(Рубрика «Точка зору»)
Володимир Бровко
(Частина шоста)
СЕВАСТОПОЛЬ-БАТУМІ – У Батумі я, севастопольський втікач від мобілізації, вже майже вісім тижнів. У звичайному житті в рідному місті мені цілком вистачало спілкування з членами сім'ї, друзями та знайомими. Тут же, у чужому мовному середовищі, щоб заповнити цей дефіцит, я знайомлюся з різними людьми з України, Росії та Білорусі. Також спробував розібратися, як присутність тут десятків тисяч біженців відбивається на місцевій економіці.
Бесіди з важким осадом
Бувають із незнайомими людьми розмови, після яких залишається неприємний, важкий осад. Це в принципі нормально – всі ми різні, по-різному мислимо, кожен прагне своїх цілей, має свої ідеали та систему життєвих цінностей. Тому зустріти однодумців непросто, але часом ситуації зводять із людьми, з якими у звичайному, мирному житті не став би спілкуватися.
З Мариною я познайомився на ринку – почув, як вона говорить із дочкою російською, а з торговцями по-грузинськи, і вирішив запитати пораду щодо вибору товару. Розговорилися. Марина переїхала до Грузії з Харкова ще 2015 року. Перед цим було важке розлучення з чоловіком, але причина так кардинально змінити місце проживання не в цьому.
«Розумієте, після зміни влади в Україні 2014 року мені стало незатишно в Харкові. Адже я все життя була за Росію, а коли прийшли «ці»… – каже вона. – Я особливо політикою не цікавилася, хоча в Партії регіонів і була. Два магазини у мене були, а коли чиновники в місті змінилися, почали мій бізнес підтискати з усіх боків. То податкова, то СЕС. Зрозуміла, що життя не буде».
«Думки щодо того, щоб виїхати з міста, у мене й раніше були після розлучення, щоб не бути з «колишнім» на одній території, – продовжує харків'янка, – а коли на це наклалися проблеми по роботі, я вирішила, що закордон – саме те. Одразу хотіла до вас, до Криму перебратися, але ціни на квартири божевільні, хоч це пів біди. Бізнес непросто відкрити. Дізналася від знайомої про ситуацію в Батумі, і ми з донькою переїхали. В Харкові все продали. На той час житло тут було ледь не вдвічі дешевше, ніж зараз, – купили «двушку» та студію».
У двокімнатній квартирі Марина мешкає з дочкою, а студію здає відпочивальникам. Три роки тому відкрила тут невелику крамничку за тим самим профілем, що й у Харкові. На моє запитання, чи не збираються вони повернутися в Україну, бізнесвумен відповіла, що те, що відбувається в Україні, їй не подобається, і має на увазі вона зовсім не війну, а політику.
Віктор і Галина з Донецька. Разом із дітьми вони в березні нинішнього року поїхали до Росії. «Коли «укри» почали обстрілювати Макіївку, а в мене там сестра живе, ми вирішили двома сім'ями їхати до Росії. Паспорти російські ми ще 2019-го отримали, – розповідає Віктор. – Зупинилися у рідні в Ростові, потім квартиру зняли трикімнатну – на всіх».
У Ростові Віктор працював на будівництві, Галина кухарем у їдальні. «На життя вистачало, – ділиться подробицями Галина. – Доньку в садок влаштували, а з 1 вересня вона до школи пішла».
Після початку в Росії часткової мобілізації через побоювання, що Віктора теж можуть призвати до російської армії, родина виїхала до Грузії. Цікаво, що допомогу тут вони одержують як українські біженці.
Зустрівся я зі своїм земляком-севастопольцем Вадимом, про якого мені бердянський моряк Михайло розповів. «За спеціальністю я судновий механік та і строкову на флоті служив. По мобілізації ніби загребли, – розповідає севастополець. – Тому я з рейсу – сюди. А тут покантуюсь ще трохи, потім літаком до Європи, а вже звідти централізовано весь екіпаж відправлять до місця старту наступного рейсу».
