Якщо Святослав Вакарчук публічно нікого не підтримає, більшість його прихильників проголосують за Володимира Зеленського, переконує в «Газеті по-українськи» політолог Володимир Фесенко. І навпаки, коли восени лідер «Океану Ельзи» тягнув із заявою, більшість виборців звернули увагу на шоумена. У того почали зростати рейтинги на Заході. Якщо Вакарчук публічно підтримає Гриценка, Садового чи Порошенка, це додасть їм голосів. Але це буде незначна їхня кількість. Бо мотивація голосувати за Вакарчука – небажання обирати старих політиків, яким не довіряють. Експерти газети вважають, що Вакарчук робитиме ставку на парламентські вибори. Підтримуватиме створення спільного проекту демократичної опозиції. Разом із Романом Безсмертним може сприяти об’єднанню руху Гриценка і «Сили людей», яка висунула у президенти журналіста Дмитра Гнапа, «Самопомочі». Вакарчук може очолити цю силу. У політиці – стати місіонером нових сучасних цінностей.
Спочатку президентські, а потім парламентські вибори 2019 року стануть випробуванням для України, в тому числі у збереженні зовнішньополітичних орієнтирів, констатує газета «День». Старі владні конфігурації можуть залишитися, а можуть і ні, однак навряд чи ситуація безумовно матиме нинішній вигляд. Виходячи з того, що політики цей рік переважно проведуть у виборчих баталіях, у газетярів виникла низка запитань. Які загрози існують у нинішній виборчий рік для України і чи збереже країна західний курс? Про це розмова журналістів з головою комітету Верховної Ради в закордонних справах Ганною Гопко. Вона вважає, що питання 2019 року – це питання оновлення влади через вибори. Для Заходу це буде сигналом, як розвиватиметься Україна найближчі п’ять років і чи стануть результати виборів фундаментом для квантового стрибка чи спроб реваншу. Гопко переконана, що Захід не має єдиної позиції щодо Росії, коли, наприклад, ідеться про голосування за третій пакет санкцій як наслідок агресії Кремля в Азовському і Чорному морях. Вони лише на півроку продовжили чинні санкції, але так і не запровадили нових санкцій за поширення агресії на море. Це розв’язує руки Росії для втручання в українські справи через вибори, через нові акти агресії, через дестабілізацію регіонів та інші речі. Вони мають чіткий план, який включає різні заготовки та відповідальних осіб путінського режиму, щоб дестабілізувати Україну.
Поки вся країна спостерігає за президентськими перегонами, до іншої не менш важливої події залишилося трохи менше дев'яти місяців –парламентські вибори призначені на 27 жовтня. Днями політсилам роздали гроші з держбюджету на статутну діяльність в 2019-му. Журналісти газети «Сегодня» порахували, на яку передвиборну агітацію вистачило б цих грошей, якби вибори відбулися найближчим часом. Відповідно до закону, щорічно кошти розподіляють між політсилами, що пройшли 5-відсотковий бар'єр пропорційно їхній підтримці на виборах. Відповідно, більше всіх отримали «Народний фронт» та «Блок Петра Порошенка». Але при цьому, через зростання прожиткового мінімуму, в цьому році партії отримають в сумі на 52 мільйона більше, і ці гроші зарахують чотирма траншами щоквартально. До виборів партії вже встигнуть отримати повну суму, а агітація розпочнеться не пізніше, ніж за два місяці до «дня Х». Тому газетярі порахували мінімальний пакет витрат на 60 днів перегонів. Перш за все, це люди. За роботу в наметах і ходіння «по квартирах» їм готові платити по 500 гривень в день, а значить на одного агітатора доведеться витратити 30 тисяч гривень. Агітнабор на одну точку – намет і роздатковий матеріал – обійдеться в 1350 гривень (намет), друк 1000 примірників глянцевого буклета буде коштувати 1460 гривень. На роботу однієї точки знадобиться мінімум 88 тисяч 950 гривень. Ще одна стаття витрат – реклама на ТБ. Докладніше йдеться в статті «Передвиборний прайс: на що вистачить грошей партій».
Українців в 2019 році чекає істотне підвищення зарплат, стверджують експерти газети «Сегодня». Основні причини – зростання економіки країни, а також відтік кадрів за кордон, що змушує українських роботодавців підвищувати виплати. Втім, платити більше будуть не всім поспіль, а тільки тим, хто має високу кваліфікацію і затребуваний. Решта наймані працівники в кращому випадку можуть розраховувати на обіцяну Кабміном середню зарплату в 10,5 тисяч гривень, в гіршому – на підвищення з 1 січня мінімалки до 4123 гривні. Експерти зазначають, що підвищення зарплат – вимушений захід з боку бізнесу, щоб зберегти персонал. Тому зростання оплати праці – не заслуга уряду, а реалії ринку, зазначає видання.
