Пройшов тиждень із вступу в законну силу статті 30 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», яка зобов’язує надавачів публічних послуг надавати такі послуги українською мовою.
Завдяки відповідальному підходу власників обслуговуючих мереж до цієї події та піклуванню про імідж власного бізнесу як законослухняного, незважаючи на засудження «Госдумой России» вище згаданої норми, та істеричне волання на російському телебаченні і проросійських телеканалах України з цього приводу, перший тиждень обов’язкового обслуговування клієнтів українською мовою пройшов без масових грубих правопорушень згаданої норми, за винятком деяких епізодів.
Деякі коментарі та реакції в ЗМІ на процес переходу сфери обслуговування на українську мову привернули мою увагу необ’єктивною оцінкою українського законодавства та самовпевненістю окремих осіб у безкарності за порушення мовного законодавства.
Особливу цинічність продемонстрував лiдер Лібертаріанської партії 5.10 Геннадій Балашов на українському телеканалі «Наш», де, із використанням засобів масової інформації, в демонстративному імпульсивному спалаху гніву і злоби закликав власників обслуговуючого бізнесу до насильницької зміни конституційного ладу України у сфері використання державної мови та до агресивного фізичного міжнаціонального протистояння за мовною ознакою, що створює реальну загрозу територіальній цілісності України.
СБУ зобов’язана за цим фактом порушити кримінальне провадження
Рішенням Конституційного суду України від 14.12.1999 року встановлено: «Положення про українську мову як державну міститься у розділі I «Загальні засади» Конституції України, який закріплює основи конституційного ладу в Україні. Поняття державної мови є складовою ширшого за змістом та обсягом конституційного поняття «конституційний лад».
Оскільки розслідування злочинів проти основ національної безпеки України належать до юрисдикції Служби безпеки України, то СБУ зобов’язана за цим фактом порушити кримінальне провадження, передбачене ч. 3 ст. 109 КК України, що встановлює покарання до п’яти років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої. А Національна поліція, одночасно, зобов’язана за даним фактом порушити кримінальне провадження, передбачене ч. 2 ст. 161 КК України, за фактом розпалення міжнаціональної ворожнечі за мовною ознакою поєднане з насильством чи погрозами.
Сподівання більшості українців на мовного омбудсмена – Тараса Кременя у захисті від порушень належного функціонування української мови вважаю перебільшеними, оскільки повноваження пана Кременя чисто декларативні, недостатні для ефективного виконання уповноваженим Верховною Радою своїх обов’язків щодо захисту української мови як державної на всій території України і усунення перешкод та обмежень у користуванні державною мовою. Навіть така «страшна» санкція, як штраф, яку можна застосувати лише після офіційних попереджень мовного омбудсмена з вимогою усунути порушення мовного законодавства, відкладається до 16 липня 2022 року.
Оскільки завдання запобігати, виявляти, припиняти, розшукувати та розслідувати у межах визначеної підслідності адміністративні і кримінальні правопорушення Закон України «Про Національну поліцію» покладає на Національну поліцію, то вважаю доцільним звертатися безпосередньо до поліції з вимогою припинити виявлене адміністративне (ст. 156-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів. Ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює: «Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови») чи кримінальне правопорушення (ст. 161 КК України передбачає кримінальну відповідальність за обмеження прав громадян за мовною ознакою або розпалення міжнаціональної ворожнечі за мовною ознакою) та вимагати від поліції притягнути до відповідальності осіб, з вини яких відбулися вище згадані правопорушення.
Усім борцям за права російськомовної меншини в Україні в черговий раз хочеться нагадати: голодомори і репресії, якими радянська влада очищала Україну від українців і масово заселяла іншими етносами, формуючи таким чином російськомовне населення України, статтею 2 Конвенції ООН «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» кваліфікується як геноцид.
Надання російській мові статусу офіційної або регіональної в Україні створює прецедент узаконення наслідків геноциду, що не запобігає злочину геноциду, а навпаки заохочує до вчинення геноциду як до одного із найефективніших методів реалізації нацистської ідеології, в цьому випадку «русского мира», та провокує міжнаціональні війни за принципом національного дарвінізму.
Вибір невеликий, українці або мобілізуються у розбудові та розвитку власної національної держави або зникнуть як мамонти чи динозаври.
Сергій Мельничук – правозахисник із Луганська, лауреат премії Олекси Гірника, автор книжки «Моя боротьба за мову»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
