«Порошенко та комік»: хто й за кого у Німеччині 

Берлін – «Порошенко та комік» – так здебільшого німецькі ЗМІ називають кандидатів на посаду президента України, коли йдеться про українські виборчі перегони, а деякі тутешні експерти й досі спотикаються на імені Володимира Зеленського. Не дивно, адже минуло лише два тижні після того, як стало відомо про цілком нового й несподіваного переможця у першому турі виборів. І хоч часу для вивчення його біографії та ознайомлення з політичними амбіціями у них було надто мало, однак певна думка вже склалася, що теж віддзеркалюється у німецьких ЗМІ та висловлюваннях політиків.

Німеччина, як важливий економічний партнер України та через її підтримку в ЄС, завжди відігравала активну роль у розвитку українського суспільства, зокрема в інтенсивній співпраці. Тому чимало німецьких ЗМІ розглядали зустріч президента України Петра Порошенка та канцлера ФРН Анґели Меркель саме в такому контексті. Утім, крім того, було випущено й чимало критичних «стріл» також і в іншу мету побачення «великих друзів».

Приміром, інтернет-видання тижневика «Spiegel» висловлює не стільки сумнів, а радше твердження. «Чи не є це втручанням у передвиборчу кампанію? Це не зовсім звичайна зустріч», – ідеться вже на початку статті, присвяченій цій події.

Втручання чи підтримка?

Великою активністю німецького уряду у подіях в Україні переймається німецька опозиція, а деякі її представники навіть вважають таку підтримку втручанням ФРН у внутрішні справи України.

Приміром, член партії «Ліві», депутат Бундестагу Андрей Гунко – один з критиків України в парламенті – ще до зустрічі Петра Порошенка з Анґелою Меркель вимагав і від канцлера, і від її уряду стриманості. У розмові з Радіо Свобода він пояснив, що заяви правлячої фракції ХДС/ХСС у Бундестазі після першого туру голосування з вимогами до переможця перегонів оприлюднити свою програму – «неприйнятні».

«Там зовсім чітко пролунали симпатія до Порошенка, і, навпаки, антипатія до його опонента... Так, я вважаю, що цього мають вимагати українські громадяни. Це – не вибори глав урядів у межах ЄС. Я вважаю, тут треба бути стриманими у будь-яких заявах. Зрештою у центрі уваги повинне бути українське суспільство, яке має ставити запитання, з якою програмою прийшов кандидат? Таке втручання ззовні я вважаю хибним», – наголосив Гунко.

Чимало критики щодо цього було висловлено й після зустрічі Петра Порошенка з Анґелою Меркель. Представники німецьких ЗМІ на прес-конференції вимагали від канцлера пояснення, чи не є така увага до одного з кандидатів її підтримкою його на виборах? І хоч пані Меркель заперечила, наголосивши, що це є лише її постійний тісний зв’язок з президентом, їй не повірили.

У той же день численні видання негайно почали критикувати за її одноосібне ставлення до одного з кандидатів. Приміром, газета «Süddeutsche Zeitung» помістила критичний репортаж із зустрічі під назвою: «Меркель підтримала кандидата у президенти Порошенка», – не залишивши у читачів сумніву у неправдивості слів Анґели Меркель.

Видання підсумовує: «Порошенко, з огляду на російську агресію, отримує підтримку численних західних політиків, які, утім, часто й не приховують власного роздратування через його повільну боротьбу з корупцією. Також Меркель – коли не йдеться про передвиборчу боротьбу – не є великим прихильником президента (України)», – стверджує газета.

«Коли телезірка стає політичною зіркою»…

Досі німецькі ЗМІ стримано висвітлювали передвиборчі перегони в Україні, які, власне, були для них другорядною темою. Про це зауважив також і німецький політолог Ганс-Геннінг Шредер.

