Євродепутати поїхали на Донбас: перевірити, як витрачають надані гроші. Також депутати з фракції соціалістів, демократів та зелених Парламентської асамблеї Ради Європи проаналізують стан справ з гуманітарною допомогою у цьому регіоні України. Чи дійсно пам’ятають Німеччина та Євросоюз про Донбас? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорив експерт з питань безпеки Тарас Жовтенко.
– Пам’ятаємо, з якими зусиллями вдалося українській делегації та її однодумцям у Парламентській асамблеї Ради Європи уникнути рішення, щоби Росія повернулася до сесійної зали у Страсбурзі. Візит євродепутатів – вагома річ? У чому може бути мета й ефективність таких відвідувань?
– Депутати Європейського парламенту, в першу чергу, політики. І найголовніший меседж цього візиту насамперед політичний.
Депутати, які представляють різні політичні сили у ПАРЄ, будуть використовувати ту інформацію, яку вони отримають у ході цього візиту, у першу чергу, для просування власних порядків денних на сесіях і в комітетах, і в їхній безпосередній роботі.
України це буде стосуватися дуже опосередковано. Позиція нашої сторони повинна бути у тому, що ми маємо моніторити ту інформацію і ті результати, з якими депутати повернуться до Європи, і потім використовувати її для просування власного порядку денного там.
– Інтернет-видання «Ліга» зробило заголовок до цього візиту на Донбас: «Перевірити як витрачають європейські гроші на Донбасі». Це така вагома допомога Європи Україні?
– Вона вагома з точки зору євробюрократів. Як вони контролюють і намагаються економити кожен євроцент, зрозуміло, що якою б ця допомога не була, контроль з боку європейських інституцій був, є і буде.
– Відома допомога США, це вагомі суми, а європейська допомога яка?
Європейська допомога, по-перше, дуже розтягнута у часі, а по-друге, дуже розтягнута по конкретиці результатівТарас Жовтенко
– На відміну від американської допомоги, європейська допомога стосується інституційного розвитку нашої держави. Якщо американці допомагають нам у дуже прикладних аспектах, то європейська допомога, по-перше, дуже розтягнута у часі, а по-друге, дуже розтягнута по конкретиці результатів. Це реформування правоохоронних структур, діяльність відповідних місій, радників; гроші, які виділяються на роботу з внутрішньо переміщеними особами, гроші, які виділяються на адаптацію учасників антитерористичної операції і операції Об’єднаних сил. Конкретика за результатами використання цих грошей так само дуже розтягнута сама по собі у часі.
Ця допомога досить серйозно полегшує ту фінансову й організаційну ношу, яку Україна несе у результаті всіх агресивних дій Російської Федерації.
– Гроші надходять профільному Міністерству з питань Донбасу?
– І профільному міністерству, і відомствам, які займаються цією проблематикою.
– Наприкінці минулого року український уряд та Єврокомісія підписала угоду «Підтримка ЄС для Сходу України». Україні передбачено 50 мільйонів євро коштом Європейської програми сусідства. І це не єдиний транш?
– Звичайно. Коли ми чуємо подібну інформацію, варто розуміти, що це не монетизовані 50 мільйонів. Це сума, яка розбита на певні пакети допомоги і дуже часто вони надходять не у форматі грошей, а у форматі певних послуг, консультацій тощо.
– На Ваш погляд, Німеччина та Європа пам’ятають про Донбас, що тут триває війна вже п’ятий рік?
– Безумовно, Європа мусить про це пам’ятати. Тому що як мінімум це причина, з якої переважна більшість європейських країн перестали вести бізнес з Російською Федерацією, російською елітою. Принаймні у такому контексті питання України залишається для Європи досить актуальним.
Інша річ, що у практичній площині європейські еліти розглядають це питання у контексті власних європейських інтересів.
– Бізнес, нічого особистого. А те, що всередині Європи вже п’ятий рік триває війна: понад 10 тисяч загиблих, поранені, переселенці. Це можна залишити за дужками?