Вадим шкодує, що до нього не може приїхати дружина, – вона має лише російський закордонний паспорт. «З виданим у Криму «закордонним» її до Грузії не пропустять, я дізнавався», – журиться він.
Зростання економіки за рахунок «біженців» – це добре чи погано?
За той невеликий час, що я в Батумі, тут багато чого встигло змінитися. Наприклад, чергова висотка з виглядом на набережну з циклу фундаменту вийшла на рівень четвертого поверху, а курс долара до ларі знизився з 2,85 до 2,7. Національна валюта Грузії начебто зміцнюється і, як правило, це свідчить про підйом в економіці.
Дійсно, підйом саме в економіці Батумі помітний неозброєним оком. Як свідчать дані статистики, за останні 10-15 років площа забудови міста збільшилася втричі. Від хмарочосів рябить в очах, а їхні вечірні фото з набережної нагадують якийсь Маямі.
Звідки йдуть такі потужні фінансові вливання, я не розбирався, бо не фахівець у цьому. Але на очевидні речі не можу не звернути увагу. Як розповідали мені місцеві жителі, у середині-кінці жовтня в Батумі зазвичай курортний сезон завершувався. Це відразу позначалося не тільки на цінах на оренду житла, а й на звичайнісінькі продукти – дешевшало все.
Вересень цього року розгорнув ситуацію у зворотний бік. Як повідомила 13 листопада президент Грузії Саломе Зурабішвілі, кількість росіян, які виїхали до Грузії після оголошення Володимиром Путіним «часткової» мобілізації, склала 700 тисяч.
За словами Зурабішвілі, із 700 тисяч людей у Грузії залишилося лише 100 тисяч. Інші 600 тисяч росіян могли виїхати до інших країн, зазначила вона. У Грузії також перебуває близько 30 тисяч українців, які були змушені залишити свої будинки внаслідок російської агресії, додала президент Грузії.
Як я вже розповідав, росіяни мені тут зустрічаються здебільшого небідні. А деякі навіть дуже і дуже небідні та навіть уже встигли квартирки собі придбати, щоб по орендованих не шарахатися.
Небувалий споживчий попит на товари та послуги обернувся на енергійне 10-відсоткове зростання виробництва. Таку зміну в економіці підтвердив виданню Reuters провідний економіст ЄБРР зі Східної Європи та Східної Європи Димитар Богов, який повідомив, що «грузинська економіка росте досить добре, двозначними числами».
При цьому свої накопичення росіяни ховали в Грузії ще до оголошення мобілізації, намагаючись їх зберегти в більш надійному місці. Як пише Reuters, Центральний банк Грузії повідомив, що в період з квітня до вересня росіяни перевели в країну понад один мільярд доларів через банки та служби грошових переказів, що вп'ятеро більше, ніж за ті самі місяці 2021 року.
Водночас, за даними «Грузстату», в III кварталі 2022 року рівень безробіття в Грузії склав 15,6%. Тобто робочих місць все одно не вистачає, причому катастрофічно.
У статті «Економіка Грузії переживає бум через 100 тисяч заможних російських дезертирів» видання «РБК-Україна» пише: «За даними міжнародних організацій, хоча більша частина земної кулі схиляється до рецесії, очікується, що Грузія з населенням 3,7 млн осіб зафіксує енергійне 10% економічне зростання на тлі буму, викликаного споживанням».
«Проте різке зростання йде на користь не всім: прибуття десятків тисяч росіян, багатьох технічних фахівців із великою кількістю грошей, роздування цін і витіснення деяких грузинів з таких секторів економіки, як ринок оренди житла та освіта. Лідери бізнесу також побоюються, що країна може зіткнутися з жорсткою посадкою, якщо війна закінчиться і росіяни повернуться додому», – констатує видання.
Як не дивно, але думку гуру економіки підтримують на місцевому ринку Батумі. Так, продавець Лука, в якого я купую овочі та фрукти, сказав: «Ну ось вони все одно поїдуть, майже всі поїдуть, коли війна в Україні закінчиться. А ми що потім робитимемо?»
Володимир Бровко – кримський блогер
Оригінал публікації – на сайті проєку Радіо Свобода Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