В інтерв’ю Радіо Свобода він висловив здивування щодо візиту президента України до Берліна саме під час виборів: «Порошенко і його передвиборча кампанія у Німеччині – другорядна тема... А результати першого туру – сигнал для оточення Порошенка й для нього самого, що вони не були спроможні», – говорить німецький політичний експерт. Він також додав, що політичний ландшафт в Україні дуже різноманітний, корупція сягнула найвищого рівня: олігархи, на його думку, вже «володіють» регіонами…

Німецькі експерти, аналізуючи зустріч Меркель і Порошенка, налаштовані до нього критичніше, ніж до його опонента Володимира Зеленського. Що зрозуміло, адже другого кандидата, а практично переможця у першому турі, ще немає за що особливо критикувати.

Про складність саме такої ситуації у процесі виборів у розмові з Радіо Свобода говорить головний редактор журналу «Osteuropa» Манфред Заппер.

«Якщо йдеться про українські вибори, то для німецьких ЗМІ важливими у цьому питанні є дві теми. Одна – повільні реформи, особливо у боротьбі з корупцією та олігархічними структурами. Щодо цього німецьке суспільство збите з пантелику, бо сподівання, які покладалися у цих питаннях на Порошенка, не справдилися. Тому другою темою є інтерес до нової людини, до невідомого досі особи. Це – інтерес до дивної ситуації, коли телезірка стає політичною зіркою», – сказав редактор видання.

Розчарування прихильників і надії на демократичні процеси

Розчарування результатами правління Порошенка не приховують не лише журналісти. Про це говорять і політики, котрі досі підтримували його особливо активно. Як, приміром, незмінні прихильники президента Порошенка – численні представники Партії зелених. Нині вони закидають йому, що у передвиборчій кампанії він чинить так, як мав би чинити впродовж останніх п’яти років.

​Віола фон Крамон, кандидат у Європарламент від Партії зелених, вважає, що він реалізував або розпочав утілювати в життя необхідні для країни проекти, зауважує: «Порошенко зробив багато хороших проектів. Приміром, децентралізація, медична реформа, реформа освіти. Він мав би наголошувати у своїй кампанії на цих досягненнях, ототожнити їх із собою. Замість цього бачимо жахливу патріотичну виборчу боротьбу, коли йдеться лише про церкву, мову, армію. Він намагається розіграти цю патріотичну карту. Я можу лише зазначити, що, можливо, вона не спрацювала. Люди не повелися на неї».

«Ця обставина дещо заспокоює, адже ми побачили, що цього недостатньо. Людям потрібно дещо більше. Чи може Зеленський це «більше» запропонувати? Чи має він узагалі якийсь програмний напрямок? Побачимо, але люди Порошенка розчаровані його методами, й це можна зрозуміти», – розмірковує німецький політик.

Тим часом для спостерігачів і експертів, для німецького суспільства, тих, хто стежить за розвитком подій в Україні, Зеленський досі залишається особою, складною для інтерпретацій, а його перемога в другому турі викликає здивування.

Для головного редактора журналу «Osteuropa» Манфреда Заппера він є поки що «чистим» аркушем паперу: «Усі розуміють, що такий вибір українців став можливим через прагнення до змін. Але чи стане він гарантією цих змін, ніхто не знає. Щодо змістовних питань таких, як врегулювання втручання Росії у внутрішні справи України, війна Росії проти України,то абсолютно незрозуміло, як Зеленський розв’язуватиме ці проблеми. Так само для нас абсолютно незрозуміло, які стосунки поєднують Зеленського з Коломойським. Це важливі деталі».

Натомість депутат Бундестагу Андрей Гунко популярність Зеленського вбачає у протесті людей проти існуючої влади, корупції і впливу олігархів.

