Рівень сприйняття в українському суспільстві росте, як і можливість відстоювати свої права. Такі висновки експертів і учасників ЛГБТІ-спільноти, зважаючи на останні кілька років. Проблемними залишається недосконале законодавство, часто викривлені матеріали у медіа та радикально налаштовані рухи. Ці питання експерти обговорили на XI Національній ЛГБТІ-конференції.
ЛГБТІ-спільнота – це абревіатура на позначення лесбійок, геїв, бісексуалів, трансгендерів та інтерсексуалів.
Роман Гайлевич, директор UNAIDS в Україні, наголошує, що в останні роки, судячи із кількості учасників Маршу рівності «КиївПрайд», рух ЛГБТІ та людей, які його підтримують, зростає.
У той же час Дмитро Шерембей, голова Координаційної ради БО «100% життя» вважає, що зараз в Україні сприятливий час для просування прав ЛГБТІ. Він зауважує, що спільнота має стати сильною настільки, аби її не потрібно було захищати.
Законодавчі зміни
Не зважаючи на деякі покращення в загальній ситуації, ЛГБТІ-спільнота прагне ще більше змін, які допомогли би захистити їхні права.
Зокрема, Ігор Кузін, заступник генерального директора Центру громадського здоров’я МОЗ України вважає, що в країні необхідна реформа вторинної медичної допомоги.
«Вторинну медичну допомогу створюють, коли є небезпека, щоб пацієнт ходив по вулиці, чи йому треба якісь особливі умови. Коли ВІЛ тільки з’явився, ніхто не розумів, що з цим робити далі. Зараз вторинна допомога вже не потрібна, бо ВІЛ – хронічна інфекційна хвороба, яку можна контролювати», – каже Кузін.
Водночас, система має зберегти спеціалістів, які зараз працюють у цій сфері.
Окрім того, спільнота хоче внести зміни до статті 130 Кримінального кодексу України.
Зараз вона передбачає кримінальну відповідальність за свідоме поставлення у небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини.
Що для цього потрібно?
У Центрі громадського здоров’я кажуть, що основне їхнє завдання – надати якісну медичну допомогу кожній людині, незалежно від статі чи сексуальної орієнтації.
Ігор Кузін розповідає, що поняття регулювання правового поля щодо прав людини – це зовсім новий напрямок роботи.
«Останні два-три роки ситуація змінилася. Міністерство юстиції випустило річний план зміни законодавчих документів, із них частина стосується роботи з групами ризику. Ми намагаємося виходити на рівень комунікації зі спільнотою», – каже Кузін.
Асоційований директор з політики та партнерських відносин Альянсу громадського здоров’я Павло Скала зазначає, що за останні 10 років багато учасників ЛГБТІ-спільноти, які займалися захистом прав людини, виїхали за кордон.
«Наче завдання, щоб вони не виїжджали. Зараз в Україні 300 тисяч людей охоплені профілактикою. Саме ЛГБТІ-спільнота – це найбільш розвинена і мобілізована група, яку ми всі ці роки розвивали. І після Майдану ситуація змінилася на краще».
На думку Скали, наступний рік буде для спільноти також ключовим.
«Ніхто не буде в зоні комфорту, бо «духовні скрєпи» сильні, як ніколи, а це особливо проявляється під час виборів. Це виклик, але і можливість проявити себе. Отримати платформу і увагу, якої не вистачало, а також отримати доступ до людей, які приймають рішення», – каже Скала.
Дмитро Шерембей вважає, що наступного року спільнота матиме багато можливостей для змін.
«Вибори – це хороший час, аби отримувати аванс на закони. Ми ведемо переговори з депутатами. Найскладніший дискурс ведеться на тему ЛГБТІ. Усі партії, окрім «Опозиційного блоку», готові до обговорення змін законодавства», – зазначає Шерембей.
Що вже змінилося
Центр громадського здоров’я також повідомляє, що працює над боротьбою з неінфекційними захворюваннями.
До неінфекційних захворювань належать боротьба з депресією, психологічні проблеми, серцево-судинні захворювання, куріння, а також питання здорового харчування.
Цього року у Центрі громадського здоров’я мають також зробити біоповедінкове дослідження трансгендерних осіб.
«Весь світ каже про те, що трансгендерна спільнота – малодосліджена група. До кінця року Центр здоров’я вперше хоче провести дослідження серед трансгендерів і відповісти на запитання, які є невирішені проблеми у цій спільноті», – зауважує Кузін.
Він також зазначає, що в Україні відсутня налагоджена система моніторингу порушень прав ЛГБТІ.
«Ми фіксуємо порушення на пізніх етапах, коли вже відмовили у допомозі, немає налагодженої системи захисту прав. Це гальмує все», – каже Кузін.
У 2016 році Міністерство охорони здоров’я видало наказ «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при гендерній дисфорії».
Йдеться про те, що МОЗ скасувало спеціалізовану комісію, що збиралася раз на рік та видавала «дозвіл» на «зміну статевої належності», скасували також обов’язкове обстеження в умовах психіатричного стаціонару.
Наявність дітей до 18 років, перебування у шлюбі, гомосексуальність, «недостатній рівень соціальної адаптації» – не є протипоказаннями для переходу.
До 2016 року ці всі фактори були протипоказанням до переходу в інший гендер. Наприклад, трансгендерна жінка-лесбійка не могла б отримати довідку про свою трансгендерність, яка б дала їй можливість здійснити медичний перехід до іншого гендеру та змінити документи.
Протокол також зазначає, що транссексуали, трансгендери і гендерно неконформні індивіди не є хворими людьми.