Слова людини, яка перебуває в ув’язненні бойовиків на окупованій території, не можна сприймати як інтерв’ю та свідчення – так медіаексперти коментують показане російським телеканалом «Россия-24» «інтерв’ю» із зізнанням українського журналіста Станіслава Асєєва у «шпигунстві на користь України» в Донецьку.
Програма, у якій російське телебачення показало полоненого Асєєва, триває понад десять хвилин. Ведучий, російський журналіст Олександр Сладков, говорить, що гостя на «інтерв’ю» привезли у кайданках. Розмова, як він заявляє, відбувається у бібліотеці імені Крупської у Донецьку. На одне з перших запитань російського журналіста Асєєв відповідає, що співпрацював із українською розвідкою.
Журналіст Станіслав Асєєв перебуває в ув’язненні, за різними даними, з травня або червня 2017 року. Спершу він просто зник, два тижні про нього нічого не було відомо. Потім підконтрольне Росії угруповання «ДНР» визнало його затримання та звинуватило у шпигунстві на користь України. Він не потрапив на останній великий обмін у грудні 2017 року.
Читайте також: Радіо Свобода вважає сумнівним «зізнання» Асєєва у «шпигунстві» і вимагає його звільнення
Вчений Ігор Козловський, колишній полонений і викладач Станіслава Асєєва, каже: випадки, коли ув’язненні бойовиками записували зізнання на камеру, непоодинокі.
«Коли я перебував там, у підвалах, декілька наших бранців також виступали на телебаченні. Я питав їх, чому вони це робили. Вони мені пояснювали, що, по-перше, це було пов’язано з побоюваннями за життя рідних, і боялися за свої життя також. У кожного є своя межа, яку він може витримати. Ми бачимо, що пішов уже другий рік перебування Асєєва в концтаборі, зрозуміло, що вже не витримує і фізично, і психологічно», – каже Козловський.
Чи не єдина інформація, яка доходила за цей час про Станіслава, – що його утримують на території колишнього донецького заводу і арт-центру «Ізоляція», захопленого угрупованням «ДНР». Там зараз тюрма.
Я думаю, що це наслідок знущань і побоювання за своїх рідних. Це примушує багатьохІгор Козловський
«Я думаю, що це наслідок, можливо, знущань, і по-друге, побоювання за своїх рідних. Це примушує не тільки його, а і багатьох так змушували зробити зізнання, обіцяючи, що якщо він це зробить, то його звільнення або обмін буде пришвидшено», – коментує Ігор Козловський.
Про те, що до Асєєва в ОРДЛО застосовували тортури, розповідав Радіо Свобода один із колишніх полонених, який був звільнений під час останнього обміну в грудні 2017 року. Він перебував разом зі Станіславом на етапі допитів у так званому «МДБ ДНР».
Катерина Дячук, експерт Інституту масової інформації, звертає увагу, що метод зізнань на камеру російські ЗМІ використовують не вперше. Так, наприклад, використовували для донесення вигідної інформації журналістів Сергія Шаповалова з Волині та Антона Скибу з Донецька, каже експерт.
«Сергія Шаповалова, коли він перебував у заручниках, били електрошокером і порізали долоні – змушували писати про мирних жителів із «народного ополчення». Вони випускали відеоролики на телеканалах «Народного ополчення Донбасу» і Anna News і відправляли у волинську редакцію. Умовою звільнення Антона Скиби було спілкування з журналістами LifeNews. Після того, як його звільнили, він приходив до нас в офіс і розповідав, що це є така тактика, така політика – показати, як погано все в Україні», – пригадує Дячук.
Вона пов’язує зйомку цього відео також із заявами урядів, громадськості та акціями, які проходять у різних країнах із закликом до Росії звільнити Романа Сущенка та Олега Сенцова.
У чому злочин Станіслава, у тому, що він з точністю документального фільму показував, що там відбувається?!.Катерина Дячук
«У нього немає вибору, як у людини, що перебуває «на підвалі» у «ДНР», до якої застосовують тортури: будеш ти говорити чи не будеш. Росія хоче показати, що він признається сам: «ми приїхали взяти інтерв’ю, Стас добровільно погодився і признається у шпигунстві на користь України». А у чому злочин Станіслава? У тому, що він, будучи там, із точністю документального фільму показував, що там відбувається, по той бік лінії розмежування?!. І, власне, це не сподобалося бойовикам і російським представникам, що перебувають на Донбасі, бо їм непотрібна правда, аби її дізнався світ», – каже Катерина Дячук.
Таке «зізнання» – результат насилля, шантажу мамою та нелюдського ставлення – Джеппар
Заступник міністра інформаційної політики України Еміне Джеппар нагадує, що на окупованих територіях постійно нагнітається «шпигуноманія».
«Зізнання» українського журналіста – приклад єзуїтських методів окупаційного режиму, який відпрацьовує політичний запит Кремля щодо «доблєстной» боротьби з «українськими шпигунами». По-перше, створений наратив «українських шпигунів» підкріплюється періодичним та системним «знаходженням» таких. Така практика існує з 2014 року. Це ідентичний інструмент, який використовується як в окупованому Криму, так і в окупованому Донбасі. Його мета, окрім іншого, – дискредитація українців та України в очах головного «споживача» російської пропаганди – громадян Росії», – каже вона.
«Ми розуміємо, що Асєєв не перший рік у полоні. Ми усвідомлюємо, що його катують. До нього жодного разу не допустили ані лікарів, ані спостерігачів. Тож таке «зізнання» – результат насилля й примусу, шантажу (мамою) та нелюдського ставлення. А справжнє зізнання у своїй позиції Станіслав Асєєв зробив на сторінках десятків своїх публікацій для «Дзеркала тижня», Радіо Свобода та інших українських видань. Збірку його публікацій було зібрано в книжку «В ізоляції». Втім, російські ЗМІ та «Россия-24», в «інтерв’ю» якому «признався» журналіст, про книжку навряд чи розкажуть», – каже Еміне Джеппар.
Асєєв на вигляд виснажений – Фірсов
Однокурсник Асєєва Єгор Фірсов вважає, що підконтрольні Росії угруповання можуть ще неодноразово використати Станіслава у зйомках.
«Мені дуже важко дивитися це відео. Голос, що тремтить, руки, які вже за звичкою тримаються «як у наручниках»… Я думаю, що на цьому вони не зупиняться. Будуть і прес-конференції та інші заходи, через які нас будуть переконувати, що Стас шпигун. Сподіваюся, що ніхто не сприйме цей фейк серйозно, бо це очевидна і, як я писав раніше, спланована постановка», – написав Фірсов у фейсбуці.
Звільнення Станіслава Асєєва вимагають Радіо Свобода й інші видання, до яких він дописував, «Репортери без кордонів», Міжнародний комітет захисту журналістів, Група Конгресу США з питань свободи преси, депутат Європейського парламенту від Великої Британії Джулі Ворд, інші діячі та міжнародні організації.
Радіо Свобода звернулося із запитом до Головного управління розвідки Міністерства оборони України з приводу тверджень, ніби Станіслав Асєєв працював на українську розвідку.