«Звичайно, вже очевидно, що пан Зеленський має велику симпатію у людей. Мені, приміром, цікаво, що він саме на сході України набрав більшу кількість голосів. Особливо те, що, як я чув, також солдати ЗСУ віддавали за нього свої голоси. Ці люди, очевидно, пов’язують з ним певні надії, що він знайде шляхи розв’язання сьогоднішніх проблем країни... Побачимо, що станеться, якщо він переможе. Приміром, невдовзі, як це робив Порошенко 2014 року, він виступатиме з промовою у Європарламенті. То мені цікаво, що він говоритиме», – висловлює власне бачення особистості Зеленського Андрей Гунко.

Феномен Зеленського? Це –демократія!

Не менше запитань, ніж відповідей щодо феномену нового обличчя в українському політикумі у його вже нинішніх колег. І поки що вони цих відповідей не знаходять, оскільки сам кандидат поки що про виклики, які перед ним постали, чи навпаки – виклики, які він має подолати, говорить мало й надто загальними тезами. Це зазначає німецький політолог Ганс-Геннінг Шредер.

«Я знаю Зеленського як телезірку, комедійного актора. Як політик – досить незрозуміло, чого він хоче. Я, звичайно, впродовж останніх тижнів багато читав і дізнавався про нього, про його політичну програму, про те, як він розв’язуватиме політичні проблеми. А їх багато: у галузі внутрішньої політики, в економіці, секторі державного управління, а також у зовнішній політиці. Досі я не побачив жодних його варіантів щодо конкретних рішень. Можливо, я не все знаю, про що він заявляв. Але принаймні цього було замало, щоб переконати», – характеризує Зеленського-політика німецький політолог.

«Нині відрив Зеленського від Порошенка такий великий, що можна вважати, що вибори відбулися», – прогнозує Віола фон Крамон. Вона також сподівається, що в такому разі його перемога не спричинить катаклізмів.

«Ситуація дещо тупа, оскільки з новим кандидатом ми не знаємо, що матимемо. Одне зрозуміло: за ним (Зеленським) стоїть Коломойський. У Коломойського відкриті рахунки з Порошенком. Небезпека існує й тому, що в країні багато зброї. Я сподіваюсь однак, що ситуація залишиться мирною, і всі сторони визнають результати виборів, що не буде фальсифікацій, а останній тур пройде чесно і вільно», – говорить фон Крамон.

Також німецький «зелений» політик закликає, щоб переможець гарантував права переможеному. На її думку, проблема полягає у тому, що в дефіцитних демократіях існує принцип, коли переможеного «знищують». Це призводить до того, що кандидати, котрі зазнали поразки, з усіх сил роблять усе, аби цього не сталося. Віола фон Крамон висловлює сподівання, що в Україні цей процес, на відміну від деяких інших країн, все-таки відбудеться демократичним шляхом.

«Це ми могли спостерігати в інших трансформаційних країнах, як, приміром, у Грузії. Я дуже сподіваюсь, що ООН, ЄС, усі, хто має вплив, вплинуть щодо цього на Україну, і скажуть: «Якщо ми намагаємося цивілізовано ставитися одне до одного, то слід допомагати одне одному, в тому числі, і переможеному». Це, очевидно, буде непростим кроком», – вважає німецький політик.

Головний редактор журналу «Osteuropa» Манфред Заппер розповів, що, на його думку, сприйняття України змінювалося упродовж останніх десяти років. Нині Україна знайшла своє місце у свідомості німецької політики і суспільства загалом. Звісно, питання, як розвиватиметься європейська демократія і європейські правові засади державності, вирішується у самій Україні. Як і питання її майбутніх відносин з Росією.

Манфред Заппер також переконаний, що в разі, коли результати виборів абсолютно не передбачувані – ні в першому, ані в другому турі – це відмінне свідчення демократичного розвитку країни. Таке неможливо уявити в Росії, або Казахстані, адже там наперед можемо сказати, хто переможе на виборах. Це і є показником відкритих виборів. Відповідно і представники ОБСЄ у своїх звітах про спостереження на виборах однозначно доходять висновку, що вибори в Україні відбуваються загалом справедливо і вільно.