуже] виспався, хворієш, їм все [байдуже], не поїхав – звільнили», – робить висновок автор ще одного відгуку.
Журналісти Радіо Свобода вивчили сторінку «ВКонтакте», на якій компанія «СтройКом» публікує оголошення про набір вахтових робітників, у тому числі на об’єкти на території окупованих областей України. Регулярні набори робітників у Луганську область «СтройКом» почала проводити з початку листопада 2022 року, причому в більшості оголошень прямо вказувалося, що йдеться виключно про будівництво військових об’єктів: «Спорудження ліній оборони, зміцнення конструкцій (копати окопи, бліндажі, зміцнення конструкцій, установка) вагончиків, встановлення рядів бетонних пірамід)». В оголошеннях згадується, що тривалість змін становить 11 годин.
Останній набір у Луганськ був оголошений 7 грудня, після цього «СтройКом» публікував лише оголошення про роботу на «новому об’єкті» в районі Запоріжжя - «споруд для військових, довжиною 22 км» з проживанням в «адміністративній будівлі казарменного типу». Із коментарів можна зрозуміти, що з переходом на новий об'єкт значно, вдвічі, знизилася і оплата праці – 3000 рублів за зміну замість 6 тисяч. В одному з коментарів представник «СтройКому» пояснює це тим, що ставка в 6 тисяч рублів за зміну була «тимчасовою, до нового року».
«Ефективний внесок у воєнні дії»
Чи є російські робітники, які приїжджають на окуповані території України, «законними військовими цілями», відповідно до міжнародних гуманітарних прав, насамперед – Женевських конвенцій 1949 року, ратифікованих і Росією, і Україною?
Однозначної відповіді на це питання немає, і академічні суперечки про те, де проходить межа між «законними» та «незаконними» військовими цілями, у тому чи іншому вигляді тривають усі останні десятиліття.
У статті «Росія, Україна та міжнародне право: окупація, збройний конфлікт та права людини у питаннях та відповідях» на сайті правозахисної організації Human Rights Watch підкреслюється, що «закони та звичаї війни дозволяють напади лише на законні військові цілі». Такими, на думку авторів статті, вважаються особовий склад та об’єкти, які роблять «ефективний внесок у військові дії і знищення, захоплення або нейтралізація яких забезпечує конкретну військову перевагу». Це включає ворожих комбатантів, озброєння та боєприпаси, а також об’єкти, що використовуються у військових цілях, такі, як будівлі та транспортні засоби. До цього списку, без жодних сумнівів, можна включити і окопи з ДОТами в Лантратівці.
Британські дослідники Дейл Стівенс та Ангеліна Льюїс у своїй книзі 2008 року «Переслідування цивільних підрядників у збройних конфліктах» зазначали, що на той момент в академічному середовищі спостерігалася тенденція до поступового розширення поняття «легітимної військової мети». Це відбувається за рахунок ширшого трактування поняття «пряма участь у бойових діях». «За винятком деяких видів діяльності цивільних осіб, які загальноприйнято не належать до «прямої участі в бойових діях» (наприклад, діяльності співробітників підприємств, що надають їжу та одяг збройним силам або співробітників заводів, що виробляють боєприпаси), можна зробити висновок, що в усіх інших випадках, де діяльність цивільних підрядників є частиною «військових зусиль» або підтримує їх, участь у ній можна прирівняти до прямої участі у воєнних діях», – вважають автори книги.
Британський генерал-майор А. П. В. Роджерс у своїй книзі 1996 року «Право на полі бою» пише: «Цілком логічно, що якщо цивільна особа кермує вантажівкою з боєприпасами, вантажівка може стати законною військовою метою, а водій може бути випадково вбитий. Але якщо нападу зазнає сам водій, це буде рівнозначно серйозному порушенню міжнародного гуманітарного права. Ця думка активно оспорюється іншими експертами, які вважають водія таким, що бере безпосередню участь у бойових діях і законною мішенню атаки».
Марко Сассолі, професор міжнародного права в Квебецькому університеті (Монреаль, Канада), також зазначає у своїй статті на сайті Міжнародного комітету Червоного Хреста, що, відповідно до Женевської конвенції 1949 року та протоколів до неї, «ціль є військовим об'єктом, якщо робить ефективний внесок у військові дії». У той же час Сассолі пише: «Припущення, що деякі цивільні особи можуть бути обрані як ціль нападу через свій значний вклад у військові зусилля, хоча вони і не беруть безпосередньої участі у військових діях, може бути засноване на непорозумінні або нездатності провести різницю між об'єктами, на які можна нападати, та особами, які не можуть зазнавати нападу. Військові об'єкти, наприклад, збройові заводи, можуть зазнавати нападу, відповідно до принципу пропорційності, напад на військовий об'єкт не стає незаконним через можливу шкоду, яка такого нападу завдасть цивільній особі, яка працює або з якоїсь іншої причини присутня на військовому об'єкті. Це трактування, однак, не враховує того факту, що Лантратівка, де внаслідок обстрілу загинули російські робітники, розташована не на території Росії, а є окупованою українською територією.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
