Доступність посилання

ТОП новини

Стаття Путіна про Другу світову війну. У ній йдеться і про Степана Бандеру


Комбіноване фото. Ліворуч: нинішній керівник Росії Володимир Путін. Праворуч: у присутності Йосипа Сталіна керівник МЗС СРСР В'ячеслав Молотов підписує так званий пакт Молотова-Ріббентропа із нацистською Німеччиною (за Молотовим стоїть німецький міністр Йоахім фон Ріббентроп), 23
Комбіноване фото. Ліворуч: нинішній керівник Росії Володимир Путін. Праворуч: у присутності Йосипа Сталіна керівник МЗС СРСР В'ячеслав Молотов підписує так званий пакт Молотова-Ріббентропа із нацистською Німеччиною (за Молотовим стоїть німецький міністр Йоахім фон Ріббентроп), 23

(Рубрика «Точка зору»)

Путіну потрібно нав’язати нам минуле

У 1978 році на радянські телеекрани вийшов документальний серіал знаменитого Романа Кармена – безпрецедентна на ті часи радянсько-американська копродукція, за участю видатного американського актора Берта Ланкастера. З точки зору радянської ідеології фільм допоміг західному глядачеві дізнатися правду про війну на Східному фронті. Але насправді ніякі факти у війні на Східному фронті від американців або англійців ніколи не приховувалися. А ось те, про що дізнався радянський глядач, дійсно було важливим – фільм наочно демонстрував, що без участі країн-союзниць, без їхньої допомоги Радянському Союзу перемога у Другій світовій війні була б неможливою.

У статті Путіна від внеску українців у перемогу залишилося хіба що прізвище Степана Бандери, в’язня гітлерівського концтабору

Чи залишив цей фільм відбиток у свідомості жителів Радянського Союзу? На моє здивування – а я дивився його дитиною – практично ніякого. Жителі Радянського Союзу вважали за краще – та й як могли інакше? – жити у світі пропагандистських кліше, які стверджували, що союзники не те щоб не допомагали, а навіть заважали Радянському Союзу перемогти.

Із роками – вже у путінській Росії – це викривлене трактування історії тільки посилиться, президент Росії буде стверджувати, що перемогу можна було отримати і без українців. А тепер, у новій статті Путіна, від внеску українців у перемогу залишилося хіба що прізвище Степана Бандери, в’язня гітлерівського концтабору, яке Путін впевнено ставить в один ряд з іменами справжніх колабораціоністів – Квіслінга, Петена, Власова.

Одна з перших фотографій Степана Бандери після виходу на волю (спершу, з вересня 1941 року, перебував у нацистській тюрмі, а потім у концтаборі «Заксенгавзен»). Німеччина, 1946 року. Двоє його рідних братів – Василь і Олександр – були закатовані наприкінці липня 1942 року в концтаборі «Аушвіц»
Одна з перших фотографій Степана Бандери після виходу на волю (спершу, з вересня 1941 року, перебував у нацистській тюрмі, а потім у концтаборі «Заксенгавзен»). Німеччина, 1946 року. Двоє його рідних братів – Василь і Олександр – були закатовані наприкінці липня 1942 року в концтаборі «Аушвіц»

Стаття Путіна в журналі National Interest підтвердила, що російський президент продовжує дотримуватися сталінського трактування історії Другої світової війни. Головне, що хоче довести Путін – так це те, що у війні винні всі, а не тільки агресори.

Путін практично зрівнює спроби умиротворення агресора, які робилися Великою Британією і Францією та призвели до ганебного розділу Чехословаччини, і співучасть в агресії, після якого Гітлером і Сталіним було розділено Польщу.

Він зрівнює готовність Великої Британії і Франції виконати свої зобов’язання стосовно Польщі і готовність Радянського Союзу вдарити у тил польської армії. У тому, що після цього удару Польська держава перестала існувати, він звинувачує керівників цієї держави, а не агресора.

Військовослужбовці нацистської Німеччини і СРСР віддають честь німецькому прапорові зі свастикою під час урочистостей у рамках військового параду з нагоди поділу земель, що належали до того Польщі. Брест-Литовський, 22 вересня 1939 року
Військовослужбовці нацистської Німеччини і СРСР віддають честь німецькому прапорові зі свастикою під час урочистостей у рамках військового параду з нагоди поділу земель, що належали до того Польщі. Брест-Литовський, 22 вересня 1939 року
Німецький і радянський офіцери потискають руки наприкінці Польської операції, 1939 рік. Фото ТАСС, яке було опубліковано у вересні 1940 року в газеті «Красная звезда» до першої річниці поділу території Польщі між Німеччиною і СРСР
Німецький і радянський офіцери потискають руки наприкінці Польської операції, 1939 рік. Фото ТАСС, яке було опубліковано у вересні 1940 року в газеті «Красная звезда» до першої річниці поділу території Польщі між Німеччиною і СРСР

Путін звично виправдовує окупацію Латвії, Литви та Естонії і зазначає: «Їхній вступ до СРСР був реалізований на договірних засадах, за згодою обраної влади. Це відповідало нормам міжнародного права і державного права того часу».

Радянські війська окуповують Латвію. Рига, 17 червня 1940 року
Радянські війська окуповують Латвію. Рига, 17 червня 1940 року

Потрібно зрозуміти, що Путіна цікавить не лише історія. Історія для нього – лише основа для виправдання власних завоювань і подальшої експансії.

Путін своїм пасажем про країни Балтії виправдовує окупацію Криму, Абхазії, Південної Осетії, частини Донбасу, Придністров’я

У СРСР про роль країн-союзниць у Другій світовій війні намагалися не згадувати саме тому, що потрібно було пояснити сенс Холодної війни і «залізної завіси». Путін своїм пасажем про країни Балтії виправдовує окупацію Криму, Абхазії, Південної Осетії, частини Донбасу, Придністров’я. Адже і зараз, з путінської точки зору, все відбувається «на договірних засадах, за згодою обраної влади» і «відповідає» міжнародному праву.

Схоже, що Путіну хочеться повернутися у 1945 рік, у часи поділу світу між великими державами. Ось чому він з такою ностальгією згадує про Ялтинську конференцію і з такою надією закликає до саміту керівників країн – постійних членів Ради безпеки ООН. Те, що з того часу все безповоротно змінилося, схоже, Путіна не дуже цікавить – як і те, що зараз потрібно думати не про новий поділ світу, а про об’єднання зусиль перед коронавірусом і економічним крахом.

Путін немовби живе у минулому і намагається нав’язати це минуле іншим. Кому – за допомогою статей. А кому – як у випадку з Україною – за допомогою танків.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • Зображення 16x9

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1990 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG