Гості програми «Ваша Свобода»: провідний фахівець Центру міжнародних досліджень Дипломатичної академії України Олена Снігир; народний депутат України, голова комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганна Гопко
Кандидат у президенти України Володимир Зеленський відвідав Париж, де мав зустріч з президентом Франції Емманюелем Макроном. Чинний президент і кандидат на другий термін Петро Порошенко того ж дня спершу зустрівся у Берліні з федеральним канцлером Німеччини Ангелою Меркель, потім полетів до Франції, де також провів переговори з Макроном. Ці візити відбуваються на тлі невдалих спроб Росії позбутися санкції, запроваджених ПАРЄ.
Віталій Портников: Порошенко-Меркель – що це? Передвиборчий візит чи дійсно якось намагання «звірити годинник» в ситуації, коли йде активний наступ російської дипломатії?
Ганна Гопко: Це комплекс. По-перше, і «звірити годинники». Це абсолютно відповідальна позиція і президента Порошенка, і канцлера Меркель обговорити ситуацію, яка є, тим більше у двосторонніх відносинах. Є питання, які викликають протиріччя, зокрема «Північний потік-2», енергетична безпека Європи. В ПАРЄ намагання, зокрема і німецьких депутатів з фракції так само канцлерки, послабити тиск на Російську Федерацію. Дуже добре, що цього прецеденту не відбулося, бо вже у червні воно могло би повпливати, зокрема, і на продовження санкцій ЄС проти Російської Федерації.
Непрогнозованість, непередбачуваність України після президентських виборів може впливати на інтерес великих фінансових ринків щодо УкраїниГанна Гопко
Я думаю, що зараз багатьох наших західних партнерів цікавлять три питання. Що буде далі з реформами, які в них є важелі, зокрема, надання макрофінансової допомоги від ЄС, співпраця з МВФ. А це також можливості впливати на рішення майбутнього президента, якщо він не хоче, щоб гривня пішла у вільне плавання. Питання зовнішньої політики не тільки щодо незмінності на ЄС і НАТО, але також і у відносинах з Російською Федерацією.
(Повна версія програми)
І питання, що стосується взагалі глобального фінансового ринку. Непрогнозованість, непередбачуваність України після президентських виборів може впливати на інтерес великих фінансових ринків щодо України. Цікавить, які бачення тут на випадок сценарію, який зараз здається страшним для багатьох наших західних партнерів, чи є якісь механізми унормування ситуації, щоб тут була стабільність і продовження курсу, хоч не такого темпу, але продовження тих кроків, які були початі.
– Пані Снігир, другий тур за тиждень і федеральний канцлер зустрічається з президентом Петром Порошенком...
Україна, як не хотіли би наші європейські друзі закритися у своєму будинку, є частиною європейської безпеки. Україна – чинник №1 європейської безпеки.Олена Снігир
Олена Снігир: Україна, як не хотіли би наші європейські друзі, можливо, закритися у своєму затишному європейському будинку, є частиною європейської безпеки. Україна є зараз чинник №1 європейської безпеки.
Від того, чи є стабільність, стійкість, безпека в Україні, залежить і те, що відбуватиметься в Європі в наступні 5, 10, 20 років. Німці це розуміють, можливо, як ніхто. Як Франція не хотіла би зайняти першість, але Німеччина все-таки веде за собою об’єднану Європу.
Президент Порошенко був дуже важливою фігурою всі ці 5 років. Можливо, він і залишиться. Якщо ж навіть не залишиться, то їй хотілося б або багатьом європейським політикам, щоб він залишався впливовою фігурою європейської безпеки. Маючи такий досвід становлення нової України, він не може просто так зникнути з політичного Олімпу. Вони, цілком, вірогідно, розраховують на те, що він і далі залишатиметься в політиці, і залишатиметься впливовим гравцем, гратиме свою роль.
– Емманюель Макрон зустрічається ж з обома кандидатами у президенти: Зеленським, Порошенком. Для Макрона це не вперше – постійно з двома претендентами зустрічається. Правда ж?
Олена Снігир: Для того, щоб піднімати свій рейтинг, вочевидь, Меркель не потрібно зустрічатися з обома претендентами. Мені здається, що це така забаганка Макрона. Такий його стиль двосторонніх відносин. Він для себе заздалегідь намічає якісь напрямки руху і з тим, і з тим, якби розрізняє варіанти.
І Макрон, і Маркель хотіли б для себе зрозуміти, наскільки може змінитися зовнішньополітичний тренд України. Тому що саме від позиції України залежить позиція ЗаходуОлена Снігир
І Макрон, і Маркель хотіли б для себе зрозуміти, наскільки може змінитися зовнішньополітичний тренд України. Тому що саме від позиції України залежить позиція Заходу. Захід не буде підтримувати країну, яка не прагне рухатися у бік Заходу, яка змінює свою зовнішню політику на користь агресора, яка не чинить супротиву і не відстоює свої інтереси.
Те, що відбувається в Раді Європи, чомусь так виглядає, що Україна в Раді Європі відстоює європейські цінності і європейські інтереси, в той час як окремі представники політики окремих європейських країн, навпаки, грають проти своїх країн і тієї цивілізації, яка їх виростила.
Ганна Гопко: Оскільки Франція теж бере участь у «нормандській четвірці», французам важливо зрозуміти, яка ж зовнішня політика одного з кандидатів. Оскільки ні програми, ні команди людей, які за неї відповідальні, досі не представив. Вони мусять зрозуміти, з ким, можливо, доведеться мати справу.
Раз Макрон зустрічає вже обох, то ми хотіли б від Макрона почути обіцянку, що він нарешті відвідає Україну. Це було би справедливо. Коли він був обраний, то Порошенко відвідав. Тепер їхня черга, французів. Україна з французами підписала контракт на 550 мільйонів євро – купує у них гелікоптери, які були у вжитку, від яких Польща відмовилася. Дуже багато спільних проектів. Зокрема Франції на чорнобильській території будувати сонячну електроенергетику.
Хотілося б, щоб наші західні партнери після президентських виборів надалі продовжували розглядати Україну як стратегічного партнера, а не буферну зону чи територію, на якій вони з’ясовують свої відносини з РосієюГанна Гопко
Хотілося б, щоб наші західні партнери після президентських виборів надалі продовжували розглядати Україну як стратегічного партнера, а не буферну зону чи територію, на якій вони з’ясовують свої відносини з Російською Федерацією, і щоб суб’єктність України не була під сумнівом, не зважаючи на результати виборів.
Європейці продовжують будувати «Північний потік-2», Mercedes-Benz відкриває свій завод на території Російської Федерації, французька Total в Сибіру отримує доступ до видобутку, то, очевидно, Путін розуміє, що це гібридні формати чи методи співпраці, які продовжуються. З одного боку, ведеться бізнес, і Росія є привабливою, а з іншої – вони говорять, що давайте зупинимо цю збройну агресію проти України, бо це неприйнятно для нас. Не можна і Богу, і мамоні служити одночасно.
Інакше ця агресія триватиме дуже довго. Побачимо, як виросте покоління в токсичній, отруйній атмосфері на окупованих територіях Донбасу, повністю зомбоване. Тоді звільнення територій не тільки від танків, а взагалі від людської свідомості для України буде надскладним завданням. Ми повинні розуміти, що на Заході є ті, які з радістю «вмили б руки» і сказали б просто: українці, ми от вам допомагали, а тепер ви можете домовлятися з Росією безпосередньо.