Питання України в Європі не знімаються з порядку денного, але є більш актуальні європейські питання
– Цього ніхто не збирається залишати за дужками, але ці проблеми поки безпосередньо Європу не торкаються. Для Європейського союзу, Європарламенту сьогодні актуальними є інші питання, які набагато менше пов’язані з Україною.
Питання України й питання конфлікту на території континентальної Європи не знімаються з порядку денного, але є більш актуальні європейські питання суто інституційні, суто внутрішні, якими вони мусять перейматися більше, оскільки вони стосуються безпосередньо їхньої реальності.
– Ви мали змогу поспілкуватися із екс-заступником голови спостережної місії ОБСЄ Александром Гуґом. Ви порушували з ним питання чи він визнав, що на Донбасі є російська присутність, попри подальше спростування, яке навело видання Foreign Policy?
– Це була помилка журналістів, питання журналіста було сформульовано не точно і так само не точно було інтерпретовано. Враховуючи те, наскільки сучасний інформаційний простір під впливом російських впливів й проросійські тенденції не тільки у нас, але у всій Європі, зрозумілий цей інформаційний резонанс. Хоча насправді від Foreign Policy надійшло офіційне спростування.
Читайте також: 7 доказів присутності військових Росії на Донбасі, яких «не побачила» ОБСЄ
– Російська присутність визнана на Донбасі?
– Російська присутність фіксується. Річ у тім, що сьогодні спостережна місія ОБСЄ функціонує за мандатом, який був наданий ще до того, як російські «зеленые человечки» з’явилися на Сході нашої держави. Сам факт їхньої присутності знаходиться поза полем дії цього мандату.
Мандат місії ОБСЄ з самого початку як не передбачав моніторингу фіксування російських збройних сил, так досі його не передбачає
Оцінюючи роботу ОБСЄ, треба розуміти, що формат мандату не був змінений. Він з самого початку як не передбачав моніторингу фіксування регулярних збройних сил і нерегулярних збройних формувань, так досі його і не передбачає. Тому є певна політична й організаційна складність у тому, щоб визнати або не визнати, що на Сході знаходяться російські війська.
– Напередодні відбувся візит канцлера Анґели Меркель до Києва. Як ви його оцінюєте?
– З одного боку, це був протокольний візит, ніякого якісного прориву від нього не можна було очікувати. З іншого боку, формат міждержавних контактів, який передбачає участь перших осіб держави, ніколи не був заточений під те, щоб вони при зустрічі вирішували якісь конкретні питання. Відбувається закладення певного вектору спільних дій, спільної політики або спільного курсу і вже до цього вектору Міністерство закордонних справ та інші відомства починають відпрацьовувати практичні кроки.
Цей же візит був більш символічний, з урахуванням спільної заяви німецького та українського лідерів про так звані «вибори» в ОРДЛО. Це був один з наріжних каменів цього візиту, бо такий крок «еліт» на окупованих територіях виходить за рамки мінських домовленостей.
Читайте також: Візит Меркель до Києва: висновки експертів
Слухач: Вже почалися ядерні перегони між Росією та США. А чи не вийде так, що Росія погрожуватиме Європі ядерним ударом, якщо вона буде втручатися у справи України, і Європа закриє очі?
– На це й був розрахунок російських еліт, тому агресію проти України Росія почала саме з Криму, який зараз перетворюється на дуже потужну військову базу з пріоритетом на інфраструктурі для зберігання тактичних ядерних боєприпасів та їхніх носіїв.
Тож погрожуючи Європі у такий спосіб, Путін розраховував, що зможе вивести США на діалог про перерозподіл сфер впливу, маючи на увазі, у першу чергу, Україну, Білорусь і Грузію. Проблема Російської Федерації у тому, що вона не здатна завдавати прямого удару США, тому потрібно знаходити географічно ближчі майданчики чи то до США, чи до американських союзників у Європі, щоб мати змогу просувати свій порядок денний.
Але США регулярно перекидають зброю в Європу, посилюється військова присутність американців, активізація військових навчань під егідою НАТО, Україна була залучена до цих навчань. Все це складається у формат протидії Російської Федерації.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу. Якщо у вас є тема для публікації чи відгук, пишіть нам: Donbas_Radio@rferl.org)
